Вирок від 23 вересня 2026 р. у справі №447/1900/25 — Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №1-кп/447/98/26

Справа №447/1900/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.09.2026 Миколаївський районний суд Львівської області у складі судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Миколаїв Львівської області матеріали кримінального провадження №12025141250000191, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.04.2025, про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Берездівці, Миколаївського району Львівської області, українця, громадянина України, неодруженого, студента Львівського національного університету імені Івана Франка (здобуває ступінь магістра), раніше не судимого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України,

прокурор ОСОБА_4 ,

потерпіла ОСОБА_5 ,

захисник ОСОБА_6 ,

обвинувачений ОСОБА_3 ,

в с т а н о в и в:

06.04.2025 близько 20:30 год. ОСОБА_3 , керуючи автомобілем марки «SAAB», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись ним автодорогою в межах населеного пункту м. Новий Розділ, Стрийського району Львівської області, по вул. Ходорівській у напрямку м. Миколаїв, Стрийського району Львівської області, грубо порушив вимоги розділу 1 п. 1.5 «дія або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров?ю громадян, завдавати матеріальних збитків»; розділу 2 п. 2.3 підпункт «б)» «бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»; підпункт «д)» «не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху»; п. 2.9 підпункт «а)» «водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції»; розділу 12 п. 12.1 «під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним», п. 12.2 «У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги», п. 12.4 «У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, які виразилися в тому, що він, керуючи транспортним засобом у стані алкогольного сп?яніння (0,31 проміле згідно з результатом тесту «DRAGER» від 06.04.2025) не обрав безпечної швидкості та не врахував дорожню обстановку, в результаті чого допустив виїзд транспортного засобу за межі проїзної частини дороги, на праве по напрямку його руху узбіччя, де зіткнувся із деревами.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка трапилась у зв?язку з порушенням ОСОБА_3 – водієм автомобіля марки «SAAB», реєстраційний номер НОМЕР_2 , Правил дорожнього руху, пасажир вищевказаного автомобіля ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримала тілесні ушкодження у вигляді травматичного багатовідламкового зламу верхніх щелеп по типу «ФОР», перелому дна орбіти справа з пролабуванням жирової клітковини, двобічний злам суглобових відростків нижньої щелепи зі зміщенням фрагментів, перелом підборідкової ділянки нижньої щелепи справа, черезсуглобовий вертикальний перелом голівки променевої кістки з допустимим стоянням кісткових фрагментів, фрагментарний перелом латерального та медіального надвиростка плечової кістки справа з допустимим стоянням кісткових фрагментів, які згідно висновку судово-медичної експертизи №43 від 19.06.2025, утворилися в результаті ДТП при вищевказаних обставинах та відносяться до ушкодження середнього ступеня важкості по ознаці довготривалого розладу здоров?я.

Таким чином, ОСОБА_3 порушив правил безпеки дорожнього руху, будучи особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп?яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України.

24.09.2026 до суду надійшла угода про примирення, укладена 24.09.2026 між потерпілою ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_3 .

В угоді про примирення потерпіла ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_3 узгодили міру покарання останнього за вчинення ним злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, із застосуванням вимог ч. 1 ст. 69 КК України, у виді штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000,00 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки. Крім цього, угодою передбачено, що обвинувачений добровільно відшкодував завдані збитки, надавав матеріальну допомогу на лікування та проведення медичних оглядів, а також здійснив пожертву на потреби Збройних Сил України у розмірі 10 000,00 грн. Угодою передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, встановлені статтею 473 КПК України, та наслідки її невиконання.

У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5 просила затвердити угоду про примирення, укладену між нею та обвинуваченим, зазначила в угоді та підтвердила в суді, що укладання угоди не є наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, що при укладенні угоди сторони діяла добровільно, без застосування насильства, примусу, погроз. Вказала, що не має жодних претензій до обвинуваченого, ні морального, ні майнового характеру.

Обвинувачений та його захисник просили затвердити угоду про примирення та ухвалити вирок на підставі угоди, яка не порушує права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, відповідно до якої вони повністю розуміють характер висунутого ОСОБА_3 обвинувачення, зазначили в угоді та підтвердили в суді, що укладання угоди не є наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, що при укладенні угоди сторони діяли добровільно, без застосування насильства, примусу, погроз.

Прокурор у судовому засіданні заперечив щодо можливості затвердження угоди про примирення та ухвалення вироку на підставі вказаної угоди, оскільки, узгоджене сторонами покарання є занадто м`яким, враховує лише приватний інтерес потерпілої, проте, злочин, передбачений ч. 1 ст. 286-1 КК України, є двооб`єктним. Пом`якшуючі обставини, вказані в угоді жодним чином не знижують суспільну небезпечність вчиненого злочину. Проте, поряд із цим прокурор визнав, що потерпіла отримала повну компенсацію, претензій до обвинуваченого не має, сторонами укладено цю угоду без будь-якого примусу, умови угоди є реальними для виконання. Вказав також, що чинний КК України не забороняє застосовувати положення статті 69 КК України.

Заслухавши думку сторін судового провадження, розглянувши матеріали кримінального провадження, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Частиною 5 статті 469 КПК України визначено, що укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Відповідно до ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.

Згідно із ст. 469 КПК України, угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286-1 КК України, відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України, відноситься до нетяжких злочинів, що вказує на можливість укладення угоди про примирення у кримінальних провадженнях такої категорії.

Судом встановлено та жодним учасником кримінального провадження не спростовується той факт, що ОСОБА_3 дійсно вчинив нетяжкий злочин, передбачений ч. 1 ст. 286-1 КК України.

В угоді про примирення сторонами угоди зазначено пом`якшуючі обставини, передбачені ст. 66 КК України: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого збитку та усунення заподіяної шкоди.

Крім того, сторони угоди дійшли згоди щодо істотних для даного кримінального провадження обставин, щодо беззастережного визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, а також сторонами угоди із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України визначено покарання, яке повиннен понести обвинувачений. В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, встановлені статтею 473 КПК України, та наслідки її невиконання.

Обвинувачений цілком розуміє права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 1 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид та міру покарання за вчинений злочин.

Для потерпілого зрозумілі такі наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, як обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 і 424 КПК та позбавлення права вимагати в подальшому притягнення особи до кримінальної відповідальності за відповідне кримінальне правопорушення і змінювати розмір вимог про відшкодування шкоди.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_3 беззастережно визнав свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, враховуючи особу винного, наявність сукупності обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості скоєного злочину, відсутність обставин, які обтяжують покарання, сторони узгодили покарання за ч. 1 ст. 286-1 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України – у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки.

При узгоджені виду та міри покарання вбачається, що сторони угоди, зазначивши пом`якшуючі обставини, за відсутності обтяжуючих обставин, даних про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, виходили з того, що таке покарання має відповідати загальним засадам призначення покарання, передбаченим у Розділі XI Загальної частини КК України у статтях 65-73, а також із того, що відповідно до вимог статей 50, 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Заслухавши думку учасників судового засідання, вивчивши обвинувальний акт та інші матеріали судового провадження, що наявні у розпорядженні суду, дослідивши та перевіривши на відповідність вимогам закону угоду про примирення, суд приходить висновку, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, що умови угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, в тому числі вимогам закону про кримінальну відповідальність відповідає узгоджене сторонами угоди покарання з застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України.

Суд не погоджується із запереченнями прокурора щодо затвердження угоди про примирення між обвинуваченим та потерпілим з огляду на таке.

Кримінальний процесуальний кодекс України передбачає два види угод: угоду про примирення та угоду про визнання винуватості.

Угода про примирення може бути укладена між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим, угода про визнання винуватості – між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим.

В обох випадках зміст угоди має містити узгоджене покарання та згоду сторін на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням.

Правила призначення покарання встановлені Кримінальним кодексом України. Відповідно до ч. 5 ст. 65 КК України, у випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.

Отже, закон дозволяє зазначеним суб`єктам кримінального провадження самостійно визначити вид покарання яке понесе винна особа.

Під час примирення сторін у кримінальному судочинстві кожна зі сторін кримінально-правового конфлікту переслідує свої інтереси. Для потерпілого – це відновлення порушених прав шляхом відшкодування заподіяної злочином шкоди, для захисту якої він у кримінальному процесі наділений відповідними правами. Для обвинуваченого – це уникнення кримінальної відповідальності або призначення мінімального покарання. Держава, у свою чергу, будучи носієм публічного інтересу, регулює суспільні відносини, які є предметом кримінального процесуального права.

Суд при ухваленні вироку на підставі угоди та призначенні покарання зобов`язаний перевірити угоду на відповідність вимогам кримінального процесуального закону та закону про кримінальну відповідальність. За таких обставин сторони угоди, визначаючи покарання, зобов`язані дотримуватись положень Розділу ХІ «Призначення покарання» Загальної частини КК України.

Так, в угоді сторони посилалися на статтю 69 КК України при призначенні покарання.

За правилом ч. 1 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429, 437-439, 442, 442-1 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Суд зазначає, що сторони мають право узгоджувати покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного і обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання (п. 3 ч. 1 ст. 65 КК України).

За наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного сторони угоди, з огляду на положення статей 65, 75 КК України, мають право, використовуючи положення ст. 69 КК України, узгоджувати: основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України; або інше основне покарання, більш м`який його вид, не зазначений у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України за цей злочин; або не визначати додаткове покарання, передбачене у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України як обов`язкове, за винятком випадків, встановлених ч. 2 ст. 69 КК України.

Примирення є комплексним міжгалузевим інститутом кримінального та кримінального процесуального законодавства, спрямованим на задоволення/відновлення прав потерпілого та заохочення позитивної посткримінальної поведінки суб`єкта злочину. На забезпечення дієвості правових механізмів інституту примирення, його цілей і мети впливають «складні» зв`язки між принципами публічності і диспозитивності.

Угода про примирення являє собою інструмент узгодження інтересів учасників кримінального провадження та забезпечення їх балансу, адже сторони шляхом компромісних і взаємовигідних рішень між собою адаптують норму права про примирення щодо конкретного випадку, чим задовольняють свої інтереси, а в результаті і суспільні (публічні) інтереси.

Зміст угоди про примирення жодним чином не суперечить інтересам потерпілого, у ній повною мірою забезпечено баланс інтересів сторін угоди про обвинувачення для цілей норм статей 469, 474 КПК України. Узгоджене сторонами угоди покарання за видом та розміром відповідає вимогам статей 65-67, 69 КК України і не виходить за межі загальних засад призначення покарання, встановлених законом України про кримінальну відповідальність, зокрема ч. 2 ст. 53 КК України.

Обґрунтованих підстав, які б вказували про неможливість застосувати до обвинуваченого положень ст. 69 КК України, у матеріалах справи не міститься, у судовому засіданні не встановлено.

З огляду на зазначене доводи прокурора про неприпустимість укладання угоди про примирення між потерпілим та обвинуваченим у кримінальних провадженнях щодо двооб`єктних кримінальних правопорушень, яким є злочин, передбачений статтею 286-1 КК, є безпідставними і такими, що не ґрунтуються на законі.

07.04.2025 ухвалою слідчого судді Миколаївського районного суду Львівської області у судовому провадженні №1-кс/447/1479/25, справа №447/1071/25, на автомобіль марки «SAAB», реєстраційний номер НОМЕР_2 , із слідами пошкоджень, колесо із шиною з маркувальним позначенням «Tamrus» 215/15 R16, розірвану шину, пошкоджений диск та запасне колесо марки «Contіnental» 115/70 R16 було накладено арешт, заборонено відчужувати вказане майно.

Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 174 КПК України, зазначений арешт слід скасувати.

Відповідно до постанови про визнання предметів та речей речовими доказами від 07.04.2025, автомобіль марки «SAAB», реєстраційний номер НОМЕР_2 , із слідами пошкоджень, колесо із шиною з маркувальним позначенням «Tamrus» 215/15 R16, розірвану шину, пошкоджений диск та запасне колесо марки «Contіnental» 115/70 R16, визнано речовими доказами, автомобіль доставлено для зберігання на арештмайданчик по вул. Львівське шосе, 1, м. Миколаїв Львівської області; решту – передано у камеру зберігання ВП №2 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області.

Відповідно до постанови про визнання речовим доказом у кримінальному провадженні від 12.05.2025, медичну картку стаціонарного хворого №3678 на 25 арк., заведену на ОСОБА_7 , та медичну картку стаціонарного хворого №3679 на 18 арк., заведену на ОСОБА_5 , визнано речовими доказами. Після проведення необхідних експертиз медичні картки повернуто на відповідальне зберігання у ВП «Лікарня інтенсивного лікування» КНП «ТМО «СМОЛ».

Враховуючи вимоги ст. 100 КПК України, автомобіль марки «SAAB», реєстраційний номер НОМЕР_2 , із слідами пошкоджень, колесо із шиною з маркувальним позначенням «Tamrus» 215/15 R16, розірвану шину, пошкоджений диск та запасне колесо марки «Contіnental» 115/70 R16 слід повернути володільцю; медичну картку стаціонарного хворого №3678 на 25 арк., заведену на ОСОБА_7 , та медичну картку стаціонарного хворого №3679 на 18 арк., заведену на ОСОБА_5 , які повернуто на відповідальне зберігання у ВП «Лікарня інтенсивного лікування» КНП «ТМО «СМОЛ», належить залишити зберігати у ВП «Лікарня інтенсивного лікування» КНП «ТМО «СМОЛ».

На підставі ч. 2 ст. 124 КПК України, з ОСОБА_3 підлягають до стягнення витрати на залучення експерта у розмірі 8 914,00 гривень на користь держави за проведення експертиз №СЕ-19/114-25/8928-ІТ від 12.05.2025, №СЕ-19/114-25/8934-ІТ від 16.05.2025.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Керуючись ст. 12, 50, 53, 65, 66, 69 КК України, ст. 100, 124, 174, 373, 374, 468, 469, 473, 474, 475 КПК України, суд

у х в а л и в :

Затвердити угоду про примирення, укладену 24.09.2026 між потерпілою ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, та із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України, з дотриманням вимог ч. 2 ст. 53 КК України, призначити покарання у виді штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 (п`ятдесят одну тисячу) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати у кримінальному провадженні у розмірі 8 914 (вісім тисяч дев`ятсот чотирнадцять) гривень 00 копійок.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Миколаївського районного суду Львівської області від 07.04.2025 судовому провадженні №1-кс/447/1479/25, справа №447/1071/25.

Речові докази по справі, а саме:

- автомобіль марки «SAAB», реєстраційний номер НОМЕР_2 , із слідами пошкоджень, колесо із шиною з маркувальним позначенням «Tamrus» 215/15 R16, розірвану шину, пошкоджений диск та запасне колесо марки «Contіnental» 115/70 R16, – повернути володільцю;

- медичну картку стаціонарного хворого №3678 на 25 арк., заведену на ОСОБА_7 , та медичну картку стаціонарного хворого №3679 на 18 арк., заведену на ОСОБА_5 , передані на відповідальне зберігання у ВП «Лікарня інтенсивного лікування» КНП «ТМО «СМОЛ», – залишити на зберіганні у ВП «Лікарня інтенсивного лікування» КНП «ТМО «СМОЛ».

У разі невиконання угоди про примирення або про визнання винуватості потерпілий чи прокурор відповідно мають право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку.

Вирок на підставі угоди може бути оскаржений у порядку передбаченому ст. 394 КПК України. Вирок суду набирає законної сили після закінчення встановленого законом строку на апеляційне оскарження.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1