Постанова від 24 вересня 2026 р. у справі №443/1596/26 — Жидачівський районний суд Львівської області

Справа №443/1596/26

Провадження №3/443/729/26

ПОСТАНОВА

іменем України

25 вересня 2026 року суддя Жидачівського районного суду Львівської області Сливка С.І., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, молодший інспектор 3 комендантської групи комендантського відділення, старший солдат ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч.3 ст.172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення

в с т а н о в и в :

20 липня 2026 року близько 08.10 год. під час перевірки наявності особового складу на території Головного логістичного центру, стало відомо, що молодший інспектор 3 комендантської групи комендантського відділення старший солдат ОСОБА_1 не прибув на службу до Головного логістичного центру, та останній знаходився за місцем реєстрації місця проживання. В подальшому ОСОБА_1 добровільно прибув до місця проходження служби Головного логістичного центру у стані алкогольного сп`яніння. У зв`язку із чим його було доставлено до КНП ТМО «СМОЛ» для проведення медичного огляду. За результатами дослідження із застосуванням приладу «Алкофор» встановлено наявність алкоголю в організмі в кількості 1,83 проміле, про що видано відповідний висновок. Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

ОСОБА_1 , будучи особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, на виклик суду не з`явився, хоч про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Вирішуючи питання щодо можливості проведення розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім цього, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Суд зауважує, що ОСОБА_1 не подавав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, та не повідомляв суд про причини неприбуття на виклик суду, а також не подавав інших клопотань.

Враховуючи вищевикладене, у відповідно до вимог ст. 268 КУпАП, вважаю можливим проводити розгляд справи у відсутності особи, що притягається до відповідальності, який не з`явився за викликом суду, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належно та вчасно.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до диспозиції ч. 3 ст. 172-20 КУпАП адміністративним правопорушенням є дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, а саме: розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння (ч.1 ст.172-20 КУпАП); участь начальників (командирів) та інших керівників у розпиванні з підлеглими військовослужбовцями, а також військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів під час виконання ними обов`язків військової служби, або невжиття ними заходів для відсторонення від обов`язків військової служби осіб, які перебувають у нетверезому стані, стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або приховування випадків розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів, появи на території військової частини в нетверезому стані, стані наркотичного чи іншого сп`яніння підлеглих військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів (ч.2 ст.172-20 КУпАП), або в умовах особливого періоду.

Об`єктом правопорушення, передбаченого ч. ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є суспільні відносини у сфері військової дисципліни, належне несення військової служби. При цьому кваліфікуючою ознакою правопорушення є його вчинення в умовах особливого періоду.

Згідно п.12 ч.1 ст.1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до абзацу 5 статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію») особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій .

Згідно ч.8 ст. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Законом України від 24.02.2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64» на території України введено військовий стан, який згодом на підставі Указу Президента України від 06.11.2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжений та діє станом на дату розгляду справи в суді.

Крім того, 24 лютого 2022 року набрав чинності Указ Президента України № 29/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію». Мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Таким чином, починаючи з 24 лютого 2022 року та по теперішній час в Україні діє режим воєнного стану, який є особливим періодом.

Виходячи із вищевикладеного вбачається, що особливий період охоплює собою мобілізацію, воєнний час та частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

За загальним правилом суб`єктом військового адміністративного та військового дисциплінарного деліктів, до яких відносяться й адміністративні правопорушення, передбачені статтею 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є особа, яка перебуває на військовій службі.

Відповідно до ч. 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що військовослужбовці - це особи, які проходять військову службу.

Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; 5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку (ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).

Як вбачається із копії військового квитка Серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є військовослужбовцем та на даний час перебуває на військовій службі (а.с.15-19).

Згідно ст.251 КУпАП, доказами в справі по адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, тощо.

Аналізуючи докази у справі з точки зору їх допустимості, об`єктивності та достатності, за відсутності будь-яких істотних суперечностей, суд вважає вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП доведеною повністю.

Зокрема, вказане підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення ЧЦП №050446 від 20.07.2026;

- рапортом юрисконсульта групи юридичного забезпечення молодшого сержанта ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 від 26.08.2026, згідно якого останній доповідає, що 20 липня 2026 року близько 08.10 год. під час перевірки наявності особового складу на території Головного логістичного центру, стало відомо, що молодший інспектор 3 комендантської групи комендантського відділення старший солдат ОСОБА_1 не прибув на службу до Головного логістичного центру, та останній знаходився за місцем реєстрації місця проживання. В подальшому ОСОБА_1 добровільно прибув до місця проходження служби Головного логістичного центру у нетверезому стані, де йому було запропоновано пройти медичний огляд у КНП «ТМО» «Стрийська міська об`єднана лікарня». Тобто солдата ОСОБА_1 20.07.2026 року фактично перебував на території Головного логістичного центру у стані алкогольного сп`яніння. У зв`язку із наявністю підстав вважати, що в діях молодшого інспектора комендантської групи комендантського відділення старшого солдата ОСОБА_1 наявні ознаки порушення ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, за вчинення адміністративного правопорушення відповідальність за яке передбачене ч.3 ст.172-20 КУпАП, в результаті чого було складено протокол про адміністративне правопорушення. Однак під час оформлення протоколу про адміністративне правопорушення від 20.07.2026 №050446 не було описано обставину перебування військовослужбовця ОСОБА_1 за місцем реєстрації, оскільки даний військовослужбовець 20.07.2026 був зобов`язаний виконувати обов`язки військової служби та добровільно прибув у цей день до місця проходження служби після його фактичного виявлення за місцем реєстрації. Факт виявлення військовослужбовця у стані алкогольного сп`яніння за місцем реєстрації не звільняє від відповідальності за допущене правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.172-20 КУпАП, оскільки військовослужбовець ОСОБА_1 добровільно прибув 20.07.2026 до місця проходження служби ( ІНФОРМАЦІЯ_3 (військової частина НОМЕР_2 ) у стані алкогольного сп`яніння. З метою встановлення наявності чи відсутності стану алкогольного сп`яніння даного військовослужбовця було направлено до КНП «ТМО СМОЛ» для проведення медичного огляду, результат огляду 1,83 проміле;

- письмовими поясненнями начальника комендантського відділення Головного логістичного центру підполковника ОСОБА_3 від 20.07.2026, згідно яких останній повідомив, що йому 20.07.2026 о близько 08.10 год. під час перевірки наявності особового складу стало відомо, що молодший інспектор 3 комендантської групи комендантського відділення старший солдат ОСОБА_1 не прибув на службу до Головного логістичного центру. Під час встановлення причин відсутності ОСОБА_1 його було виявлено за місцем реєстрації ( АДРЕСА_2 ) з можливими ознаками алкогольного сп`яніння. У зв`язку з чим його було доставлено до КНП «ТМО СМОЛ» для проведення медичного огляду в супроводі старшого офіцера-начальника медичного пункту – лікаря молодшого сержанта ОСОБА_4 ;

- письмовими поясненнями старшого офіцера-начальника медичного пункту – лікаря молодшого сержанта ОСОБА_4 від 20.07.2026, згідно яких останній повідомив, що він 20.07.2026 за вказівкою заступника начальника з морально-психологічного забезпечення підполковника ОСОБА_5 , разом із солодшим інспектором 3 комендантської групи комендантського відділення старшим солдатом ОСОБА_1 відправився на службовому автомобілі до КНП «ТМО СМОЛ» для проведення медичного огляду військовослужбовця з метою встановлення наявності чи відсутності стану алкогольного сп`яніння. За результатами медичного огляду та діагностичного обстеження за допомогою апарату «Алкофор» в лікарні, було виявлено 1,8 проміле алкоголю, про що видано висновок від 20.07.2026;

- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 20.07.2026, згідно яких останній повідомив, що він 20.07.2026 не прибув на службу до Головного логістичного центру, оскільки не мав можливості зв`язатися з командуванням, бо забув документи та телефон у колеги. Сподіваючись залишитись вдома він дозволив собі вжити алкогольні напої. Цього ж дня до нього на АДРЕСА_2 прибули військовослужбовці Головного логістичного центру для з`ясування причин його відсутності на службі після чого він разом із ними відправився до місця проходження служби ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова часина НОМЕР_2 ) для виконання своїх військових обов`язків. Після прибуття у Головний логістичний центр його було направлено разом із молодшим сержантом ОСОБА_6 до лікарні в м.Стрий, для встановлення факту вживання ним алкоголю. За результатами проведеного огляду було підтверджено наявність алкоголю в його організмі понад допустиму норму. Свою вину визнає, зобов`язується не допускати такого надалі;

- висновком КНП «ТМО СМОЛ» щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, згідно якого 20.07.2026 проведено огляд ОСОБА_1 , результат огляду: перебуває у стані алкогольного сп`яніння – 1,83 ‰ .

В даному випадку суд вважає, що наявні в матеріалах справи докази повністю підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП.

Обставин, які виключають провадження у справі та адміністративну відповідальність, немає.

Обставин, що відповідно до ст.ст.34,35 КУпАП пом`якшують та обтяжують відповідальність за правопорушення, не встановлено.

При обранні виду адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 , суд враховує характер вчиненого правопорушення, його особу, ступінь вини, майновий стан.

Враховуючи вищевикладене, характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, суспільну небезпеку вчиненого правопорушення, вчинення правопорушення в умовах воєнного стану, а також з урахуванням інших обставин справи, вважаю за можливе накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу в межах санкції, передбаченої ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, оскільки саме цей вид адміністративного стягнення, на переконання суду, забезпечить виховання ОСОБА_1 та сприятиме запобіганню вчинення ним нових правопорушень.

Крім того, відповідно до ст.40-1 КУпАП та Закону України «Про судовий збір» зі ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп..

Керуючись ст.ст., 221, 275-280, 283-287 КУпАП, суд

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, та накласти на нього стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України 665 (шістсот шістдесят ) гривень 60 копійок судового збору.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що відповідно до вимог ст.ст.307, 308 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу в установлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя С.І. Сливка