Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №335/3724/26 — Хортицький районний суд м. Запоріжжя

25.09.2026

ЄУН 335/3724/26

Провадження №2/337/2407/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року Хортицький районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючого судді Сидорової М.В.,

за участю секретаря Коваленко В.С.,

представника позивача Гаврилюк Ж.О. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Токмацької міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області про визнання права власності на нерухоме майно,

В С Т А Н О В И В:

07.04.2026 до Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя через систему «Електронний суд» надійшов позов ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Гаврилюк Ж.О., до Пологівської міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області, в якому позивач просить визнати за ним право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 31,3 кв.м.

Позов мотивує тим, що 15.10.2002 позивач на підставі договору купівлі-продажу (реєстровий № 1646) набув у власність житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до реєстраційного посвідчення Токмацького районного бюро технічної інвентаризації «МАЛІ-44», житловий будинок розташований в АДРЕСА_1 в цілому зареєстрований за ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 15.10.2002, посвідченого приватним нотаріусом Токмацького районного нотаріального округу номер 1646, та записаний в реєстрову книгу номер 1 за реєстровим номером 78 від 18.10.2002. У 2025 році позивач намагався реалізувати право на внесення відомостей до ДРРП, а саме: 05.11.2025 державний реєстратор прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради Запорізької області під час розгляду заяви від 03.11.2025 встановив наявність обставин, які є підставою для залишення заяви без руху через відсутність відомостей реєстрів (кадастрів) автоматизованих інформаційних систем в електронній формі документів із паперових носіїв інформації що містить відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013р. 17.12.2025 позивач отримав рішення про відмову проведення реєстраційних дій у зв`язку з тим що після завершення строку встановленого частиною третьої статті 23 закону України про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не усунені обставини що були підставою для прийняття рішення залишення заяви про державну реєстрацію прав без руху. Тобто - відсутність доступу реєстратора до паперових архівів БТІ на окупованій території. Іншим чином зареєструвати право власності на вказаний будинок і вільно розпоряджатися ним позивач не може, чим порушується, не визнається його право власності на майно, яке він набув правомірно відповідно до чинного на момент набуття права власності законодавства. Таке порушення підлягає судовому захисту шляхом визнання за позивачем права власності на нерухоме майно на підставі ст.392 ЦК України.

Ухвалою Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 08.04.2026 матеріали цивільної справи за вказаним позовом передано Хортицькому районному суду м. Запоріжжя за територіальною підсудністю.

08.05.2026 матеріали цивільної справи за вказаною позовною заявою надійшли до Хортицького районного суду м. Запоріжжя.

Ухвалою суду від 11.05.2026 вказаний позов було залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків.

20.05.2026 від представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Гаврилюк Ж.О. надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 21.05.2026, після усунення недоліків, відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі за цим позовом та призначено підготовче судове засідання.

26.05.2026 від представника відповідача - Пологівської міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області надійшов відзив на позовну заяву, в якому, серед іншого, зазначено, що Пологівська міська військова адміністрація Пологівського району Запорізької області є неналежним відповідачем у даній справі.

27.05.2026 від представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Гаврилюк Ж.О. надійшло клопотання про заміну неналежного відповідача - Пологівської міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області на належного – Токмацьку міську військову адміністрацію Пологівського району Запорізької області.

Ухвалою суду від 16.06.2026 первісного відповідача - Пологівську міську військову адміністрацію Пологівського району Запорізької області замінено на Токмацьку міську військову адміністрацію Пологівського району Запорізької області, підготовче судове засідання відкладено.

Ухвалою від 07.07.2026 підготовче провадження у справі закрито, справа призначена до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача – Гарилюк Ж.О. позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити з підстав, які викладені у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не прибув. Від представника Токмацької міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області – Молодецького Р.Ф. надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Суд вважає можливим провести судовий розгляд у відсутність представника відповідача.

Суд, вислухавши позивача та її представника, дослідивши матеріали справи, приходить до такого.

Відповідно до ст.15,16 ЦК України, ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, і має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України, в т.ч. шляхом визнання права власності.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р. кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями ст.1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення ст.1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, та інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа добросовісний набувач унаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року, «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року).

Ст. 41 Конституції України гарантує, що кожен громадянин має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, яка набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно з ст. 316, 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ст. 319, 321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, не заборонених законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно з ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації» (ч. 3 ст. 3 Закону).

Під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, державний реєстратор обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії ( п. 3 ч. 3 ст. 10 Закону).

Суд встановив, що на підставі договору купівлі-продажу від 15.10.2002, який посвідчений приватним нотаріусом Токмацького районного нотаріального округу Запорізької області Султан Т.Г., реєстровий №1646, позивач ОСОБА_1 придбав у власність житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці розміром 2500,0 кв.м, наданій продавцеві ( ОСОБА_2 ) в користування рішенням Жовтневої сільської ради Пологівського (Токмацького) району Запорізької області від 28.04.1992 за №3, житловою площею 9,6 кв.м., загальною площею 31,3 кв.м., з господарсько-побутовими будівлями та спорудами: вбиральня, колодязь.

На момент набуття права власності на вказаний житловий будинок державна реєстрація об`єктів нерухомого майна здійснювалась бюро технічної інвентаризації виконкомів місцевих Рад.

Житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , був зареєстрований за ОСОБА_1 на праві приватної власності Токмацьким районним бюро технічної інвентаризації «Малі-44» 18.10.2002, що записано в реєстрову книгу за №1 за реєстровим №78.

Відомості про власника зазначеного житлового будинку були відображені в технічному паспорті на нерухомість.

Згідно технічного паспорту вищевказаний житловий будинок складається з кімнати площею 9,60 кв.м, а також кухні площею 8,80 кв.м, кладової - 3,50 кв.м, коридору – 9,40 кв.м.

03.11.2025 ОСОБА_1 звернувся до державного реєстратора Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради Запорізької області із заявою за реєстраційним №69750690 про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно щодо належної йому на праві власності спірного житлового будинку, яка рішенням державного реєстратора від №81692070 від 05.11.2025 була залишена без руху через відсутність необхідних відомостей у єдиних та державних реєстрах та інформації від установи, яка проводила реєстрацію права власності до 01.01.2013, щодо зареєстрованих прав.

Рішенням №82783631 від 08.01.2026 державним реєстратором прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради Запорізької області позивачу відмовлено в проведені реєстраційних дій у зв`язку з відсутністю відповіді на запит до бюро технічної інвентаризації, яке здійснювало реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна відповідно до чинного на той час законодавства.

Зі змісту вказаного рішення вбачається, що відповідно долиста ПП «Малі-44» територія окупована, підприємство не працює та доступу до архіву немає, надати відомості неможливо.

Відповідно до Наказу Міністерства розвитку громад та територій України №376 від 28.02.2025 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» м. Токмак Пологівського району Запорізької області, де знаходиться Токмацьке бюро технічної інвентаризації,та с. Червоногріка Токмацької міської територіальної громади, де знаходиться нерухоме майно позивача, є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України.

Згідно з ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами.

З`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно усі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємозв`язку, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 .

З урахуванням положень ч. 1 ст. 15 та ст. 392 ЦК України власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За правилами ст. 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлений, зокрема, у випадку, коли особа є вже власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.05.2020 у справі №916/1608/18 зазначила, що правила ст. 392 ЦК України застосовуються не тільки у випадках, коли власник втратив документ, який засвідчує його право власності, а й у випадках, коли наявні в нього документи не дають змоги беззаперечно підтвердити своє право власності на нерухоме майно.

Так, суд вважає встановленим та доведеним, що позивач ОСОБА_1 правомірно набув право власності на житловий будинок за адресою:АДРЕСА_1 , загальною площею 31,3 кв.м. на підставі договору купівлі-продажу від 15.10.2002, який посвідчений приватним нотаріусом Токмацького районного нотаріального округу Запорізької області Султан Т.Г., реєстровий №1646, зареєстрованого в БТІ, тобто відповідно до чинного на момент придбання майна законодавства.

З 26.02.2022 по цей час м. Токмак Пологівського району Запорізької області, а з 28.02.2022 с. Червоногірка Токмацької міської територіальної громади Пологівського району Запорізької області є тимчасово окупованою територію України.

Судом встановлено, що право власності позивача на вказаний житловий будинок в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, який функціонує з 01.01.2013, не зареєстровано.

При розгляді заяви позивача про реєстрацію права власності державний реєстратор не зміг отримати та перевірити інформацію про реєстрацію права власності в Токмацькому БТІ, яке також знаходиться на тимчасово окупованій території України, де органи державної влади не здійснюють свої повноваження. Відомості про переміщення установи на підконтрольну територію України в справі відсутні.

Отже, на теперішній час позивач ОСОБА_1 позбавлений права в передбаченому законом порядку зареєструвати своє право власності на зазначений житловий будинок і відповідно вільно володіти та розпоряджатись ним, чим порушується (не визнається) його право власності.

На підставі вищевикладеного, виходячи з вимог діючого законодавства, завдань цивільного судочинства, принципів верховенства права, законності, пропорційності, справедливості та розумності, суд вважає необхідним захистити порушене право позивача шляхом визнання за ним права власності на житловий будинок за адресою: :АДРЕСА_1 , загальною площею 31,3 кв.м.

Таким чином, позов ОСОБА_1 слід задовольнити повністю.

Керуючись ст.41 Конституції України, ст.15, 16, 182, 316, 317, 319, 321, 328, 392 ЦК України, ст.2, 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 141, 258, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 31,3 кв.м.

Рішення суду може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.В.Сидорова