Постанова від 24 вересня 2026 р. у справі №335/9060/26 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

1Справа № 335/9060/26 2-а/335/183/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року м.Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Алєксєєнка А.Б., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Вознесенівського районного суду м.Запоріжжя з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови №R110555 від 03.10.2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що 12.08.2026 позивач через застосунок ДІЯ дізнався про існування відкритого виконавчого провадження №81716796 щодо стягнення з нього штрафу в розмірі 37 768,75 грн.

13.08.2026 ознайомившись із матеріалами виконавчого провадження дізнався, що 03.10.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 винесено постанову №R110555, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000, 00 грн.

Ваажає зазначену постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню з огляду на наступні обставини.

Згідно оскаржуваної постанови на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн. оскільки він не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 у строк та місце, зазначені в повістці, чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Разом з цим, оскаржувана постанова не містить відомостей щодо повістки на підставі якої відповідач дійшов висновку про вищезазначене порушення.

В свою чергу, зазначає, що повістку до ІНФОРМАЦІЯ_2 не отримував, яка стала підставою притягнення його до адміністративної відповідальності, не отримував та до моменту появи відповідного статусу в електронному кабінеті ДІЯ не був обізнаний про існування такого виклику.

02.10.2025 в електронному кабінеті позивач виявив іфнормацію про те, що його розшукує ТЦК та СП у зв`язку з неявкою за викликом, проте повістки про виклик до ТЦК та СП не отримував.

Наступного дня він з`явився до ТЦК та СП та йому було повідомлено, що дане повідомлення сформовано помилково та дані про неявку будуть видалені. Після чого через деякий час у застосунку «Резерв+» зникло сповіщення про розшук та сплату штрафу.

Разом з цим, 03.10.2025 за його відсутності була винесена оскаржувана постанова у якій зазначено, що позивачем 03.10.2025 через електронний кабінет подано заяву у якій останній не оспорює допущене порушення та погоджується на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності.

Водночас, вказана заява не може вважатися доказом вчинення адміністративного правопорушення, зокрема враховуючи ту обставину, що заява була подана 03.10.2025, а інформація про нібито неявку та розшук позивача існувала в електронному кабінеті 02.10.2025 року.

Таким чином, відповідачем протиправно за відсутності належних доказів 02.10.2025 встановлено факт нібито вчиненого позивачем адміністративного правопорушення.

Крім цього, вказує, що в порушення ст.283 КУпАП постанова у справі не містить опису обставин, установлених під час розгляду справи. Зокрема, яка саме повістка була підставою притягнення позивача до відповідальності, коли вона була вручена та направлена, на який час викликався позивач.

За вказних обставин, вважає, що оскаржувану постанову прийнято з порушенням процесуальних норм, за відсутності належних та допустимих доказів події і складу адміністративного правопорушення у зв`язку із чим остання підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.

Ухвалою суду від 21 серпня 2026 року поновлено позивачу строк на звернення до суду, позовну заяву прийнято до розгляду, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження із особливостями, встановленими ст.ст. 268–272, 286 КАС України, відкрито провадження у справі та призначено судове засідання без повідомлення (виклику) сторін, надано учасникам справи строк для надання заяв по суті справи та роз`яснено наслідки їх неподання.

24 серпня 2026 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому не погоджуючись із позовною заявою зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_3 діяв відповідно до норм чинного законодавства.

Так, згідно даних Єдиного електронного реєстру військовозобов`язаних «Оберіг» громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебуває на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_5 з 14.06.2025 року.

03.10.2025 року на адресу ІНФОРМАЦІЯ_6 Позивачем за допомогою додатку «Резерв+» направлена заява про визнання факту вчинення правопорушення та згоди на притягнення до адміністративної відповідальності.

За результатами розгляду адміністративної справи про адміністративне правопорушення за ознаками частини третьої статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, винесена Постанова №R110555 від 03.10.2025 року за справою про адміністративне правопорушення про притягнення громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до адміністративної відповідальності і накладення на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 гривень.

Отже, притягнення Позивача до адміністративної відповідальності як порушника законодавства, є законним та обґрунтованим, так як Позивач не прибув за повісткою до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

З урахуванням викладеного просить позовну заяву ОСОБА_1 залишити без задоволення.

24 серпня 2026 року до суду через систему «Електронний суд» від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відвиз на позовну заяву у якій він не погоджуючись із доводами представника відповідача та вказує на те, що відзив на позовну заяву не містить належного доказового обгрунтування факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Відповідач у своєму відзиві обмежується твердженнями про те, що позивач не прибув за повісткою, проте не надає доказів належного вручення відповідної повістки. Відповідачем не наведено у відзиві жодного конкретного доказу на підтвердження того, що позивач отримав відповідну повістку та був обізнаний про встановлені дею дату, час і місце явки.

Водночас, факт існування заяви позивача, на яку посилається відповідач, не звільняє останнього від обов`язку довести обставину, що утворюють склад адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши докази, які в ній містяться, у сукупності, суд доходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходяи із наступного.

Відповідно до ст. 288 КУпАП постанову про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що 03.10.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_2 за результатами розгляду адміністративної справи про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП винесено постанову №R110555 якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , притягнуто до адміністративної відповідальності і накладено на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що за результатми вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст.22 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Надаючи правову оцінку оскаржуваній постанові на відповідність критеріям правомірності, передбаченич ч.2 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

Приписами ч.2 ст.19 Конституції Українивизначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до ч.1ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

В силу приписів ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст.252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Стаття 280 КУпАП вимагає від органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Відповідно до ч.3 ст.210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в особливий період.

При цьому диспозиція адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, є бланкетною, тобто такою, яка відсилає до інших нормативно-правових актів, які визначають правила військового обліку.

Позивачеві інкримінується порушення вимог ст.22 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

Відповідно до ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Відповідно до Закону України «Про оборону України», особливий період період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій

Аналізуючи поняття «особливий період», визначене в Законі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Законі України «Про оборону України» особливий період охоплює період мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до абз. 3 ст. 4 «Про оборону України» з моменту оголошення стану війни чи фактичного початку воєнних дій настає воєнний час, який закінчується у день і час припинення стану війни.

Указом Президента України № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, було введено в Україні воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє по теперішній час.

Частиною 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що шромадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Відповідно до ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що під час мобілізації громадяни зобов`язаніз`явитися у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Пунктом 28 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, затвердженого постановою Кабінетів міністрів України від 16 травня 2024 року №560 встановлено, що виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання).

У повістці зазначаються: прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) і дата народження громадянина, якому адресована повістка; найменування районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіонального органу СБУ, що видав повістку; мета виклику до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ; місце, день і час явки за викликом; найменування посади, власне ім`я та прізвище, підпис посадової особи, яка видала повістку, та дата її підписання - для повісток, оформлених на бланку. Такі повістки скріплюються гербовою печаткою; прізвище та власне ім`я керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, дата накладення кваліфікованого електронного підпису - для повісток, сформованих за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів; реєстраційний номер повістки; роз`яснення про наслідки неявки і про обов`язок повідомити про причини неявки (п.29 Порядку №560 від 16.05.2024 року).

Відповідно до п.41 Порядку №560 від 16 травня 2024 року належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки, а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Разом з цим матеріали справи не містять, як самої повістки про виклик позивача так і будь-яких із передбачених Порядком підтверджень її вручення позивачу.

При цьому, оскаржувана постанова також не містить об`єктивних даних щодо змісту інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення зокрема, за якою саме повісткою та у який час останній не з`явився за викликом до ТЦК та СП.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Згідно з вимогами ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з цим, аналізуючи наявні у матеріалах справи докази суд доходить до висновку, що відповідачем належних, допустимих і достовірних доказів отримання позивачем повістки (оповіщення) про необхідність явки до ТЦК та СП не надано і посилань на їх наявність не наведено, а відтак вказані обставини дають суду підстави вважати про відсутність винної поведінки позивача та суб`єктивної сторони правопорушення.

Встановлені обставини є беззаперечною підставою для скасування оскаржуваної постанови.

При цьому, суд критично оцінює посилання представника відповідача на правомірність та обгрунтованість оскаржуваної постанови з огляду на наявність заяви позивача, поданої 03.10.2025 у якій останній зазначив, що не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності.

Згідно усталеної судової практики заява чи визнання вини за Кодексом України про адміністративні правопорушення не є беззаперечним доказом і обов`язково має підтверджуватися іншими сукупними фактичними даними. Визнання вини само по собі не звільняє від необхідності доведення події та складу правопорушення іншими належними доказами.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Згідно вимог ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою не винуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

З урахуванням вищенавденого, суд вважає, що сторона відповідача не надала суду належних та достатніх доказів правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч.3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Підсумовуючи викладене, враховуючи положення ч.2 ст.77 КАС України, суд доходить висновку, що спірна постанова підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п.3 ч.3 ст.286 КАС України, п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, а позов підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про визнання оскаржуваної постанови протиправною, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст. 286 КАС УКраїни, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Можливість визнання при цьому рішення суб`єкта владних повноважень протиправними, законодавець не встановлює, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.5 ст.139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи те, що позивач відповідно до п.9 ч.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, сума судових витрат зі сплати судового збору розміром 605,60 грн., підлягає стягненню на користь держави за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, який є суб`єктом владних повноважень.

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 242-246, 286 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити частково.

Постанову ІНФОРМАЦІЯ_9 по справі про адміністративне правопорушення №R110555 від 03 жовтня 2025 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП у вигляді штрафу у сумі 17 000,00 гривень - скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Третього адміністративного апеляційного суду (49005, м. Дніпро, вул. Василя Жуковського, 23).

Повний текст рішення складено 25 вересня 2026 року.

Інформація відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 246 КАС України

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .).

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_10 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 ).

Суддя: А.Б.Алєксєєнко