Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №308/11319/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/11319/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі: головуючого судді Чепки В. В., за участі секретаря судового засідання Кут Ю. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Ужгород справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник, адвокат Пересоляк Олександр Сергійович, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови,

встановив:

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник, адвокат Пересоляк Олександр Сергійович, звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07.11.2025 № 3099-1, якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 07.11.2025 винесено постанову № 3099-1 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, згідно з якою позивач нібито не пішов на медичний огляд, виразив відмову від проходження медичного огляду (далі – ВЛК).

15.01.2026 державним виконавцем Ужгородського відділу державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження ВП № 79991584 з виконання постанови № 3099-1 07.11.2025.

Позивач стверджує, що постанову № 3099-1 від 07.11.2025 не отримував та належним чином про її винесення не був повідомлений. Про існування означеної постанови позивачу стало відомо 24.07.2026 після отримання відповіді на адвокатський запит від 09.07.2026 № 9/09-07/26 адвоката в інтересах ОСОБА_1 .

Крім того, позивач не погоджується з оскаржуваною постановою, вважає її протиправною та такою, що підлягає скасуванню з огляду на відсутність події та складу адміністративного правопорушення. Вказує на відсутність належних і допустимих доказів відмови позивача від проходження ВЛК та про порушення відповідачем встановленого законом порядку притягнення до адміністративної відповідальності.

Позивач мотивує, що згідно з довідкою № 2025-1107-2023-5291-3 від 07.11.2025 проведено медичний огляд ОСОБА_1 «Позаштатною постійно діючою військовою лікарською комісією при тимчасовому мобілізаційному пункті ІНФОРМАЦІЯ_3 » 07.11.2025. Означена довідка була підписано комісією ВЛК 07.11.2025 о 20 год 26 хв. Тобто, протягом години після доставлення позивача до ТЦК та СП, останнім було пройдено ВЛК.

Позивач наводить, що його жодним чином не було повідомлено про складення щодо нього постанови про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Оскільки 07.11.2025 позивач був зарахований до військової частини НОМЕР_1 , де проходив службу, та ні за місцем перебування у військовій частині, ні за місцем реєстрації проживання не повідомлявся щодо факту складення протоколу про адміністративне правопорушення чи винесення оскаржуваної постанови.

На думку позивача, відповідачем належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факт порушення позивачем обов`язків передбачених ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Позивач звертає увагу, що направлення на медичний огляд може бути здійснене лише після уточнення облікових даних і має оформлюватися відповідною повісткою, яка йому не вручалась.

Позивач вказує на наявність істотних порушень процедури притягнення до адміністративної відповідальності (неповідомлення відповідачем позивача про розгляд справи та позбавлення можливості реалізувати процесуальні права), відсутність події і складу правопорушення та недоведеність обставин, зазначених у оскаржуваній постанові.

На підставі викладеного, просить оскаржувану постанову визнати протиправною та скасувати, а також закрити справу про адміністративне правопорушення.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, за змістом якого відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідач зазначає, що 07.11.2025 в ІНФОРМАЦІЯ_4 позивачу було вручено направлення на медичний огляд військово-лікарською комісією з метою визначення придатності до проходження військової служби по мобілізації від 07.11.2025. Тобто, в ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідно до приписів встановлених абз. 12 пункту 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 р. N 154, вживались заходи щодо призову позивача на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).

Покликаючись на положення Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», якими визначено обов`язковість проходження медичного огляду, вказує, що дії посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_3 були цілком правомірними.

За твердженням відповідача, ОСОБА_1 відмовився від підписання протоколу в відповідних графах протоколу, йому в установленому порядку було роз`яснено про день і час розгляду справи та його права, про що міститься відповідна відмітка в протоколі. Внаслідок чого, на позивача накладено штраф за вказане порушення у мінімальному розмірі санкції визначеною ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

На думку відповідача, позивач у своєму позові не навів та не підтвердив наявність обставин, які б свідчили про істотне порушення норм процесуального та матеріального права і за своїм характером тягнуть скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Позивач у відповіді на відзив на позовну заяву спростовує твердження відповідача.

Позивач наголошує на підтвердженні факту проходження ним ВЛК 07.11.2025. Вказує, що в протоколі про адміністративне правопорушення № 3099 зазначено, що розгляд справи відбудеться о 20.30 год. 07.11.2025.

У той же час, довідка ВЛК була підписано комісією ВЛК 07.11.2025 о 20 год 26 хв, тобто протягом години після доставлення ОСОБА_1 до ТЦК та СП ним було пройдено ВЛК та за 4 хв. до часу, на який призначено розгляд справи.

Таким чином, на думку позивача, в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення.

Крім того, вказує, що відповідач жодним чином не підтверджує належними та допустимими доказами, дійсність відмови позивача, адже в протоколі про адміністративне правопорушення у графах «Від пояснення та/або підписання протоколу відмовився(лась) у присутності свідків» та «Від отримання другого примірника протоколу відмовився(лась) у присутності свідків» містяться лише умовні знаки прочерку.

Позивач, покликаючись на положення абз.1 ст. 235, ст. 210-1 КУпАП України, стверджує про відсутність належного документу, який підтверджує, що означений протокол складений уповноваженою на те особою.

Позивач також наводить, що за рішенням 16 Регіональної ВЛК його було направлено на повторне ВЛК, пройшовши яку 08.04.2026, ОСОБА_1 був визнаний непридатним до військової служби.

Враховуючи наведене, позивач вважає доводи відповідача необґрунтованими та такими, що не спростовують позовних вимог.

Ухвалою суду від 19.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у вказаній адміністративній справі. Постановлено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Позивач у судове засідання не з`явився. Представник позивача Смик Д. П. подала до суду заяву про розгляд справи за відсутності позивача та його представника. Вказала, що позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, у відзиві на позовну заяву просив розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Враховуючи наведене та вимоги ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

У відповідності до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши учасників справи, судом встановлено таке.

Згідно з постановою № 3099-1 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 07.11.2025 позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн.

Як слідує зі змісту оскаржуваної постанови, підставою для притягнення до адміністративної відповідальності стало те, що 07.11.2025 близько 19:26 год. ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 в супроводі органів Національної поліції, де 07.11.2025 близько о 20:00 год. було встановлено, що останній порушує вимогу передбачену ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», де зазначено, що громадяни зобов`язані, зокрема, проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та вимоги ч. 13 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», яким установлено, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку, проходять обов`язковий медичний огляд.

Перебуваючи в ІНФОРМАЦІЯ_4 громадянин ОСОБА_1 , за рішенням ІНФОРМАЦІЯ_3 , в порядку виконання вищеназваних обов`язків, був направлений на проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби згідно направлення, виданого начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 о 20:00 год. 07.11.2025, яке ОСОБА_1 підписати відмовився.

Після рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 про направлення на проходження медичного огляду громадянин ОСОБА_1 проходження медичного огляду не пішов, на вимогу виконання свого обов`язку не реагував, та виразив категоричну ствердну відмову від проходження медичного огляду.

Дії позивача кваліфіковано за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

В обґрунтування складеної постанови відповідачем долучено до відзиву на позовну заяву протокол № 3099 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 07.11.2025, картку обстеження та медичного огляду, направлення на медичний огляд військово-лікарською комісією з метою визначення придатності для проходження військової служби по мобілізації № 2/6938 від 07.11.2025.

Докази вручення вказаного направлення ОСОБА_1 або докази відмови останнього від отримання такого направлення в матеріалах справи відсутні.

07.11.2025 о 20:24 год. (в день винесення оскаржуваної постанови) позивачем було пройдено обов`язковий медичний огляд ВЛК для визначення ступеня придатності його до військової служби, що підтверджується довідкою військово-лікарської комісії № 2025-1107-2023-5291-3 від 07.11.2025, згідно з яким ОСОБА_1 було визнано придатним до військової служби.

З 07.11.2025 по 21.04.2026 позивач перебував на військовій службі за призовом під час мобілізації, на особливий період, що підтверджується даними військового квитка ОСОБА_1 .

Постановою ВЛК номер протоколу 2026-0408-1442-5942-7 від 08.04.2026 ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби, що підтверджується скан-копією з додатку «Резерв+» та Розширеними даними з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи та спірним правовідносинам, суд враховує наступні норми права.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (ст. 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Отже, саме на відповідача як орган, який уповноважений розглядати справи про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 210-1 КУпАП, покладено обов`язок щодо встановлення всіх фактичних обставин та дотримання процедури розгляду, визначеної ст. 278 КУпАП.

У частині 3 ст. 210-1 КУпАП визначена відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Згідно ч. 1 ст. 210-1 КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Дана норма права є бланкетною, тобто закріплює лише загальні ознаки правила поведінки, а для їх встановлення необхідно керуватись положеннями інших нормативно-правових актів.

За приписами абзацу 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України.

Відповідно до пункту 3 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008, громадяни, які добровільно вступають на військову службу (далі - військова служба за контрактом) або призиваються, проходять обов`язковий медичний огляд у порядку, що затверджується Міністерством оборони України за погодженням із центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Пунктом 3.1 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, визначено, що медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП ВЛК ТЦК та СП на збірних пунктах районних (міських) ТЦК та СП або за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності лікарями, які включаються до складу ВЛК ТЦК та СП.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період.

За приписами пунктів 74, 74-1 Порядку (в редакції від 28.10.2025) військовозобов`язаним та резервістам, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, в тому числі ті, які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю), за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видаються направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, сформовані відповідно до пункту 74-1 цього Порядку.

Для формування направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду в електронній формі за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу накладає на таке направлення кваліфікований електронний підпис у день його формування (крім направлення, зазначеного у пункті 74-3 цього Порядку).

Направлення, сформоване за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, може бути роздруковане. У такому разі його паперова форма повинна містити придатний для зчитування QR-код з відповідною інформацією.

З наведеного вбачається, що процедурі проходження позивачем медичного огляду передує направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, сформоване в установленому порядку та підписане уповноваженою посадовою особою.

Водночас у матеріалах справи відсутні докази того, що позивачу було призначено конкретну дату та час проходження військово-лікарської комісії, а також докази його неявки у визначений час без поважних причин. Надане направлення не містить відомостей про дату та час, на які призначено проходження військово-лікарської комісії, у зв`язку з чим не відповідає вимогам пункту 74-1 Порядку. Крім того, паперова форма направлення не містить придатного для зчитування QR-коду з відповідною інформацією, як того прямо вимагає Порядок.

В матеріалах справи відсутні докази того, що позивачу було призначено конкретну дату та час проходження ВЛК, а також докази того, що останній відмовився від проходження ВЛК.

Водночас з копії довідки військово-лікарської комісії № 2025-1107-2023-5291-3 від 07.11.2025 вбачається, що ОСОБА_1 у день винесення оскаржуваної постанови 07.11.2025 о 20:24 год. пройшов ВЛК, за результатами якої був визнаний придатним до військової служби та згідно даних військового квитка ОСОБА_1 07.11.2025 був призваний у Збройні Сили України по загальній мобілізації.

Верховний Суд у постановах від 31.03.2021 у справі № 676/752/17, від 21.03.2019 у справі № 489/1004/17, від 30.01.2020 у справах № 308/12552/16-а та № 482/9/17, від 06.02.2020 у справі № 205/7145/16-а зробив такі висновки:

«Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.

Обов`язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа».

Несвоєчасне повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури.

Наслідком цього є позбавлення особи прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу.

Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №522/20755/16-а, від 30.09.2019 у справі №591/2794/17, від 06.02.2020 у справі №05/7145/16-а, від 21.05.2020 у справі №286/4145/15-а, від 3103.2021 у справі №676/752/17 та від 25.05.2022 у справі №465/5145/16-а.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази того, що позивача було належним чином не пізніше, ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення повідомлено про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Так, з матеріалів справи вбачається, що протокол № 3099 від 07.11.2025, хоча і містить повідомлення, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 07.11.2025 о 20:30 год. у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 , кабінет N (приймальня), проте складений у день винесення постанови № 3099 -1, тобто в один день з оскаржуваною постановою.

Суд також наголошує, що згідно даних, наведених у протоколі № 3099 від 07.11.2025, порушення позивачем вимог ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» представника відповідача було виявлено 07.11.2025 о 20:00 год., а розгляд справи про адміністративне правопорушення було призначено 07.11.2025 о 20:30 год., тобто протягом півгодини з моменту складення протоколу № 3099 від 07.11.2025.

Такими діями відповідач порушив права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, оскільки не дотримався порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Суд зазначає, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, що викладена у постановах від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17, від 30.05.2018 у справі № 337/3389/16, від 17.07.2019 у справі № 295/3099/17 та від 05.03.2020 у справі № 607/7987/17.

Неналежне повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення фактично позбавило позивача права на захист, на подання усних чи письмових пояснень, що є грубим порушенням процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Порушення норм процесуального права, недотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення суб`єктом владних повноважень при складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання адміністративної відповідальності особи, яка вчинила правопорушення.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що відповідачем не доведено належними, достатніми і допустимими доказами факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а спірна постанова винесена з порушенням встановленої процедури.

Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Поряд з цим, положеннями ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на викладене, винесена відносно ОСОБА_1 постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 17 000,00 грн. за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, підлягає скасуванню, а провадження по справі закриттю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Тому, враховуючи результат розгляду справи, судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 532,48 грн за задоволеними позовними вимогами підлягають стягненню на користь позивача.

На підставі ст. 121, 245, 251, 252, 256, 280 КУпАП та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 20, ст. 44, 77, 242, 246, 257-262, 286 КАС України, суд

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник, адвокат Пересоляк Олександр Сергійович, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови задовольнити.

Постанову № 3099-1 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 07.11.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення - скасувати, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір за подання позову в розмірі 532,48 грн за рахунок бюджетних асигнувань.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено 24.09.2026.

Суддя В. В. Чепка