Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №298/900/26 — Великоберезнянський районний суд Закарпатської області

Справа № 298/900/26

Номер провадження 2/298/299/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

24 вересня 2026 року с-ще Великий Березний

Великоберезнянський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді Ротмістренко О.В.,

за участі секретаря судового засідання Хомин Л.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Великий Березний в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з вищевказаним позовом.

Свій позов мотивує тим, що 03.03.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 42753492, місцезнаходження: Україна, 02081, місто Київ, вулиця Дніпровська набережна, будинок 25, приміщення 318) (надалі також – ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», Первісний кредитор) та ОСОБА_1 (надалі також – Відповідач) укладено Договір № 4439698 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (надалі Кредитний договір).

За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору: Відповідно до п. 1.2. тип кредиту – кредит, сума кредиту складає 1500 грн. Згідно із п. 1.3 Договору строк кредиту 360 днів: з 03.03.2024 по 26.02.2025 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 24 днів. На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку Відповідачем вказано особисто під час укладання Договору. Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 1500 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» (детальна інформація викладена в розділі 4. «Щодо зарахування грошових коштів на платіжну карту Відповідача»). Відповідач підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «91328».

Крім того, позивач указує, що враховуючи невиконання Відповідачем своїх боргових зобов`язань перед Первісним кредитором, 25.10.2024 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі Договору факторингу № 25/10/2024 за плату відступило, а ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до Відповідача. Вказує, що до Позивача відповідно до укладеного Договору факторингу від 25.10.2024 року № 25/10/2024 року перейшло право грошової вимоги до Відповідача за Договором № 4439698 від 03.03.2024 року загальна сума заборгованості склала 11 137,5 грн., з якої заборгованість з тіла кредиту – 1 500 грн., заборгованості за процентами – 8 887,5 грн., штрафні санкції 750 грн.

У позові йдеться, що всупереч умовам Договору, незважаючи на повідомлення, Відповідач не виконав свого зобов`язання. Після укладання Договору факторингу та переходу права вимоги до Позивача, відповідач не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ані на рахунки ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», ані на рахунки первісного кредитора. Фактично таким чином, відповідач має заборгованість перед Позивачем за Договором № 4439698 від 03.03.2024 року загальною сумою 15 037,50 грн., яка складається з тіла кредиту – 1 500 грн., нарахованих процентів первісним кредитором – 8 887,5 грн., нарахованих процентів ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за 124 календарних днів – 4 650,00 грн.

Також позивач зазначає, що заходи досудового врегулювання спору виявилися безрезультатними (Відповідач неодноразово повідомлявся про факт наявності боргу засобами телефонного зв`язку та повідомленнями на електронну пошту).

03.08.2026 ухвалою Великоберезнянського районного суду Закарпатської області провадження у справі відкрито та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням викликом сторін. Також ухвалою суду за клопотання позивача було витребувано від АТ КБ « ПРИВАТБАНК» докази.

На виконання вказаної ухвали 02.09.2026 з АТ КП «Приватбанк» надійшла інформація, що стосується відповідача.

У судове засідання представник позивача, будучи повідомленим належним чином про час та місце розгляду справи, не з`явився, водночас подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Позовну заяву підтримує та просить таку задовольнити в повному обсязі. Проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явилася, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. Відповідачу копія ухвали про відкриття провадження, а також судові повістки надіслані рекомендованим листом на адресу зареєстрованого місця проживання, що відповідає вимогам п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України. Однак, відповідні поштові відправлення повернулись на адресу суду неврученими відповідачу з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Відзив на позов відповідач не подала, а тому суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ч. 4 ст. 223, ст. ст. 280 282 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

Матеріалами справи підтверджено, що 03.03.2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 4439698 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (надалі також – Кредитний договір).

Як убачається з Кредитного договору, такий між сторонами укладено в електронному вигляді та з боку відповідача підписано електронним цифровим підписом за допомогою одноразового цифрового ідентифікатора «91328», відправленого на номер телефону, указаному в договорі.

Згідно з погодженими між сторонами умовами договору: На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку Відповідачем вказано особисто під час укладання Договору.

Умовами Кредитного договору передбачено, суму кредиту – 1 500 грн, строк кредитування – 360 днів, стандартну процентну ставку 912, 50 % річних, або 2, 50 % в день, загальні витрати за кредитом за стандартною процентною ставкою – 13 500, 00 грн., орієнтовну загальну вартість кредиту 15 000 грн., укладення здійснюється за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується Клієнту через Вебсайт або Мобільний застосунок «Сredit7», порядок надання кредиту – у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 .

Разом з Кредитним договором сторони підписали паспорт споживчого кредиту, який містить основні умови кредитування, а також таблицю обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання за договором виконало, надавши відповідачу 03.03.2024 кредитні кошти у розмірі 1 500 грн. шляхом їх зарахування на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 відповідно до зазначеного договору № 4439698 від 03.03.2024, що підтверджується інформацією в листі ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» від 01.11.2024 № 20241101-4832, а також інформацією, наданою АТ КБ «Приватбанк» від 27.08.2026 № 20.1.0.0.0/7-260824/33433-БТ, отриманою на виконання ухвали судді від про витребування доказів.

Згідно з п.п. 5.1.3 п. 5.1 кредитного договору ТОВ «Лінеура Україна» має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди споживача, але з обов`язковим повідомленням споживача про таке відступлення протягом 10 робочих днів із дати такого відступлення у будь-який спосіб, визначений частиною першою статті 25 Закону України «Про споживче кредитування» та передбачений п. 8.5 договору, що забезпечить доведення до відома клієнта такого факту.

25.10.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу №25/10/2024.

Відповідно до п. 1.3. Договору факторингу № 25/10/2024 від 25.10.2024 ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов`язується протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит Фактору, повідомити Боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних Фактору, надати інформацію передбачену чинним законодавством про Фактора, шляхом повідомлення в особистому кабінеті Боржника, та/або відправлення текстового повідомлення (sms - повідомлення) на зазначену в анкеті Боржника електронну адресу та/або телефонний номер.

Згідно з витягом з реєстру боржників, що є додатком №1 до договору факторингу №25/10/2024 від 25.10.2024, до ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №4439698 від 03.03.2024 у загальному розмірі 11 137,50 грн., з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу 1 500 грн; сума заборгованості за відсотками 8 887,50 грн.; сума заборгованості за пенею, штрафами 750 грн.

Позивачем повідомлено відповідача про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором шляхом направлення SMS-повідомлення на її номер мобільного телефону.

Отже, до ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» відповідно до укладеного договору факторингу перейшло право грошової вимоги до Відповідача за договором.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, внаслідок чого станом на 26.02.2025 допустила заборгованість у розмірі 15 037,50 грн., з яких: тіло кредиту 1 500 грн.; проценти за користування кредитом 8 887,5 грн.; нараховані Позивачем проценти за 124 календарних днів 4 650,00 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «ФІЕТРАСТ КАПІТАЛ» за Кредитним договором.

У зв`язку із невиконанням відповідачем узятих на себе зобов`язань, позивач звернувся до суду.

Вирішуючи порушений у позові спір, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит це вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Частинами першою, третьою статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.ст. 526, 615 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За нормою т. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно дост. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд констатує, що підписавши договір про надання споживчого кредиту, відповідач відповідно до статей 3, 627 ЦК України добровільно погодилася на умови кредитного договору, що в ньому передбачені та взяв на себе відповідні зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за їх користування, однак у визначений строк їх у повному обсязі не повернув.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

У встановлений процесуальним законом строк відповідач не скористався процесуальним правом висловити свої заперечення на позов та надати докази, які могли б підтвердити належне виконання ним договірних зобов`язань.

За наведених обставин суд вважає доведеним належними та допустимими доказами факт наявності у ОСОБА_1 заборгованості перед позивачем.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Суд при розгляді справи виходить з того, що позивач, як сторона договору, яка виконала свої зобов`язання за договором, має право вимагати від другої сторони належного виконання його грошових зобов`язань, в тому числі повернення кредитних коштів, сплати відсотків та погашення виниклої заборгованості.

Водночас згідно зі ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У частині 2 ст. 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

З правової позиції висловленої Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 у справі №6-979цс15 вбачається, що за змістом вказаних вище положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Згідно з ч. 1ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналіз наданих позивачем доказів дає підстави для висновку, що належними та допустимими доказами у справі доведено факт укладення кредитного договору між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНИ», факт отримання відповідачем кредитних коштів, невиконання останнім умов Кредитного договору, що призвело до порушення умов такого договору та виникнення у зв`язку з цим заборгованості по кредиту, а також факт переходу прав вимоги від ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНИ» до позивача.

Матеріалами справи підтверджено, що станом на 26.02.2025 заборгованість відповідача перед позивачем становить 15 037,50 грн., з яких: тіло кредиту – 1 500 грн.; проценти за користування кредитом, нараховані первісним кредитором – 8 887,5 грн., нараховані Позивачем проценти за 124 календарних днів – 4 650,00 грн.

З огляду на ту обставину, що матеріалами справи підтверджено факт укладення Кредитного договору між сторонами, факт отримання кредитних коштів відповідачем, а також неповернення таких позивачу, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, а отже, необхідність їх задоволення.

Представник ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» у позовній заяві просив стягнути з відповідача судові витрати по справі, зокрема судовий збір у розмірі 2 662, 40 грн. та 10 000 грн. витрат на правничу (правову) допомогу.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частинами першою, другою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ у справі «East/WestAllianceLimited» проти України»).

У рішенні Європейського суду «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

В той же час при оцінці розміру витрат на правничу допомогу, що підлягають відшкодуванню, суд застосовує ряд критеріїв дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційність, співмірність, а також складність справи, значення справи для сторін і т.п.

Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 зробив висновки про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулось рішення, всі її витрати на адвоката, якщо керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права встановить, що розмір гонорару є завищеним, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним згідно ціни позову.

На підтвердження розміру витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, представник позивача надав суду: укладений між адвокатом Столітній М.М. та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» 10.12.2024 договір № 10/12-2024 про надання правничої (правової) допомоги, акт №22587 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року із визначенням вартості правничої допомоги, у розмірі 10 000,00 грн., виконаних адвокатом Столітнім М.М. з описом вартості послуг; заявку № 22587 на виконання доручення до Договору № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 р. Згідно з п.5.2 загальна сума гонорару складає 10 000 грн.

У постанові від 28.09.2023 у справі №686/31892/19 Верховний Суд зазначив, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Суд констатує, що позивачем не додано документу про оплату таких послуг.

Відтак, зважаючи на те, що відсутні належні, достатні та достовірні докази щодо підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, у задоволенні заяви про їх стягнення необхідно відмовити.

Позивач у позовній заяві просив стягнути з відповідача документально підтверджений сплачений ним судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Згідно з частинами першою, другою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено на користь позивача з відповідача підлягає стягненню судовий збір сплачений позивачем судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись статтями 141, 265, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 15 037,50 грн. (п`ятнадцять тисяч тридцять сiм гривень 50 копiйок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» судові витрати у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», ЄДРПОУ 44559822, місце знаходження: 03150, м. Київ, вул. Загородня, буд. 15, офіс 118/2.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 24.09.2026.

Головуюча О.В. Ротмістренко