Вирок від 23 вересня 2026 р. у справі №503/1505/26 — Кодимський районний суд Одеської області

Справа № 503/1505/26

Провадження № 1-кп/503/159/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року м. Кодима

Кодимський районний суд Одеської області в складі:

головуючого-судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши в судовому засіданні в залі Кодимського районного суду Одеської області у спрощеному провадженні, без проведення судового розгляду за відсутності учасників судового провадження, судове провадження у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026166180000225 від 15.08.2026 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеса Одеської області, громадянина України, українця, з середньою технічною освітою, військовослужбовця за контрактом, на момент вчинення кримінального проступку перебував на посаді офіцера відділення узагальнення обстановки командного пункту штабу військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «молодший лейтенант», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчинені кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України,

сторони кримінального провадження: прокурор Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4 , потерпілий ОСОБА_5 , обвинувачений ОСОБА_3 , захисник - адвокат ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним внаслідок згоди підозрюваного та потерпілого із встановленими досудовим розслідуванням обставинами:

ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем, проходячи військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 у військовому званні «молодший лейтенант», перебуваючи на посаді офіцера відділення узагальнення обстановки командного пункту штабу військової частини НОМЕР_1 , в порушення ст.65 Конституції України, відповідно до якої захист Батьківщини, незалежності і територіальної цінності України є обов`язком громадян України, та вимог ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, за якою військовослужбовці зобов`язані свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати і виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати і утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини з честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України, 14.08.2026 року близько 18 години 00 хвилин, більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не вдалось, знаходився у кухонному приміщенні власної квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , куди зайшов ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , де на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин між ними виникла суперечка, в ході якої у ОСОБА_3 виник умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 .

В цей же день та час ОСОБА_3 , діючи умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень. усвідомлюючи небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, перебуваючи в положенні стоячи навпроти потерпілого завдав один удар долонею лівої руки в обличчя ОСОБА_5 , від чого останній відчув різкий біль у місці удару. В результаті своїх протиправних дій ОСОБА_3 спричинив потерпілому ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді синця в ділянці правої вилиці, що не є небезпечним для життя, має незначні скороминущі наслідки тривалістю не більше 6-ти днів і за цим критерієм відповідно до п.2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 року, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Органами досудового розслідування дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч.1 ст.125 КК України, тобто спричинення умисного легкого тілесного ушкодження.

Положеннями ч.2 та 3 ст.381 КПК України передбачено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.

В обвинувальному акті прокурором заявлено клопотання, в якому зазначено, що, враховуючи те, що підозрюваний беззаперечно визнає свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згідний з розглядом обвинувального акту за його відсутності, у відповідності до положень ч.1 ст.302 КПК України просить суд розглянути кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Також, відповідно до вимог ч.3 ст.302 КПК України до обвинувального акту було додано письмову заяву обвинуваченого ОСОБА_3 , складену в присутності захисника – адвоката ОСОБА_6 , щодо беззаперечного визнання ОСОБА_3 винуватості за вчинення проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч.2 ст.302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акту у спрощеному провадженні. У даній заяві захисником підтверджено добровільність беззаперечного визнання винуватості підозрюваним, його згоду із встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акту за його відсутності.

Також, до обвинувального акту, відповідно до ч.3 ст.302 КПК України, було додано письмову заяву потерпілого ОСОБА_5 щодо згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч.2 ст.302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акту у спрощеному провадженні.

Враховуючи викладене, а також те, що вимоги КПК України виконано, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, передбаченому ст.381-382 КПК України.

При цьому, у відповідності до частини 4 ст. 107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Вивчивши обвинувальний акт, долучені до нього додатки та матеріали кримінального провадження, суд вважає доведеним те, що ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст.125 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_3 , інтереси якого представляє захисник ОСОБА_6 , обставини вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, не оспорює, вважає, що органом досудового розслідування вони встановлені в повному обсязі, свою винуватість у вчиненні вказаного кримінального проступку беззаперечно визнає в повному обсязі, його позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу.

Таким чином, суд визнає доведеним, що ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст.125 КК України, а саме умисне легке тілесне ушкодження.

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст.66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

До обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст.67 КК України, суд відносить вчинення кримінального правопорушення шодо особи похилого віку.

Згідно зі статтею 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а відповідно до статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими так й іншими особами.

При призначенні міри покарання ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є проступком, характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного кримінального проступку, особу винного, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , за місцем несення служби та за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває,. наявність обставини, що пом`якшує його покарання, що в розумінні ст.66 КК України є щире каяття, та обставини, яка обтяжує покарання - вчинення кримінального правопорушення щодо колишнього подружжя відповідно до ст.67 КК України.

Беручи до уваги вказані обставини у їх сукупності, враховуючи те, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, а особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для його виправлення, суд вважає, що достатньою мірою покарання з метою виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та запобігання вчиненню нових правопорушень буде призначення покарання у виді штрафу в максимальному розмірі, який передбачений санкцією ч.1 ст.125 КК України.

Суд вважає, що саме такий вид покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі міра запобіжного заходу, відносно ОСОБА_3 не обиралися.

Матеріальна шкода кримінальним правопорушенням не заподіяна.

У кримінальному провадженні цивільний позов не заявлено.

У кримінальному провадженні витрати на залучення експерта відсутні.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст. ст. 349, 368, 371, 373-376 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

Визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, та призначити йому покарання за ч.1 ст.125 КК України у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі міра запобіжного заходу, відносно ОСОБА_3 не обиралися.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.395 КПК України, якщо таку скаргу не буде подано.

На вирок суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду через Кодимський районний суд Одеської області з урахуванням особливостей, передбачених ст.394 КПК України.

Копію вироку надіслати учасникам судового провадження не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення.

Суддя ОСОБА_1