Вирок від 24 вересня 2026 р. у справі №496/1674/26 — Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/1674/26

Провадження № 1-кп/496/527/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області в складі:

головуючого – судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

захисника – ОСОБА_4 , відеоконференція,

обвинуваченого – ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Біляївка матеріали кримінального провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Дачне, Одеського району, Одеської області, українця, громадянина України, не одруженого, з середньою освітою, фактично проживаючого за адресою:

АДРЕСА_1 , який на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу за контрактом на посаді кулеметника 3 штурмового спеціалізованого відділення 2 штурмового спеціалізованого взводу 2 штурмової спеціалізованої роти (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 , у військовому звані «солдат», УБД, раніше судимого:

- 16.08.2021 Біляївським районним судом Одеської області за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді 100 годин громадських робіт;

- 01.08.2022 Біляївським районним судом Одеської області за ч. 2 ст. 389 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік, на підставі ст. 75 ККУ від відбування покарання звільнено з іспитовим строком 1 рік;

- 09.12.2024 Біляївським районним судом Одеської області за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років, на підставі Ухвали Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від відбування покарання звільнено умовно-достроково для проходження військової служби на 5 років 10 місяців 15 днів,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

02.03.2026 року до Біляївського районного суду Одеської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №62025170030024951 від 06.11.2025 року відносно ОСОБА_5 за обвинуваченням у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, згідно якого ОСОБА_5 будучи військовослужбовцем, військової служби за контрактом та проходячи військову службу на посаді кулеметника 3 штурмового спеціалізованого відділення 2 штурмового спеціалізованого взводу 2 штурмової спеціалізованої роти (ШКВАЛ) НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», у порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 16, 37, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1 – 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, 05.10.2025 (точний час досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_5 самовільно залишив пункт постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 , що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (більш точне місце дислокації зазначити неможливо у зв`язку із введенням на території України воєнного стану) без зброї, та ухиляється від проходження військової служби до теперішнього часу, проводячи час на власний розсуд, не пов`язуючи його з обов`язками військової служби до 19.02.2026, в подальшому 19.02.2026 солдат ОСОБА_5 прибув до СВ Відділення поліції № 2 Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області за адресою: Одеська обл., Одеський р-н, с. Усатове, пров. Урядовий, 65 та повідомив про вчинений ним злочин.

У судовому засіданні 23.03.2026 року обвинувачений ОСОБА_5 визнав себе винним частково, пояснив, що 03.10.2025 року отримав поранення та його з ОСОБА_6 привезли до шпиталю, потім він біля місяця був на реабілітації. Через деякий час, він зрозумів, що є «СЗЧ», тому він звернувся до правоохоронних органів самостійно та повідомив про цю обставину. Внаслідок чого, його повезли до ВСП м. Кривий Ріг, про вказану обставину повідомили також його командира, який приїхав та забрав його до в/ч НОМЕР_1 . 04.11.2025 року він проходив підготовку на оператора ПВО, в кінці грудня 2025 року його дислокували до Сумської області, де в ОСОБА_7 його ранили, 15.01.2026 року був направлений до шпиталя м. Суми та він був 10-12 діб, після чого йому надали відпустку 30 діб. Приблизно 25.01.2026 року він поїхав до м. Дніпро, де знаходився до 05.02.2026 року, потім поїхав до м. Одеси, де 18.02.2026 року під час перевірки документів було виявлено, що він у розшуку як «СЗЧ», потім його доставили до суду на санкцію.

Також у судовому засіданні на підтвердження вини ОСОБА_5 були дослідженні наступні письмові докази:

-витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 06.11.2025 року;

-постанова про визначення підслідності (доручення здійснення досудового розслідування іншому органу досудового розслідування) від 12.12.2025 року;

-наказ командира військової частини НОМЕР_1 №1774 від 06.10.2025 року «Про призначення службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини солдатом ОСОБА_8 »;

-рапорт від 05.10.2025 року відповідно до якого виявлено відсутність кулеметника 3 штурмового спеціалізованого відділення 2 штурмового спеціалізованого взводу 2 штурмової спеціалізованої рота (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_5 ;

-витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 №268 від 28.08.2025 року, відповідно до якого ОСОБА_5 прийнятий на військову службу за контрактом осіб рядового складу, зарахований до списків особового складу Збройних Сил України та призначений на посаду кулеметником 3 штурмового спеціалізованого відділення 2 штурмового спеціалізованого взводу 2 штурмової спеціалізованої роти (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 ;

-довідка – доповідь №03-19/10269 від 05.10.2025 року про факт самовільного залишення військової частини (без зброї) військовослужбовця (за контрактом/УДЗ) військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_5 ;

-витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 №310 від 05.10.2025 року відповідно до якого ОСОБА_5 самовільно залишив військову частини 05.10.2025 року;

-акт службового розслідування від 14.10.2025 року, відповідно до якого 05.10.2025 року о 20.00 год. під час проведення перевірки наявності особового складу 2 штурмової спеціалізованої роти (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 у пункті постійної дислокації ( АДРЕСА_2 ), виявлено відсутність кулеметника 3 штурмового спеціалізованого відділення 2 штурмового спеціалізованого взводу 2 штурмової спеціалізованої роти (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_9 ;

-наказ командира військової частини НОМЕР_1 №1153 від 14.10.2025 року «Про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини солдатом ОСОБА_8 »;

-контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу відносно ОСОБА_5 .

Після допиту обвинуваченого та дослідження письмових доказів, 23.09.2026 року прокурором було надано обвинувальний акт зі зміненим обвинуваченням в порядку ст. 338 КПК України у кримінальному провадженні №62025170030024951 від 06.11.2025 за обвинуваченням ОСОБА_5 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом та проходячи військову службу на посаді кулеметника 3 штурмового спеціалізованого відділення 2 штурмового спеціалізованого взводу 2 штурмової спеціалізованої роти (ШКВАЛ) НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», у порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 37, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1–4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, 05.10.2025 в умовах воєнного стану, без зброї, самовільно залишив пункт постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 , що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (більш точне місце дислокації зазначити неможливо у зв`язку із введенням на території України воєнного стану), та ухилявся від проходження військової служби, проводячи час вільно, на власний розсуд, не пов`язуючи його з обов`язками військової служби, до 02.11.2025.

У судовому засіданні обвинувачений та його захисник заявили клопотання про те, що їм не потрібен час для підготовки для підготовки для захисту проти нового обвинувачення та наполягали на продовженні розгляду справи.

Обвинувачений ОСОБА_5 В у судовому засіданні визнав себе винним та підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті (змінений), не оспорюючи доказів по даній справі, здобутих органами досудового розслідування, також зазначив, що на теперішній час він погоджується з формулюванням обвинувачення. У вчиненому розкаявся.

Прокурор у судовому засіданні у зв`язку із тим, що обвинувачений повністю визнав свою вину за зміненим формулюванням обвинувачення за ч.5 ст.407 КК України, вважав не доцільним допит свідків по даному кримінальному провадженню, з чим також погодився обвинувачений та його захисник.

За таких обставин, суд вважає, що винність ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованому йому кримінального правопорушення доведена у повному обсязі та кваліфікує його дії за ч. 5 ст. 407 КК України, а саме: самовільне залишення військової частини військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Призначаючи покарання обвинуваченому, у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_5 згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння досудовому розслідуванню.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченому, згідно ст. 67 КК України, суд визнає рецидив злочину.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, конкретні обставини справи, особу обвинуваченого, враховує його посередню службову характеристику, звертає увагу на його відношення до вчиненого - визнання своєї вини, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, на обліках у психіатра та нарколога не перебуває, звертає увагу на те, що він на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу за контрактом на посаді кулеметника 3 штурмового спеціалізованого відділення 2 штурмового спеціалізованого взводу 2 штурмової спеціалізованої роти (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 , у військовому звані «солдат»,та бажає й надалі проходити службу, та захищати інтереси держави, є учасником бойових дій, має поранення, разом з тим також враховує той факт, що він раніше був неодноразово судимий, але він ніяких висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та знову скоїв кримінальне правопорушення після умовно дострокового звільнення від відбування покарання, тому враховуючи пом`якшуючі та обтяжуючі обставини, зазначені вище, суд вважає що, виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_5 можливе лише в умовах ізоляції його від суспільства, та необхідно призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі у межах санкції статті за якою кваліфіковані його дії.

Статтею 50 КК України встановлено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Цивільний позов по справі заявлений не був, речові докази відсутні, арешт на майно не накладався, судові витрати відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд –

У Х В А Л И В :

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ч.3 ст. 81-1 КК України, з урахуванням вимог ст.ст. 71, 72 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання приєднати невідбуту частину покарання, призначеного ОСОБА_5 за попереднім вироком Біляївського районного суду Одеської області за ч. 2 ст. 121 КК України та остаточно призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 1 місяць.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 обчислювати з моменту обрання запобіжного західу у вигляді тримання під вартою, а саме: з 19.02.2026 року, зарахувати ОСОБА_5 на підставі ч. 5 ст. 72 КК України у строк основного покарання строк його попереднього ув`язнення з 19.02.2026 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили, залишити попередній - тримання під вартою.

Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1

Відповідно до ч. 15 ст. 615 КПК України суд обмежився проголошенням резолютивної частини вироку з врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.