Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №728/1030/26 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

24 вересня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 728/1030/26

Головуючий у першій інстанції – Лобода Н. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1744/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Висоцької Н. В.,

суддів Мамонової О. Є., Шитченко Н. В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 02 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`ю,-

В С Т А Н О В И В:

У травні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив стягнути з відповідача на свою користь 30000,00 грн в рахунок компенсації моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я та 7000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що згідно з вироком Бахмацького районного суду Чернігівської області від 02.03.2026 відповідача визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн.

28.04.2025 близько 14:00 год, знаходячись на земельній ділянці, що розташована за адресою: с. Тиниця в кінці вулиці Польова Ніжинського району Чернігівської області, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та маючи на меті спричинення тілесних ушкоджень, тримаючи в обох своїх руках палицю, наніс близько трьох ударів по лівому плечу, близько п`яти ударів по правому плечу, по правій руці близько шести ударів, а також наніс близько чотирьох ударів по спині ОСОБА_1 , після чого, ОСОБА_1 піднявся зі стільця та повернувся обличчям до ОСОБА_2 , а останній наніс ще близько двох по правій нозі; в результаті чого ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді гематом обох верхніх кінцівок та правої гомілки, що відповідно до висновку експерта відносяться до категорії тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості, що не спричинили короткочасний розлад здоров`я чи не значну стійку втрату працездатності.

Вказував, що внаслідок вчинення відповідачем вищевказаного кримінального правопорушення позивачу спричинена моральна шкода, яка полягає у тому, що він тривалий час відчував сильний біль, отримав істотну психологічну травму, яку неможливо забути, переніс душевні страждання, у зв`язку з чим погіршився стан його здоров`я і він не мав можливості належним чином працювати по господарству, витрачав час на відвідування лікарів, прокурора, дізнавача та суду, до цього часу постійно відчуває душевний біль та розчарування. Моральну шкоду позивач оцінює у 30000,00 грн.

Рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 02.06.2026 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я – задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я.

У задоволенні іншої частини позову – відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1169,00 грн у рахунок відшкодування судових витрат на правничу допомогу.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 222,31 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу – 8330,00 грн.

В обґрунтування рішення суд першої інстанції зазначив, що протиправними діями відповідача позивачу спричинено моральну шкоду, яка полягає у перенесенні болю та душевних стражданнях, внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, однак з урахуванням обставин справи, характеру та глибини душевних страждань позивача, ступеня тяжкості його тілесних ушкоджень, які є легкими, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню і з відповідача на користь позивача у рахунок відшкодування моральної шкоди слід стягнути 5000,00 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 02.06.2026 скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Посилається на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається судом залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їхньої тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд має навести в рішенні відповідні мотиви.

Зазначає, що при визначенні компенсації моральної шкоди враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

Вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа. Розмір відшкодування моральної шкоди визначено судом першої інстанції, виходячи не із засад розумності, виваженості та справедливості, а також без урахуванням фізичних та моральних страждань потерпілого ОСОБА_1 .

Наголошує на тому, що на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та маючи на меті спричинення тілесних ушкоджень, тримаючи в обох своїх руках палицю, наніс близько трьох ударів по лівому плечу, близько п`яти ударів по правому плечу, по правій руці близько шести ударів, а також наніс близько чотирьох ударів по спині ОСОБА_1 , після чого ОСОБА_1 піднявся зі стільця та повернувся обличчям до ОСОБА_2 , а останній наніс ще близько двох ударів по правій нозі; в результаті чого ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді гематом обох верхніх кінцівок та правої гомілки, що відповідно до висновку експерта відносяться до категорії тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості, що не спричинили короткочасний розлад здоров`я чи не значну стійку втрату працездатності. За таких обставин є очевидним те, що ОСОБА_2 наніс ОСОБА_1 близько 20 ударів палицею по голові та різним кінцівкам тіла, умисно спричиняючи фізичну біль та душевні страждання.

Стверджує, що ухвалюючи рішення по справі суд першої інстанції допустив порушення принципів розумності, виваженості та співмірності при вирішенні цивільного позову в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки визначене відшкодування у сумі 5000,00 грн оцінюється лише по 250 грн за кожний завданий пенсіонеру удар палицею по голові та тілу (20 ударів завдано, відшкодовано 5000,00 грн).

На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи, проте відзив на апеляційну скаргу до суду подано не було.

Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що вироком Бахмацького районного суду Чернігівської області від 02.03.2026 у справі №728/1525/25, який набрав законної сили 02.04.2026, ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 125 КК України і призначено покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн.

Вироком встановлено, що ОСОБА_2 28.04.2025 близько 14:00 год, знаходячись на земельній ділянці, що розташована за адресою: с. Тиниця в кінці вулиці Польова Ніжинського району Чернігівської області, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та маючи на меті спричинення тілесних ушкоджень, тримаючи в обох своїх руках палицю, наніс близько трьох ударів по лівому плечу, близько п`яти ударів по правому плечу, по правій руці близько шести ударів, а також наніс близько чотирьох ударів по спині ОСОБА_1 , після чого, ОСОБА_1 піднявся зі стільця та повернувся обличчям до ОСОБА_2 , а останній наніс ще близько двох по правій нозі; в результаті чого ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді гематом обох верхніх кінцівок та правої гомілки, що відповідно до висновку експерта відносяться до категорії тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості, що не спричинили короткочасний розлад здоров`я чи не значну стійку втрату працездатності (а.с. 7-9).

Вироком Бахмацького районного суду Чернігівської області від 05.02.2026 та наявного у Єдиному державному реєстрі судових рішень вироку Чернігівського апеляційного суду від 15.04.2026 у справі №728/1526/25 вбачається, що ОСОБА_1 було визнано винуватим за ч. 1 ст. 122 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк три роки; на підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на один рік, з покладенням обов`язків, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України та, окрім іншого, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 854,10 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 9000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданих ушкодженням здоров`я.

Вказаними вироками у справі №728/1526/25 встановлено, що 28.04.2025 близько 12:00 год, перебуваючи на полі поблизу вул. Польової, що знаходиться в с. Тиниця Ніжинського району Чернігівської області, ОСОБА_1 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, з метою спричинення тілесних ушкоджень, умисно схопив правою рукою за карман з лівої сторони потерпілого ОСОБА_2 та один раз задав удару своєю головою об голову ОСОБА_2 , від чого останній упав. Після чого обвинувачений ОСОБА_1 сів на живіт та бив кулаками в лице, по лобу, щоках, носу та в область грудей – загалом завдав приблизно 5-8 ударів ОСОБА_2 , внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження в області голови у вигляді гематом повік очей, саден лоба, носа та виличних ділянок обличчя, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості, в області тулуба - у вигляді закритих переломів 3-5 ребер без зміщення уламків, які відповідно до висновку експерта відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою розладу здоров`я, строком на 21 день (а.с. 27-34, 38-39).

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що протиправними діями відповідача позивачу спричинено моральну шкоду, яка полягає у перенесенні болю та душевних стражданнях, внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, однак з урахуванням обставин справи, характеру та глибини душевних страждань позивача, ступеня тяжкості його тілесних ушкоджень, які є легкими, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, вважає, що з відповідача на користь позивача у рахунок відшкодування моральної шкоди слід стягнути 5000,00 грн.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, оскільки судом першої інстанції обставини справи з`ясовані в обсягу, необхідному для правильного вирішення спору, відповідно до встановлених обставин, правильно визначено суть і характер правовідносин сторін та норми матеріального права, що їх регулюють.

Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують, враховуючи наступне.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, серед іншого, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів (стаття 23 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1167 ЦК України передбачено, що якщо моральну шкоду завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала.

Згідно з частиною шостою статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно вироку Бахмацького районного суду Чернігівської області від 02.03.2026 у справі №728/1525/25, який набрав законної сили 02.04.2026, ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 125 КК України і призначено покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн.

Вироком встановлено, що ОСОБА_2 28.04.2025 близько 14:00 год, знаходячись на земельній ділянці, що розташована за адресою: с. Тиниця в кінці вулиці Польова Ніжинського району Чернігівської області, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та маючи на меті спричинення тілесних ушкоджень, тримаючи в обох своїх руках палицю, наніс близько трьох ударів по лівому плечу, близько п`яти ударів по правому плечу, по правій руці близько шести ударів, а також наніс близько чотирьох ударів по спині ОСОБА_1 , після чого, ОСОБА_1 піднявся зі стільця та повернувся обличчям до ОСОБА_2 , а останній наніс ще близько двох по правій нозі; в результаті чого ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді гематом обох верхніх кінцівок та правої гомілки, що відповідно до висновку експерта відносяться до категорії тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості, що не спричинили короткочасний розлад здоров`я чи не значну стійку втрату працездатності (а.с. 7-9).

У частині третій статті 23 ЦК України встановлено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1 рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, N 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

При оцінці обґрунтованості вимог позивача у справах про відшкодування моральної шкоди необхідно керуватися принципом розумності, тобто виходити з об`єктивно передбачуваних за обставин конкретної справи втілень моральної шкоди. Відповідно, як основний доказ заподіяння моральної шкоди слід розглядати достатньо переконливі з погляду розумності пояснення потерпілої сторони щодо характеру завданих їй немайнових втрат.

Таким чином, судом першої інстанції з урахуванням заявлених позовних вимог, належним чином з`ясовано підстави позову та обґрунтування вимог, суд прийшов до обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у визначеній сумі.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо визначеного розміру відшкодування моральної шкоди, оскільки цей розмір відповідає верховенству права, вимогам розумності і справедливості.

У справі, що переглядається, судом першої інстанції встановлено, що внаслідок протиправних дій відповідача позивачу спричинено тілесні ушкодження легкого ступеня тяжкості, які не спричинили короткочасного розладу здоров`я чи незначної стійкої втрати працездатності. Зазначені обставини, характер та наслідки отриманих ушкоджень, а також характер спричинених позивачу фізичних і душевних страждань були враховані судом першої інстанції при визначенні розміру моральної шкоди.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції допустив порушення принципів розумності, виваженості та співмірності, визначивши розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 5000,00 грн, оскільки, на думку заявника, така сума фактично становить 250,00 грн за кожен завданий йому удар палицею по тілу, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, враховуючи наступне.

При визначенні розміру компенсації суд оцінює в сукупності характер правопорушення, глибину фізичних і душевних страждань, характер та тривалість немайнових втрат, наслідки ушкодження здоров`я, ступінь вини заподіювача шкоди та інші обставини, які мають істотне значення, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, отже, розмір відшкодування моральної шкоди не визначається шляхом арифметичного розрахунку залежно від кількості завданих ударів.

Посилання заявника на те, що він є пенсіонером, не свідчить про необхідність збільшення визначеного судом розміру відшкодування. Матеріали справи не містять доказів того, що отримані позивачем тілесні ушкодження спричинили тривале погіршення стану його здоров`я, істотне обмеження життєдіяльності чи інші немайнові втрати, які не були враховані судом першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з рішенням суду, розміром визначеної компенсації, проте не містять належного обґрунтування того, які саме обставини справи суд першої інстанції не врахував або врахував неправильно.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, які є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції відповідно до вимог статті 367 ЦПК України перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді.

Отже, викладені в апеляційній скарзі доводи ОСОБА_1 визначали межі апеляційного перегляду та відповідно були перевірені судом апеляційної інстанції.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Суд правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених позовних вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 02 червня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Судді