Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №734/2844/25 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

24 вересня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 734/2844/25

Головуючий у першій інстанції – Іванюк Т. І.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1653/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - судді Стельмаха А.П.,

суддів: Супруна О.П., Разгуляєвої О.В.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 18 травня 2026 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

УСТАНОВИВ:

АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, зазначеним у позові як договір б/н від 19 вересня 2024 року, у сумі 46 507,08 грн, з яких 46 477,20 грн – заборгованість за кредитом, 29,88 грн – проценти, та витрат зі сплати судового збору в сумі 2 422,40 грн.

Банк посилався на підписання відповідачем 08 грудня 2020 року заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, погодження електронних способів підписання документів, оформлення 19 вересня 2024 року кредиту і невиконання обов`язку з його погашення. На підтвердження вимог подав документи щодо банківського обслуговування, оформлення кредитної операції, її обліку та розміру заборгованості, а також аудіозаписи телефонних розмов.

ОСОБА_1 заперечував проти позову, вказуючи, що спірного кредиту не оформляв, дозволу на відповідні операції не надавав, даних для доступу до рахунку третім особам не передавав. Посилався на втрату доступу до телефонного номера та банківського застосунку, а також звернення до правоохоронних органів. У засіданні суду першої інстанції заперечив, що саме він розмовляв із працівниками банку на наданих позивачем записах.

Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 18 травня 2026 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» 46 507,08 грн заборгованості та 2 422,40 грн судового збору.

Суд виходив із того, що відповідач приєднався до банківських умов, погодив електронне підписання та 19 вересня 2024 року за допомогою OTP-пароля підписав паспорт кредиту і графік за послугою, названою в рішенні «Миттєва розстрочка. Кредит готівкою». Виписки суд визнав підтвердженням проведених операцій і заборгованості.

Оцінюючи аудіозаписи, суд зазначив, що особа назвала персональні та паспортні дані відповідача, і поклав на відповідача обов`язок довести, що голос на записах йому не належить. Суд також виходив із того, що операції здійснив сам відповідач або він забезпечив третім особам можливість їх проведення; відсутність установлених у кримінальному провадженні винних осіб та несвоєчасне повідомлення банку розцінив на користь задоволення позову.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення та ухвалити нове – про відмову в позові. Стверджує, що кредитна операція вчинена без його волевиявлення, а банк не довів ні її ініціювання відповідачем, ні передачі ним конфіденційної інформації третім особам. Посилається на звернення до поліції та заперечує покладення на нього обов`язку погашати спірний борг.

У відзиві на апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» просить залишити рішення без змін. Зазначає, що електронне оформлення кредиту та виконання операцій із використанням облікових даних клієнта підтверджують виникнення зобов`язання. Посилається на обов`язки користувача зберігати конфіденційність даних і своєчасно повідомляти про їх втрату, на розподіл ризиків до повідомлення банку, відсутність відкликання платіжної інструкції та обвинувального вироку щодо третіх осіб.

Банк також покликається на пункт 146 Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, положення Закону України «Про платіжні послуги» та практику Верховного Суду, вважаючи, що належне проходження процедури авторизації виключає підстави для відмови в стягненні боргу.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частиною першою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом установлено, що 08 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до ПриватБанку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг № б/н. Підпис відповідачем здійснено власноруч на планшеті, що відповідає вимогам Постанови НБУ від 13.12.2019 № 151 «Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України». Розділ 2 заяви містить умови кредитування за програмами розстрочки, а розділ 3 – домовленість про застосування різних видів простого електронного підпису. Поряд із OTP-паролем передбачено, зокрема, підтвердження за допомогою відповідної кнопки інтерфейсу. Отже, зміст домовленості сторін не обмежений використанням одноразового пароля (а.с. 19-26).

19 вересня 2024 року від імені ОСОБА_1 оформлено Заяву про надання кредиту «Оплата частинами» № 24091937149073, яка є заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг і Генерального кредитного договору. У заяві зазначені анкетні дані ОСОБА_1 , його РНОКПП та паспортні дані. Сума кредиту визначена у розмірі 49 797 грн, мінімальний власний платіж – 3 319,80 грн (6,67 %), кредит надається у безготівковій формі. Процентна ставка становить 0,01 % щомісячно. Заява містить відомості про її підписання від імені ОСОБА_1 простим електронним підписом шляхом натискання кнопки «Підтверджую» із зазначенням фінансового номера телефону НОМЕР_1 та часу підписання – 19 вересня 2024 року о 09:09:54 (а.с. 34-35).

Паспорт споживчого кредиту «Оплата частинами» містить аналогічні істотні умови: кредит у сумі 49 797 грн строком на 14 місяців, для придбання товарів або оплати послуг, у безготівковій формі, із фіксованою процентною ставкою 0,01 % на місяць (0,12 % річних); загальні витрати за кредитом визначено у сумі 69,72 грн, орієнтовну загальну вартість кредиту – 49 866,72 грн, реальну річну процентну ставку – 0,24 %. Погашення передбачено щомісячними рівними частинами відповідно до графіка.

Паспорт споживчого кредиту також містить підтвердження від імені споживача про отримання та ознайомлення з інформацією щодо умов кредитування і підписаний простим електронним підписом із використанням того самого фінансового номера телефону НОМЕР_1 19 вересня 2024 року о 09:09:54.

Графік (додаток до заяви про надання кредиту № 24091937149073, до паспорту споживчого кредиту «Оплата частинами») відображає суму фінансування 49 797 грн, перший платіж 3 319,80 грн у день оформлення та подальші щомісячні платежі по 3 324,78 грн до 19 листопада 2025 року. Місячний процентний платіж становить 4,98 грн. (а.с. 36, 42).

За випискою щодо спірного кредиту 19 вересня 2024 року відображено операцію на 49 797 грн та погашення 3 319,80 грн. Різниця становить 46 477,20 грн. Нарахування шести процентних платежів по 4,98 грн становить 29,88 грн. Заявлена сума 46 507,08 грн відповідає цим записам (а.с. 27).

Листом від 03 червня 2025 року № 14-0005/42579 Національний банк України витребував у банку пояснення та документи за скаргою ОСОБА_1 . Запит НБУ відображає зміст скарги та предмет перевірки (а.с. 101-102).

У відповіді від 09 червня 2025 року № E.08.0.0.0/4-250609/109056 банк зазначив, що клієнт не підтверджує оформлення договору «Оплата частинами» від 19 вересня 2024 року на 49 797 грн у ТОВ «Комфі Трейд». Банк навів операцію списання 3 319,80 грн із картки, номер якої закінчується на 4956, 19 вересня 2024 року о 10:44:23 (а.с. 91-92).

У цьому ж листі відтворено записи за 18 вересня 2024 року: о 18:16:08 – CHANGE_PASSWORD, о 18:16:10 – UNLOCK_ACCOUNT, о 18:20:13 – CHANGE_LOGIN із зазначенням нового номера входу НОМЕР_2 . Наведено IP-адресу НОМЕР_3 та характеристики програмного середовища Android 10, Chrome Mobile 128.0.0.0. Ці відомості свідчать про зміну даних доступу напередодні спірної операції, але самі собою не ідентифікують особу, яка виконала відповідні дії.

Банк повідомив про вхід із нетипового для клієнта пристрою та підтвердження авторизації такого пристрою телефонним дзвінком. У листі дату входу зазначено як «19.09.2025». Водночас, з огляду на те, що сам лист датований 09 червня 2025 року та надана банком інформація стосується кредитної операції, вчиненої у вересні 2024 року, зазначення 2025 року є очевидною технічною опискою, а наведені відомості стосуються входу 19 вересня 2024 року. Повідомлення електронною поштою не надсилалося через відсутність адреси клієнта; надсилання повідомлення на номер НОМЕР_4 було забраковано, оскільки після зміни логіна цей номер не був зареєстрований у Приват24. Оформлення кредиту, за поясненням банку, підтверджено в авторизованому застосунку введенням пароля, а окремого підтвердження списання першого платежу не вимагалося. Банк також повідомив про реєстрацію заявки щодо шахрайства, блокування картки та Приват24, однак у цьому фрагменті не навів дати й часу такого звернення.

Виписка від 04 червня 2025 року № GESDHKQEF6944BMR охоплює період із 01 серпня 2024 року до 04 червня 2025 року та стосується картки/рахунку і додаткових рахунків за договором № SAMDN50OTC003441650 від 07 липня 2010 року. У ній відображені як операції до 19 вересня 2024 року, так і подальші операції та нарахування за картковим кредитним лімітом. 19 вересня 2024 року о 08:33 відображено надходження 3 900 грн із призначенням «Izi to any bank», а о 10:44 – списання 3 319,80 грн із призначенням «ОПЛАТА ЧАСТИНАМИ» (а.с. 93-100).

Сам запис про надходження 3 900 грн не встановлює особу ініціатора та правову підставу переказу. Надходження і видаткові операції за картковим договором 2010 року не можна без установлення їх призначення ототожнювати з усвідомленим виконанням відповідачем окремого договору № 24091937149073.

За частинами першою і другою статті 207 ЦК України письмова форма правочину може забезпечуватися фіксацією його змісту в одному чи кількох документах, у тому числі електронних, із дотриманням вимог щодо підписання. Частина перша статті 638 ЦК України пов`язує укладення договору з досягненням сторонами в належній формі згоди з усіх істотних умов. За частиною третьою статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Частина перша статті 1054 ЦК України передбачає обов`язок кредитодавця надати кошти на встановлених договором умовах та обов`язок позичальника повернути кредит і сплатити проценти. Частина перша статті 1055 ЦК України вимагає письмової форми кредитного договору. Абзац перший частини першої статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» передбачає укладення договору у письмовій формі, зокрема у вигляді електронного документа, з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронну комерцію.

Частини третя та шоста статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» регулюють укладення електронного договору шляхом оферти й акцепту, в тому числі вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції, за визначених законом умов. Частина дванадцята статті 11 та частина перша статті 12 цього Закону регулюють підписання електронного договору та його прирівняння до договору в письмовій формі. Можливість електронного укладення договору не усуває потреби встановити, кому належить відповідне волевиявлення.

Платіжні операції вересня 2024 року оцінюються за Законом України від 30 червня 2021 року № 1591-IX «Про платіжні послуги» та Положенням про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженим постановою Правління НБУ від 29 липня 2022 року № 164, у редакціях, чинних на час операцій. Посилання першої інстанції на Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та Положення, затверджене постановою НБУ № 705, не відповідає часові виникнення спірних платіжних відносин.

Частини перша, третя та четверта статті 42 Закону № 1591-IX пов`язують акцепт платіжної операції зі згодою платника, що надається в погодженому порядку. Частина десята цієї статті покладає на надавача платіжних послуг обов`язок фіксувати час отримання згоди. Частина двадцята статті 38 регулює обов`язки користувача щодо використання платіжного засобу, захисту облікової інформації та повідомлення про її втрату чи неналежне використання.

Частина третя статті 87 Закону № 1591-IX передбачає наслідки недотримання платником вимог щодо захисту інформації. Абзац перший частини четвертої цієї статті встановлює обов`язок повідомити про неналежну або неакцептовану операцію негайно після одержання відповідної інформації; абзаци другий і третій – дев`яностоденний строк для вимоги відшкодування за неналежною операцією та виняток у разі невиконання надавачем обов`язку інформування. Абзаци перший і другий частини п`ятої розмежовують ризики до і після повідомлення емітента про втрату платіжного інструменту або облікової інформації.

Підпункти 5 і 6 пункту 138 розділу VII Положення № 164 передбачають повідомлення користувача про операції та зберігання інформації про взаємне інформування. Пункт 139 цього розділу встановлює наслідки невиконання емітентом обов`язку інформування, а також випадки, коли цей обов`язок вважається виконаним, зокрема погоджену в договорі відмову користувача від повідомлень. Пункт 140 визначає обов`язки користувача та розподіл ризиків у зв`язку з повідомленням про втрату.

За пунктом 146 розділу VII Положення № 164 власник рахунку не несе відповідальності за операції без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків доведеного сприяння власника або держателя втраті чи незаконному використанню інформації, яка дозволяє ініціювати операції. Застосування цього правила потребує встановлення фактичних обставин автентифікації, а не лише констатації того, що банківська система технічно допустила операцію.

За частиною третьою статті 12 та частинами першою і шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона доводить обставини, на які посилається; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За частинами першою–третьою статті 89 ЦПК України жоден доказ не має наперед установленої сили, а суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу та достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності. Аудіозаписи належать до електронних доказів відповідно до частини першої статті 100 ЦПК України.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, зазначила:

«81. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18(пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).»

Наведене положення в контексті всього пункту означає неприпустимість визнання твердження доведеним лише через те, що інша сторона його не спростувала. Обставину має підтверджувати сукупність доказів, яка робить відповідний висновок більш переконливим, ніж протилежний. Цей процесуальний висновок застосовний і до цього спору незалежно від відмінності матеріальних правовідносин у зазначеній справі.

Наявність у банківській інформаційній системі Заяви та паспорта споживчого кредиту з відомостями про використання простого електронного підпису підтверджує, що 19 вересня 2024 року о 09:09:54 у системі Банку було зафіксовано оформлення відповідної кредитної операції з використанням фінансового номера телефону, пов`язаного Банком із ОСОБА_1 .

Водночас спір у цій справі стосується не самого факту формування таких електронних документів, а належності відповідного волевиявлення відповідачу. ОСОБА_1 заперечує, що саме він здійснював дії, пов`язані з авторизацією та оформленням кредиту.

Тому Заява та паспорт споживчого кредиту підлягають оцінці не ізольовано, а в сукупності з відомостями про зміну засобів доступу до облікового запису, використання нетипового пристрою, порядок його авторизації, телефонні дзвінки та інші дані щодо обставин проведення спірної операції.

На користь висновку про оформлення кредитної операції від імені відповідача свідчить сукупність обставин: наявність погодженого механізму використання простого електронного підпису, оформлення окремої Заяви на конкретний кредит, збіг ідентифікаційних даних та фінансового номера телефону у Заяві й паспорті кредиту, а також однакові дата і час їх електронного підписання.

Разом із тим зазначені обставини не усувають необхідності перевірити, чи дозволяють інші докази достовірно пов`язати конкретний електронний акцепт саме з ОСОБА_1 . Зміна пароля, номера входу або використання нового пристрою самі по собі не доводять неправомірного втручання до облікового запису, проте за наявності прямого заперечення відповідачем вчинення відповідних дій мають значення для оцінки того, яким способом Банк ідентифікував особу, яка здійснила авторизацію та погодила кредитну операцію.

Заперечення відповідача щодо участі в телефонних розмовах є істотним, оскільки банк використовує записи для підтвердження особи, яка погодила доступ і кредитну операцію. Повідомлення співрозмовником прізвища, дати народження чи паспортних реквізитів свідчить про знання цих відомостей, однак за наявності спору про сторонній доступ не тотожне встановленню особи співрозмовника.

Те, що секретне слово не запитувалося, саме по собі не дає підстав визнати порушеною обов`язкову процедуру, доки не встановлено, що саме така перевірка була необхідною за застосовними правилами банку. Водночас ці розмови не можуть оцінюватися як підтвердження проходження перевірки секретним словом, якої фактично не було.

Відсутність фоноскопічної експертизи не означає недопустимості аудіозаписів, але й не доводить належності голосу відповідачеві. Суд не може покласти в основу рішення позитивний висновок, що на записах говорить інша особа, лише внаслідок суб`єктивного слухового порівняння. Встановлення тотожності особи за спеціальними ознаками голосу, якщо воно необхідне для вирішення спору, потребує застосування правил частини першої статті 103 ЦПК України.

У цьому випадку вирішальним є інше: заперечені аудіозаписи у взаємозв`язку з рештою доказів не забезпечують достатнього підтвердження того, що саме відповідач надав згоду на конкретний кредит. Для такого висновку необхідний належний зв`язок запису з особою співрозмовника, часом розмови та спірною операцією.

Без установленої відповідності конкретних аудіофайлів журналам дзвінків не можна вважати доведеним, що всі розмови відбулися 19 вересня 2024 року, в один день або в межах єдиної процедури оформлення кредиту.

Перша інстанція, пославшись на те, що відповідач не довів належності голосу іншій особі, фактично замінила перевірку доказів банку вимогою до відповідача спростувати ще не встановлену обставину. Недоведеність твердження відповідача про шахрайство не дорівнює доведеності твердження банку про особисте укладення ним договору.

Банківські виписки є належними доказами відображених у них операцій. Колегія суддів не відхиляє їх через походження від банку та не заперечує арифметики розрахунку. Проте їх доказове значення має відповідати предмету доказування: обліковий запис про видачу кредиту не встановлює сам собою особу, яка замовила товар, одержала його або надала відповідне розпорядження.

Із пояснення банку випливає, що 3 319,80 грн списано автоматично при оформленні кредиту і додаткового підтвердження не вимагалося. Отже, ця операція є складовою спірного оформлення, а не самостійним наступним актом визнання боргу відповідачем.

Пізніші поповнення та операції за договором 2010 року доводять рух коштів за цим картковим договором. Оскільки за ним існувала заборгованість і до спірної події, зменшення загального карткового боргу не є безумовним підтвердженням визнання кредиту «Оплата частинами». Для такого висновку необхідно встановити спрямування конкретних платежів саме на спірне зобов`язання та їх здійснення з усвідомленням його підстав.

Наведення банком ТОВ «Комфі Трейд» як місця оформлення кредиту узгоджується з цільовим фінансуванням покупки. Однак саме по собі зазначення торговця не встановлює одержання відповідачем товару чи іншої майнової вигоди. Відомості про проведення платежу та відомості про особу фактичного набувача не є взаємозамінними.

Колегія суддів не погоджується з тим, що саме лише заперечення клієнтом операції звільняє його від будь-яких обов`язків. Порушення правил збереження облікової інформації чи несвоєчасне повідомлення можуть мати передбачені законом наслідки, але відповідні обставини мають бути встановлені.

Банк не може одночасно посилатися на правильне використання реквізитів як на підтвердження особистих дій клієнта і, без окремих доказів, вважати це підтвердженням добровільної передачі реквізитів третій особі. Це різні фактичні підстави, жодна з яких не встановлюється самим фактом успішного технічного виконання операції.

Твердження про перше повідомлення лише в червні 2025 року необхідно співвідносити зі змістом відповіді банку про вже зареєстровану заявку щодо шахрайства і блокування доступу. Оскільки в цьому листі не зазначено часу реєстрації заявки, він не підтверджує ані негайного повідомлення після події, ані того, що до звернення в НБУ повідомлень не було. Сам запит НБУ містить виклад тверджень скаржника про попередні звернення, а не встановлену регулятором дату повідомлення.

Крім того, банк сам пояснив ненадсилання повідомлення на попередній номер зміною логіна та відсутність повідомлення електронною поштою – відсутністю її адреси. Тому застосування правил про ризик до повідомлення потребує врахування виконання банком власного обов`язку інформування за пунктом 139 розділу VII Положення № 164. Самої наявності операції у внутрішньому обліку недостатньо для висновку про належне повідомлення клієнта.

Правила частин четвертої і п`ятої статті 87 Закону № 1591-IX не створюють презумпції укладення особою будь-якого кредитного договору, оформленого до блокування доступу. У справі заявлено вимогу про виконання конкретного кредитного зобов`язання. Розподіл ризиків платіжної операції не замінює доказів виникнення цього зобов`язання, а можлива інша правова кваліфікація відповідальності також потребує доведених фактичних підстав, зокрема конкретного порушення та його зв`язку зі збитками.

Посилання на невідкликання платіжної інструкції за статтею 45 Закону № 1591-IX не усуває первісного спору про згоду. Настання безвідкличності вже ініційованої інструкції не доводить, що згоду на операцію надав саме відповідач. Ці питання не можна ототожнювати.

Відсутність обвинувального вироку не перешкоджає оцінюванню цивільним судом доказів укладення договору. Водночас сам факт кримінального провадження не встановлює вчинення злочину.

У постанові колегії суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі № 686/30030/21 зазначено:

«суди не врахували, що саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

Суди не звернули уваги на те, що сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача (про який зазначає банк), не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.»

Операції у справі № 686/30030/21 належали до іншого нормативного періоду. Тому положення актів, які втратили чинність, безпосередньо до операцій вересня 2024 року не застосовуються. Значення цієї постанови для спору полягає в необхідності доказування конкретної поведінки користувача, а не в автоматичному перенесенні результату тієї справи.

У сукупності документи банку підтверджують існування попередніх банківських відносин, технічне оформлення кредитної операції та її облік. Однак ця сукупність не дає достатніх підстав визнати більш переконливим висновок про особисте погодження ОСОБА_1 спірного кредиту, ніж його заперечення, які узгоджуються з установленими самим банком змінами доступу та проблемами інформування.

Цей висновок не означає встановлення судом того, що кредит оформила певна інша особа, що голос на записі точно належить іншій особі або що банком учинено правопорушення. Йдеться про невиконання позивачем обов`язку довести фактичні підстави заявленої вимоги про стягнення кредитної заборгованості саме з відповідача.

Відтак вимоги про стягнення 46 477,20 грн основного боргу та 29,88 грн договірних процентів задоволенню не підлягають. Перша інстанція не надала належної оцінки взаємному зв`язку доказів, без достатніх підстав поклала на відповідача спростування належності голосу та допустила невідповідність висновків про продукт і спосіб підписання змісту документів.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню. За пунктом 2 частини першої статті 374 та пунктами 2–4 частини першої статті 376 ЦПК України рішення належить скасувати з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

Відповідно до частин першої та тринадцятої статті 141 ЦПК України внаслідок відмови в позові судовий збір, сплачений банком за його подання, покладається на банк. Підстав для стягнення 2 422,40 грн із відповідача немає.

Відповідач звільнений від сплати судового збору у зв`язку з інвалідністю 2 групи на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» та збору за подання апеляційної скарги не сплачував. Тому відшкодування йому не понесеної суми збору не здійснюється. З урахуванням частини шостої статті 141 ЦПК України відповідний збір підлягає стягненню з банку в дохід держави.

За підпунктами 1 і 6 пункту 1 частини другої та частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» розмір збору за апеляційну скаргу, подану в електронній формі щодо всього рішення за майновим позовом юридичної особи, становить 3 633,60 грн: 3 028 грн х 150 % х 0,8. Розрахунок виходить із ставки, що підлягала сплаті за позов, поданий у 2025 році із застосуванням коефіцієнта 0,8.

Керуючись статтями 141, 367, 369, 374, 376, 381–384 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 18 травня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 19 вересня 2024 року в сумі 46 507 (сорок шість тисяч п`ятсот сім) гривень 08 копійок відмовити.

Судовий збір, сплачений Акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» за подання позову, залишити за позивачем.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д) у дохід держави 3 633 (три тисячі шістсот тридцять три) гривні 60 копійок судового збору за апеляційний перегляд справи.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 24 вересня 2026 року.

Головуючий: Судді: