Постанова від 24 вересня 2026 р. у справі №484/2379/26 — Миколаївський апеляційний суд

25.09.26

22-ц/812/1616/26

Справа № 484/2379/26 Головуюча у 1-ї інстанції Медведєва Н. А.

Провадження № 22ц/812/1616/26 Доповідачка в апеляційній інстанції Ямкова О. О

П О С Т А Н О В А

Іменем України

25 вересня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючої-судді: Ямкової О. О.,

суддів: Крамаренко В. В., Серебрякової Т. В.,

розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_1

на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 9 червня 2026 року, ухваленого під головуванням судді Медведєвої Н. А. в залі суду в місті Первомайську Миколаївської області, зі складанням повного судового рішення, у справі

за позовом

Фізичної особи-підприємця (ФОП) ОСОБА_2 до

ОСОБА_1 та ОСОБА_3

про стягнення заборгованості за водопостачання ,

В С Т А Н О В И Л А:

28 квітня 2026 року ФОП ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про стягнення у солідарному порядку 1 609 грн 30 коп. заборгованості за надані житлово-комунальні послуги за період з жовтня 2021 року по жовтень 2023 року, 111 грн 24 коп., як 3% річних, та 403 грн 09 коп. втрат від інфляції.

В обґрунтування позову зазначив, що 9 лютого 2026 року ним придбано на аукціоні права вимоги Комунального підприємства «Первомайськводоканал», яке визнано банкрутом, до боржників, зокрема, і до споживачів ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , які є співвласниками будинку АДРЕСА_1 з особовим рахунком № НОМЕР_1 . Розмір боргу за надані послуги з водопостачання за період з жовтня 2021 року по жовтень 2023 року за цією адресою склав 1 609 грн 30 коп.

Оскільки борг відповідачами не погашено, то позивач, як правонаступник КП «Первомайськводоканал» та новий кредитор має право вимагати від відповідачів сплати боргу з інфляційними втратами та 3% річних в якості відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

Ухвалою судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 6 травня 2025 року за позовом ФОП ОСОБА_2 відкрито провадження та справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами справи.

Відзиву на позов від відповідачів до суду не надійшло.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 9 червня 2026 року позов ФОП ОСОБА_2 задоволено, ухвалено про стягнення на його користь з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у солідарному порядку заборгованість у сумі 1 609 грн 30 коп. за житлово-комунальну послугу за період з жовтня 2021 року по жовтень 2023 року, інфляційні втрати в розмірі 403 грн 09 коп. та 3% річних на суму 111 грн 24 коп., а всього на суму 2 123 грн 63 коп. Розподілено судові витрати.

При ухваленні рішення, суд першої інстанції виходив з доведеності пред`явлених новим кредитором постачальника послуг вимог, з огляду на обов`язок осіб, як власників майна та споживачів, нести тягар утримання належного їм майна та оплачувати спожиті послуги.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив про безумовне скасування рішення суду, у зв`язку з порушенням судом принципу змагальності сторін та розглядом справи в односторонньому порядку, без врахування доводів відповідачів, що були викладені у поданому відзиві, який в матеріалах справи відсутній.

Вважав, що позивачем не надано доказів переходу до нього права вимоги, внаслідок чого у відповідачів не виникло обов`язку зі сплати боргу на користь позивача, а у нього вимагати сплати заборгованості з врахуванням втрат від інфляції та 3% річних.

Посилався на те, що суд обґрунтував своє рішення на неналежних доказах, оскільки врахував покази лічильника, строк повірки якого закінчився 11 вересня 2022 року, внаслідок чого безпідставно врахував нарахування первісного кредитора, зокрема, і аномально великі нарахування за жовтень 2023 року на суму 1 419 грн 60 коп.

Заперечував щодо нарахування витрат за правничу допомогу, розмір яких є зависоким та не підтверджує реальних витрат позивача.

Вказував, що відповідачі є подружжям та оскаржуване рішення стосується їх спільних прав та інтересів, внаслідок чого рішення суду повинно бути переглянуто відносно обох відповідачів.

Відзиву на подану апеляційну скаргу позивачем не надано.

Ухвалами Миколаївського апеляційного суду від 13 та 16 липня 2026 року справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справу за положеннями частини 1 статті 369 ЦПК України, в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи у порядку письмового провадження без повідомлення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі ухвали судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 6 травня 2025 року відкрито провадження у справі за позовом ФОП ОСОБА_2 з призначенням справи до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами справи (а.с.28)

Копія ухвали судді з копією позову із додатками за супровідним листом направлено на ім`я відповідачів за зареєстрованою адресою їх місця проживання 11 травня 2026 року, але дані про їх отримання у будь-який спосіб у справі відсутні (а.с.29-31).

Відсутній у справі і відзив, про направлення якого 10 травня 2026 року на адресу суду стверджував відповідач ОСОБА_1 (а.с.55-60).

За частиною 2 статті 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Зокрема, відповідно до статті 277, частини 5 статті 279 ЦПК України в ухвалі про відкриття провадження суд вирішує питання про розгляд справи в порядку спрощеного провадження, яку розглядає за відсутності учасників справи, якщо від них не надійшло клопотання про розгляд справи в порядку загального провадження. Тому судова повістка та у випадках встановлених цим Кодексом разом з копіями відповідних документів згідно до частини 6 статті 128 ЦПК України надсилається відповідному учаснику рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Отже, відповідно до пунктів 1, 3-4 частини 8 статті 128 цього Кодексу днем вручення судової повістки є розписка особи, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Разом з тим, відомості про направлення копії позовної заяви з додатками у матеріалах справи відсутні, тобто судом першої інстанції під час розгляду справи за позовом ФОП ОСОБА_2 допущено процесуальне порушення щодо належного повідомлення відповідачів про дату та час слухання їх справи, а також її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження.

Процесуальне порушення, яке допущено судом першої інстанції щодо належного повідомлення учасника справи про дату, час і місце судового засідання, за положеннями пункту 3 частини 3 статті 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового.

За наведеного, колегія суддів висновує про необхідність скасування рішення суду, ухваленого у справі щодо солідарним боржників, та ухвалення нового про часткове задоволення позову ФОП ОСОБА_2 пред`явленого до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , враховуюче наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1 ), де кожному із співвласників належить по частині майна. Будинок облаштований водопроводом (а.с.19-20) з встановленням лічильника обліку води за №303455, за яким в період з жовтня 2021 року по жовтень 2023 року здійснювався облік наданих послуг з водопостачання КП «Первомайськводоканал» відповідно до відкритого особового рахунку за № НОМЕР_1 (а.с.14-18).

З наданого до позову акту змін показників лічильника за особовим рахунком № НОМЕР_1 вбачається, що лічильник встановлено 1 жовтня 2021 року з показниками 000000002, внаслідок чого зміна його показників відбувалася за переданими показниками споживачів раз або два рази на рік, а саме: 31 серпня 2022 року з показниками 000002234, 30 листопада 2022 року з показниками 000003215, 31 травня 2023 року вже з показниками 000005432 та відповідно 26 жовтня 2023 року – з показниками 000007001 (а.с.17).

За такого, наведений облік фіксування показників споживання послуги з водопостачання спростовує доводи відповідача ОСОБА_1 про неправильне обрахування обліку споживання послуг, так як нарахування постачальником послуг відбувалося виключно після передачі відповідних показників споживачами за тривалий час їх споживання, тобто нарахування здійснені в одному місяці відбувалися за попередній період з вини споживачів послуг, а не у зв`язку з неправильним нарахуванням обсягу та вартості споживання.

Не заслуговують на увагу також посилання відповідача на неможливість врахування показників приладу обліку, що встановлено у будинку, оскільки він не пройшов повірку, після закінчення строку її дії 11 вересня 2022 року, так як вони суперечать приписам постанови КМУ «Деякі питання повірки законодавчо врегульованих засобів вимірювальної техніки в умовах воєнного стану» №412 від 5.04.2022 та постанови КМУ «Деякі питання повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки в умовах воєнного та надзвичайного стану» №440 від 7.04.2023, якими визначено чинність строку дії повірки законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки на період воєнного та надзвичайного стану та після їх закінчення.

Таким чином, наданий розрахунок спожитих та не оплачених відповідачами послуг в період з жовтня 2021 року до жовтня 2023 року на суму 1 609 грн 30 коп. ґрунтується на належних доказах, що містяться у справі.

Тому, вирішуючи питання про порядок відшкодування відповідачами, як співвласниками житла, спожитих послуг колегія суддів враховує, що за змістом статей 322, 379, частини 2 статі 382 ЦК України забезпечення належного утримання та належного санітарного, протипожежного і технічного стану житла, забезпечення його технічного обслуговування покладається на власника, який зобов`язаний утримувати майно, що йому належить.

Тобто саме на власника згідно до статей 150, 156 ЖК України та статей 379, 382-383 ЦК України покладається тягар утримання майна, яке ним використовується для власного проживання чи проживання членів сім`ї.

За такого плата за комунальні послуги з власника та осіб, що разом з ним проживають, береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами у відповідності до статей 67, 162 ЖК України.

Статтею 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначається, що комунальними послугами є послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

У цьому порядку, за приписами положень Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Мінжитлокомунгоспу від 27 червня 2008р. №190, Правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення, затвердженими наказом Мінрегіону від 1 грудня 2017 р. № 316, постанови Кабінету Міністрів України №690 від 5 липня 2019 року, в редакції постанови №85 від 2 лютого 2022 року «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення і типових договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення», індивідуальним споживачем послуг, зокрема, послуги з водопостачання та водовідведення до житлового приміщення, є особа, яка є власником житла або з його дозволу споживає надані послуги шляхом укладення відповідного договору або без за фактом самого споживання та їх оплати.

За такого зобов`язання з надання, споживання та оплати комунальних послуг виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, та відповідно до статті 509 ЦК України і означають правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право від боржника виконання його обов`язку.

Тобто аналіз наведених норм права свідчить про те, що особи, які є членами однієї сім`ї та співвласниками житла, проживають та користуються цим жилим приміщенням відповідно до належної кожному з них на праві власності частки у майні, згідно до статті 360 ЦК України та частини 3 статті 372 ЦК України несуть спільні витрати з його утримання відповідно до належної кожному з них частки в майні.

Тому, виходячи з того, що кожному із відповідачів належить по частки у житловому будинку АДРЕСА_1 , оплату спожитих послуг за особистим рахунком № НОМЕР_1 за період з жовтня 2021 року по жовтень 2023 року слід покласти на кожного порівну відповідно до їх частки у власності ( по частки), тобто по 804 грн 65 коп.

За наведеного слід дійти висновку про обґрунтованість заявлених вимог, які підлягають частковому задоволенню, оскільки повинні бути стягнуті з відповідачів не в солідарному порядку, а з кожного по частині відповідно до частки кожного із співвласників у спільному майні.

Під час вирішення позовних вимог слід зазначити про належність позивача, як правонаступника постачальника послуг КП «Первомайськводоканал», яким набуто право вимоги до боржників за відповідним договором та докази набуття права вимоги надані до суду першої інстанції (а.с.9-13).

Внаслідок цього, доводи відповідача про його сумніви стосовно дійсності та правомочності укладених договорів правочинів та набуття позивачем права вимоги до них, не заслуговують на увагу, оскільки спростування презумпції правомірності правочинів відбувається лише у двох випадках: коли недійсність правочину прямо визначена імперативним приписом закону (у разі його нікчемності); та якщо правочин оспорений у судовому порядку та визнаний недійсним на підставі судового рішення, яке набрало законної сили. В даному ж випадку, коли правочини з набуття права вимоги позивачем від первісного постачальника послуг не визнані судами недійсними, діє презумпція правомірності правочину, а також застосовується принцип його тлумачення favor contractus, за змістом якого колегією суддів всі сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності цих договорів (правочинів) враховані на користь їх дійсності, чинності та виконуваності.

Таким чином, позовну заяву слід задовольнити частково та стягнути на користь ФОП ОСОБА_2 з кожного з відповідачів борг з оплати спожитих послуг по 804 грн 65 коп. та відповідно по 201 грн 54 коп. втрат від інфляції та по 55 грн 62 коп. – 3% річних в якості відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язання відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки належне виконання грошового зобов`язання боржників не залежить від зміни кредитора відповідно до статті 514 ЦК України, оскільки цей обов`язок відповідачами не виконано ні на користь первісного кредитора, ні на користь нового.

Стосовно доводів апеляційної скарги в частині незгоди з пред`явленими витратами на правову допомогу, то слід врахувати наступне.

З матеріалів справи вбачається, що при подачі позову, який підписано від імені позивача його представницею, яка не є адвокаткою, заявлено про відшкодування на користь позивача 7 000 грн понесених витрат на правничу допомогу та подані документи щодо понесених витрат на правову допомогу до винесення судом рішення у справі.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Втім, як слідує з копії договору про надання професійної правничої допомоги №01 від 19 березня 2026 року, доданого до нього додатку та актів (а.с.37-41), правнича допомога надана позивачеві Адвокатським бюро «Юлії Біжко», якою зроблена підготовка та подача позовної заяви, що підписана за її дорученням особою, яка не є адвокаткою.

Отже, детальний опис дій, які виконало адвокатське бюро на підставі укладеного договору, та у його відповідності розрахунок тривалості використаного часу, та понесених на підставі цього витрат, підлягає відшкодуванню виключно в частині підготовки та подачі позову на суму 3 000 грн (а.с.41), оскільки інші дії в судовому процесі вчинялися особою, яка не має права надавати правничу допомогу, а отже і у позивача не виникло підстав для отримання відшкодування витрат, понесених за надання таких послуг, зокрема, і гонорару успіху.

Таким чином, та з огляду на подачу відповідачами заперечення щодо неспівмірності заявлених витрат складності справи, часткове задоволення позову, колегія суддів вважає за потрібне відшкодувати на користь позивача понесені ним витрати за підготовку позову в загальному розмірі 1500 грн, і за такого стягнути на його користь з кожного з відповідачів по 750 грн витрат на правничу допомогу.

Відповідно до статті 141 ЦПК України на користь позивача з відповідачів за розгляд справи в суді першої інстанції слід стягнути судовий збір, сплачений за подачу позову по 665 грн 60 коп.

Підстав для перерозподілу витрат за перегляд справи в суді апеляційної інстанції колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 365, 367-369, 374, 376, 382 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 9 червня 2026 року - скасувати та ухвалити нове, яким вимоги ФОП ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_5 на користь ФОП ОСОБА_2 борг з оплати за спожиті послуги за період з жовтня 2021 року по жовтень 2023 року в розмірі по 804 грн 65 коп. з кожного та відповідно по 201 грн 54 коп. втрат від інфляції та по 55 грн 62 коп. – 3% річних з кожного в якості відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язання, а також з кожного по 665 грн 60 коп. сплаченого судового збору та по 750 грн витрат на правничу допомогу.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена з цього дня в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуюча О. О. Ямкова

Судді Т. В. Крамаренко

Т. В. Серебрякова