Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №748/1183/26 — Чернігівський районний суд Чернігівської області

Провадження №2/748/1217/26

Єдиний унікальний № 748/1183/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 рокум. Чернігів

Чернігівський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючої – судді: Майбороди С.М.,

з участю секретаря судового засідання Пасько К.П.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача – адвоката Скрипко-Бічук І.С.,

відповідача – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В:

17 квітня 2026 року представник позивача адвокат Скрипко-Бічук І.С. звернулась до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом до відповідача ОСОБА_2 , в якому просила визнати за сторонами право власності по частині житового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 , виділити у власність відповідачу : три дивани загальною вартістю 76700 грн, стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію вартості частини спільного рухомомго майна в розмірі 38350 грн, стягнути поненесі судові витрати. Вимоги мотивувала тим, що житловий будинок придбаний в період шлюбу за договором купівлі продажу 21.09.2005, дивани є також спільним майном подружжя. Після розірвання шлюбу житловий будинок та дивани залишились в користуванні відповідача, домовитись з останнім щодо розподілу спільного майна не вдається.

Ухвалою Чернігівського районного суду від 29 квітня 2026 року у справі відкрито спрощене позовне провадження.

Відповідно до ухвали від 19 серпня 2026 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити. При цьому не заперечували щодо вартості диванів, яка зазначена у наданих відповідачем видаткових накладних.

Відповідач визнав позовні вимоги щодо визнання права власності по частині житлового будинку з надвірними будівлями, не заперечуючи спільності даного нерухомого майна. Також відповідач не заперечував придбання трьох диванів у шлюбі, вказавши, що погоджується з вартістю диванів, яка зазначена у накладних та не заперечує сплату відповідної суми компенсації.

Заслухавши учасників справи, дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено наступне.

Відповідно до наданої копії свідоцтва про одруження, 30 жовтня 2001 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено шлюб. ( а.с.41)

Як слідує з копії свідоцтва про розірвання шлюбу, 03 січня 2026 року розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . ( а.с.7)

21 вересня 2005 року укладено договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 . Покупцем є ОСОБА_2 . ( а.с.11)

Як слідує з повідомлення КП «Чернігівське районне бюро технічної інвентаризації», витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, Інформації з Державного реєстру речових прав, право власності на житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 .(а.с.10,12,13)

Відповідно до наданої копії державного акту серії ЯЕ №775977 ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,2500 га, розташованої по АДРЕСА_1 , що надана для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівль і споруд, кадастровий номер 7425583700:01:000:0043.

Відповідно до наданої копії державного акту серії ЯЕ №775978 ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,2466 га, розташованої в с.Ковпита Чернігівського району Чернігівської області, що надана для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 7425583700:01:000:0044.

Як слідує з видаткової накладної № 1388 від 31 січня 2024 року вартість дивану «Бостон» становить 9 750 грн, вартість дивану «Бугі» становить 9 589 грн.

Як слідує з видаткової накладаної № 8084 від 15 квітня 2025 року вартість дивану «Бостон» становить 10 590 грн,

Згідно із ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом сумісної власності подружжя.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 57 СК України майном, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Відповідачем не оспорюється та обставина, що спірне нерухоме та рухоме майно придбано у шлюбі, та те, що воно є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ч.1 ст.69 Сімейного кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно ст. 70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

За змістом ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Виходячи з вищенаведеного житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

З урахуванням встановлених обставин справи, суд вважає за можливе визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право власності по частині за кожним житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 .

Отже, позовні вимоиг в цій частині підлягають задоволенню.

В ході судового розгляду встановлено, що під шлюбу було придбано три дивани, про що також надані відповідні накладні. Сторони не дійшли згоди щодо поділу диванів, позивач наполягала на залишенні тьох диванів у власності відповідача та сплати їй грошової компенсації, при цьому відповідач погодився щодо сплати грошової компенсації.

Оскільки позивач погоджується на отримання грошової компенсації в рахунок вартості спільного рухомого майна, а відповідач в свої чергу не заперечує щодо такого поділу спільного рухомого майна, то суд вважає, що такий підхід відповідає закріпленим у ст. 7 СК України засадам розумності й добросовісності та вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині вартості диванів, що доводиться наданими накладними.

Таким чином, слід виділити у власність ОСОБА_2 диван «Бостон» вартістю 10 590 грн, диван «Бостон» вартістю 9 750 грн, диван «Бугі» вартістю 9 589 грн та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частки спільного рухомого майна, у розмірі 14 964 грн 50 коп.

Згідно ч. , ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 5614 грн

У відповідності до ч. 3 ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат як витрати, пов`язані з розглядом справи.

Порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, розподілу витрат між сторонами визначається ст. 137 ЦПК України.

Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підвердження понесених витрат на правничу допомогу суду надано ордер, (а.с.16) розрахунок суми гонорару, який складається з консультації клієнта з правових питань на суму 2000 грн, підготовки та направлення адвокатських запитів на суму 3000 грн, підготовки позовної заяви на суму 5000 грн, участі адвоката в судових засіданнях на суму 6000 грн, квитанції про сплату на загальну суму 16 000 грн.

З урахуванням категорії справи, доданих до позову додатків, часткове задоволення заявлених позовних вимог, часу, витраченого адвокатом на участь у судових засіданнях, що становить дві години, суд приходить до висновку про часткове стягнення витрат на надання професійної правничої допомоги в сумі 12 000 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст. 328, 364, 368, 372 ЦК України, ст.57, 60, 69, 71 Сімейного кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя – задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на частину житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на частину житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Виділити у власність ОСОБА_2 диван «Бостон» вартістю 10 590 грн, диван «Бостон» вартістю 9 750 грн, диван «Бугі» вартістю 9 589 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частки спільного рухомого майна, у розмірі 14 964 грн 50 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 5614 грн та 12 000 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 25 вересня 2026 року.

Відомості про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса : АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса : АДРЕСА_1 .

Суддя С.М.Майборода