Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №650/5475/26 — Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 650/5475/26

провадження № 3/650/1092/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 рокуселище Велика Олександрівка

Суддя Великоолександрівського районного суду Херсонської області Сікора О.О., розглянувши матеріали, які надійшли від Відділення поліції № 1 Бериславського районного відділу поліції ГУНП в Херсонській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого водієм, за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в :

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 246429 від 20 серпня 2026 року ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що 20 серпня 2026 року о 06 год. 56 хв. у селищі Високопілля по вулиці Визволителів, 52, керував транспортним засобом Toyota Camry, державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками причетності транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Під час зупинки та перевірки документів у водія було виявлено ознаку алкогольного сп`яніння - запах алкоголю з порожнини рота. У протоколі зазначено, що від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння водій відмовився, про наслідки відмови був повідомлений, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність частиною першою статті 130 КУпАП.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності на судове засідання не з`явилася, про місце та час розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку. Заяви про відкладення судового засідання подано не було. Наведене, враховуючи вимоги частини першої статті 268 КУпАП, не є перешкодою для розгляду справи.

Вирішуючи питання про розгляд справи за відсутності особи, суд враховує, що Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З наявних в розпорядженні суду матеріалів справи вбачається, що особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, було достовірно відомо про факт складення відносно неї протоколу про адміністративне правопорушення та подальший розгляд справи в суді.

Також, при вирішені питання про розгляд справи у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд виходить з того, що останньою не було подано до суду жодних клопотань, заяв, заперечень тощо. Таких відомостей немає і в документах, доданих до протоколу.

Перевіривши матеріали справи, у тому числі протокол про адміністративне правопорушення, рапорт інспектора СРПП ВП № 1 Бериславського РВП ГУНП в Херсонській області лейтенанта поліції Євгенія Денисенка від 20 серпня 2026 року та відеозапис із нагрудного відеореєстратора, суд дійшов таких висновків.

Зі змісту рапорту вбачається, що під час спілкування з ОСОБА_1 поліцейський виявив запах алкоголю з порожнини рота та запропонував пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. При цьому сам поліцейський зазначив у рапорті, що ОСОБА_1 «чіткої відповіді так і не надав», «постійно ухилявся від відповіді на поставлені йому запитання», а тому працівником поліції було прийнято рішення розцінити таку поведінку як «фактичну відмову» та скласти протокол за частиною першою статті 130 КУпАП.

Отже, вже зі змісту рапорту вбачається, що безпосередньої, чіткої та однозначної заяви ОСОБА_1 про відмову від проходження огляду працівником поліції отримано не було. Навпаки, категоричний висновок, викладений у протоколі словами «від проходження огляду водій відмовився», ґрунтується на оцінці поліцейським поведінки водія як ухилення від надання відповіді.

Відповідно до частини першої статті 130 КУпАП адміністративна відповідальність настає, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Таким чином, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за цією ознакою складу правопорушення має бути доведено не лише факт керування транспортним засобом та наявність у поліцейського підстав запропонувати огляд, а й те, що особі у передбаченому законом порядку було реально запропоновано пройти відповідний огляд та що саме від такого огляду вона свідомо відмовилася.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган або посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Згідно зі статтею 252 КУпАП орган або посадова особа оцінює докази за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Порядок проведення огляду водіїв врегульований статтею 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, а також Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735.

Частиною другою статті 266 КУпАП передбачено проведення огляду водія на стан сп`яніння поліцейським із використанням спеціальних технічних засобів із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості їх застосування - у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення такого огляду поліцейським із використанням спеціальних технічних засобів або незгоди з його результатами огляд проводиться в закладі охорони здоров`я.

Пунктом 6 Порядку № 1103 встановлено, що водій транспортного засобу, який відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. Поліцейський забезпечує проведення такого огляду не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.

Відповідно до пункту 7 розділу І Інструкції № 1452/735 у разі відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення. Пунктом 8 розділу ІІ цієї Інструкції передбачена форма направлення на огляд, а пунктом 9 цього ж розділу покладено на поліцейського обов`язок забезпечити доставку водія до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для огляду.

За пунктом 8 Порядку № 1103 у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості їх застосування - у присутності двох свідків, складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Наведені положення у їх системному зв`язку передбачають послідовну процедуру. За наявності ознак алкогольного сп`яніння водієві пропонується огляд на місці зупинки із застосуванням спеціального технічного засобу. Якщо водій не погоджується на такий огляд або не приймає його результат, він підлягає направленню до відповідного закладу охорони здоров`я. І лише встановлена та належно зафіксована відмова особи від проходження огляду відповідно до цієї процедури може бути підставою для висновку про наявність складу правопорушення у формі відмови від огляду.

При цьому суд враховує, що відмова може проявлятися не лише у буквальному вислові «відмовляюсь», а за певних обставин і в поведінці особи. Однак така поведінка має безсумнівно свідчити про свідоме небажання пройти огляд у встановленому законом порядку. Саме по собі ненадання негайної відповіді, постановка запитань поліцейському, незгода з підставами зупинки чи заперечення факту керування транспортним засобом не можуть автоматично прирівнюватися до відмови від огляду, якщо з усього перебігу подій не вбачається однозначного волевиявлення особи не проходити жоден із передбачених законом способів огляду.

Досліджений судом відеозапис підтверджує, що працівник поліції повідомив ОСОБА_1 про наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння та запропонував пройти огляд із використанням спеціального технічного засобу на місці зупинки або у закладі охорони здоров`я. Разом із тим подальший діалог був зосереджений переважно на запереченнях ОСОБА_1 щодо факту його зупинки та керування транспортним засобом, вимогах показати йому відповідний відеозапис та відповідях поліцейського з цього приводу.

Зокрема, після чергової пропозиції пройти огляд ОСОБА_1 не повідомив, що від огляду відмовляється, а поставив запитання та просив показати відео, на якому зафіксовано його рух і зупинку. Після цього поліцейський сам повідомив, що розцінює таку поведінку як «фактичну відмову». Надалі поліцейський прямо пояснив підставу складання протоколу словами, що оскільки ОСОБА_1 «не надав відповіді», то це розцінено як «пряму відмову», а також зазначив, що відповідне запитання ставилося тричі і було проігноровано.

Отже, відеозапис узгоджується не з формулюванням протоколу про чітку відмову від огляду, а зі змістом рапорту про відсутність чіткої відповіді та подальшу оцінку такої поведінки самим поліцейським як відмови.

Водночас встановлений законом порядок не надає поліцейському повноважень шляхом попереднього повідомлення встановлювати додаткове правило, за яким ненадання відповіді на поставлене ним запитання саме по собі автоматично визнається відмовою від огляду. Питання про те, чи мала місце відмова, має вирішуватися виходячи з фактичної поведінки особи та дотримання всієї передбаченої законом процедури, а не лише з наданої поліцейським власної правової кваліфікації мовчання або небажання водія обговорювати інші обставини події.

Суд також звертає увагу, що пропозиція пройти огляд у закладі охорони здоров`я на відеозаписі має загальний характер. Матеріали справи не містять оформленого направлення на огляд до закладу охорони здоров`я, доказів повідомлення ОСОБА_1 конкретного закладу, до якого він направляється, організації його доставки до такого закладу чи фіксації його однозначної відмови від проходження огляду саме у закладі охорони здоров`я.

Відсутність направлення у цій справі суд оцінює не ізольовано і не як формальну самостійну підставу для закриття провадження, а у сукупності з характером зафіксованого діалогу. За відсутності чіткої відмови від огляду на місці зупинки та за наявності неоднозначної поведінки особи поліцейський мав забезпечити подальшу реалізацію встановленої процедури, зокрема належним чином запропонувати та організувати огляд у закладі охорони здоров`я. З матеріалів справи не вбачається, що така процедура була фактично доведена до стадії, на якій ОСОБА_1 отримав реальну можливість пройти медичний огляд і свідомо та однозначно від неї відмовився.

Саме поліцейський як уповноважена посадова особа визначає наявність підстав для огляду, обирає передбачену законом процесуальну послідовність, роз`яснює водієві порядок проходження огляду та правові наслідки його відмови, забезпечує застосування спеціального технічного засобу або направлення і доставку до закладу охорони здоров`я, а також належну фіксацію відповідного волевиявлення особи. Тому неясність або суперечливість спілкування не може усуватися шляхом покладення на водія негативних наслідків за те, що поліцейським не було одержано однозначної відповіді.

На відеозаписі до моменту, коли поведінку ОСОБА_1 було оголошено «фактичною відмовою», також не зафіксовано послідовного та зрозумілого роз`яснення йому процесуальних прав, передбачених статтею 268 КУпАП, і права не свідчити проти себе, гарантованого статтею 63 Конституції України. При цьому суд не розглядає цю обставину як самостійну підставу для закриття провадження, однак враховує її при оцінці того, чи можна вважати зафіксовану поведінку водія усвідомленим і однозначним волевиявленням на відмову від огляду.

Окремі оціночні висловлювання у рапорті про те, що ОСОБА_1 «поводив себе зухвало», «зрозумівши відповідальність» чи «зрозумівши безвихідність», є суб`єктивною оцінкою поведінки особи та самі по собі не доводять факту відмови від огляду. Вирішальне значення мають об`єктивно зафіксовані дії та висловлювання учасників події.

За таких обставин суд не може погодитися з тим, що ненадання ОСОБА_1 чіткої відповіді на поставлене поліцейським запитання без подальшого належного завершення процедури огляду є достатнім доказом відмови від проходження огляду у розумінні частини першої статті 130 КУпАП.

Такий висновок узгоджується й із загальним підходом до оцінки доказів за стандартом доведення «поза розумним сумнівом». У пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» зазначено, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою.

У цій справі протокол містить категоричне твердження про відмову, тоді як рапорт його автора та безпосередній відеозапис свідчать про інше: чіткої відповіді водій не надав, а його поведінку поліцейський самостійно кваліфікував як відмову. При цьому відсутні матеріали, які б підтверджували належне направлення до закладу охорони здоров`я та однозначну відмову від такого огляду. Така сукупність доказів не є достатньо чіткою та узгодженою для висновку поза розумним сумнівом про наявність у діях ОСОБА_1 саме тієї форми правопорушення, яка поставлена йому у вину.

Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. З огляду на каральний характер провадження за частиною першою статті 130 КУпАП ці гарантії мають бути враховані під час оцінки достатності доказів.

Суд бере до уваги суспільну небезпеку керування транспортними засобами у стані сп`яніння та необхідність невідворотності відповідальності за такі дії. Водночас ці обставини не звільняють уповноважених осіб від обов`язку дотримуватися встановленої законом процедури та довести кожну обов`язкову ознаку складу адміністративного правопорушення належними і достатніми доказами.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що факт відмови ОСОБА_1 від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння належними та достатніми доказами не доведений, а тому наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, не встановлена.

Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись пунктом 1 статті 247, статтями 251, 252, 266, 283, 284 КУпАП, суддя

п о с т а н о в и в :

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 за протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ № 246429 від 20 серпня 2026 року - закрити на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником шляхом подання апеляційної скарги до Херсонського апеляційного суду через Великоолександрівський районний суд Херсонської області.

Суддя: ____________________ О.О. Сікора