Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №582/451/26 — Недригайлівський районний суд Сумської області

Провадження № 2/582/157/26

Справа № 582/451/26

Копія

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2026 р.

Недригайлівський районний суд Сумської області у складі головуючого судді Яковенко Н.М., за участю секретаря Ярмоленко А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с. Недригайлів за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням-

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача ОСОБА_3 звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 та просив суд ухвалити рішення, яким стягнути із відповідача ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) матеріальну шкоду завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі у розмірі 360 698,00 грн, а також моральну шкоду в сумі 20 000 грн та понесені позивачем судові витрати пов`язані з розглядом справи в сумі 23 682 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що вироком Недригайлівського районного суду Сумської області від 17 лютого 2026 року було затверджено угоду між потерпілою ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_2 та визнано ОСОБА_2 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, призначено йому покарання за цей злочин з застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки. Вирок суду набрав законної сили 20.03.2026 року.

В дорожньо-транспортній пригоді також було пошкоджено автомобіль марки «FORD» модель «FOCUS», реєстраційний номер НОМЕР_2 , власником якого є позивач. В зв`язку з пошкодженням автомобіля «FORD» «FOCUS», який належить позивачеві, ОСОБА_1 спричинена матеріальна шкода в розмірі 360 698,00 грн.

Крім того, ОСОБА_1 завдано моральної шкоди на суму 20 000 грн. У результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 зазнав моральних страждань, у зв`язку з пошкодженням автомобіля, ремонт якого перевищує його вартість до події, що фактично означає для позивача втрату транспортного засобу, який мав важливе значення у його житті як засіб пересування, виконання робочих, сімейних та особистих потреб. Це завдало значних переживань, пов`язаних із втратою звичного рівня мобільності, необхідністю шукати альтернативи, витрачати додатковий час та ресурси. Додатковий стрес позивачеві завдали дії, пов`язані з оформленням ДТП, необхідністю спілкування з поліцією, ремонтними службами, що спричинило витрати часу, сил і нервів, погіршило психологічний стан. Останній також відчуває сильне моральне напруження через усвідомлення несправедливості ситуації: незважаючи на те, що винуватцем в ДТП є водій іншого транспортного засобу, страждає саме ОСОБА_1 .

Також з відповідача мають бути стягнуті судові витрати, які складаються із витрат на проведення експертного дослідження, витрат пов`язаних з експертним оглядом транспортного засобу, витрат на оплату професійної правничої допомоги.

ОСОБА_2 відзив на позов з відповідними доказами не подав.

Ухвалою суду від 29 квітня 2026 року відкрито загальне провадження у цій цивільній справі, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 22 липня 2026 року ухвалено розпочати розгляд справи по суті.

16 вересня 2026 року постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилися, але представник позивача надав до суду заяву, у якій просить розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі (а.с.123).

Відповідач ОСОБА_2 є належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи до суду від нього не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України в разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно вимог ст. 223, 280, 281 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи, проти такого вирішення справи не заперечує представник позивача.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, справу розглянуто без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 09.08.2025 близько 21 год. 25 хв. ОСОБА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керував автомобілем «МAZDA-6», реєстраційний номер НОМЕР_3 , та рухався по проїзній частині автодороги по вул. Київській в с.Коровинці, Роменського району, Сумської області, зі сторони м. Ромни в напрямку с.Недригайлів. В цей час, під час руху по ділянці вказаної автодороги поблизу буд. 41 по вул. Київській в с.Коровинці, Роменського району, Сумської області, в порушення вимог п.13.1 та 2.3б Правил дорожнього руху України ОСОБА_5 , маючи технічну можливість попередити виникнення дорожньо-транспортної пригоди, не вибрав безпечний швидкісний режим та не дотримався безпечної дистанції, при цьому не був уважним, відволікся від керування автомобілем марки «МAZDA-6», реєстраційний номер НОМЕР_3 , та не встежив за дорожньою обстановкою та при попутному русі транспортних засобів по одній смузі руху допустив зіткнення з автомобілем марки «FORD» модель «FOCUS», реєстраційний номер НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_1 . В наслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «МAZDA-6», ОСОБА_4 , отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Вироком Недригайлівського районного суду Сумської області від 17 лютого 2026 року було затверджено угоду між потерпілою ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_2 . ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, та призначено йому покарання за цей злочин з застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки. Вирок суду набрав законної сили 20.03.2026 року( а.с.9-10).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 власником автомобіля «FORD» «FOCUS», державний номерний знак НОМЕР_2 є ОСОБА_1 .(а.с.11).

В дорожньо-транспортній пригоді було пошкоджено автомобіль марки «FORD» модель «FOCUS», реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Зазначене підтверджується вироком суду від 17.02.2026 та висновком експерта №4/2026 за результатами транспортно-товарознавчого дослідження від 23 березня 2025 року з додатками, в якому зазначено перелік пошкоджень та їх опис, додано фотознімки автомобіля. В зв`язку з пошкодженням автомобіля «FORD» «FOCUS» , який належить позивачеві, ОСОБА_1 спричинена матеріальна шкода. Відповідно до висновку експерта №4/2026 вартість матеріального збитку становить 360 698 грн. 00 коп.( а.с. 16-79).

З огляду на встановлені обставини, слід дійти висновку, що між сторонами склалися правовідносини щодо відшкодування шкоди.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути серед іншого : 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

В силу з ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За правилом, яке міститься в ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

У п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року № 6, судам роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Враховуючи, що позивачу ОСОБА_1 внаслідок вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, що підтверджується обвинувальним вироком суду, заподіяно майнову шкоду в розмірі, який встановлений висновком експерта № №4/2026, позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди підлягають задоволенню в повному обсязі.

Визначаючись щодо відшкодування позивачу моральної шкоди, суд виходить із такого.

Частина 1 ст. 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів такого захисту є відшкодування моральної (немайнової) шкоди, що гарантується в першу чергу Конституцією України, а також Цивільним Кодексом і відповідними законами України.

Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У пунктах 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди» зазначено, що моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у порушенням права власності (в тому числі

інтелектуальної),інших цивільних прав, порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд погоджується з тим, що у результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 зазнав моральних страждань. Зокрема отримані пошкодження автомобіля, ремонт якого перевищує його вартість до події, фактично означає для позивача втрату транспортного засобу, який мав важливе значення у його житті як засіб пересування, виконання робочих, сімейних та особистих потреб. Це завдало значних переживань, пов`язаних із втратою звичного рівня мобільності, необхідністю шукати альтернативи, витрачати додатковий час та ресурси. Додатковий стрес позивачеві завдали дії, пов`язані з оформленням ДТП, необхідністю спілкування з поліцією, ремонтними службами, що спричинило витрати часу, сил і нервів, погіршило психологічний стан.

Останній також відчуває сильне моральне напруження через усвідомлення несправедливості ситуації: незважаючи на те, що винуватцем в ДТП є водій іншого транспортного засобу, страждає саме ОСОБА_1 . Сукупність зазначених факторів призвела до значних моральних страждань, що є підставою для відшкодування моральної шкоди.

При цьому, моральну шкоду не можна відшкодувати у повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Будь - яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь - який її розмір може мати суто умовний вираз.

З огляду на це, враховуючи, що відповідач заподіяв майнову шкоду, не вчинив жодних заходів щодо її відшкодування, суд приходить до висновку, що позовну вимогу про стягнення моральної шкоди слід задовольнити та стягнути зі відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 20 000 грн.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ст. 83 ЦПК України).

Відповідач заперечення до суду не надав, тому суд, на підставі наданих позивачем доказів, вважає, що позов ОСОБА_1 є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 135 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи, 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Відповідно до приписів ст.141ЦПК України судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладається на відповідача у разі задоволення позову.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки ОСОБА_1 відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, його слід стягнути з відповідача ОСОБА_2 , на користь держави у розмірі 1 відсотка ціни позову, а саме 3806,98 грн.

Як встановлено з матеріалів справи, судові витрати ОСОБА_1 у цій цивільній справі складаються з витрат: на професійну правничу допомогу згідно договору від 13.04.2026, витрат на проведення транспортно-товарознавчого дослідження №4/2026 від 23 березня 2025 року, витрат на пересилання поштової кореспонденції.

Представник позивача у позові заначив попередній орієнтовний розрахунок судових витрат пов`язаних з наданням правової допомоги, проведення експертного дослідження та інших витрат, які просив стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати (а.с.6)

За змістом ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч.ч. 3-6 цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. При цьому витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою або тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

На підтвердження витрат, які поніс позивач на правову допомогу та її розмір представник позивача разом з позовом подав ордер, Договір про надання правової допомоги від 13 квітня 2026 року, акт про виконання договору про надання правової допомоги від 13.04.2026, копію квитанції про оплату послуг (а.с.5, 82-86).

Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі Закон) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону). Закон формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Частинами першою та другою статті 30 цього ж Закону встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру, або погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

З квитанції від 13 квітня 2026 року (а.с.82) встановлено, що ОСОБА_1 сплатив за надання правничої допомоги адвокату Склярову С.Л. 15 000 грн.

Відповідно до ст. 139 ЦПК України суми, що підлягають виплаті залученому судом експерту, сплачуються особою, на яку суд поклав такий обов`язок, або судом за рахунок суми коштів, внесених для забезпечення судових витрат. Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

З Квитанції до платіжної інструкції (а.с.80) встановлено, що ОСОБА_1 сплатив за проведення оцінки вартості транспортного засобу ФОП «Варуха» 8313,50 грн.

Також позивачем понесені витрати на пересилання поштою повідомлень на адресу відповідача про можливість взяти участь в огляді транспортного засобу експертом на суму 286 грн., що підтверджується копіями накладних та фіскальних чеків АТ «Укрпошта» (а.с.81).

Враховуючи вище викладене, а також відсутність клопотання про зменшення судових витрат, суд приходить до висновку що з відповідача на користь позивача слід стягнути 15000 грн витрат на правову допомогу, 8313,50 грн. витрат на проведення транспортно-товарознавчого дослідження №4/2026 від 23 березня 2025 року та поштових витрат на суму 286 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 89, 141-142, 247, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , який зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 , на відшкодування матеріальної шкоди 360 698 грн, на відшкодування моральної шкоди 20 000 грн та судові витрати по справі 23 682 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , який зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 3806,98 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду скарги.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення, до Сумського апеляційного суду у встановленому законом порядку.

Суддя:підпис З оригіналом згідно

Суддя : Н. М. Яковенко