Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №591/2933/24 — Зарічний районний суд м. Сум

Справа № 591/2933/24

Провадження № 2/591/499/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2026 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого судді Ніколаєнко О.О.,

за участю секретаря судового засідання Сухонос Є.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Суми цивільну справу №591/2933/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення боргу,-

ВСТАНОВИВ :

У березні 2024 р. позивач звернувся до суду з позовом, мотивуючи вимоги тим, що у ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його донька ОСОБА_7 . За життя вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач прийняв спадщину після смерті доньки. Відповідачі ОСОБА_9 та ОСОБА_6 прийняли спадщину після померлого ОСОБА_8

11 грудня 2020 р. ОСОБА_8 , отримав від позивача в позику грошові кошти в сумі 2 600 дол. США, які зобов`язався повернути до 31 березня 2021 р. У вказаний строк гроші не повернув. Ще на стадії прийняття спадщини, 09.03.2023 р., позивачем було направлено на адресу приватного нотаріуса претензію кредитора в порядку статті 1281 ЦК України. Також претензію кредитора було направлено на адресу відповідачки ОСОБА_9 як спадкоємця після померлого ОСОБА_8 . На вказану претензію спадкоємиця позичальника не відреагувала. Про наявність у померлого сина – ОСОБА_6 позивач на той момент не знав.

Враховуючи, що відповідачі прийняли спадщину після смерті ОСОБА_8 у вигляді частини нерухомого майна та транспортного засобу, вартість яких перевищує суму цього позову, з відповідачів має бути стягнуто 99 894,50 грн (2 600 дол. США). Оскільки вони в рівних частках прийняли спадщину, то з кожного підлягає стягненню по 49 947,25 грн. Уточнивши позовні вимоги, позивач просив стягнути з відповідачів по 1 300 дол. США з кожного.

Ухвалою Зарічного районного суду міста Суми від 27 березня 2024 р. (головуючий суддя Шелєхова Г.В.) відкрито спрощене провадження у справі та призначено судове засідання. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 10 червня 2024 р. справа розподілена головуючому судді Ніколаєнко О.О.

Ухвалою від 11 червня 2024 р. призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні. Протокольною ухвалою від 30.10.2024 р. здійснено перехід у загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання. Ухвалою від 29 травня 2025 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду. Ухвалою суду від 29 січня 2026 р. зупинено провадження у справі у зв`язку зі смертю відповідачки ОСОБА_9 . Ухвалою суду від 1 червня 2026 р. поновлено провадження у справі та залучено ОСОБА_5 як правонаступника ОСОБА_9 до участі у справі.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача ОСОБА_9 зазначила, що грошові кошти, отримані нею в борг, були використані в інтересах сім`ї. 14 грудня 2020 р. подружжя разом купило житловий будинок та земельну ділянку. Борг ОСОБА_8 взяв у свого тестя за 3 дні до покупки, і фактично ці кошти були використані для купівлі спільного майна подружжя, тобто в інтересах сім`ї. Невдовзі після придбання нерухомого майна стан здоров`я ОСОБА_7 різко погіршився (вона була онкохворою), на лікування потрібні були значні кошти, які витрачав її чоловік, тому він не зміг повернути борг позивачу.

Кошти, які отримав у борг її син, є спільним боргом подружжя ОСОБА_8 та ОСОБА_7 . Оскільки вони були використані в інтересах сім`ї для купівлі житлового будинку та земельної ділянки, заборгованість за договором позики є спільним майновим зобов`язанням подружжя. Частка кожного з них у зобов`язанні складала по 1/2, тобто по 1 300 дол. США. Цей борг повинен бути розподілений між спадкоємцями після смерті ОСОБА_8 та ОСОБА_7 . Спадкоємцями після смерті ОСОБА_7 є її чоловік ОСОБА_8 на 1/4 частку майна та батько ОСОБА_1 на 3/4 часток майна. Отже, боргові зобов`язання повинні бути розподілені між спадкоємцями, до яких відносяться позивач та нині покійний ОСОБА_8 . Просить ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_9 на користь позивача суму боргу в розмірі 812,50 дол. США.

23 червня 2026 р., після заміни відповідача ОСОБА_9 її правонаступницею ОСОБА_5 , представником останньої було подано відзив на позовну заяву, який долучений до матеріалів справи. У ньому представник відповідача зазначає, що відсутні беззаперечні докази фактичної передачі коштів. Позивач протягом тривалого часу не вживав заходів щодо повернення наданих боргових коштів, із претензією кредитора до спадкоємців він звернувся лише у квітні 2023 р.

Враховуючи недоведеність факту передачі грошових коштів, відсутність належних доказів існування боргових правовідносин, неможливість перевірити справжність викладених у розписці відомостей через смерть ОСОБА_8 , відсутність доказів вчинення позивачем дій щодо повернення боргу протягом тривалого часу, позовні вимоги не підлягають задоволенню. Також зазначає, що позивач був належним чином обізнаний про факт смерті ОСОБА_9 , однак протягом встановленого строку не звернувся до нотаріуса із заявою кредитора спадкодавця або безпосередньо до спадкоємців. Зазначає, що у зв`язку з цим він втратив право вимоги до спадкоємців незалежно від причин його пропуску, та просить відмовити у задоволенні позову.

У зв`язку із заміною відповідача 30 червня 2026 р. представником позивача подано уточнену позовну заяву, яка прийнята судом. У цій заяві позивач просить стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 суму боргу по 1 300 дол. США з кожного.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала із зазначених підстав. Додатково пояснили, що метою отриманої ОСОБА_8 позики були його особисті потреби. На момент укладення договору позики ОСОБА_8 не повідомляв позивачеві, що має намір витратити кошти на придбання будинку. Згода дружини на отримання коштів була відсутня, оскільки вона не знала про цю позику. Відповідачами не надано доказів, що кошти були отримані в інтересах сім`ї та є спільно набутим боргом.

Позивач зазначив, що донька була онкохворою, лікувалася, приблизно пів року до смерті жила у батьків. ОСОБА_8 іноді приходив до неї, грошей на лікування не давав. ОСОБА_10 був ігроманом, вживав наркотики та алкоголь.

На запитання чи дізнавався позивач у ОСОБА_10 навіщо йому грошові кошти у борг позивач повідомив, що донька подзвонила йому і попросила позичити зятю гроші.

Повідомив, що донька вела власний бізнес і за свої грошові кошти придбала нерухомість.

Представник позивача у судовому засіданні додатково зазначила про наміри подати докази понесення витрат на професійну правничу допомогу протягом 5 днів після ухвалення судом рішення.

Представник відповідача ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечував проти позову. Вказував, що грошові кошти за розпискою були отримані під час шлюбу, є спільними зобов`язаннями подружжя. Позивач успадкував 3/8 частини цих зобов`язань після смерті доньки.

Представник відповідача ОСОБА_9 у судовому засіданні зазначала, що за життя ОСОБА_10 разом із дружиною вирішили придбати будинок та земельну ділянку, з цією метою позичили у тестя (батька ОСОБА_7 ) кошти. Гроші не були повернуті позивачеві, оскільки дружина позичальника (донька позивача) хворіла та гроші потрібні були на її лікування.

Представник відповідача ОСОБА_5 – ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснила, що матеріали справи не містять доказів отримання ОСОБА_8 коштів та написання розписки. Зобов`язання за договором позики є зобов`язанням подружжя. Позивач не заявляв протягом шести місяців після смерті відповідача ОСОБА_9 претензії кредитора спадкодавця.

Судом встановлено та не заперечується сторонами у справі, що ОСОБА_7 була донькою позивача ОСОБА_1 та дружиною ОСОБА_8 , що підтверджується копіями відповідних свідоцтв.

11 грудня 2020 р. ОСОБА_8 склав розписку, відповідно до якої він взяв у борг у ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 2 600 дол. США та зобов`язався повернути їх до 31 березня 2021 р. (а.с. 12).

14.12.2020 ОСОБА_8 , ОСОБА_7 уклали два договори купівлі – продажу, за якими придбали житловий будинок та земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 . Покупці придбали нерухоме майно в наступних частинах: частка – ОСОБА_8 , частка – ОСОБА_7 (а.с. 35-38 т. 1)

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 померла.

Після її смерті була заведена спадкова справа та спадкоємцями за законом визначено: на 1/4 частку спадкового майна — її чоловіка ОСОБА_8 , на 3/4 частки спадкового майна — її батька ОСОБА_1 , у тому числі з урахуванням двох четвертих часток, від яких відмовилися мати та дочка спадкодавця — ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (а.с. 11, т. 1).

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_8 (а.с. 43, т. 1).

Після його смерті спадщину прийняли ОСОБА_9 (мати) та ОСОБА_6 (син) (а.с. 46, т. 1).

09.03.2023 р. ОСОБА_1 направив претензію кредитора в порядку статті 1281 ЦК України приватному нотаріусу Сумського міського нотаріального округу Церулик В.В. та ОСОБА_9 , в якій зазначав про наявність у ОСОБА_8 заборгованості перед заявником та вимогу до спадкоємців про повернення цієї суми грошових коштів (а.с. 25–27, т. 1).

Ринкова вартість спадкового майна, яке лишилось після смерті ОСОБА_8 , є вищою, ніж сума заборгованості, вказана у розписці, що підтверджується копіями спадкових справ та висновками експертів за результатами товарознавчих експертиз (а.с. 28–71).

ІНФОРМАЦІЯ_4 померла відповідачка ОСОБА_9 . Після її смерті спадщину за заповітом прийняла ОСОБА_5 (а.с. 102-117 т. 2)

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України). Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (частина друга статті 1047 ЦК України).

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 1049 ЦК України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 цього Кодексу).

Судом встановлено, що 11.12.2020 р. ОСОБА_8 отримав від ОСОБА_1 у позику 2 600 дол. США зі строком повернення до 31.03.2021 р., що підтверджується письмовою розпискою (а.с. 12). Факт підписання розписки та передачі коштів за життя ОСОБА_8 не оспорювався, доказів виконання даного зобов`язання суду не надано.

Відповідачі не спростували презумпцію правомірності правочину та не довели, що заборгованість була погашена ОСОБА_8 або його спадкоємцями. Наявність у позивача оригіналу розписки свідчить про непогашення боргу.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилався на те, що ОСОБА_8 свої зобов`язання за договором позики не виконав, а тому просив суд стягнути з його спадкоємців зазначені кошти.

Заперечуючи проти позову, спадкоємці, у тому числі, зазначали, що зобов`язання набуте було під час шлюбу позичальника із донькою позикодавця, є спільними сумісними обов`язками та, враховуючи, що позивач прийняв спадщину після смерті своєї доньки, він також успадкував і зобов`язання за укладеним договором позики.

Для врегулювання спорів, які виникають із майнових відносин подружжя, поряд із застосуванням норм ЦК України підлягають застосуванню норми СК України.

Відповідно до частини третьої статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Отже, положення статті 60 СК України свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.

Належність майна до об`єктів права спільної сумісної власності визначено статтею 61 СК України, згідно із частиною третьою якої якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Норма частини третьої статті 61 СК України кореспондує частині четвертій статті 65 цього Кодексу, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово (частина третя статті 65 СК України).

Тлумачення частини четвертої статті 65 СК України дає підстави для висновку, що той з подружжя, хто не брав безпосередньої участі в укладенні договору, стає зобов`язаною стороною (боржником), за наявності двох умов: 1) договір укладено другим із подружжя в інтересах сім`ї; 2) майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї. Поєднання вказаних умов дозволяє кваліфікувати другого з подружжя як зобов`язану особу (боржника).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 червня 2020 року в справі № 638/18231/15-ц (провадження № 14-712цс19) дійшла висновку, що правовий режим спільної сумісної власності подружжя, винятки з якого прямо встановлені законом, передбачає нероздільність зобов`язань подружжя, що за своїм змістом свідчить саме про солідарний характер таких зобов`язань, незважаючи на відсутність в законі прямої вказівки на солідарну відповідальність подружжя за зобов`язаннями, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім`ї (пункт 61).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у пункті 62 вказаної постанови погодилася з відповідним висновком Верховного Суду України, викладеним у постановах від 27 квітня 2016 року у справі № 537/6639/13-ц (провадження № 6-486цс16) та від 14 вересня 2016 року у справі № 334/5907/14-ц (провадження № 6-539цс16), про солідарний характер відповідальності подружжя за зобов`язаннями, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім`ї, якщо інше не передбачене такими правочинами.

За таких обставин, згідно з нормами сімейного законодавства, умовою належності майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об`єктів спільної сумісної власності подружжя, є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім`ї, а не власні, не пов`язані із сім`єю інтереси одного з подружжя.

При цьому суди повинні досліджувати, чи були отримані грошові кошти витрачені в інтересах сім`ї, чи підтверджено це відповідними доказами.

Зі змісту договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 14.12.2020 р. вбачається, що право власності на нерухоме майно було оформлено на ОСОБА_8 та ОСОБА_7 у рівних частках (по 1/2 частці за кожним). Сама по собі розписка ОСОБА_8 від 11.12.2020 не містить вказівок на те, що кошти беруться в борг для придбання майна в інтересах сім`ї чи за згодою дружини ОСОБА_7 .

Матеріали справи не містять доказів, що отримані за розпискою від 11.12.2020 кошти в розмірі 2 600 дол. США були повністю або частково використані на придбання нерухомості або здійснення інших витрат в інтересах сім`ї. За таких обставин суд вважає недоведеним факт виникнення спільного майнового зобов`язання подружжя, а отже, борг за розпискою є особистим зобов`язанням померлого ОСОБА_8 .

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України).

За правилом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

Відповідно до статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного в спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі (стаття 1282 ЦК України).

Таким чином задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. Звідси обов`язок спадкоємців боржника перед кредиторами спадкодавця виникає лише у межах, передбачених статтею 1282 ЦК України, тобто в межах вартості майна, одержаного у спадщину. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і як наслідок у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.

Як вбачається з наданих позивачем доказів – копій матеріалів спадкової справи та копій висновків товарознавчих експертиз, вартість успадкованого після смерті ОСОБА_8 майна перевищує вартість зобов`язання за укладеним договором позики.

З матеріалів справи вбачається, що після смерті боржника ОСОБА_8 спадщину прийняли у рівних частках (по 1/2 частці): його мати ОСОБА_9 та його син ОСОБА_6 .

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

Судом встановлено, що позивач у межах передбаченого законом шестимісячного строку з дня смерті спадкодавця ОСОБА_8 направив претензію кредитора нотаріусу та спадкоємцю ОСОБА_9 , чим дотримався процедури пред`явлення вимоги кредитора, визначеної ст. 1281 ЦК України.

Щодо доводів відповідача ОСОБА_5 про пропущення позивачем строку пред`явлення вимог до неї як до правонаступника ОСОБА_9 суд зазначає таке.

За змістом ст. 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Згідно зі ст. 1230 ЦК України до спадкоємця переходить право на відшкодування збитків, завданих спадкодавцеві у договірних зобов`язаннях, або право на відшкодування збитків, що належало спадкодавцеві відповідно до закону.

ОСОБА_9 за життя набула процесуального статусу відповідача у цій справі, зобов`язання з виплати частки боргу увійшли до складу її спадщини. ОСОБА_5 , як спадкоємець після ОСОБА_9 була залучена до участі у справі в порядку процесуального правонаступництва, тому приписи ст. 1281 ЦК України щодо первинного боржника ОСОБА_8 до правонаступника відповідача повторно не застосовуються, адже провадження у справі вже було відкрито за життя ОСОБА_9 .

Враховуючи, що ринкова вартість спадкового майна, яке лишилося після смерті ОСОБА_8 та відповідно після ОСОБА_9 , перевищує розмір боргових зобов`язань, вимоги позивача про стягнення боргу за договором позики підлягають задоволенню: з кожного з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню сума боргу в розмірі по 1 300 дол. США.

При зверненні до суду з позовом позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн., хоча ціна позову у даній справі становить 2600 доларів США, що за курсом валют станом на день звернення до суду становило 99794.5 грн. Враховуючи таку ціну позову, судовий збір, що підлягав сплаті, становив 1211,20 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачів у дольовому порядку підлягає стягненню судовий збір у розмірі, який підлягав сплаті відповідно до закону – 1211,20 грн., тобто по 605,60 грн.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» решта суми - 1816,80 грн. підлягає поверненню з Державного бюджету України як надмірно сплачені кошти.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд, —

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення боргу задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 борг у розмірі 1300 доларів США та судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 борг у розмірі 1300 доларів США та судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 25.09.2026.

Суддя О.О. Ніколаєнко