Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №760/32258/25 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1641/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №760/32258/25 Категорія: 304090000 Воронкова І. Г.

Доповідач в апеляційній інстанції

Сіренко Ю. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року

м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Сіренка Ю.В., Карпенко О.В., Василенко Л.І.

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

особа, яка подала апеляційну скаргу - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс»

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 20 травня 2026 року, у складі судді Воронкової І.Г., у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

10 листопада 2025 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулося до суду з вказаним позовом, в обгрунтування якого вказувало, що 18.04.2024 року був укладений договір про відкриття кредитної лінії № 1382-7937 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та відповідачем на суму 19300 грн., шляхом підписання електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора, що відповідно до вимог законодавства є належним та допустимим доказом укладення правочину між сторонами. Кредитодавець виконав свої зобов`язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі, а відповідач не повернув наданий йому кредит з відсотками в строки, передбачені кредитним договором. Просив стягнути з відповідача на користь товариства заборгованість за кредитним договором у сумі 94 459 грн. 47 коп та судові витрати по сплаті судового збору.

Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 20 травня 2026 року відмовлено у задоволенні позову.

Суд дійшов висновку, що позивачем не надано належного та допустимого доказу на підтвердження факту видачі кредитором відповідачу грошових коштів в порядку виконання кредитного договору.

Не погодившись із рішенням суду, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю, судові витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги покласти на відповідача.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що рішення суду прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням судом норм матеріального права.

Скаржник звертає увагу суду на те, що відповідач до підписання договору ознайомився з Договором, Правилами надання споживчих кредитів, Паспортом споживчого кредитування, інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит та Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором.

На підтвердження укладення кредитного договору № 1382-7937 від 18.04.2024 з відповідачем, позивачем надано суду електронний доказ – роздруківку тексту кредитного договору, підписаного одноразовим ідентифікатором «С9669», який був надісланий відповідачу на його номер мобільного телефону, вказаний у заявці.

Стосовно висновків суду щодо відсутності первинних бухгалтерських документів на підтвердження переведення відповідачу коштів, скаржник зазначає, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс» не є банківською установою в розумінні Закону України «Про банки і банківські послуги» та відповідно до ліцензії, виданої ТОВ «Укр Кредит Фінанс», проводить господарську діяльність з надання фінансових послуг, а саме, надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту. Таким чином, позивач не відкриває рахунки, а здійснює послуги з переказу коштів без відкриття рахунку, в зв`язку з чим надати первинний бухгалтерський документ, у тому числі виписки по рахунку не є можливим.

Натомість, скаржник наголошує, що в матеріалах справи позивачем надано докази перерахування кредитних коштів в сумі 19 300 грн відповідачу, зокрема довідка про перерахування кредиту, квитанція АТ КБ «ПриватБанк» про перерахування відповідачу коштів на рахунок та розрахунок заборгованості.

Щодо належності карткового рахунку, на який було перераховано кошти, скаржник зазначає, що інформаційно-телекомунікаційна система кредитора в автоматичному режимі перераховує кредитні кошти за реквізитами, вказаними клієнтом в заявці на отримання кредиту.

Скаржник зазначає, що при підписанні заявки на отримання кредитних коштів, відповідач сам обрав базовий період строком 21 день, протягом якого зобов`язувався сплачувати відсотки за користування кредитом.

У кредитному договорі сторони погодили умови щодо розміру та порядку погашення відсотків, строк користування кредитом та інші умови.

Правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався.

Відповідно до положень ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 24 червня 2026 року призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до таких висновків.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 20 травня 2026 року, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог, не відповідає вказаним вимогам закону, враховуючи наступне.

Спірні правовідносини виникли в сфері споживчого кредитування та регулюються такими нормами права.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положенням ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Статтею 3 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 36 КПК України та ст. 79 КАС України.

За змістом ст. 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Апеляційним розглядом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 18.04.2024 о 21 год 07 хв між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір про відкриття кредитної лінії №1382-7937 продукту «CREDOS» (далі - Кредитний договір) (а.с. 52-70).

Пунктом 2.2. Кредитного договору передбачено, що кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника шляхом надання позичальнику кредиту на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом та інші платежі, передбачені цим договором у порядку, передбаченому цим договором.

Пунктом 2.3 Кредитного договору передбачено, що датою видачі кредиту є 18.04.2024, останнім календарним днем першого базового періоду є 08.05.2024, сума кредиту становить 19 300 грн, нараховані проценти за користування кредитом становлять 40,53 грн, а разом до сплати 19 340, 53 грн.

Пунктом 3.1 Кредитного договору встановлено, що цей правочин укладається сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 Кредитного договору сторони погодили, що загальний розмір кредиту (суми кредиту) становить 19 300 грн, а датою видачі кредиту є 18.04.2024.

Положенням п. 4.6. Кредитного договору передбачено спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту: кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. Договору, на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу.

Пунктом 4.10 Кредитного договору передбачено, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дати видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною стандартною процентною ставкою: 2,50% (дві цілих, п`ять сотих процентів) за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку дії договору, за виключенням строку використання позичальником права користування кредитом за промо-ставкою та/або зниженою та/або пільговою ставкою.

Водночас у п. 4.12 Кредитного договору визначено його сторонами, що строк кредитування, тобто строк на який надається кредит позичальнику, становить 300 календарних днів з моменту перерахування коштів позичальнику. Дата повернення (виплати) кредиту 11.02.2025.

Із п.п. 4.13 - 4.16 Кредитного договору суд встановив, що його сторони погодили реальну річну процентну ставку на дату його укладення, що складає 173324, 29 %; орієнтовну загальну вартість кредиту на дату укладення Кредитного договору, що складає 164 050 грн та включає в себе: суму кредиту та проценти за користування кредитом; денну процентну ставку на дату укладення Кредитного договору, що складає 2,50 %; та загальні витрати за споживчим кредитом на дату укладення Кредитного договору, що складають 144 750 грн, та включають у себе проценти за користування кредитом.

Також у п.6.9 Кредитного договору сторони обумовили, що позичальник має право протягом 14 календарних днів з дня укладення Кредитного договору відмовитися від цього договору без пояснення, у тому числі у разі отримання ним грошових коштів, про що зобов`язаний повідомити кредитодавця до закінчення вказаних 14 календарних днів шляхом направлення відповідного повідомлення у письмовій формі на адресу кредитодавця.

Пунктом 12.1. Кредитного договору визначено, що цей договір та Правила разом складають єдиний договір та визначають усі істотні умови Договору та надання кредиту.

До укладення Договору позичальник ознайомився з текстом договору та правилами, а також отримав від кредитодавця інформацію, надання якої передбачено чинним законодавством України, зокрема ч.ч. 2 та 5 ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», ст.ст. 9, 25 Закону України «Про споживче кредитування» на вебсайті кредитодавця, що забезпечує вірне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання.

Згідно з п. 13 Кредитного договору у розділі «Позичальник», міститься електронний підпис одноразовим ідентифікатором (С9669), за допомогою якого позичальник ОСОБА_1 прийняв пропозицію (оферту), ввівши його комбінацію у відповідне поле на веб-сайті ТОВ «Укр Кредит Фінанс», з метою виконання п.3.8 Кредитного договору. Крім того, у цьому пункті Кредитного договору містяться реквізити номера особистого електронного платіжного засобу, на який підлягає перерахування кредитних коштів позичальнику кредитодавцем, а саме: НОМЕР_1 .

Також до Кредитного договору позивачем долучено Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «CREDOS», що затверджені наказом директора ТОВ «Укр Кредит Фінанс» №12-П від 27.02.2024, Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної відсоткової ставки за Кредитним договором та Паспорт споживчого кредиту, які є невід`ємними додатками до кредитного договору і з умовами яких беззастережно погодився відповідач, про що свідчить його електронний підпис одноразовим ідентифікатором.

Із квитанції № 2451683852 від 18.04.2024 та довідки ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми кредиту №1382-7937 від 18.04.2024 вбачається, що 18.04.2024 кредитодавець ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через платіжну систему «LiqPay» АТ КБ «Приватбанк» здійснило перерахування 19 300 грн з призначенням платежу – видача кредитних коштів за договором № 1382-7937 на банківську картку, маска картки № НОМЕР_2 (а.с. 37, 38).

Згідно з розрахунком заборгованості за Кредитним договором (надалі – Розрахунок), станом на 07.10.2025 сукупна заборгованість відповідача перед позивачем за Кредитним договором становить 151917, 50 грн, з яких: 19 300 грн заборгованість за кредитом, 132 617, 50 грн заборгованість за нарахованими процентами.

Крім того, згідно Розрахунку відповідач здійснював часткове погашення кредиту, зокрема 08.05.2024 сплатив 40, 53 грн та 24.05.2024 – 2000 грн.

Відповідно до Розрахунку кредитодавець в період часу з 18.04.2024 до 08.05.2024 здійснював щоденно нарахування позичальнику відсотків за користування кредитом з призми відсоткової ставки 0,01 %; у період з 09.05.2024 до 11.02.2025 з призми відсоткової ставки на рівні 2,5 % /день (а.с.76-89).

Колегія суддів доходить висновку, що факт укладення договору про відкриття кредитної лінії №1382-7937 продукту «CREDOS», перерахування відповідачу коштів на його платіжну картку (маска картки: НОМЕР_2 ), номер якої вказано ним в заявці на отримання кредиту, підтверджується наявними у матеріалах справи належними доказами.

Без активних дій позичальника, а саме входу на вебсайт позивача, заповнення заявки на отримання кредиту, введення особистих даних, даних щодо суми кредиту, без надання акцепту на укладення кредитного договору та введення одноразового ідентифікатора для підписання електронного договору, кредитний договір не було б укладено.

Відповідачем не спростовано, що платіжний інструмент - платіжна картка НОМЕР_1 йому не належить.

При укладенні Кредитного договору позичальник вказав особисті дані, зокрема серію та номер паспорту, місце проживання, РНОКПП, електронну адресу, реквізити електронного платіжного засобу, на який мають бути перераховані кошти: НОМЕР_1 .

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виснував, що позивачем не надано належних доказів перерахування відповідачу коштів, однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду.

Факт перерахування на електронний платіжний засіб відповідача коштів за Кредитним договором підтверджується квитанцією № 2451683852 від 18.04.2024 та довідкою ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми кредиту №1382-7937 від 18.04.2024, відповідно до яких 18.04.2024 кредитодавець ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через платіжну систему «LiqPay» АТ КБ «Приватбанк» здійснило перерахування 19 300 грн з призначенням платежу – видача кредитних коштів за договором № 1382-7937 на банківську картку, маска картки № НОМЕР_2 .

ТОВ «Укр Кредит Фінанс» є фінансовою, а не банківською установою, а тому, враховуючи положення Закону України «Про платіжні послуги», квитанція платіжного сервісу Liqpay, через який здійснювалося перерахування коштів відповідачу, є первинним платіжним документом та належним і допустимим доказом на підтвердження факту перерахування коштів відповідачу.

Кредитний договір є чинним, відповідачем не оспорювався та в судовому порядку не визнавався недійсним, а тому є обов`язковим до виконання сторонами.

Доказів щодо вчинення стосовно відповідача шахрайських дій з його особистими даними та обліковими банківськими записами до суду не надано.

Отже, колегією суддів встановлено, що позивач належним чином виконав взяті на себе зобов`язання з надання відповідачу кредитних коштів в сумі 19 300 грн., що підтверджується належними та достатніми доказами.

Крім того, факт укладення та отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується частковою сплатою позичальником коштів на погашення кредиту, а саме: 07.05.2024 – 40, 53 грн, 24.05.2024 – 2 000 грн.

Натомість, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Кредитним договором з повернення суми кредиту та процентів за користування ними, утворилась заборгованість, яка, відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором №1382-7937 від 18.04.2024, склала 151 917, 50 грн., з яких: 19 300 грн заборгованість за кредитом, 132 617, 50 грн заборгованість за нарахованими процентами (а.с. 89).

Звертаючись до суду з позовною заявою, позивач вказував, що застосував до позичальника Програму лояльності, в результаті якої частково списав заборгованість позичальника за нарахованими процентами на суму 57 458, 03 грн та просив суд стягнути з ОСОБА_1 загальну заборгованість в сумі 94 459, 47 грн, з яких: 19 300 грн – сума кредиту, 75 159, 47 грн - проценти за користування.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за сумою кредиту, колегія суддів виходить з того, що відповідач фактично отримані та використані кредитні кошти у розмірі 19 300 грн. в добровільному порядку не повернув позивачу в строк, передбачений Кредитним договором, а тому з відповідача на користь позивача належить стягнути суму кредиту в розмірі 19 300 грн.

Щодо розміру заборгованості по процентам за користування кредитними коштами, заявленого до стягнення з відповідача, колегія суддів не погоджується з розрахунком заборгованості, наданим позивачем, з огляду на наступне.

З розрахунку заборгованості судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем здійснювалося нарахування процентів за користування кредитними коштами за процентною ставкою, передбаченою Кредитним договором в період з 18.04.2024 – 08.05.2024 - за пільговою процентною ставкою 0,01%; з 09.05.2024 – 11.02.2025 (закінчення строку кредитування) - за стандартною процентною ставкою 2,5 %.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Закон України «Про споживче кредитування» визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.

Відповідно до ст. 1 Закону, що містить визначення термінів, 1-1) договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором;

1-2) денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.

22 листопада 2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Цим Законом внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування», зокрема статтю 8 доповнено частиною п`ятою.

За приписами ч.5 ст.8 ЗУ «Про споживче кредитування» передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. На підставі ч.5 ст.8 ЗУ «Про споживче кредитування», починаючи з 241 дня з дня набрання чинності ЗУ №3498-ІХ, тобто з 21.08.2024 максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої статті 8 ЗУ «Про споживче кредитування» не може перевищувати 1 %.

Відповідно до п.17 Розділу 4 Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Відповідно до ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Тобто, нарахування денної процентної ставки в більшому розмірі ніж визначено в Перехідних положеннях закону є неправомірним.

Дія Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 щодо зменшення максимального розміру денної процентної ставки застосовується і як до договорів про споживчий кредит, укладених до набрання чинності Законом 3498-ІХ (до 24.12.2023), якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом, так і до договорів про споживчий кредит, які укладені після 24.12.2023.

Вказане свідчить про те, що у випадку укладення кредитних договорів після набрання чинності Законом України № 3498-ІХ, умови щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки застосовуються автоматично і не вимагають внесення змін до договору, так як характер цих правових норм є імперативним і не передбачає можливості відхилення від них при укладенні чи зміні договорів про надання споживчого кредиту.

Таким чином, враховуючи, що Кредитний договір №1382-7937 укладений сторонами 18.04.2024, на нього розповсюджуються обмеження щодо розміру денної процентної ставки, встановлені Законом України «Про споживче кредитування» зі змінами, які набрали чинності 24.12.2023. Отже, розмір зниженої денної відсоткової ставки в 2,5 % мав діяти до 22.04.2024, з 23.04.2024 до 20.08.2024 включно - знижена ставка 1,5 %, а з 21.08.2024 відповідно до ч.5 ст.8 ЗУ «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не міг перевищувати 1 %.

Тобто, кредитор, всупереч вимог закону, визначив денну проценту ставку на весь строк дії договору в 2,5 %, натомість з 18.04.2024 до 22.04.2024 розмір денної процентної ставки міг бути 2,5%, що узгоджується з п. 17 Розділу 4 Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування», однак, починаючи з 23.04.2024 розмір денної процентної ставки мав бути встановлений не більше 1, 5%, а з 21.08.2024 – не більше 1%.

Враховуючи визначення позивачем в договорі денної процентної ставки з порушенням вказаних вимог закону, заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами має обраховуватись з 09.05.2024 (з 18.04.2024 по 08.05.2024 діяла пільгова процентна ставка) до 20.08.2024 з урахуванням денної процентної ставки в 1,5 %, а з 21.08.2024 з урахуванням денної процентної ставки в 1 %, тому наданий позивачем розрахунок заборгованості за відсотками підлягає перерахунку з урахуванням обмежень денної процентної ставки, визначених законом.

Так, ОСОБА_1 за період користування кредитними коштами з 18.04.2024 по 08.05.2024 проценти нараховані позивачем відповідно до умов договору за пільговою процентною ставкою в 0,01 % і складають 40,53 грн, які відповідно до розрахунку заборгованості погашені позичальником.

За період з 09.05.2024 – 20.08.2024 з урахуванням денної процентної ставки в 1,5 % проценти за користування кредитними коштами складають – 30 108 грн. (19 300 х 1,5% х 104 календарних дні).

За період з 21.08.2024 – 11.02.2025 (закінчення строку кредитування) з урахуванням денної процентної ставки в 1 % проценти за користування кредитними коштами складають –33 775 грн. (19 300 х 1% х 175 календарних дні).

Загальна сума відсотків за 300 днів користування кредитом складає 63 923, 53 грн.

Крім того, враховуючи часткові погашення позичальником заборгованості за кредитом: 40,53 грн – 08.05.2024 та 2 000 грн – 24.05.2024, сума заборгованості за відсотками складає 61 883 грн.

Отже, з ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню проценти за користування кредитними коштами, нарахованими в межах дії строку Кредитного договору в сумі 61 883 грн і непогашена заборгованість за тілом кредиту в розмірі 19 300 грн., що в сумі складає 81 183 грн (61 883 грн + 19 300 грн).

Щодо стягнення решти заборгованості за відсотками в розмірі 13 276, 47 грн, в їх стягненні належить відмовити, оскільки вони нараховані позивачем з порушенням вимог Закону України «Про споживче кредитування» в редакції від 22.11.2023.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що доводи скаржника про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та неправильне застосування норм матеріального права є обгрунтованими та заслуговують на увагу.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п.п. 1, 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції допустив неповноту з`ясування обставин справи, неправильно застосував норми матеріального права та навів висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, внаслідок чого ухвалив незаконне та необгрунтоване рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, яке підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитним договором на суму 81 183 грн.

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл витрат.

Згідно пункту 4 частини 1статті 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування судового рішення, та розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

За правилами ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог, судові витрати, понесені позивачем в суді першої та апеляційної інстанцій зі сплати судового збору, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Так, позовні вимоги ТОВ «Укр Кредит Фінанс» задоволено на 85,94 %, тому з ОСОБА_1 на користь позивача належить стягнути судові витрати зі сплати судового збору: за подання позовної заяви в розмірі 2081, 81 грн (2422,4 х 85, 94 % / 100%) та за подання апеляційної скарги в розмірі 3122, 71 грн. (3633,6 х 85, 94 % / 100 %).

Керуючись статтями 141, 367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» - задовольнити частково.

Рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 20 травня 2026 року у даній справі – скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за Кредитним договором № 1382-7937 від 18.04.2024 в сумі 81 183 грн. (вісімдесят одна тисяча сто вісімдесят три гривні).

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 2081, 81 грн та за подання апеляційної скарги в розмірі 3122, 71 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду в порядку та за умов, визначених ст.389 ЦПК України.

Судді: Ю.В. Сіренко

О.В. Карпенко

Л.І. Василенко