Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №711/319/26 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/821/1683/26Головуючий по першій інстанції

Справа № 711/319/26 Категорія: 308020000 Петренко О. В.

Доповідач в апеляційній інстанції

Сіренко Ю. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року

м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:

Сіренка Ю.В., Карпенко О.В., Василенко Л.І.,

учасники справи:

позивач – Приватне акціонерне товариство «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

особа, яка подає апеляційну скаргу – представник ОСОБА_1 – адвокат Гудзь Олександр Сергійович,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Гудзя Олександра Сергійовича на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02 червня 2026 року (у складі судді Петренка О.В.) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за оплату житлово?комунальних послуг,

в с т а н о в и в :

В січні 2026 року ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» звернулось до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування позову зазначено, що надання послуг з централізованого опалення (постачання теплової енергії) в будинку АДРЕСА_1 здійснюється ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ».

Оскільки в будинку АДРЕСА_1 встановлений будинковий лічильник загального обліку теплопостачання, то нарахування за послугу здійснювалися згідно п. 12 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, відповідно до якого, у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об`єму) квартири.

У квартирі АДРЕСА_2 не встановлено квартирний лічильник теплової енергії, тому згідно п. 24 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показів вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності – пропорційно опалювальній площі приміщення споживача відповідно до Методики розподілу, затвердженої Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315.

За послугу гарячого водопостачання по квартирі АДРЕСА_2 оплата не нараховується

Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про її бажання укласти договір, зокрема, надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка на надання послуги, факт отримання послуги.

З огляду на викладене, позивач зазначав, що з власником вказаної квартири ОСОБА_1 укладено договір про надання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом акцепту публічної оферти відповідно до ст. 642 ЦК України.

Відповідач своєчасно з квітня 2013 року не вносила плату за отриману послугу з централізованого опалення (постачання теплової енергії), а також не здійснювала оплату внесків за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку комунальних послуг з постачання теплової енергії (згідно положень ст. 17 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та рішення Черкаського міськвиконкому № 1021 від 17.09.2019), внаслідок чого утворилась заборгованість, яка, станом на 01.12.2025 складає 27481,30 грн , що підтверджується листом-розрахунком по ОР № 31233015.

З огляду на викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за послугу з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та внесків в розмірі 27481,30 грн.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційну складову боргу, що відповідно до розрахунку становить 7747,85 грн, та 3 % річних з простроченої суми, що відповідно до розрахунку становить 2010,40 грн.

Рішенням придніпровського районного суду м. Черкаси від 02.06.2026 позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» заборгованість за послугу з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та з оплати внесків у розмірі 21767,62 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» заборгованість за інфляційну складову боргу в розмірі 1988,84 грн та три відсотки річних у розмірі 798,56 грн.

Компенсовано Приватному акціонерному товариству «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, понесені судові витрати на сплату судового збору в розмірі 2194,40 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Судом першої інстанції, на підставі наявних у справі доказів, встановлено, що відповідач є споживачем послуг, які надає позивач, належних доказів відключення квартири АДРЕСА_2 від мереж централізованого опалення ОСОБА_1 не надано, а відтак позовні вимоги про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії є обґрунтованими.

Водночас, судом першої інстанції на підставі заяви сторони відповідача застосовано до спірних правовідносин строк позовної давності та стягнуто заборгованість за надану житлово - комунальну послугу за період з березня 2017 року до 01 грудня 2025 року, 3 % річних та інфляційні втрати за період з березня 2017 року до листопада 2021 року.

Не погоджуючись із таким рішенням суду, представником відповідача через підсистему «Електронний суд» подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, ухваленим з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, та з грубим порушенням норм матеріального і процесуального права. Суд першої інстанції формально підійшов до розгляду справи, проігнорувавши ключові докази фізичної неможливості надання послуги та відсутності договірних відносин.

Так, суд першої інстанції не звернув увагу на той факт, що зазначеним Актом обстеження комісії Придніпровської СУБ та наданими відповідачем фототаблицями достовірно зафіксовано повну відсутність приладів опалення у квартирі АДРЕСА_2 .

Звертає увагу на те, що внутрішньоквартирна мережа від`єднана і заглушена, а транзитні стояки суцільно ізольовані двошаровим матеріалом «Теплоізол» товщиною 18 мм, що виключає теплообмін. За таких технічних умов об`єкт теплопостачання фізично позбавлений здатності приймати теплову енергію.

Крім того, ОСОБА_1 неодноразово зверталась до позивача з письмовими заявами про відмову від послуг з постачання теплової енергії.

Також зазначає, що судом зроблено помилковий висновок про наявність між сторонами договірних відносин, оскільки відповідач не проживає у квартирі через її аварійний стан після пожежі, постійно мешкає в селі Головківка, що підтверджено довідкою сільської ради № 667, та не здійснювала жодних оплат за спірний період після технічного демонтажу батарей.

Разом з тим, вказує, що позивачем не надано помісячного детального розрахунку сум, які підлягають стягненню. Наданий документ є виключно односторонньою довідкою, згенерованою в його внутрішній електронній базі, яка відображає лише загальну суму боргу.

29.06.2026 на адресу Черкаського апеляційного суду через підсистему «Електронний суд» від ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Зазначає, що єдиним належним і допустимим доказом легального відключення квартири споживача від мережі централізованого опалення в розумінні Порядку № 4, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства від 22.11.2005 № 4, є акт про відключення будинку від мереж ЦО і ГВП, поданий до Комісії на затвердження відповідно до п. 2.6 Порядку № 4. Однак такий акт у матеріалах справи відсутній.

Також зазначає, що матеріали справи містять належні та допустимі докази на підтвердження виникнення договірних відносин між сторонами, а також докази, що підтверджують розмір заборгованості по особовому рахунку відповідача.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ.

Згідно з п. 1 ч. 6 цієї статті для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 06 липня 2026 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів доходить таких висновків.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Судом встановлено, що ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» на підставі ліцензії № 374 від 30.11.2012, що видана Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та рішень Черкаської міської ради «Про забезпечення населення гарячим водопостачанням та центральним опаленням державним підприємством «Черкаська ТЕЦ» № 520 від 24.05.2000, «Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг населенню м. Черкаси» № 1480 від 31.10.2007, забезпечує тепловою енергією населення, організації та підприємства всіх форм власності у місті Черкаси.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб?підприємців та громадських формувань від 16.05.2018 судом встановлено, що основним видом економічної діяльності Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» є виробництво електроенергії.

З витягу з Положення про Відокремлений підрозділ «Черкаська ТЕЦ» ПрАТ «Черкаське хімволокно» (далі – Положення) вбачається, що Відокремлений підрозділ «Черкаська ТЕЦ» заснований на приватній власності ПрАТ «Черкаське хімволокно». Крім того, відповідно до п. 2.6 Положення, Відокремлений підрозділ має право бути позивачем, відповідачем та третьою особою в судових органах, від імені засновника вступати у встановлені законом правовідносини з іншими юридичними та фізичними особами.

Із листа-розрахунку по о/р № НОМЕР_1 суд встановив, що надання послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) до квартири АДРЕСА_2 здійснюється ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ».

Також судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло № НОМЕР_2 , що видане 12 вересня 1996 року органом приватизації Придніпровського райвиконкому, яке зареєстроване Черкаським бюро технічної інвентаризації.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що відповідач є споживачем послуги з централізованого опалення, що їй надає Приватне акціонерне товариство «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ».

З листа-розрахунку по о/р № НОМЕР_1 вбачається, що відповідачем оплата послуг і внесків проводилася періодично та не в повному розмірі, у зв`язку з чим за період із квітня 2013 року до листопада 2025 року утворилась заборгованість за послугу з централізованого опалення та внесків у загальному розмірі 27481,30 грн.

Крім того, з розрахунків 3 % річних та інфляційних втрат по о/р № НОМЕР_1 вбачається, що позивачем нараховано відповідачу за період з травня 2013 року до листопада 2021 року 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 2010,40 грн та інфляційних втрат за період із травня 2013 року до листопада 2021 року у розмірі 7747,85 грн.

Правовідносини між сторонами у справі, які виникли на підставі наведених вище фактичних обставин, регламентуються наступними правовими нормами.

З моменту надання позивачем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання між сторонами відповідно до Закону України «Про житлово комунальні послуги» виникли правовідносини, які полягають, зокрема, у наявності в споживача зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати за спожиті послуги. При цьому, відсутність відповідного договору на їх надання не звільняє споживачів від обов`язку оплачувати надані житлово-комунальні послуги, враховуючи норми п. 1 ч. 2 ст. 7 вказаного вище закону.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 10.12.2018 у справі № 638/11034/15-ц, від 18.03.2019 у справі № 210/5796/16-ц, від 18.12.2019 у справі № 522/2625/16-ц, від 25.03.2020 у справі № 211/3347/18-ц.

Апеляційний суд враховує, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги – це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд згідно нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

До житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги – послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами (п. 2 ч. 1 ст. 5 цього закону).

Згідно із п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються зокрема й на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Частиною 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово?комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені права та обов`язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно з законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов`язком споживача – є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово?комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. Обов`язком виконавця – надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору, розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Крім того, згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Відповідно до п. п. 3, 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавцем послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація, а послуг з постачання гарячої води – суб`єкт господарювання, який є власником (або володіє і користується на інших законних підставах) теплової, тепловикористальної або теплогенеруючої установки, за допомогою якої виробляє гарячу воду, якщо споживачами не визначено іншого постачальника гарячої води.

Відповідно до вимог статті 25 Закону України «Про теплопостачання» у разі відмови оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року в справі № 6-59цс13, від 20 квітня 2016 року в справі № 6-2951цс15, та у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року в справі № 750/12850/16-ц (провадження № 61 - 11107св18), від 02 листопада 2020 року у справі № 753/7790/16-ц (провадження № 61 - 11932св19).

Згідно з викладеним вище, ПрАТ «Черкаське хімволокно», в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» як суб`єкта господарювання з постачання теплової енергії законодавством визначено виконавцем послуг з централізованого постачання теплової енергії.

Надання послуг з централізованого опалення в будинку АДРЕСА_1 здійснюється позивачем.

Отже, відповідач ОСОБА_1 , яка є власником квартири АДРЕСА_2 , є споживачем житлово-комунальних послуг з централізованого опалення, що надає ПрАТ «Черкаське хімволокно», в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ».

Таким чином, на відповідача покладено обов`язок по його утриманню та оплаті житлово - комунальних послуг, в тому числі, і послуг з централізованого опалення. Однак, ОСОБА_1 своєчасно та в повному обсязі не вносила плату за надані їй послуги, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, про стягнення якої заявив позивач.

На підставі доказів, що містяться у справі, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення заборгованості по житлово-комунальних послугах з централізованого опалення за період з березня 2017 року до 01 грудня 2025 року, а також 3 % річних та інфляційних втрат за період з березня 2017 року до листопада 2021 року.

В апеляційній скарзі представник відповідача звертає увагу на те, що послуга з централізованого опалення фактично не надається, оскільки в квартирі ОСОБА_1 відсутні прилади опалення (батареї), а внутрішньоквартирна мережа від`єднана і заглушена, що підтверджується Актом обстеження комісії КП «Придніпровської СУБ» від 17.10.2016.

За Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (далі – Правила) споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Згідно із пунктами 25, 26, 30 Правил відключення споживача від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку (пункт 2.1 Наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06.11.2007 № 169 Про затвердження змін до Наказу Міністерства будівництва України від 22.11.2005 № 4) (далі – Наказ № 169) .

При цьому, обов`язково враховуються технічні можливості існуючих мереж газопостачання, водопостачання та електропостачання даного населеного пункту або окремого мікрорайону щодо забезпечення живлення запропонованої власником (власниками) системи теплопостачання (пункту 2.2 Наказу № 169).

Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Порядком встановлено, що таке відключення відбувається на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади.

Наказом № 169 внесено зміни, які унеможливлюють відключення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання окремих квартир у багатоквартирному будинку і дозволяють таке відключення лише будинку в цілому.

Апеляційний суд зазначає, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження відключення квартири від мережі централізованого опалення у встановленому законом порядку, а відтак ОСОБА_1 є споживачем послуг з постачання теплової енергії, які надає позивач, та несе обов`язок зі сплати таких послуг.

Також колегія суддів вважає неспроможними доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про наявність договірних відносин між сторонами, оскільки відсутність договору та самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення відповідачки від сплати за використану теплову енергію (постанова Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 635/6246/15-ц, провадження № 61-904св18).

Разом з тим, з розрахунку заборгованості по о/р № НОМЕР_1 вбачається, що відповідачем частково здійснювалась сплата послуг.

Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про відсутність в матеріалах справи належного доказу на підтвердження заборгованості, оскільки, наданий позивачем розрахунок заборгованості є детальним та помісячним, що дозволяє чітко відстежити динаміку виникнення боргу за кожен розрахунковий період.

Всупереч вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України, ОСОБА_1 не надала суду власного контррозрахунку, не довела належними та допустимими доказами помилковість здійснених розрахунків позивачем.

З огляду на викладене вище, апеляційний суд доходить висновку про те, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстави для скасування законного і обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

У відповідності до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у даній справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 367-369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Гудзя Олександра Сергійовича залишити без задоволення.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02 червня 2026 року у даній справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених Цивільним процесуальним кодексом України.

Судді Ю.В. Сіренко

Л.І. Василенко

О.В. Карпенко