Вирок від 22 вересня 2026 р. у справі №542/725/24 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 542/725/24 Номер провадження 11-кп/814/1279/26Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:

головуючого – ОСОБА_2 ,

суддів – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

із секретарем – ОСОБА_5 ,

за участі прокурора – ОСОБА_6 ,

обвинуваченого – ОСОБА_7 ,

захисника – адвоката ОСОБА_8 ,

розглянувши у закритому судовому засіданні кримінальне провадження №12021170480000265 за апеляційними скаргами заступника Генерального прокурора ОСОБА_9 та обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Подільського районного суду міста Полтави від 06.03.2026,

встановила:

Цим вироком

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Карлівка Полтавської області, українця, громадянина України, не одруженого, з середньою освітою, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , згідно зі ст. 89 КК України не судимого,

визнано винуватим та засуджено:

- за ч. 4 ст. 153 КК України на 10 років позбавлення волі;

- за ч. 6 ст. 152 КК України на 15 років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, більш суворим, остаточно призначено 15 років позбавлення волі.

Строк покарання вирішено обчислювати з дня набрання вироком законної сили.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_7 у строк покарання період попереднього ув`язнення з 06.03.2024 по день набрання вироком законної сили, із розрахунку, що один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

Вирішено питання щодо запобіжного заходу, арешту майна, процесуальних витрат, речових доказів.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України та ст. 6-1 КВК України внесено інформацію щодо обвинуваченого до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканності малолітньої особи.

Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень за таких обставин.

У період часу з 2020 року по вересень 2021 року, більш точної дати в ході досудового розслідування не встановлено, у вечірній час, ОСОБА_7 перебуваючи у себе вдома за адресою: буд. АДРЕСА_1 , де також перебували ОСОБА_10 та її малолітня донька - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , умисно, із сексуальних мотивів, маючи на меті задоволення власної статевої пристрасті, достовірно знаючи про малолітній вік потерпілої ОСОБА_11 та користуючись її безпорадним станом, а саме відсутністю життєвого досвіду в інтимних питаннях, рівнем інтелектуального розвитку та індивідуальними особливостями, у зв`язку з чим остання не могла чинити йому реальний опір, вчиняючи психологічний тиск в ході реалізації свого злочинного наміру, самостійно, перебуваючи у спальній кімнаті вказаного будинку разом з потерпілою, неодноразово вчиняв насильницькі дії сексуального характеру, не пов`язаного з проникненням в її тіло, які виражались в дотиках до грудей та статевих органів потерпілої з метою її збудження, а також в примушуванні малолітньої ОСОБА_11 здійснювати сексуальну стимуляцію руками збудженого статевого органу ОСОБА_7 , в результаті чого останній отримував сексуальне задоволення.

Окрім цього, ОСОБА_7 будучи особою, що вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 153 КК України, в період з вересня по жовтень 2021 року, у вечірню пору доби, більш точних дат та конкретного часу події в ході досудового розслідування не встановлено, знаходячись за адресою: буд. 7, вул. Привітна, с. Судівка, Полтавського району, Полтавської області, де були присутні ОСОБА_10 та її малолітня донька - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , умисно, із сексуальних мотивів, маючи на меті задоволення власної статевої пристрасті, достовірно знаючи про малолітній вік потерпілої ОСОБА_11 та користуючись її безпорадним станом, а саме відсутністю життєвого досвіду в інтимних питаннях, рівнем інтелектуального розвитку та індивідуальними особливостями, у зв`язку з чим остання не могла чинити йому реальний опір, вчиняючи психологічний тиск в ході реалізації свого злочинного наміру, самостійно, вчинив дії сексуального характеру, а саме, систематично, з періодичністю кілька разів на місяць, а загалом, не менше 5 разів за вказаний період часу, вступав з малолітньою ОСОБА_11 в статеві зносини, пов`язані з вагінальним проникненням в її тіло з використанням своїх геніталій, тобто вчинив її зґвалтування.

Продовжуючи реалізацію свого єдиного злочинного умислу, ОСОБА_7 10.11.2021, у вечірній час, точного часу події встановити в ході досудового розслідування не представилось можливим, перебуваючи в себе вдома за вказаною адресою, де були присутні ОСОБА_10 та її малолітня донька - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із сексуальних мотивів, маючи на меті задоволення власної статевої пристрасті, достовірно знаючи про малолітній вік потерпілої ОСОБА_11 та користуючись її безпорадним станом, а саме відсутністю життєвого досвіду в інтимних питаннях, рівнем інтелектуального розвитку та індивідуальними особливостями, у зв`язку з чим остання не могла чинити йому реальний опір, вчиняючи психологічний тиск в ході реалізації свого злочинного наміру, вчинив дії сексуального характеру, а саме вступив з малолітньою ОСОБА_11 у статеві зносини, пов`язані з вагінальним проникненням в її тіло з використанням своїх геніталій, тобто вчинив її зґвалтування.

В апеляційній скарзі прокурор просив вирок суду скасувати у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винуватим та призначити покарання:

- за ч. 4 ст. 153 КК України 10 років позбавлення волі;

- за ч. 6 ст. 152 КК України у виді довічного позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, більш суворим, остаточно призначити покарання у виді довічного позбавлення волі.

В іншій частині вирок суду залишити без змін.

Свої вимоги обгрунтовує тим, що місцевий суд при призначенні покарання не в повній мірі врахував, що відповідно до експертного висновку внаслідок тривалого сексуального насильства потерпіла отримала глибоку психологічну травму, погіршення відносин з оточуючими та виникнення суїцидальних думок. Також місцевий суд не звернув увагу, що обвинувачений схиляв малолітню потерпілу до вживання алкогольних напоїв та на його поведінку після вчинення протиправних діянь, а саме відсутність щирого каяття.

У своїй апеляційній скарзі обвинувачений просить скасувати вирок суду та закрити кримінальне провадження на підставі п.п. 1, 2, 3 ч. 1 т. 284 та ст. 417 КПК України.

Свої вимоги обгрунтовує тим, що у матеріалах кримінального провадження відсутні докази, що підтверджують його винуватість.

Вважає, що обвинувачення не може гуртуватися лише на показаннях потерпілої ОСОБА_11 та її матері ОСОБА_10 .

Стверджує, що ОСОБА_10 оговорила обвинуваченого, оскільки він хотів з нею розлучитися, та використала для помсти свою неповнолітню доньку.

Також вважає, що потерпілу необхідно було допитати з використанням поліграфа.

Вказує, що поза увагою експертів ОСОБА_12 та ОСОБА_13 залишилися показання неповнолітньої ОСОБА_14 , яка повідомила про схильність потерпілої фантазувати та говорити неправду.

Звертає увагу, що зазначені експерти нечітко відповідали на запитання сторони захисту у місцевому суді.

Вважає, що заява ОСОБА_11 щодо призначення обвинуваченому необхідної міри покарання написана з використанням юридичних термінів, що свідчить про написання заяви під тиском та під диктовку сторонніх осіб.

Також місцевий суд протиправно не взяв до уваги висновки експертизи №431 від 12.11.2021 щодо відсутності у потерпілої тілесних ушкоджень, сперматозоїдів у її тілі, та статевого життя.

Також висновок судово-медичної експертизи №13 від 21.02.2022 щодо можливості вчиняти з нею статеві акти без порушення дівочої пліви не підтверджує, що такі акти мали місце. Наявність статевого життя у потерпілої не підтвердили в судовому засіданні і експерти ОСОБА_15 та ОСОБА_16 .

Відповідно до експертних досліджень №СЕ-19/117-21/14166-ПС від 10.12.2021 та №СЕ-19/117-21/14168-ПС від 29.11.2021, використання у відповідях інформаційних альтернатив, закладених у запитаннях (альтернативного характеру), не дозволяє однозначно констатувати, що вказана у відповідях підекспертної інформація, не відповідає пережитому досвіду, але також не дозволяє виключити психологічний вплив зазначених запитань.

Звертає увагу, що підозру ОСОБА_7 06.03.2024 за ч. 4 ст. 153 та ч. 6 ст. 152 КК України, які є особливо тяжкими злочинами, було оголошено без захисника, що є порушенням його права на захист.

Також обвинувальний акт щодо ОСОБА_7 не містить вказівки на юридичну кваліфікацію дій обвинуваченого та є незрозумілим.

Просить врахувати дані, що позитивно характеризують особу ОСОБА_7 .

Інші учасники провадження вирок не оскаржували.

Заслухавши доповідача, обвинуваченого та його захисника в підтримку поданої обвинуваченим скарги, прокурора, який просив задовольнити апеляційні вимоги сторони обвинувачення, перевіривши доводи апеляційних скарг та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.

Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Не зважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_7 заперечив наявність інтимних стосунків з потерпілою, його вина у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 153, ч. 6 ст. 152 КК України, підтверджується наявними у матеріалах кримінального провадження та дослідженими судом доказами.

Так потерпіла ОСОБА_11 розповіла в судовому засіданні в суді першої інстанції, що з початку весни 2020 року по вересень 2021 року її привозила мати 2-3 рази на тиждень до ОСОБА_7 додому, де він, без її добровільної згоди торкався до грудей та статевих органів через одяг, тобто вчиняв щодо неї насильницькі дій сексуального характеру, не пов`язані із проникненням в тіло, оскільки у нього не виходило здійснити статевий акт.

З вересня 2021 року по листопад 2021 року під час кожного їх візиту до обвинуваченого, 2-3 рази на тиждень, він ґвалтував потерпілу природнім шляхом протягом 30-40 хвилин. При цьому ОСОБА_7 два рази давав потерпілій по пів склянки вина для того, щоб вона розслабилася. Під час статевих актів вона відчувала біль, оскільки не жила до цього статевим життям. При цьому мати примушувала її їздити до ОСОБА_7 , який давав ОСОБА_10 грошові кошти. Дії ОСОБА_7 припинилися після того, як вона під час приїзду у м. Полтава до тітки ОСОБА_17 , розповіла їй про те, що відбулося, та тітка звернулася до поліції. При цьому зазначила, що останній раз дії сексуального характеру щодо неї обвинувачений вчиняв у листопаді 2021 року.

Про такі ж обставини потерпіла повідомила і під час проведення слідчого експерименту за її участі.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні у місцевому суді розповіла, що спочатку сама їздила до ОСОБА_7 , де мала з ним сексуальні відносини, а потім на його прохання почала возити свою доньку ОСОБА_11 , де обвинувачений з початку осені по листопад 2021 року ґвалтував потерпілу. Зазначила, що ОСОБА_7 знав, що її донька малолітня, оскільки вона розповідала про ОСОБА_11 та вказувала, що їй 13 років та вона навчається у 8 класі. Підтвердила, що під час одного з візитів обвинувачений нагрів та дав потерпілій випити вино, після чого ОСОБА_7 та ОСОБА_11 пішли до кімнати. Вийшовши на кухню, обвинувачений розповів, що у них все сталося. Вона пішла в кімнату до доньки, яка була оголена, заплакана та одягалася. Дані події відбувалися з донькою три рази, можливо, більше. Донька питань щодо поїздок до ОСОБА_7 не ставила, оскільки боялася, що свідок від неї відмовиться. За кошти, які дав обвинувачений, донька купила собі джинси. Зазначила, що дійсно купувала для ОСОБА_7 таблетки «Еротон». Їй відомо, що статевий акт між донькою і ОСОБА_7 відбувався природнім шляхом.

Також свідок повідомила аналогічні обставини та продемонструвала на місці під час проведення слідчого експерименту 26.01.2022 за її участю.

Свідок ОСОБА_18 , яка є тіткою потерпілої, в судовому засіданні повідомила, що у листопаді 2021 року ОСОБА_11 приїхала на день народження її дітей та під час розмови повідомила про те, що протягом року ОСОБА_10 змушує її їздити до ОСОБА_7 , який здійснював з нею проти її волі дії сексуального характеру, та що останній раз це відбулося у середу. Почувши таку інформацію, свідок викликала швидку та поліцію. Зазначила, що їй відомо про те, що матір потерпілої ОСОБА_10 з донькою їздили до обвинуваченого та вона купувала йому віагру за дитячі кошти, оскільки в нього були проблеми з потенцією. Зі слів ОСОБА_19 , коли це було перший раз, обвинувачений налив їй вина, мама залишилась в кухні, а він повів її до кімнати, де зняв футболку. Потім підійшла мати, тримала за руки та знімала білизну. Потерпіла зазначила, що поїздки до ОСОБА_7 відбувалися разів 3 на тиждень, за що він давав ОСОБА_10 грошові кошти. Розповіла, що раніше помічала синці на тілі потерпілої.

Свідок ОСОБА_20 , яка є тіткою потерпілої, в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_10 розповідала про чоловіка, який живе в с. Судіївка. Свідок бачила його один раз, коли сестра з донькою збиралися їхати до нього і обвинувачений заїхав за ними. ОСОБА_11 їхати не хотіла, але поїхала, їх не було добу. Як потім дізналася, така поїздка була не вперше. Були випадки, що ОСОБА_10 з донькою залишалися у нього ночувати. Після поїздок потерпіла була завжди задумливою. Про подію дізналася від працівників поліції.

Свідок ОСОБА_21 повідомила, що у 2021 році була старостою села та бачила, як ОСОБА_22 приїздила до ОСОБА_7 .

Свідок ОСОБА_23 пояснила, що є сусідкою обвинуваченого, та бачила як ОСОБА_10 неодноразово приходила до обвинуваченого у стані алкогольного, у зв`язку з чим він її виганяв. Також бачила, як ОСОБА_10 кілька разів приїздила до ОСОБА_7 з донькою.

Свідок ОСОБА_24 пояснила, що є сусідкою обвинуваченого та бачила, що ОСОБА_22 разом з донькою приїздила до обвинуваченого влітку. Також бачила, як дитина чинила опір матері, коли остання пересаджувала її через паркан ОСОБА_7 , але мати все одно її підштовхувала, щоб дитина перелізла через паркан та відкрила хвіртку.

Свідок ОСОБА_25 у судовому засіданні пояснив, що є сусідом обвинуваченого та підтримує з ним дружні відносини. Розповів, що бачив, як до обвинуваченого приходила жінка з дитиною.

Свідок ОСОБА_26 проживає в с. Судівка, знає обвинуваченого близько 10 років. Зазначив, що до війни бачив ОСОБА_11 в с. Судівка на дитячому майданчику. Бачив, як вона з матір`ю приїздили автобусом до села, зупинка знаходиться неподалік від домогосподарства ОСОБА_7 та як вони як вони виходили з подвір`я обвинуваченого.

Показання свідка ОСОБА_27 щодо періоду їх візитів до обвинуваченого, а саме вересень-листопад 2021 року, спростовуються показаннями потерпілої, яка розповіла, що ці події відбувались з весни 2020 року, та свідків, які вказують, що бачили ОСОБА_27 з донькою у с. Судівка також і раніше осені 2021 року, зокрема, влітку.

Зазначені показання потерпілої та свідків є логічними, послідовними, узгоджуються між собою та підтверджуються дослідженими місцевим судом письмовими доказами.

Під час обшуку за місцем проживання обвинуваченого від 13.11.2021 було виявлено речі та пігулки «Еротон».

Відповідно до висновків експертів №485 від 14.12.2021, №1582 від 17.12.2021, №1587 від 13.12.2021, №1583 від 08.12.2021, №364, 365 від 01.03.2024 на простирадлі, ковдрі та покривалі, вилучених під час обшуку у обвинуваченого, виявлено сперму без домішків крові, а також на простирадлі, підковдрі та покривалі знайдена кров людини, у якій може бути домішок крові потерпілої ОСОБА_11 .

Відповідно до висновку експертів Полтавського відділення Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» №839-840/653-654 від 28.02.2023, ОСОБА_11 в повній мірі розуміла сексуальний характер дій, що вчинялися щодо неї, та не була здатна чинити опір зазначеним діям. Потерпіла у повній мірі здатна сприймати, запам`ятовувати та у подальшому відтворювати обставини, що є предметом розслідування у кримінальному провадженні. У потерпілої ОСОБА_11 є ознаки психічної травми. Предметом травмувальних переживань ОСОБА_11 є насильницькі дії сексуального характеру з боку ОСОБА_7 та специфіка стосунків з матір`ю.

Зазначений експертний висновок підтримали у судовому засіданні експерти ОСОБА_28 та ОСОБА_12 .

Також висновком комісійної судово-медичної експертизи, проведеної експертами Полтавського бюро судово-медичної експертизи Департаменту ОЗ Полтавської ОДА №13 від 21.02.2022, встановлено, що дівоча пліва у підекспертної ціла, однак, анатомічні особливості її будови (кільцевидної форми, крупнохвильовий край, значно розтягується, відсутнє кільце скорочення) дозволяють скоювати з ОСОБА_11 статеві акти без порушення цілості дівочої пліви.

Свій висновок експерти ОСОБА_15 та ОСОБА_16 підтримали у судовому засіданні.

Колегія суддів критично ставиться до тверджень обвинуваченого щодо оговорювання його потерпілою та свідками, оскільки підстав оговорити обвинуваченого у потерпілої ОСОБА_11 під час судового розгляду не встановлено. Так само не встановлено жодних підстав для визнання показань потерпілої ОСОБА_11 надуманими, неправдивими чи неналежними, оскільки з висновків судово-психологічних експертів, які, всупереч апеляційним доводам обвинуваченого, були проведені в установленому законом порядку та підтримані експертами в судовому засіданні, вбачається, що потерпіла ОСОБА_11 не виявляє ознак схильності до надмірного фантазування. Будь-якого впливу на потерпілу, який би призвів до перекручення її показань, колегією суддів також не встановлено.

Всупереч апеляційним доводам обвинуваченого, зазначена у висновку експерта Полтавського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України ОСОБА_29 №СЕ-19/117-21/14166-ПС від 10.12.2021 інформація про неможливість виключити психологічний вплив певних запитань на потерпілу не свідчить про надуманість її відповідей. Експертизою навпаки констатуються психологічні особливості, що властиві для самостійної реконструкції подій, а інформація, наявна у відповідях ОСОБА_11 , може відповідати пережитому досвіду.

Колегія суддів критично ставиться до позиції обвинуваченого що надані у судовому засідання показання ОСОБА_10 проти нього є помстою через ревнощі, оскільки ОСОБА_10 не є заявником щодо вчинення відносно її доньки кримінального правопорушення та доказів обставин, які підтверджують можливу помсту з її боку, стороною захисту суду не надано.

Згідно з висновком судово-психіатричного експерта №658 від 08.12.2023 ОСОБА_10 на даний час страждає на легку розумову відсталість в ступені легкої дебільності, проте вона не виявляє ознак схильності до патологічного фантазування та підвищеної навіюваності.

Суд розцінює таку позицію обвинуваченого як спосіб захисту та намаганням уникнути відповідальності за інкриміновані йому кримінальні правопорушення, оскільки його винуватість доводиться іншими належними та допустимими доказами у їх сукупності, які узгодженими між собою.

Апеляційні доводи ОСОБА_7 щодо залишення поза увагою експертів при проведенні комісійної судово-психологічної експертизи №839-840/653-654 від 28.02.2023 показань неповнолітньої ОСОБА_14 , спростовуються поясненнями експертів ОСОБА_28 та ОСОБА_12 , які в судовому засіданні зазначили, що ці показання були предметом дослідження і враховувались при складанні висновку.

Відсутність у обвинуваченого ОСОБА_7 встановлених судово-медичною експертизою тілесних ушкоджень, відсутність біологічних слідів потерпілої ОСОБА_11 на вилучених у ОСОБА_7 речах та відсутність біологіочних слідів обвинуваченого ОСОБА_30 на вилучених у потерпілої ОСОБА_11 речах, всупереч доводам апелянта, не спростовує вчинення дій сексуального характеру обвинуваченим щодо потерпілої ОСОБА_11 .

Колегія суддів також критично ставиться до висновку експерта Полтавського бюро судово-медичної експертизи Департаменту ОЗ Полтавської ОДА №431 ОСОБА_31 , згідно ОСОБА_11 не жила статевим життям та до пояснень експерта ОСОБА_31 , яка в судовому засіданні підтримала вказаний висновок, з огляду на таке.

Відповідно до п.1.17 Загальної частини Правил проведення судово-медичних експертиз (обстежень) з приводу статевих станів №6 від 17.01.1995, в описовій частині експертного висновку повинні міститися дані об`єктивного дослідження, які отримані експертом в процесі виконання експертизи, усіх виявлених при цьому фактичних даних, використаних методик та приборів, перелік об`єктів, що були надіслані на лабораторне дослідження і результатів цих досліджень з вказівкою номера і дати отримання. Відповідно до п.3.4 гл.3 Інструкції про проведення судово-медичної експертизи №6 від 17.01.1995, дослідна частина висновку судово-медичного експерта повинна містити докладний опис дослідження і всіх виявлених при цьому фактичних даних з вказівкою методів та методик, що застосовувались, в тому числі і тих, що реєстрували ушкодження. Зазначений експертний висновок не містить необхідних відомостей, а тому не відповідає вимогам вищезазначених нормативно-правових актів щодо проведення судово-медичної експертизи.

Крім того, зазначений експертний висновок спростовується висновком комісійної судово-медичної експертизи, проведеної експертами Полтавського бюро судово-медичної експертизи Департаменту ОЗ Полтавської ОДА №13 від 21.02.2022, відповідно до якого особливості будови дівочої пліви потерпілої дозволяють скоювати з ОСОБА_11 статеві акти без порушення цілості дівочої пліви.

Оскільки результати допиту з використанням поліграфа мають вірогідний характер та не є висновком експерта, а тому відповідно до ч. 2 ст. 84 КПК України не є процесуальними джерелами доказів, доводи ОСОБА_7 про неповноту судового розгляду з огляду на непроведення допиту потерпілої з використанням поліграфа, є нікчемними.

З реєстру матеріалів досудового розслідування вбачається, що органом досудового розслідування 06.03.2024 для захисту інтересів підозрюваного ОСОБА_7 було залучено захисника – адвоката ОСОБА_32 . Тому доводи обвинуваченого про порушення його права на захист під час вручення 06.03.2024 підозри, в ході апеляційного розгляду не знайшли підтвердження. Крім того, відсутність захисника під час повідомлення обвинуваченої про підозру не впливає на законність цієї процесуальної дії, адже КПК України не містить жодних застережень про необхідність залучення захисника при повідомленні особи про підозру.

Всупереч апеляційним доводам обвинуваченого, обвинувальний акт містить усі відомості, відповідно до ч. 2 ст. 294 КПК України, у тому числі юридичну кваліфікацію дія обвинуваченого.

Отже, своїми умисними діями, які виразилися у вчиненні насильницьких дій сексуального характеру, не пов`язаних із проникненням в тіло потерпілої, яка не досягла чотирнадцяти років, обвинувачений ОСОБА_7 вчинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 153 КК України, а своїми умисними діями, які виразилися у вчиненні дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним проникненням в тіло потерпілої з використанням геніталій, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди, особою яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 153 КК України, ОСОБА_7 вчинив злочин, передбачений ч. 6 ст. 152 КК України. Тому його дії вірно кваліфіковані за цими статтями Кримінального кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

При призначенні покарання суд першої інстанції виконав вимоги закону, передбачені статтями 50, 65 КК України та правильно врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України є тяжким та особливо тяжким; особу обвинуваченого, який відповідно до ст. 89 КК України не судимий, задовільно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікаря – нарколога та лікаря – психіатра не перебуває; відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Проте доводи прокурора щодо невідповідності призначеного ОСОБА_7 покарання, за сукупністю кримінальних правопорушень, у виді 15 років позбавлення, тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого, внаслідок м`якості, є слушними.

Так місцевий суд при призначенні покарання ОСОБА_7 не повною мірою врахував, що обвинувачений протягом тривалого часу вчиняв дії сексуального характеру щодо особи яка не досягла 14 років, чим вчинив тяжкий та особливо тяжкий злочин.

Крім того, обвинувачений усвідомлював, що вчиняє протиправні дії щодо малолітньої потерпілої, яку виховує мати одиначка, яка відповідно до висновку судово - психіатричного експерта №658 від 08.12.2023, страждає на легку розумову відсталість, веде аморальний спосіб життя, зловживає спиртними напоями, знає про неправомірні дії обвинуваченого щодо потерпілої та не вчиняє дій спрямованих на захист прав та інтересів малолітньої ОСОБА_11 . Тобто, ОСОБА_7 , вчиняючи тотожні насильницькі дії щодо малолітньої потерпілої, розумів, що дитина фактично позбавлена батьківського захисту, не має підтримки в сім?ї та в силу свого віку та обставин, що склалися в її житті, є безпорадною перед ним.

Прокурор також слушно зазначив, що при призначенні покарання місцевий суд не врахував належним чином висновок комісійної судово-психологічної експертизи від 28.02.2023 №839-840/653-654 відповідно до якого внаслідок тривалого вчинення сексуального насильства малолітня ОСОБА_11 отримала глибоку психологічну травму, наслідки якої матимуть негативний вплив у майбутньому.

Також колегія суддів враховує, що у діях обвинуваченого на теперішній час відсутнє щире каяття, осуд вчинених дій та усвідомлення їх протиправності. Так ОСОБА_7 під час апеляційного розгляду не визнавав свою вину, негативно висловлювався в бік потерпілої, агресивно поводив себе у судовому засіданні, ображав учасників апеляційного провадження, внаслідок чого колегія суддів ухвалила рішення про тимчасове видалення обвинуваченого із зали судового засідання на час виступу прокурора.

З огляду на вказане, призначене місцевим судом ОСОБА_7 покарання, за сукупністю кримінальних правопорушень, у виді 15 років позбавлення волі є явно несправедливим внаслідок м`якості.

З урахуванням викладеного вище, колегія суддів вважає, що обвинуваченому необхідно призначити більш суворе покарання за ч. 6 ст. 152 КК України у виді довічного позбавлення волі та з урахуванням вимог ст. 70 КК України визначити остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі, що відповідатиме вимогам статей 50, 65 КК України, за своїм видом і розміром буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.

Також колегія суддів дійшла висновку, що відповідно до п. 2. ч. 4. ст. 374 КПК України, ст. 6-1 КВК України, місцевим судом правомірно ухвалено внести інформацію про обвинуваченого до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи.

Згідно зі ст. 409 КПК України, підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, зокрема, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.

З урахуванням викладеного, вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині призначеного покарання з ухваленням в цій частині нового вироку, а апеляційна скарга прокурора – задоволенню. Апеляційну скаргу обвинуваченого необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 420 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Вирок Подільського районного суду міста Полтави від 06.03.2026, щодо ОСОБА_7 скасувати в частині призначеного покарання.

Ухвалити в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_7 призначити покарання:

- за ч. 4 ст. 153 КК України - у виді 10 років позбавлення волі;

- за ч. 6 ст. 152 КК України - у виді довічного позбавлення волі.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, більш суворим, остаточно визначити довічне позбавлення волі.

В іншій частині залишити вирок без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - у той самий строк з дня вручення йому копії вироку.

СУДДІ:

Головуючий ОСОБА_2

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_4