Вирок від 22 вересня 2026 р. у справі №554/18913/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/18913/25 Номер провадження 11-кп/814/1175/26Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого – суддіОСОБА_2 ,

суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з секретарем з участю прокурора захисника обвинуваченогоОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава кримінальне провадження №12025175420000444 за апеляційною скаргою прокурора Полтавської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_9 на вирок Шевченківського районного суду м. Полтаи від 03 лютого 2026 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком ОСОБА_8 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Рубіжне Луганської області, мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, з середньою освітою, одружений, непрацюючий, судимий,

визнаний винуватим та засуджений:

- за ч.3 ст.308 КК України із застосуванням ст.69 цього Кодексу на 5 (п`ять) років позбавлення волі з конфіскацією належного йому на праві власності майна;

- за ч.1 ст.309 КК України на 1 (один) рік пробаційного нагляду.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно засуджений на 5 (п`ять) років позбавлення волі з конфіскацією належного йому на праві власності майна.

Постановлено стягнути з ОСОБА_8 на користь держави витрати за проведення судових експертиз в сумі 2674,20 грн.

Згідно з вироком суду, обвинувачений визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень за таких обставин.

ОСОБА_8 , маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість за вироком Рубіжанського міського суду Луганської області від 06.08.2015, тобто будучи особою, яка раніше вчинила кримінальні правопорушення, передбачені ст.307, ст.311 КК України, страждаючи на психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання опіоїдів, 06.01.2023 розпочав лікування у КП «Полтавський обласний центр терапії залежностей Полтавської обласної ради» (м. Полтава, вул. Сковороди, 35) відповідно до Порядку проведення замісної підтримувальної терапії хворих з опіоїдною залежністю, затвердженого наказом МОЗ України № 200 від 27 березня 2012 року.

Під час лікування ОСОБА_8 за призначенням лікаря отримував наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон, підписавши при цьому заяву про отримання наркотичних засобів і виконання призначень лікаря, відповідно до якої він повідомлений про кримінальну відповідальність, передбачену статтями 305-320 КК України, за порушення правил зберігання та використання наркотичних засобів.

Дізнавшись про функціонування програми замісної підтримуючої терапії у приватних закладах охорони здоров`я, 04.11.2023 ОСОБА_8 усупереч вимогам пунктів 7, 11, 15 вказаного Порядку, звернувся ще й до іншого закладу охорони здоров`я - ТОВ «АКСІОМА МЕДІКАЛ» (м. Київ, пр-т Голосіївський, 108), де уклав Договір про надання медичних послуг № 568 від 04.11.2023, у порушення пунктів 1.4, 2.2, 2.3 якого не повідомив суттєву інформацію про отримуване лікування в інших медичних закладах, а також написав письмову заяву, у якій повідомив, що не перебуває на обліку та не отримує лікування у інших закладах охорони здоров`я такого ж профілю.

Ввівши таким чином в оману та приховавши від працівників цього закладу інформацію про отримання замісної підтримувальної терапії в іншому закладі, ОСОБА_8 умисно в період з 04.11.2023 по 17.10.2025 незаконно шляхом шахрайства заволодів наркотичним засобом обіг якого обмежено – метадоном в кількості 2560 таблеток, масою 0,025 г кожна, загальною масою 64 г, що є особливо великим розміром, який перевіз до місця свого постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де вживав упродовж вказаного періоду часу.

Крім того, ОСОБА_8 за наведених вище обставин незаконно придбав, перевіз та зберігав наркотичний засіб – метадон в кількості 50 табеток масою 0,025 г кожна, який 09.09.2025 був виявлений та вилучений у нього працівниками поліції за адресою: м. Полтава, вул. В. Козака, 10а.

Кримінальне провадження розглянуто в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати вирок суду у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та ухвалити новий вирок, яким засудити ОСОБА_8 за ч.3 ст.308 і ст.69, ч.1 ст.309, ч.1 ст.70 КК України на 5 (п`ять) років позбавлення волі з конфіскацією належного йому на праві власності майна.

При цьому вважає помилковим призначення обвинуваченому покарання за ч.1 ст.309 КК України у виді пробаційного нагляду без встановлення відповідних обов`язків, оскільки в такому разі не дотримані загальні засади призначення покарання, що передбачені ст.65 КК України та положення ч.2 ст.59-1 цього Кодексу.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора на підтримання доводів апеляційної скарги, пояснення обвинуваченого та його захисника, які не заперечували проти доводів прокурора, дослідивши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до такого.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень за наведених у вироку обставин та кваліфікація його дій за ч.3 ст.308 та ч.1 ст.309 КК України в апеляційній скарзі не спростовуються.

Доводи прокурора про помилку суду при призначенні ОСОБА_8 покарання за ч.1 ст.309 КК України є слушними.

Згідно з п.4 ч.1 ст.409 КПК України підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню, що передбачено ч.1 ст.413 КПК України.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.420 цього Кодексу суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.

Відповідно до ч.1 ст.59-1 КК України покарання у виді пробаційного нагляду полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства.

Приписами ч.2 вказаної статті передбачено, що суд покладає на засудженого до пробаційного нагляду такі обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Крім того, частиною 3 вказаної статті визначено право суду покласти по засудженого до пробаційного нагляду додаткові обов`язки, а саме 1) використовувати електронний засіб контролю і нагляду та проживати за вказаною у рішенні суду адресою; 2) дотримуватися встановлених судом вимог щодо вчинення певних дій, обмеження спілкування, пересування та проведення дозвілля; 3) працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано посаду (роботу); 4) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою; 5) пройти кус лікування від наркотичної, алкогольної залежності, розладів психіки та поведінки внаслідок вживання психоактивних речовин або захворювання, що становить небезпеку для здоров`я інших осіб.

Таким чином, під час призначення судом покарання у вигляді пробаційного нагляду покладення на нього обов`язків, передбачених ч.2 ст.59-1 КК України, складає невід`ємну частину цього заходу примусу, забезпечуючи його мету, та є обов`язковим.

В свою чергу, застосування обов`язків, визначених у ч.3 ст.59-1 КК України, віднесено до дискреційних повноважень суду з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження.

Проте, всупереч наведеним приписам Закону, суд першої інстанції, призначивши ОСОБА_8 покарання у вигляді пробаційного нагляду, безпідставно не поклав на нього обов`язки, передбачені ч.2 ст.59-1 КК України, як невід`ємну складову цього покарання, у зв`язку з чим допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосуванням закону, який підлягає застосуванню.

За таких обставин, оскаржуваний вирок у частині призначення обвинуваченому покарання належить скасувати та ухвалити в цій частині новий вирок.

Відповідно до ст.50 та ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. При призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Призначене судом покарання за ч.3 ст.308 із застосуванням ст.69 КК України ніким не заперечується.

Обираючи вид та розмір покарання за ч.1 ст.309 КК України, колегія суддів враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, що відповідно до ст.12 КК України є кримінальним проступком, дані особу обвинуваченого, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, не працює, наявність обставин, які пом`якшують покарання – визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, наявність в обвинуваченого захворювань, а також обставини, що його обтяжує – рецидиву кримінальних правопорушень.

Враховуючи зазначені обставини в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що обвинуваченому необхідно призначити покарання за ч.3 ст.308 КК України із застосуванням ст.69 цього Кодексу у вигляді 5 років позбавлення волі з конфіскацією належного йому на праві власності майна, а за ч.1 ст.309 КК України у виді пробаційного нагляду на строк визначений судом першої інстанції, але з покладенням на ОСОБА_8 обов`язків, передбачених ч.2 ст.59-1 КК України.

Остаточне покарання у відповідності до ч.1 ст.70 КК України необхідно визначити за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

На думку колегії суддів, таке покарання буде необхідним, справедливим та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Отже, апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення.

Керуючись статтями 404, 405, 407, 413, 418 та 420 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора Полтавської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_9 задовольнити.

Вирок Шевченківського районного суду м. Полтави від 03 лютого 2026 року стосовно ОСОБА_8 в частині призначення покарання скасувати.

Ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання:

за ч.3 ст.308 КК України із застосуванням ст.69 цього Кодексу - 5 років позбавлення волі з конфіскацією належного йому на праві власності майна;

за ч.1 ст.309 КК України - 1 рік пробаційного нагляду.

Відповідно до ч.2 ст.59-1 КК України покласти на ОСОБА_8 обов`язки:

періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_8 остаточне покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з конфіскацією належного йому на праві власності майна.

У зв`язку з набранням вироком суду законної сили ОСОБА_8 взяти під варту.

Початок строку відбування покарання рахувати з 23 вересня 2026 року.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.

Касаційна скарга на судове рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції безпосередньо до суду касаційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4