Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №285/5085/25 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №285/5085/25 Головуючий у 1-й інст. Коцюба О. М.

Номер провадження №33/4805/1299/26

Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Рябенька Т. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м.Житомир

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду Рябенька Т.С., за участі секретаря Хрус С.А., адвоката особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу адвоката Семеньки Василя Михайловича на постанову Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 06 серпня 2026 року, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП

встановила:

Постановою судді Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 06 серпня 2026 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Згідно з постановою судді місцевого суду ОСОБА_2 06.09.2025 року о 22 год. 27 хв., по вул. Соборності в м. Звягель Житомирської області керував автомобілем HONDA CROSSTOUR, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння покриву шкіри обличчя, нечітка мова), від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою алкотестера “Драгер” на місці зупинки та у найближчому медичному закладі у встановленому порядку відмовився, за що передбачено відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду адвокат Семенько В.М. в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та закрити провадження у справі, посилаючись на незаконність постанови. Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що відсутній факт керування транспортним засобом та взагалі перебування ОСОБА_2 за кермом автомобіля. Зазначає, що відеозапис є недопустимим та неналежним доказом, оскільки він є не безперервним та зафіксовано лише окремі процесуальні дії. Вказує, що ОСОБА_2 не відмовлявся від проходження огляду на стан сп`яніння та посилається на провокаційні дії з боку поліцейських.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення адвоката особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку.

Згідно зі ст. 245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, про що наголошується в ст. 251 КУпАП.

Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Висновок судді місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у відмові в проходженні огляду на стан сп`яніння, з правовою кваліфікацією таких дій за ч.1 ст.130 КУпАП за обставин, установлених у постанові судді місцевого суду, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами.

Так, з протоколу по адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №445802 06.09.2025 року вбачається, що о 22 год 27 хв ОСОБА_2 на вул. Соборості в м. Звягель Житомирської області керував автомобілем HONDA CROSSTOUR, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголя з порожнини рота, почервоніння покриву шкіри обличчя, нечітка мова), від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою алкотестера “Драгер” на місці зупинки та у найближчому медичному закладі у встановленому порядку відмовився, за що передбачено відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП. (а.с.2).

За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

За правилами частин 2-5 ст.266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних засобів із застосуванням технічних засобів відеозапису, а у разі незгоди особи на проведення огляду з використанням спеціальних технічних засобів або у разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Частиною 1 ст. 130 КУпАП визначено декілька діянь, які утворюють об`єктивну сторону зазначеного правопорушення. Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду надав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності та взаємозв`язку, і дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Винуватість ОСОБА_2 у порушенні п.2.5 Правил дорожнього руху України підтверджується наявними у справі доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 445802 від 06.09.2025 (а.с.2); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 06.09.2025 до Звягельської БПЛ (а.с.3); актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.4); розпискою про інформування особи, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу (а.с.5); розпискою про роз`яснення прав та обов`язків, передбачених ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП (а.с.6); протоколом серії ЕПР1 №445802 від 06.09.2025 про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.122 КУпАП (а.с.8); довідкою про адміністративне правопорушення виданою Звягельським РВП (а.с.9); відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції (а.с.10).

Так, з наявного в матеріалах справи відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що зупинка транспортного засобу під керуванням ОСОБА_2 була викликана порушенням п.9.2 б ПДР, а саме водій транспортного засобу не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті, про що водія було повідомлено. При спілкуванні з водієм у останнього виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, ОСОБА_2 без примусу з боку працівників поліції відмовився від законної вимоги проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законодавством порядку. Останньому були роз`яснені відповідні права та обов`язки, наслідки ухилення від огляду на стан сп`яніння. Також, відеозапис свідчить, що ОСОБА_2 було ознайомлено зі змістом протоколу, який складений у його присутності та останній без заперечень його підписав. Також, згідно відеозапису, ОСОБА_2 жодного разу не заперечував факт керування транспортним засобом.

З відеозапису вбачається, що ОСОБА_2 працівницею поліції було двічі запропоновано пройти огляд за допомогою алкотестеру Драгер (22:35:25 та 22:46:27), при цьому жодного разу не наполягав на тому щоб пройти на місці зупинки транспортного засобу та проїхати в медичний заклад. На запитання працівниці поліції чи будете проходити огляд на стан сп`яніння за допомогою алкотестеру Драгер. Відповідає, а є підозра, на що поліцейська каже відчувається запах. Зазначає проходити не буду, можна проїхати в медичний заклад (22:35:48). Поліцейська зазначає, що буде виписана одна постанова за порушення ПДР. ОСОБА_2 "смисл виписувати". Поліцейська відповідає, якщо будуть виявлені ознаки, буде ще одна постанова. Потім відео перервалося, оскільки ОСОБА_2 вийшов з поліцейського авто, зазначив, що в своєму авто був не сам, оскільки хотів переставити авто. На що поліцейська зазначила, що пройдете огляд будете переставляти (22:36:57). Повідомила про відсторонення від керування, оскільки є підозра. Після повернення відео включилося, знову було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки або в медичному закладі, на що ОСОБА_2 зазначив, я відмовляюсь (22:46:33). Крім того, погоджувався з усім та жодного разу не заперечив факт керування.

Дослідивши матеріали справи та всебічно оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає безпідставними та відхиляє доводи захисника про те, що ОСОБА_2 не керував транспортним засобом.

Згідно зі ст. 251 КУпАП, належними та допустимими доказами у справі є, зокрема, протокол про адміністративне правопорушення та відеозапис з технічних засобів фіксації.

Доводи адвоката про відсутність факту керування є повністю надуманими та спростовуються матеріалами справи.

Під час складання адміністративних матеріалів водій особисто підписав протокол та направлення, не вказавши у графі пояснення жодних заперечень щодо того, що він нібито не перебував за кермом. Якби цей факт дійсно мав місце, особа мала законне право зазначити про це в процесуальних документах на місці події, чого зроблено не було.

Твердження про наявність "ствердної згоди" на проходження огляду в медичному закладі також не відповідає дійсності.

Хоча на першому відеозаписі водій спочатку виявив бажання поїхати до лікарні, склад правопорушення за статтею 130 КУпАП є формальним і оцінюється за фінальним результатом на момент завершення процедури.

На другому відеозаписі чітко зафіксовано, що водій змінив свою думку та на повторну законну вимогу поліцейського відповів прямою відмовою.

Поділ відеозапису на дві частини не свідчить про порушення, оскільки боді-камера не повинна здійснювати безперервну зйомку під час тривалого заповнення бланків, а наявні матеріали безперервно й повно фіксують ключові процесуальні моменти: пропозицію огляду та остаточну відмову від нього.

Те, що водій ОСОБА_2 все підписував і нічого не заперечував, лише підтверджує його обізнаність із суттю правопорушення. Таким чином, підписи водія без зауважень та його чітка відмова на відео повністю доводять склад адміністративного правопорушення.

Матеріали відеофіксації в повному обсязі відображають склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суттю якого у даному випадку є саме відмова водія від проходження огляду на стан сп`яніння, а не процес зупинки чи очікування.

Жодних доказів того, що з боку поліцейських відбувалися дії, які б свідчили про фальсифікацію матеріалів, фізичний чи психологічний тиск, захистом суду не надано.

Твердження захисту про те, що поліцейський нібито не наполягав на огляді та проігнорував готовність водія його пройти, є необґрунтованими.

Відповідно до Інструкції № 1452/735, обов`язком поліцейського є чітке та зрозуміле висловлення законної вимоги проходження огляду, що й було зроблено двічі, як підтверджує сам захист.

Поліцейський не є психологом і не зобов`язаний "наполягати", переконувати водія або штучно утримувати його первинні наміри. Вирішальне значення для кваліфікації за ст. 130 КУпАП має остаточне волевиявлення особи. Незважаючи на початкові слова водія, під час повторної пропозиції правоохоронця особа мала повну і безперешкодну можливість реалізувати свою готовність та підтвердити намір їхати до медзакладу. Натомість водій абсолютно свідомо, чітко та беззастережно заявив: "відмовляюсь", що зафіксовано на другому відеозаписі (22:46:33).

Визнання захистом у судовому засіданні факту порушення п. 2.5 ПДР відмови від огляду, але нібито "під впливом поліцейських", є надуманими та голослівними.

Матеріали справи доводять, що правоохоронці діяли виключно в межах закону, без жодного тиску. Більше того, водію у встановленому порядку було в повному обсязі роз`яснено його права за ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП та наслідки відмови (22:34:22). Водій підтвердив це власними підписами в процесуальних документах, не висловивши жодних незгод чи скарг на дії поліції.

Таким чином, факт правопорушення є повністю доведеним об`єктивними доказами, а пояснення водія в суді, повністю спростовані.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, будь-яких вагомих доказів та доводів на спростування правильності висновків суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не надано.

Враховуючи наведене, приходжу до висновку про те, що при розгляді даної справи суддя місцевого суду повною мірою дотримався вимог ст. ст. 245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги.

За таких обставин, підстав для скасування чи зміни постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_2 немає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 06 серпня 2026 року, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Т.С.Рябенька