Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №761/13158/26 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/13158/26

Провадження № 2/761/10052/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

21 вересня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді: Осаулова А.А.

за участю секретаря судових засідань: Путрі Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в приміщенні суду в спрощеному позовному провадження в заочному порядку цивільну справу за позовом ТОВ «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2026 року ТОВ «Свеа Фінанс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за договором №423427 від 22.09.2022 р. в розмірі 25373,88 грн. та за договором №4666847 від 29.09.2022 р. в розмірі 6320,01 грн.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що 22.09.2022 р. між ТОВ «Селфі кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №423427 про надання відповідачу коштів в сумі 3000,00 грн, строком на 20 днів, зі сплатою 2,2 % в день.

11.01.2024 р. між ТОВ «Селфі кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу №01.02-95/24, за яким ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором №423427 від 22.09.2022 р. на суму 25373,88 грн, з яких 2999,98 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 22373,90 грн - заборгованість за процентами.

Крім цього, 29.09.2022 р. між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №4666847 про надання відповідачу коштів в сумі 2000,00 грн, строком на 65 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом.

14.03.2023 р. між ТОВ «Маніфою» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу №14/03-2023, за яким ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором №4666847 від 29.09.2022 р. на суму 6320,01 грн, з яких 2000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 4320,01 грн - заборгованість за процентами.

Вказане стало підставою для звернення до суду.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, в позовній заяві є прохання розглядати справу без участі представника позивача.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, хоча про дату і час розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки суду не повідомила, відзив на позовну заяву не подала, про що свідчать матеріали справи.

Розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів (ч.ч. 1, 3 ст. 211 ЦК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до вимог суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Ухвалою Шевченківського районного суд м. Києва від 21.042026 року відкрито провадження у цивільній справі, ухвалено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що 22.09.2022 р. між ТОВ «Селфі кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №423427 про надання відповідачу коштів в сумі 3000,00 грн, строком на 365 днів, зі сплатою 2,2 % в день - стандартна ставка, 0,01 % - знижена.

Крім цього, 29.09.2022 р. між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №4666847 про надання відповідачу коштів в сумі 2000,00 грн, строком на 65 днів, зі сплатою 2,2 % в день - базова ставка, 0,01 % - акційна, 3,00 % - основна процентна ставка.

13.10.2022 р. між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до договору позики між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 , за якою сума позики - 2000,00 грн, строк користування коштами - 80 днів (до 01.01.2023 р.), проценти: 2,2 % базова ставка, 3,00 % основна процентна ставка.

Договори укладено в електронній формі шляхом підписання одноразовим ідентифікатором та містить вичерпну інформацію щодо ОСОБА_1 а саме індивідуальний податковий номер, серію, номер паспорта, номер мобільного телефону, місце проживання, № рахунку (картки).

Будь-яких заперечень щодо факту отримання коштів, користування наданими кредитними коштами, тобто, існування між сторонами договірних відносин позичальника і кредитора, ОСОБА_1 суду не надала.

Зазначене свідчить про належне укладення кредитних договорів, в тому числі погодження з умовами кредитного договору шляхом проставляння електронного цифрового підпису сторін.

Схожого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, де зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та ГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею ( стаття 11 ЗУ «Про електронну комерцію).

Частина 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч.1 ст. 1055 ЦК України).

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих

11.01.2024 р. між ТОВ «Селфі кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу №01.02-95/24, за яким ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором №423427 від 22.09.2022 р. на суму 25373,88 грн, з яких 2999,98 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 22373,90 грн - заборгованість за процентами.

14.03.2023 р. між ТОВ «Маніфою» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу №14/03-2023, за яким ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором №4666847 від 29.09.2022 р. на суму 6320,01 грн, з яких 2000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 4320,01 грн - заборгованість за процентами.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06.02.2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 року №231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Надані копії договорів факторингу містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги до ТОВ «Свеа Фінанс».

Отже, ТОВ «Свеа Фінанс» належним чином у встановленому законом та договорами способом набуло законного права вимоги до відповідача згідно кредитного договору №423427 від 22.09.2022 р. та №4666847 від 29.09.2022 р.

За правилами ст. ст. 525, 526,527 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Одностороння відмові від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч.1 ст. 1055 ЦК України).

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що відповідач не виконує свої зобов`язання за договором №423427 від 22.09.2022 р., має заборгованість в розмірі 25373,88 грн, з яких 2999,98 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 22373,90 грн - заборгованість за процентами, та за договором №4666847 від 29.09.2022 р. має заборгованість в розмірі 6320,01 грн, з яких 2000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 4320,01 грн - заборгованість за процентами.

Будь-яких доказів, що підтверджують невідповідність розміру заборгованості умовам договору, суду надано не було. Розрахунок заборгованості відповідачем жодним чином не спростований. Умови договору також не оспорюються.

Як кредитні договори №423427 від 22.09.2022 р., №4666847 від 29.09.2022 р., так і договори факторингу відповідачем не оспорені, в установленому законом порядку недійсними їх не визнано, а тому в силу положень ст. 204 ЦК України підлягають до виконання.

Враховуючи те, що зобов`язання не виконуються з вини відповідача, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом стягнення з відповідача заборгованості за Кредитним договором №423427 від 22.09.2022 р. в розмірі 25373,88 грн. та за договором №4666847 від 29.09.2022 р. в розмірі 6320,01 грн.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2662,40 грн.

Керуючись ст. ст. 12,76,77,78,79,80,81, 211, 223, 263, 265, 280,285,289 ЦПК України, ст.ст.610, 1048, 1048, 1054, 1078 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», -

в и р і ш и в :

Позов ТОВ «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «Свеа Фінанс» (код ЄДРПОУ 37616221, адреса м.Київ, вул. Іллінська, 8) заборгованість за кредитним договором №423427 від 22.09.2022 р. в розмірі 25373,88 грн. та за кредитним договором №4666847 від 29.09.2022 р. в розмірі 6320,01 грн., судовий збір в розмірі 2662,40 грн, а всього 34356,29 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його отримання.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Осаулов А.А.