Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №760/6913/25 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 760/6913/25

пр. № 2/759/3627/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Єросова І.Ю., розглянувши у у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи цивільну справу позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» (03038, м. Київ, вул. Федорова, 32-А) про відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИВ:

17.03.2025 ОСОБА_1 звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить стягнути із відповідача ПрАТ «Страхова компанія «УСГ» на свою користь вартість матеріального збитку у розмірі 109 566 грн. 95 коп., а також понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 02.11.2024 о 13 год. 25 хв. на пр-т. Берестейському, 139 у м. Києві відбулося ДТП за участі автомобілів Audi, д.н.з. НОМЕР_1 , та BMW, д.н.з. НОМЕР_2 . У автомобілі BMW, д.н.з. НОМЕР_2 , перебувала пасажирка ОСОБА_2 , яка, відкриваючи двері транспортного засобу, що був учасником ДТП, пошкодила автомобіль Mitsubishi Outlander, д.н.з. НОМЕР_3 . Постановою Київського районного суду м. Харкова від 08.01.2025 у справі №953/11986/24 ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Зважаючи на те, що відбулося зіткнення транспортних засобів BMW, д.н.з. НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_3 та Mitsubishi Outlander, д.н.з. НОМЕР_3 , власником якого є ОСОБА_1 , то позивач подав заяву до ПрАТ «СК «УСГ», з якою ОСОБА_3 уклав договір страхування. У той же день страховою компанією було проведено ремонтну калькуляцію, відповідно до якої загальна сума до розрахунку становить 46 480 грн. 97 коп. Станом на день звернення до суду із даним позовом страхове відшкодування не виплачено позивачу, що, на його переконання, порушує його права та не узгоджується із вимогами закону. При цьому, позивач вважає, що йому підлягає відшкодуванню саме 109 566 грн. 95 коп., що підтверджується рахунком №0000001126/0000000439 від 07.02.2025 року.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 05.09.2025 справу скеровано за підсудністю до Святошинського районного суду м. Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду даного позову визначено суддю Святошинського районного суду м. Києва Єросову І.Ю.

Ухвалою від 05.11.2025 провадження у справі відкрито, розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

03.04.2026 через систему «Електронний суд» надійшло клопотання відповідача про передачу даної справи за підсудністю до Солом`янського районного суду м. Києва, оскільки у даному випадку не підлягають застосуванню положення ч. 6 ст. 28 ЦПК України щодо розгляду справи судом за місцем заподіяння шкоди особи, виходячи із суб`єктного складу спору. Отже, враховуючи, що відповідачем у даній справі є саме страхова компанія, яка зареєстрована у Солом`янському районі м. Києва, то справа не може бути розглянута Святошинським районним судом м. Києва.

13.04.2026 засобами поштового зв`язку до суду надійшов відзив, в якому ПрАТ «СК «УСГ» заперечує щодо пред`явлених позовних вимог, з огляду на таке. 12.02.2024 між ОСОБА_3 та ПрАТ «СК «УСГ» укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-219385543, предметом якого є страхування цивільно-правової відповідальності водіїв автомобіля BMW 520, д.н.з. НОМЕР_2 . 02.11.2024 відбулася ДТП, винуватцем якої є пасажир ОСОБА_2 . У той же день, власник автомобіля BMW 520, д.н.з. НОМЕР_2 , звернувся до із повідомленням про ДТП, а 12.11.2024 звернувся і сам позивач, після чого було проведеного огляд пошкодженого автомобіля. Згідно з ремонтною калькуляцією вартість ремонту автомобіля Mitsubishi Outlander, д.н.з. НОМЕР_3 , власником якого є ОСОБА_1 , становить 46 480 грн. 97 коп. Отже, враховуючи, що винуватцем ДТП є саме пасажир, цивільно-правова відповідальність якої не охоплюється договором №ЕР-219385543 від 12.02.2024, укладеним між ОСОБА_3 та ПрАТ «СК «УСГ», то відповідач відмовив у здійсненні страхового відшкодування ОСОБА_1 , повідомивши його письмово про таке.

Окрім того, зважаючи на зміст позовних вимог - відшкодування матеріального збитку у розмірі 109 566 грн. 95 коп., ПрАТ «СК «УСГ» вказує, що воно є неналежним відповідачем, оскільки завдані збитки підлягають відшкодуванню саме із винної особи, у той час, як у страхової виникає у визначених законом випадках обов`язок здійснити виплату страхового відшкодування у належному розмірі. Відтак, належним відповідачем на відшкодування матеріального збитку є саме ОСОБА_2 .

Також відповідач вказує щодо розрахунку збитку, наданого позивачем, що такий документ не відповідає вимогам закону та не містить достовірної інформації, оскільки при його підготовці не враховано знос автомобіля, натомість, після інформування відповідача про настання страхового випадку уповноважені працівники провели огляд пошкодженого автомобіля Mitsubishi Outlander, д.н.з. НОМЕР_3 , власником якого є ОСОБА_1 , а результатами якого встановили, що відшкодуванню позивачу підлягає 46 480 грн. 97 коп. Як стверджує відповідач, також відсутні підстави для стягнення із нього податку на додану вартість, що включено в розрахунку від 07.02.2025, наданому позивачем.

Окремо відповідач зауважує, що правові послуги надані ОСОБА_1 ФОП, який не має статусу адвоката, а отже, відповідно до положень ЦПК України понесені позивачем витрати не можуть бути віднесені до витрат на правову допомогу та відповідно, у разі задоволення позову, відшкодовані відповідачем позивачу.

Дослідивши викладені у заявах по суті твердження сторін, оцінивши надані у сукупності докази, суд доходить таких висновків.

Щодо клопотання відповідача про передачу даної цивільної справи за підсудністю до Солом`янського районного суду м. Києва суд зазначає, що приписами ч. 1 ст. 27 ЦПК України встановлено загальне правило, згідно з яким позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Водночас, ст. 28 ЦПК України визначає випадки визначення підсудності справ за вибором позивача.

Так, відповідно до ч. 6 ст. 28 ЦПК України, позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну фізичних або юридичних осіб, можуть пред`являтися також за місцем заподіяння шкоди. Суд зауважує, що предметом даного позову є відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, яка сталася 02.11.2024 по пр-т. Берестейському, 139 у м. Києві, що територіально відноситься до Святошинського району м. Києва. Враховуючи наведене, позивач має право вибору підсудності і відповідно має право на пред`явлення позову за місцем завдання шкоди. Таким чином, зазначена позовна заява відповідає вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України, підсудна Святошинському районному суду м. Києва, про що зазначено і в ухвалі про прийняття справи до розгляду від 05.11.2025, підстав для скерування даного позову за підсудністю до Солом`янського районного суду м. Києва.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У свою чергу, в силу приписів ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У ході розгляду справи встановлено, що 02.11.2024 року о 13 год. 25 хв. по пр-т. Берестейському, 139 у м. Києві відбулося ДТП за участі автомобілів Audi, д.н.з. НОМЕР_1 , та BMW, д.н.з. НОМЕР_2 . Будучи пасажиром автомобіля BMW, д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , не впевнившись у безпечності, здійснила відкриття задніх дверей, чим пошкодила транспортний засіб Mitsubishi Outlander, д.н.з. НОМЕР_3 , яким керував ОСОБА_1 та намагався об`їхати місце ДТП за участі двох зазначених автомобілів.

Відповідно до п. 1.10 ПДР України (у редакції станом на 02.11.2024) пасажир - це особа, яка користується транспортним засобом і перебуває в ньому, але не причетна до керування ним.

Вказаним же пунктом ПДР України визначено, що пасажир є учасником дорожнього руху.

Приписами пп. «г» п. 5.2 ПДР України (у редакції станом на 02.11.2024) закрпілено, що пасажири, користуючись транспортним засобом, повинні не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.

Крім того, вимогами пп. «б» п. 5.3 передбачено, що пасажирові забороняється відчиняти двері транспортного засобу, не переконавшись, що він зупинився біля тротуару, посадкового майданчика, краю проїзної частини чи на узбіччі.

08.01.2025 Київським районним судом м. Харкова ОСОБА_2 у справі №953/11986/24 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Отже, саме ОСОБА_2 є винуватою у завданні автомобілю Mitsubishi Outlander, д.н.з. НОМЕР_3 , власником якого є ОСОБА_1 , майнової шкоди.

За змістом ч. 1 ст. 1166 ЦК України (у редакції станом на 02.11.2024) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України (у редакції станом на 02.11.2024) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Окремо слід зосередитися саме на відшкодуванні шкоди внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, яким відповідно до приписів ЦК України (у редакції станом на 02.11.2024) є транспортний засіб. Так, згідно з ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Слід зауважити, що у постанові від 09.08.2023 у справі №712/9928/20 Верховний Суд виснував, що транспортний засіб кваліфікується як джерело підвищеної небезпеки не через його можливість рухатись, а через його конструктивні особливості, що зумовлює наявність у власника або особи, яка володіє відповідним транспортним засобом на іншому правовому титулі, обов`язків, що опосередковують необхідність недопущення завдання шкоди іншим особам.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України (у редакції станом на 02.11.2024) шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Отже, зважаючи на те, що майнової шкоди належному ОСОБА_1 майну завдано діями саме ОСОБА_2 , яка була пасажиром автомобіля цивільно-правова відповідальність власника якого застрахована ПрАТ «СК УСГ», то остання в силу приписів ЦК України є особою, відповідальною за відшкодування шкоди позивачу. Натомість, ОСОБА_1 пред`являє позовні вимоги саме до страхової компанії, яку вважає правомочною відповідати за шкоду, завдану пасажиром автомобіля BMW, д.н.з. НОМЕР_2 . У відзиві ПрАТ «СК «УСГ» підтверджує той факт, що 12.02.2024 відповідачем підписано із ОСОБА_3 договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-219385543, однак вказаним документом не застрахована відповідальність пасажирів такого транспортного засобу.

Відтак, суд доходить висновку, що рішення страхової компанії про відмову у виплаті страхового відшкодування ОСОБА_1 є правомірною та такою, що ґрунтується на вимогах закону.

Окремо суд зауважує на тому, що позивач просить стягнути із страхової компанії саме вартість матеріального збитку, а не саме страхове відшкодування. Вказані поняття істотно різняться між собою та пред`являються до різних суб`єктів. Так, вартість матеріального збитку, завданого потерпілій особі, є повною вартістю шкоди, яка завдана протиправними діями винної особи, у той час як страховим відшкодуванням є грошова сума, яка сплачується страховиком потерпілій особи задля покриття витрат, при цьому із вказаної суми вираховується знос автомобіля, франшиза, а фактична сума виплати залежить від ліміту, встановленого договором про страхування.

Крім того, відмінність полягає також у колі суб`єктів, які проводять оцінку пошкоджень та визначають грошову суму, яка підлягає відшкодуванню потерпілій особі. Так, вартість матеріального збитку визначає незалежний експерт-оцінювач або судовий експерт, у той час, як розмір страхового відшкодування визначається уповноваженими особами страхової компанії на основі договору страхування та закону. Також відмінністю є залежність розміру відшкодування від різних чинників: вартість матеріального збитку - від масштабу руйнувань, вартості деталей, ремонтних робіт та матеріалів, а розмір страхового відшкодування - від ліміту відповідальності (страхової суми), франшизи та умов зносу.

Одним із критеріїв розмежування вказаних виплат є також наявність обмежень у розмірі виплати. Так, вартість матеріального збитку фактично відображає 100% реальних фінансових втрат потерпілого, у той час, як страхове відшкодування обмежене страховою сумою, зазначеною в полісі.

Отже, суд погоджується із доводами відповідача про те, що вимога про відшкодування вартості матеріального збитку повинно заявлятися саме до винної особи, яка фактично заподіяла шкоду автомобілю Mitsubishi Outlander, д.н.з. НОМЕР_3 , власником якого є ОСОБА_1 . Зважаючи на те, що ОСОБА_1 не заявляє вимогу про стягнення із відповідача страхового відшкодування, а лише просить стягнути із ПрАТ «СК «УСГ» вартість матеріального збитку, який фактично підлягаю стягненню саме із заподіювача шкоди ОСОБА_2 , то суд не вбачає підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 5 вказаної статті визначено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

В силу положень ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Приписами ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Критерій допустимості доказів закріплений ст. 78 ЦПК України і передбачає, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У свою чергу, достовірними відповідно до ст. 79 ЦПК України є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Приписами ст. 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи встановлені у ході розгляду справи обставини, суд доходить висновку, що стороною позивача не доведено наявність правових підстав для покладення на ПрАТ «СК «УСГ» обов`язкову щодо сплати страхового відшкодування за шкоду, завдану пасажиром автомобіля BMW, д.н.з. НОМЕР_2 , цивільно-правова відповідальність якого не охоплюється полісом №ЕР-219385543 від 12.02.2024 року, а тому суд відмовляє у задоволенні вимог ОСОБА_1 про стягнення із ПрАТ «СК «УСГ» вартості матеріальних збитків у розмірі 109 566 грн. 95 коп.

Щодо вимог позивача про стягнення із відповідача витрат на правову допомогу та сплаченого судового збору суд зауважує, що, в силу ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Положенням ч. 1 ст. 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , то витрати у вигляді сплаченого судового збору та витрат на правову допомогу не підлягають стягненню із відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-83, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 272, 273, 352-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» (03038, м. Київ, вул. Федорова, 32-А) про відшкодування шкоди - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.

Суддя Єросова І.Ю.