Рішення від 30 липня 2026 р. у справі №758/7034/26 — Подільський районний суд міста Києва

Суд: Подільський районний суд міста Києва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 30 липня 2026 р.

Справа: №758/7034/26

Суддя: Войтенко Т. В.

Справа № 758/7034/26

Категорія 38

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Войтенко Т. В.,

за участю секретаря судового засідання - Вигівська В. В.,

представника відповідача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Ейс» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 78 163,27 грн., судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 14.09.2022 р. між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №411371832, який підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором МNV5W22B (14/09/2022 12:30:23).

Умовами кредитного договору передбачено, що кредит надається на 7 днів з 14.09.2022 року з можливістю пролонгації.

На банківську картку позичальника було перераховано кредитні кошти у розмірі 15 300,00 грн.

28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило на користь ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до позичальників, в тому числі до ОСОБА_2

15.11.2022 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» підписали Реєстр прав вимоги №203, за яким від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до боржників, зокрема до ОСОБА_2

31.07.2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №31/0724-01, відповідно до якого ТОВ «Таліон Плюс» відступило на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги до позичальників, в тому числі до ОСОБА_2

31.07.2024 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» підписали Реєстр прав вимоги №2, за яким від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступлено право грошової вимоги до боржників, зокрема до ОСОБА_2

15.07.2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу №15/07/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором №411371832.

Позивач зазначає, що відповідач станом на 31.07.2024 року має заборгованість перед ТОВ «ФК «Ейс», яка становить 78 163,27 грн. та складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту - 15 299,82 грн., простроченої заборгованості за процентами - 62 863,45 грн., яку не сплачено у позасудовому порядку, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 12 травня 2026 року відкрито провадження у справі, вирішено питання про доцільність її розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

29.07.2026 року від представника відповідача надійшов Відзив на позовну заяву. Представник вказує, що відповідач не визнає позовні вимоги та просить відмовити в позові в повному обсязі з наступних підстав. Строк повернення заборгованості не настав, адже згідно п. 11.1 договору строк дії договору становить 5 років; належної дострокової вимоги позивач не надав. Позивач не визначив правового режиму суми нарахованих відсотків. Так, проценти за ст. 1048 ЦП України і відповідальність за ст. 625 ЦК України не можуть нараховуватись за один період одночасно. Крім того, із 62 863,45 грн. процентів - 39 665, 91 грн. процентів нараховано ТОВ «Таліон Плюс» без правової підстави. Так, до 14.10.2022 року первісний кредитор нараховував по 296, 82 грн. відсотків за день, за 18.10.2022 однією сумою нараховано 1 823,72 грн., а з 19.10.2022 року зазначено щоденне нарахування по 455,93 грн. Виписка надана ТОВ «ФК «Ейс» не підтверджує первинне формування заборгованості та охоплює період із 15.07.2025 по 26.12.2025 та фактично переносить до внутрішнього обліку вже сформовану суму. Вона не є повною випискою за період виникнення нарахувань 14.09.2022-10.02.2023 і не підтверджує їх первинне формування. Виписка не містить щоденних нарахувань, ставок, залишку тіла за кожний день, дати прострочення або дострокового припинення договору та руху коштів у 2022-2024 роках. Крім того, сторона відповідача стверджує , що 5 045,94 грн. відсотків нараховано за період участі відповідача у бойових завданнях із 25.09.2022 по 11.10.2022 року.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн. заперечував, посилаючись на те, що такий розмір є явно завищеним та неспівмірним із складністю справи, оскільки справа є типовою та не потребує значного обсягу юридичної роботи чи складної правової підготовки.

29.07.2026 року від представника позивача надійшла Відповідь на відзив. Представник вказує, що відповідач не заперечує факту укладання кредитного договору та отримання грошових коштів, а отже, підтверджує невиконання взятих на себе зобов`язань. На спростування доводів відповідача щодо строку дії кредитного договору, сторона позивача зазначає, що строк дії договору дійсно становить 5 років, однак це не звільняє відповідача від обов`язку належного та своєчасного виконання проміжних зобов`язань, передбачених договором, зокрема - щоденної сплати процентів після закінчення дисконтного періоду. Договір передбачав, що з моменту отримання першого траншу відповідач зобов`язаний сплачувати проценти та інші платежі. Проте, єдиний платіж у розмірі 297,00 грн було здійснено 14.09.2022 року , після чого жодних платежів не надходило. Щодо тверджень сторони відповідача про неповноту відображення щоденних нарахувань та залишку заборгованості у виписці, представник позивача вказує про те, що дана виписка містить всі необхідні реквізити, детально відображає структуру заборгованості та охоплює проміжок часу від моменту набуття позивачем права вимоги до дати формування позовної заяви.

Щодо співмірності витрат на професійну допомогу, представник відповідача зазначив про те, що позивачем долучено акт прийому-передачі виконаних робіт, що свідчить про належне виконання наданих послуг, а отже робота адвоката виконана належним чином.

30.07.2026 року від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в якій представник посилався на те, що відповідь на відзив не спростовує заперечень відповідача та фактично підтверджує ключові дефекти позову. У задоволені позову необхідно відмовити з таких підстав: позивач не довів настання строку повернення заборгованості, позивач сам кваліфікує спірні нарахування за ст. 625 ЦК України, розрахунок заборгованості залишається необґрунтованим, новий кредитор після відступлення права вимоги не набуває більшого права, ніж мав попередній і повинен довести законність кожної складової нарахованої заборгованості, заперечення щодо військової пільги не можуть бути відхилені через відсутність у відповідача службових документів.

В судове засідання представник позивача не з`явився, в прохальній частині позову просив про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити з підстав викладених у позові.

У судовому засіданні представник відповідача просила відмовити у задоволенні позову. Факт отримання кредитних коштів не заперечувала, втім, звертала увагу суду на те, що подача позову є передчасною, адже кредитний договір укладався на 5 років. Дострокове стягнення заборгованості неможливе, адже кредитор не направив вимогу відповідачу з пропозицією погасити заборгованість. Звертала увагу суду на відсутність розрахунків відсотків, різні відсоткові ставки та недоведеність розміру відсотків, нарахованих первісним кредитором та його правонаступником. Також повідомила, що її довіритель був курсантом, а тому кредитор не мав права нараховувати відсотки на користування кредитом. В разі, якщо суд дійде висновку про необхідність стягнення якоїсь заборгованості, просила зменшити розмір витрат на правову допомогу, адже позов є стандартним, а заявлений розмір витрат на правову допомогу - непропорційним.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, у зв`язку з наступним.

Судом встановлено, що 14.09.2022 р між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 було укладено договір кредитної лінії №411371832, за умовами якого кредитодавець надає позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 15 300,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.

Відповідно до п. 2.2.договороу сума Кредитного ліміту, вказана в п. 2.1. Договору, це максимальна сума Кредиту, яка протягом строку дії Договору одночасно може бути у розпорядженні Позичальника.

Кредитодавець надає Позичальнику перший Транш за Договором в сумі 5100 грн 00 коп.

(п?ять тисяч сто грн. нуль коп.) одразу після укладення Договору, орієнтовна дата повернення якого 21.09.2022 р. (пункт 2.3 договору).

Відповідно до п. 2.4. Другий та решта Траншів з Договором надаються Позичальнику протягом Дисконтного періоду кредитування на умовах передбачений цим Договором.

Відповідно до п. 2.5. Загальна сума Кредиту за цим Договором складається з сум Кредиту за всіма наданими Траншами, що отримані Позичальником протягом всього строку дії Договору.

Судом встановлено, що договір про надання кредиту № 411371832 від 14.09.2022 підписано ОСОБА_2 електронним підписом одноразовим ідентифікатором MNV5W22B (14.09.2022 12:30:23).

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положеннями ст. 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

14.09.2022 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 5100,00 грн. та 10200,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 14.09.2022.

Факт отримання грошових коштів не заперечувала у судовому засіданні представник відповідача, а тому суд визнав за недоцільне витребувати за клопотанням позивача інформацію про зарахування коштів на картку відповідача.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно розрахунків позивача, заборгованість за кредитним договором за період з 14.09.2022р. по 15.11.2022р. складає 38041,43 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 15299,82 грн.; прострочена заборгованість за процентами - 23197,54 грн., які нараховані первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

При цьому, після уступки права вимоги проценти за користування кредитом продовжив нараховувати ТОВ «Таліон Плюс».

Згідно розрахунків «Таліон Плюс», заборгованість за кредитним договором за період з 15.11.2022р. по 31.07.2024 складає 78163,27 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 15299,82 грн.; прострочена заборгованість за процентами - 62863,45 грн., які нараховані первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та правонаступником ТОВ «Таліон Плюс»..

Вирішуючи питання про можливість стягнення тіла кредиту та спростовуючи доводи представника відповідача про те, що позов є передчасним, суд виходить з такого.

Відповідно до п. 9.1.1.7 кредитного договору, у разі затримання Позичальником сплати процентів за користування Кредитом щонайменше на один місяць Кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, шляхом повідомлення Позичальника про дострокове припинення Договору. При цьому Договір вважається розірваним з моменту відправлення відповідного повідомлення, в тому числі на електронну пошту Позичальника».

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність.

Частиною 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зважаючи на те, що за кредитним договором відповідач зробив лише 1 платіж у розмірі 297 грн., з яких 18 коп було зараховано на погашення тіла кредиту, а 296,82 грн. на погашення відсотків, а потім платежі не вносив, суд висновує про те, що кредитор набув права вимагати дострокового повернення кредиту.

Відтак, суд дійшов висновку про необхідність стягнення 15299,82 грн тіла кредиту.

Вирішуючи питання про стягнення відсотків, суд керується таким.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Такі висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі №310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 р по справі №300/438/18.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України».

За умовами договору № 411371832 кредитні кошти надавалися на 7 днів. Отже, позивач має право на стягнення процентів у розмірі, встановленому договором, за період до 21.09.2022.

Сума нарахованих відсотків за період з 14.09.2022 по 21.09.2022 згідно розрахунку позивача становить 2077,74 грн. (296,82 грн х 7днів). При цьому, за 1 день відсотки було сплачено, тому заборгованість становить 1780,92 грн. . Саме у такому розмірі відсотки можуть бути стягнуті з відповідача. Після цієї дати позивач не мав підстав нараховувати відсотки у розмірі, вставленому договором.

Дійсно договір передбачав пролонгацію строку користування кредитом, однак, доказів внесення платежів для реалізації пролонгації немає.

Так, сторони договору передбачили такі умови пролонгації договору:

3.1. Позичальнику надається Дисконтний період кредитування, протягом якого Позичальник може збільшувати суму Кредиту (отримати черговий Транш) в межах Кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також частково повернути суму Кредиту. На момент укладення цього Договору строк Дисконтного періоду користування складає 7 (сім) днів від дати отримання Позичальником першого Траншу. Загальний строк Дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2. Договору.

У випадку надання першого Траншу не в день укладення Договору строк дії Кредитної лінії та строк Дисконтного періоду автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого Траншу за Договором.

Відповідно до п. 3.2. Сторони погодили, що встановлений в п. 3.1. Договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено Позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періодів оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому

пункті, не обмежена. На умовах цього пункту Договору строк продовження Дисконтного періоду кожен раз розраховується за формулою.

3.3. Для здійснення першої Пролонгації Дисконтного періоду за цим Договором, Позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 7 днів Дисконтного періоду проценти у розмірі 692 грн 58 коп. Про суму нарахованих процентів, що Позичальнику необхідно сплатити для оформлення другої і наступних пролонгацій Позичальник інформується через Особистий кабінет.

Відповідно до п. 3.4. Продовження строку Дисконтного періоду не призводить до зміни істотних умов Договору в бік погіршення для Позичальника. Всі істотні умови які застосовуються протягом всього строку дії цього Договору зазначенні в цьому Договорі в момент його укладення. Оскільки Пролонгація не є зміною істотних умов Договору, зокрема строку дії Договору, то вона не потребує укладення додаткових угод до Договору, в тому числі Пролонгація не потребує застосування електронного підпису Одноразовим ідентифікатором. Ініціювання Позичальником Пролонгації є конклюдентною дією спрямованою на застосування тих чи інших передбачених цим Договором умов користування Кредитом без зміни строку дії Договору.

Зважаючи на те, що відповідач не вносив платежі на погашення заборгованості для реалізації п. 3.3. договору, підстав вважати строк кредитування продовженим немає.

Відтак, з відповідача слід стягнути відсотки лише за 6 днів у розмірі 1780,92 грн.

Таких висновків суду не змінюють твердження представника відповідача про те, що суд повинен звільнити відповідача від сплати відсотків як курсанта.

Так, ОСОБА_2 із 28.03.2022 проходив військову службу як курсант військового навчального підрозділу Національного авіаційного університету. Відповідно до частини шостої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба (навчання) курсантів військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти є окремим видом військової служби.

Статус і безперервність служби підтверджуються посвідченням офіцера, в якому зафіксовано складення Військової присяги 28.03.2022, витягом із послужного списку № 9252 від 15.07.2026: з 28.03.2022 до 21.06.2024 - курсант КВП НАУ; з 23.06.2024 до 28.06.2024 - у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 ; з 28.06.2024 до 17.01.2026 - служба у військовій частині НОМЕР_1 ; з 17.01.2026 - служба у військовій частині НОМЕР_2 ; контрактом про проходження військової служби, наказом начальника кафедри військової підготовки Національного авіаційного університету від 21.06.2024 № 181, виданим на виконання наказу Міністра оборони України від 21.06.2024 № 970, витягами з наказів і довідкою військової частини НОМЕР_2 .

У редакції, чинній у спірний період після 19.08.2022, пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» розрізняв: (1) військовослужбовців, призваних під час мобілізації, - на весь час призову; та (2) інших військовослужбовців - за період їх безпосередньої участі у заходах із забезпечення національної безпеки й оборони, відсічі та стримування збройної агресії, під час перебування безпосередньо в районах і в період здійснення таких заходів.

Отже, сам статус курсанта-військовослужбовця підтверджує належність відповідача до кола суб`єктів цієї гарантії, але для її застосування необхідно встановити також період безпосередньої участі у відповідних заходах. Представник відповідача не надала докази про конкретні бойові завдання. Відтак, підстав застосовувати ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до курсанта немає.

Щодо стягнення судових витрат суд зазначає наступне.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Стаття 133 ЦПК України визначає види судових витрат і передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. У свою чергу, одним з видів витрат, пов`язаних з розглядом справи є витрати на професійну правничу допомогу, які несуть сторони судової справи (крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частинами 2-4 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підтвердження понесення втрат на правову допомогу позивач надав: договір про надання правової допомоги №20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року; копію додаткової угоди до договору до Договору правничої допомоги від 01.09.2025 року; копію акту прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025 року.

Представник відповідача у судову засіданні заперечувала щодо стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 7 000, 00 грн., посилаючись на те, що справа є типовою, позов має шаблонний характер, не є складним та не вимагав значних витрат часу.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне стягнути із відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 2 000,00 грн. , адже такий розмір є співмірним зі складністю справи.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При подачі позову позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №46208 від 22.04.2026 року.

Суд задовольнив позов на 21,85% (стягнуто 17080,74 грн, тоді як позивач просив 78163,27 грн), тому на користь позивача підлягає компенсації за рахунок відповідачки 581,73 грн судового збору.

Керуючись ст. 2, 7, 10, 12, 19, 81, 83, 141, 258-260, 263-265, 273-289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за Договором кредитної лінії №411371832 від 14.09.2022 року, укладеним з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», у розмірі 17080,74 грн, судовий збір у розмірі 581,73 грн. та 2000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, а всього стягнути 19 662,47 грн (дев`ятнадцять тисяч шістсот шістдесят дві гривні 47 коп).

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Київського апеляційного суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, 6, каб.13, код ЄДРПОУ 42986956.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Суддя Т.В.Войтенко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua