Рішення від 09 липня 2026 р. у справі №758/4916/26 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/4916/26

Категорія 38

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2026 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Войтенко Т. В.,

за участю секретаря судового засідання - Крупина Ю. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

У березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Позика» через систему «Електронний суд» звернулося до Подільського районного суду м. Києва з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 17 050,00 грн., судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 5 500,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 26.09.2021 р. між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №75416559, який підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 534781.

Умовами кредитного договору передбачено: сума кредиту становить 5000,00 грн., строк кредитування 90 днів; дата надання кредиту - 26.09.2021 року; дата повернення кредиту - 25.12.2021 року; процентна ставка 3 відсотків за кожен день користування кредитом; тип процентної ставки - фіксована.

На банківську картку позичальника 26.09.2021 року було перераховано кредитні кошти у розмірі 5 000,00 грн.

01.09.2025 року між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ТОВ «ФК «Позика» укладено договір відступлення прав вимоги №01092025/1 від 01.09.2025 року, за умовами якого до ТОВ «ФК «Позика» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №75416559 від 26.09.2021 року.

Позивач зазначає, що відповідач станом на 01.09.2025 року має заборгованість перед ТОВ «ФК «Позика», яка становить 17 050,00 грн. та складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту - 5 000,00 грн., простроченої заборгованості за процентами - 12 050,00 грн., яку не сплачено у позасудовому порядку, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Позивач просить стягнути з відповідача 17 050,00 грн. заборгованості, 2 662, 40 грн. судового збору, 5 500,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 27 березня 2026 року відкрито провадження у справі, вирішено питання про доцільність її розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

15.05.2026 від відповідача надійшов Відзив на позовну заяву. Відповідач зазначив, що визнає факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів у розмірі 5 000,00 грн. Втім, заперечує позовні вимоги в частині стягнення з нього 12 050,00 грн. процентів, оскільки вважає, що розмір процентної ставки є надмірним та суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності. Звернув увагу, що згідно розрахунку заборгованості, ним вже сплачено 10 700,00 грн., що більш ніж вдвічі перевищує суму фактично отриманого кредиту. Крім того, відповідач вказав, що строк дії договору сплинув 25.12.2021 року. Разом з тим, із розрахунку заборгованості вбачається подальше нарахування процентів після спливу строку кредитування до 09.01.2022 року включно. Посилаючись на правові позиції Верховного Суду, стверджує, що після спливу строку кредитування кредитор має право лише на застосування наслідків, передбачених ст. 625 ЦК України. Заперечував відповідач і щодо обґрунтованості та правильності розрахунку заборгованості, посилаючись на те, що він не містить детального та зрозумілого порядку нарахування процентів, не підтверджений належними первинними бухгалтерськими документами, не містить обґрунтованого розрахунку заборгованості. Крім того, вказав, що наразі перебуває у скрутному матеріальному становищі, немає стабільного доходу та сплачує аліменти.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 5500 грн. заперечував, посилаючись на те, що такий розмір є явно завищеним та неспівмірним із складністю справи, оскільки справа є типовою та не потребує значного обсягу юридичної роботи чи складної правової підготовки.

21.05.2026 від позивача надійшла Відповідь на відзив. Позивач зазначив, що відповідач не спростував розрахунок заборгованості належними та допустимими доказами, не надав альтернативного розрахунку заборгованості, а його заперечення зводяться виключного до формального та необґрунтованого заперечення позовних вимог, без наведення конкретних обставин чи доказів на їх підтвердження. Крім того, відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів повернення кредитних коштів на умовах і в порядку, визначених кредитним договором, ні первісному кредитору, ні новому кредитору, що свідчить про невиконання ним взятих на себе договірних зобов`язань. Таким чином, розрахунок заборгованості , поданий позивачем , є належним , обгрунтованим та таким, що відповідає умовам договору і фактичним обставинам справи.

Щодо доводів відповідача, що позивачем завищено витрати на правничу допомогу, представник позивача зазначив, що надав разом із позовом усі необхідні докази отримання професійної правничої допомоги по справі, що підтверджують співмірність та справедливість витрат на професійну правничу допомогу із складністю справи, часом, обсягом та ціною позову, а отже стягнення із відповідача витрат на професійну ( правничу) допомогу адвоката у розмірі 5500 грн. підлягають задоволенню.

В судове засідання представник позивача не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, у зв`язку з наступним.

Судом встановлено, що 26.09.2021 між ТОВ «ІК «Ірбіс» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту №754165659 шляхом розміщення проєкту договору в онлайн-системі на веб-сайті Товариства як пропозицію укласти договір. Така Пропозиція відповідно до п.1.2 договору набирає чинності з 26.09.2021 року та діє до 23 годин 59 хвилин 25.12.2021 року. Особою, якій адресована Пропозиція, є ОСОБА_1 (серія та номер паспорту НОМЕР_1 , дата та місце видачі 23.09.1997, Подільським РУ ГУ МВС України, реєстраційний номер облікової картки платника податків, згідно з Державним реєстром фізичних осіб-платників податків : НОМЕР_2 ).

Відповідно до п. 1.7 договору, такий вважається укладеним з моменту одержання Товариством відповіді про прийняття (акцепту) Пропозиції. Відповідь Клієнта про прийняття (акцепт) Пропозиції надається шляхом надсилання електронного повідомлення

Товариству, підписаного у відповідності до Закону України "Про електронну комерцію" електронним підписом одноразовим ідентифікатором. При цьому одноразовий ідентифікатор передається Товариством як суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти Договір, Клієнту (іншій стороні електронного правочину) у текстовому повідомленні засобом рухомого (мобільного) зв`язку на зазначений (на момент направлення Пропозиції) Клієнтом у своєму Особистому кабінеті/у Системі номер мобільного телефону (телефонний номер мобільного (рухомого) зв`язку), та додається (приєднується) до електронного повідомлення від Клієнта як особи, яка прийняла Пропозицію.

Встановлено, що договір підписано ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором 534781.

У розділі 2 договору сторони погодили такі умови:

2.4. Пільговий період - це період, який обирає Клієнт на сайті Товариства. При цьому, строк пільгового періоду починається з 1 дня строку кредитування та закінчується останнім днем, обраного Клієнтом строку пільгового періоду. Пільговий період не може перевищувати 30 календарних днів.

2.5. Наступний пільговий період - це період, який повторно обирає Клієнт на сайті Товариства. Для того, щоб Клієнт міг -користатися наступним пільговим періодом, він має погасити проценти за користуванням Кредитом не пізніше 3-ох днів після останнього дня попереднього Пільгового періоду та укласти з Товариством Додатковий договір до цього Договору щодо нового строку кредитування. Строк повторного пільгового періоду починається з 1 дня нового строку кредитування та закінчується останнім днем, обраного Клієнтом строку наступного пільгового періоду.

Пункт 2.6.: Пільгова процентна ставка (знижка) - це ставка, яка діє в пільговий період та в наступний пільговий період. Пільгова процентна ставка, визначена у п.3.2.1. п. 3.2. цього Договору та діє лише в пільговий період строку кредитування.

Пункт 2.9, 2.10 договору: Стандартний період - це період , який починається з наступного дня після закінчення строку пільгового періоду та/або нового пільгового періоду і діє до закінчення строку кредитування, якщо інше не визначено Договором. Стандартна процентна ставка, визначена у п.3.2.2. п.3.2. цього Договору застосовується в Стандартний період, який настає з наступного дня після закінчення строку Пільгового періоду. В такому випадку встановлюється стандартна процентна ставка в розмірі 3% за кожен день користування Кредитом, починаючи з першого дня Стандартного періоду.

Відповідно до умов договору сторони домовились, за цим Договором Товариство надає Кредит Клієнту у розмірі 5000 гривень 00 копійок, з оплатою по процентній ставці, що

вираховується в наведеному графіку згідно п. 3.2 цього Договору, а Клієнт зобов`язується повернути Кредит та сплатити передбачені цим Договором проценти у строки та на умовах даного Договору.

Сторони погодили, що за користування кредитом Клієнт зобов`язаний сплатити Товариству стандартну процентну ставку у розмірі 3%. Стандартна процентна ставка застосовується у межах строку, визначеного у п.4.2. цього Договору та у межах нового стандартного періоду строку кредитування, якщо відбулось продовження строку

кредитування за ініціативою Клієнта. При цьому, Клієнт може скористуватись Пільговим періодом та отримати пільгову процентну ставку (знижку) на умовах. визначених в п.п. 3.2.1, 3.2.2. п.3.2. цього Договору:

- пільговий період 10 календарних днів з 26.09.2021 по 06.10.2021, пільгова процентна

ставка (знижка) 2% (пункт 3.2.1);

- стандартний період 80 календарних днів з 07.10.2021 пo 25.12.2021 - стандартна процента ставка 3% (пункт 3.2.2).

У п.11.1 договору сторони передбачили, що договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до 25.12.2021 , але у будь-якому випадку до повного виконання клієнтом зобов`язань за цим договором.

26.09.2021 позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 5000,00 грн., що підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №3152_251023173410 від 23.10.2025 року та випискою по рахунку, наданою АТ КБ «Приватбанк» на виконання вимог Ухвали від 18 травня 2026 року.

11.10.2021 було укладено Додатковий договір № 1 до Договору № 75416559 від 26.09.2021, відповідно до п. 2.2 якого з урахуванням п. 4.4 Договору та п. 2.1 Додаткового договору сторони дійшли згоди, що строк кредитування передбачає пільговий період тривалістю 25 календарних днів - з 26.09.2021 по 21.10.2021, протягом якого застосовується пільгова процентна ставка у розмірі 2 %, а згідно з п. 3.2.2 та п. 3.2 Договору стандартний період становить 65 календарних днів - з 22.10.2021 по 09.01.2022, протягом якого застосовується стандартна процентна ставка у розмірі 3 %.

Судом встановлено, що починаючи з дня видачі кредитних коштів, кредитор почав нараховувати ОСОБА_1 відсотки за користування кредитом. Так, позивач нараховував по 100 грн. (2% від суми кредиту) за кожен день користування кредитом за період з 26.09.2021 по 06.10.2021, тобто застосовував пільгову ставку, потім почав нараховувати по 150 грн. відсотків до 11.10.2021 р., коли було укладено додатковий договір.

Після укладення додаткового договору кредитор знову впродовж 10днів застосовував пільгову відсоткову ставку, потім знову стандартну.

Вбачається, що ОСОБА_1 здійснював періодичні платежі на погашення заборгованості по кредиту. Такі плати зараховувалися виключно на погашення відсотків.

Відповідно до розрахунку заборгованості, проведеного первісним кредитором, сума заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 75416559 перед позивачем станом на 01.09.2025 становить 17 050,00 грн, з яких: 5 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 12 050,00 грн - заборгованість за відсотками.

01.09.2025 року між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ТОВ «ФК «Позика» укладено договір відступлення прав вимоги №01092025/1 від 01.09.2025 року, за умовами якого до ТОВ «ФК «Позика» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №75416559 від 26.09.2021 року.

У Витязі з Реєстру боржників до договору відступлення права вимоги від 01.09.2025 р. значиться сума, за якою перейшло право вимоги до ОСОБА_1 : залишок по тілу кредиту 5 000,00 грн., по відсотках - 12 050,00 грн.

Доказів того, що відповідач здійснив оплату заборгованості матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положеннями ст. 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

З наявних матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ФК «Ірбіс» свої зобов`язання за договором виконало, надало відповідачу кредитні кошти у розмірі 5000,00 грн.

Судом встановлено, що всупереч умов кредитного договору та норм закону відповідач допустив порушення умов повернення грошових коштів, оскільки не здійснював платежів, передбачених договором для погашення його договірних зобов`язань.

Так, звертаючись до суду із позовом ТОВ «ФК «Позика» надало належні та допустимі докази укладення ОСОБА_1 кредитного договору №75416559 від 26.09.2021 року. ОСОБА_1 отримав кредит за договором № 75416559, проте не виконав взяті на себе зобов`язання та в добровільному порядку у строки, передбачені кредитним договором, кошти не повернув.

Відтак, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Позика» заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 5 000,00 грн. (саме така сума значиться як передана за договором про відступлення права вимог сума заборгованості за кредитом.

Позивач також просив стягнути з відповідача 12 050,00грн. відсотків, які нарахував за період з 26.09.2021 по 09.01.2022.

Однак, відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Такі висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі №310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 р по справі № 300/438/18.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК Українипро щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України».

За умовами договору №75416559 від 26.09.2021 кредитні кошти надавалися до 25.12.2021. Отже, кредитор має право на стягнення процентів за користування кредитними коштами за період з 26.09.2021 по 25.12.2021.

Сума відсотків за період з 26.09.2021 по 25.12.2021 р.. з урахуванням вже здійснених платежів на погашення заборгованості становить 9800 грн.

Саме у такому розмірі відсотки можуть бути стягнуті з відповідача.

Доказів пролонгації договору не надано.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, врахувавши те, що відповідач не виконував належним чином взяті на себе зобов`язання за вищезазначеними договорами, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5 000,00 грн. та 9 800,00грн. відсотків, а всього 14 800,00 грн.

Таких висновків суду не змінюють твердження відповідач про включення до умов договору несправедливих умов, що призвело до його обов`язку сплачувати відсотки, які вдвічі перевищують суму кредиту.

Так, відповідно до ст. ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків за шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

З огляду на положення ч.5 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» включення у договори із споживачем умов, які є несправедливими, є підставою для визнання таких умов недійсними. Разом з тим, ОСОБА_1 не оспорював укладений між ним та первісним кредитором кредитний договір та з позовом до суду про визнання його недійсним в цілому або в його частині, не звертався.

Отже в силу презумпції правомірності правочину (ст.204 ЦК України) правомірність положень цього договору презюмується.

Так, у кредитному договорі сторони належним чином узгодили умови та відповідний розмір відсоткової ставки. Відповідач погашав такі відсотки та прийняв умови договору.

Щодо стягнення судових витрат суд зазначає наступне.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Стаття 133 ЦПК України визначає види судових витрат і передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. У свою чергу, одним з видів витрат, пов`язаних з розглядом справи є витрати на професійну правничу допомогу, які несуть сторони судової справи (крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частинами 2-4 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підтвердження понесення втрат на правову допомогу позивач надав: договір про надання правничої допомоги №39493634/03 від 02 січня 2026року; детальний опис робіт, виконаних адвокатом Горобей Р.Г.; акт про надання правничої допомоги від 16.02.2026 року.

Суд не має права вирішувати питання про зменшення суми витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи. На це вказав КЦС Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22. Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.

У Відзиві на позовну заяву відповідач просив зменшити розмір витрат на правову допомогу.

З урахуванням вимог співмірності, суд вважає за необхідне стягнути із відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 3000 грн.. На переконання суду такий розмір є розумним та справедливим розміром зазначених витрат.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позову позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №75416559 від 03.03.2026 року.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просив стягнути 17 050,00 грн. заборгованості; суд визнав доведеними вимоги у розмірі 14800 грн., тобто задовольняє позовні вимоги на 86,80%. Отже, судовий збір і витрати на правову допомогу повинні бути компенсовані позивачу лише на 86,80%, тобто у розмірі 2310,96 грн. судового збору та 2604 грн. витрат на правову допомогу.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 546, 549, 550, 610, 611, 624, 625, 629, 1046, 1048-1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 289, 352-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту №75416559 від 26.09.2021, укладеним з ТОВ «ФК «Ірбіс», у розмірі 14800 грн., судовий збір у розмірі 2310,96 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 2604 грн., а всього стягнути 19 714,96 грн. (дев`ятнадцять тисяч сімсот чотирнадцять гривень 96 коп.)

В решті вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика», ЄДРПОУ 39493634, Київська обл., м.Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Суддя Т. В. Войтенко