Рішення від 16 червня 2025 р. у справі №757/51133/24-ц — Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/51133/24-ц

пр. 2-4168/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2025 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого: судді Григоренко І.В.,

при секретарі: Андрієнко І.І.,

за участю:

представника позивача: не з`явився,

представника відповідача: Рури Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання договору поруки припиненим, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (далі - відповідач, АТ КБ «Приватбанк»), в якому просила визнати поруку ОСОБА_1 за договором поруки № CGVOJ6/1/2 від 02.07.2007 року, укладеним між АТ «КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 припиненою, а також стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що 02.07.2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (далі - Банк) та ОСОБА_2 (далі - Позичальник) було укладено кредитний договір № CGVOJ6/1, відповідно до якого Банк зобов`язався надати Позичальникові кредитні кошти на строк з 02.07.2007 року по 01.07.2010 року включно, у вигляді поновлюваної кредитної лінії лімітом у розмірі 40 000,00 доларів США на наступні цілі: поповнення обігових коштів, а також у розмірі 0,00 гривень на сплату страхових платежів у випадках та згідно порядку передбачених п.п. 2.1.3., 2.2.7 даного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 13,33% річних на суму залишку заборгованості за кредитом і винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 1% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, та щомісячної винагороди період сплати у розмірі 0,2 % від суми кредитного ліміту, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з п. 3.11. даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п. 6.2 даного договору. Періодом сплати вважати 02-ге число кожного місяця. 02.07.2007 року ЗАТ КБ «ПриватБанк» уклало два договори поруки: договір № CGVOJ6/1/1 із ОСОБА_3 та договір № CGVOJ6/1/2 із ОСОБА_1 . Пунктом 12 Договору поруки № CGVOJ6/1/2 передбачено, що порука за цим договором припиняється після закінчення 18 місяців з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором. 23.10.2024 року позивач звернулася до Українського бюро кредитних історій щодо надання інформації про кредитну заборгованість перед АТ «Універсал Банк». Із отриманого звіту дізналася, що за нею існує заборгованість перед відповідачем за договором поруки № CGVOJ6/1/2 від 02.07.2007 року у розмірі 110 862,51 доларів США. 12.12.2008 року ПАТ КБ «ПриватБанк» направило ОСОБА_2 вимогу № 5060 із пропозицією збільшити процентну ставку за користування кредитними коштами з 13,33% до 19,1% річних. У зв`язку з тим, що ОСОБА_2 не погодився на такі зміни, 05.01.2009 року ПАТ КБ «ПриватБанк» направило йому вимогу № 5332 про дострокове повернення позики у строк до 01.02.2009 року. Такими діями ПАТ КБ «ПриватБанк» в односторонньому порядку змінило умови кредитного договору без згоди поручителя. Згодом ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та іншого поручителя ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, який рішенням Червоноградського міського суду від 27.08.2015 року у справі № 459/2343/14-ц задоволено позов Публічного акціонерного товариством Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором кредиту. Позивач вважає, що термін повернення кредиту за кредитним договором № CGVOJ6/1 закінчився 01.02.2009 року (враховуючи вимогу від 05.01.2009 року № 5332), а відповідач не звернуся до позивача впродовж 18 місяців з моменту настання терміну повернення кредиту за кредитним договором, порука за договором № CGVOJ6/1/2 укладеним між позивачем та відповідачем припинилася 01.09.2010 року. Окрім цього, позивач вказує, що відповідач не звертався до неї з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором №CGVOJ6/1 та договором поруки № CGVOJ6/1/2 від 02.07.2007 року. Проте відповідач і надалі вважає позивача боржником, ігноруючи факт припинення поруки. Така поведінка створює юридичну невизначеність у відносинах між кредитором та поручителем, яка може бути усунена не інакше як шляхом вирішенням спору, яку необхідно усунути судовим шляхом - через визнання поруки припиненою.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.11.2024 року, справу було розподілено та 05.11.2024 року передано судді Печерського районного суду м. Києва Григоренко І.В.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 08.11.2024 року в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання договору поруки припиненим, та судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 20.01.2025 року.

26.11.2024 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача - Рури Н.В. надійшов відзив на позовну заяву, у якому остання просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, оскільки у 2014 році позивач зверталась до суду з аналогічним позовом про визнання договору поруки припиненим, який ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 16.03.2015 року у справі № 459/2824/14-ц за її ж заявою було залишено без розгляду, що свідчить про обізнаність позивача про порушення її права, але повторно звернулась з позовом більш ніж через 10 років, тобто з пропуском строку позовної давності для звернення до суду з вимогами до відповідача. Окрім цього, позивачем обрано неналежний спосіб захисту її прав, що є самостійною підставою для відмови у позові.

03.12.2024 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Горбая Р.С. надійшла відповідь на відзив, у якій останній зазначив, що позивачем не пропущений строк позовної давності, а також обраний належний спосіб захисту інтересу, який спрямований на усунення юридичної невизначеності у відносинах з кредитором.

20.01.2025 року справу знято зі складу, у зв`язку із перебуванням головуючого судді на лікарняному, та судове засідання призначено на 03.03.2025 року.

16.01.2025 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Горбая Р.С. надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яке передано головуючому судді 21.01.2025 року.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 21.01.2025 року клопотання представника позивача - адвоката Горбая Р.С. про проведення судового засідання у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання договору поруки припиненим, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів залишено без розгляду.

31.01.2025 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Горбая Р.С. надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 03.02.2025 року у задоволенні клопотання представника позивача - адвоката Горбая Р.С., про проведення судового засідання у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання договору поруки припиненим, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів відмовлено.

26.02.2025 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Горбая Р.С. надійшла заява, яка передана головуючому судді 03.03.2025 року, про розгляд справи без участі позивача та її представника, позовні вимоги підтримують у повному обсязі та просять задовольнити,.

27.02.2025 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача - Рури Н.В. надійшла заява про відкладення розгляду справи, яка передана головуючому судді 03.03.2025 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 03.03.2025 року, у зв`язку із задоволенням клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, згідно ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 22.04.2025 року.

22.04.2025 року справу знято зі складу, у зв`язку із перебуванням головуючого судді на лікарняному, та судове засідання призначено на 17.06.2025 року.

В судове засідання 17.06.2025 року з`явився представник відповідача. Позивач та її представник в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце судового засідання повідомлялися належним чином, у заяві від 27.02.2025 року просили розглядати справу у їх відсутність.

Оскільки, відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, суд дійшов висновку про розгляду справи за відсутності позивача та її представника.

Представник відповідача в судовому засіданні 17.06.2025 року щодо задоволення позову заперечувала та просила в позові відмовити із викладених у відзиві підстав.

Вислухавши вступне слово представника відповідача, дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Суд встановив, що 02.07.2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (далі - Банк) та ОСОБА_2 (далі - Позичальник) було укладено кредитний договір № CGVOJ6/1, відповідно до якого Банк зобов`язався надати Позичальникові кредитні кошти на строк з 02.07.2007 року по 01.07.2010 року включно, у вигляді поновлюваної кредитної лінії лімітом у розмірі 40 000,00 доларів США на наступні цілі: поповнення обігових коштів, а також у розмірі 0,00 гривень на сплату страхових платежів у випадках та згідно порядку передбачених п.п. 2.1.3., 2.2.7 даного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 13,33% річних на суму залишку заборгованості за кредитом і винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 1% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, та щомісячної винагороди період сплати у розмірі 0,2 % від суми кредитного ліміту, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з п. 3.11. даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п. 6.2 даного договору. Періодом сплати вважати 02-ге число кожного місяця (далі - Кредитний договір) (а.с. 9-12).

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № CGVOJ6/1, 02.07.2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № CGVOJ6/1/2 (далі - Договір поруки № CGVOJ6/1/2) (а.с. 8).

Відповідно до п. 1 Договору поруки № CGVOJ6/1/2, предметом цього договору є надання поруки Поручителем перед Кредитором за виконання ОСОБА_2 зобов`язань за кредитними договором № CGVOJ6/1 від 02.07.2007 року, згідно якого кредитор надав боржнику кредит в сумі 40 000,00 доларів США, а боржник повинен виконати зобов`язання з:

- повернення кредиту, наданого у вигляді поновлюваної кредитної лінії в сумі 40 000,00 доларів США у строк до 01.07.2010 року включно;

- сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 13,33% річних на суму залишку заборгованості за кредитом у період сплати по 2-ге число кожного місяця; · сплати відсотків за користування кредитом при порушенні Позичальником зобов`язань по погашенню кредиту у розмірі 31,46 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості за кредитом;

- сплати винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 1,0% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту;

- сплати щомісячної винагороди в період сплати у розмірі 0,2% від суми кредитного ліміту;

- сплати пені в розмірі 0,15% від суми непогашеної заборгованості за кожен день прострочки виконання зобов`язань зі сплати відсотків та комісії за користування кредитом, сплати інших винагород, штрафів, пень та інших платежів, відшкодувати збитки у відповідності, порядку та строки, зазначені у Кредитному договорі.

Згідно п. 4 договору поруки № CGVOJ6/1/2, у випадку невиконання Боржником зобов`язань, за Кредитним договором, Боржник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.

Як визначено у п. 5 Договору поруки № CGVOJ6/1/2, у випадку невиконання боржником якого - не будь зобов`язання, передбаченого п. 1 цього договору, Кредитор направляє на адресу Поручителя письмову вимогу із зазначенням невиконаного зобов`язання.

12.12.2008 року ПАТ КБ «ПриватБанк» направило ОСОБА_2 вимогу № 5060 із пропозицією збільшити процентну ставку за користування кредитними коштами з 13,33% до 19,1% річних (а.с. 15).

05.01.2009 року ПАТ КБ «ПриватБанк» направило ОСОБА_2 вимогу № 5332 про дострокове повернення кредиту, у строк до 01.02.2009 року (а.с. 13).

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 16.03.2015 року у справі № 459/2824/14-ц позовну заяву ОСОБА_3 , ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання договору припиненим залишено без розгляду, у зв`язку із надходженням заяви позивачів про залишення позову без розгляду (а.с. 50).

Відповідно до кредитного звіту Українського бюро кредитних історій станом на 21.10.2024 року, кредитна історія ОСОБА_1 містить відомості про наявний борг в розмірі 110 862,51 доларів США за кредитним договором № CGVOJ6/1 від 02.07.2007 року, де вона є поручителем (а.с. 18-23).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Як визначено у ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України (в редакції чинній на час укладення договору поруки) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Положеннями статті 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Як визначено у ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Статтею 559 ЦК України (в редакції чинній на час укладення договору поруки) передбачено, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов`язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем. Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Пунктом 12 Договору поруки № CGVOJ6/1/2 передбачено, що порука за цим договором припиняється після закінчення 18 місяців з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Статтею 252 ЦК України визначено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Як визначено у ч. 3 ст. 254 ЦК України, строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2023 року у справі № 2-1268/11 дійшла висновку, що строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України, є преклюзивним, тобто його закінчення є підставою для припинення поруки, а отже і для відмови кредиторові в позові в разі звернення до суду. Цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. Суд зобов`язаний самостійно застосовувати положення про строк, передбачений вказаним приписом, на відміну від позовної давності, яку застосовує суд за заявою сторін. Якщо поручитель поза межами строку помилково виконає вже фактично неіснуючий обов`язок, він може за своїм вибором вимагати повернення виконаного як безпідставно набутого кредитором.

Згідно висновків викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 року у справі № 2-1169/11, у разі реалізації кредитором свого права вимоги на дострокове повернення кредиту відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України строк звернення кредитора до суду з вимогами до поручителя необхідно обраховувати з моменту настання строку дострокового повернення кредиту.

Так, зобов`язання поручителя ОСОБА_1 за договором поруки мало припинилися з 02.01.2012 року - після спливу 18 місяців з моменту, коли кредит повинен був бути поверненим (01.07.2010 року).

Однак, 05.01.2009 року ПАТ КБ «ПриватБанк» направило ОСОБА_2 вимогу про дострокове повернення кредиту, у строку до 01.02.2009 року, тобто порука за договором припинилася 02.08.2010 року - після спливу 18 місяців з моменту, коли кредит достроково повинен був бути поверненим.

У пунктах 64-66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 року у справі № 522/1528/15-ц зазначено, що застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите. У разі, якщо кредитор уже ініціював судовий процес, спрямований на захист порушеного, на його думку, права, або такий спір суд уже вирішив, звернення боржника з позовом про визнання відсутності права вимоги у кредитора та кореспондуючого обов`язку боржника не є належним способом захисту. Отже, ухвалення судом рішення в справі про стягнення з поручителя кредитної заборгованості унеможливлює задоволення в іншій судовій справі позову про визнання поруки припиненою, якщо такий позов стосується тих самих правовідносин, тих самих прав вимоги, які вже були предметом дослідження у справі про стягнення з поручителя кредитної заборгованості.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.09.2022 року у справі № 462/5368/16-ц відступила від власного правового висновку і правового висновку ВСУ щодо належного способу захисту прав та інтересів поручителя, визначивши, що позовна вимога про визнання договору поруки припиненим є неналежним способом захисту прав та інтересів поручителя, який стверджує про зміну основного зобов`язання без його згоди, внаслідок чого збільшився обсяг його ж відповідальності. Для захисту інтересу від юридичної невизначеності, якщо ця невизначеність триває, суд не розглядає ініційований кредитором для захисту його прав спір із боржником і не вирішив цей спір раніше, поручитель може звернутися до суду з позовом про визнання відсутності права вимоги кредитора за договором поруки (визнання його права припиненим), зокрема про визнання поруки припиненою, і такий спосіб захисту буде належним та ефективним. У разі задоволення цього позову суд у резолютивній частині визнає відсутнім право вимоги кредитора за договором поруки, зокрема визнає поруку припиненою, а не припиняє поруку. Якщо особа звернулася до суду з вимогою про визнання договору поруки припиненим, хоча її мета, підстави позову, надані докази вказують, що ця особа, захищаючи інтерес, спрямований на усунення юридичної невизначеності у відносинах із кредитором, прагне визнати припиненою саме поруку, а не відповідний договір, то неточне формулювання позовної вимоги згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») не перешкоджає суду за наявності для цього підстав визнати припиненою поруку.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, дія поруки ОСОБА_1 за Договором поруки № CGVOJ6/1/2 припинилася 02.08.2010 року.

Відповідач звернувся з позовом до ПАТ «Акцент-Банк», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, який ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06.02.2014 року залишено без розгляду, у зв`язку із повторною неявкою представника позивача (а.с. 51). Таким чином, остаточно рішення суду у цій справі не ухвалювалося.

Заочним рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 27.08.2015 року у справі № 459/2343/14-ц позов Публічного акціонерного товариством Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено; стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № CGVOJ6/1 від 02.07.2007 року у розмірі 300 677,32 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 3 448 641,37 грн. (а.с. 16-17), тобто позов було пред`явлено лише до одного поручителя ОСОБА_3 .

Оскільки станом на 21.10.2024 року за кредитним договором № CGVOJ6/1 від 02.07.2007 року, де поручителем була ОСОБА_1 , відображається заборгованість останньої у розмірі 110 862,51 доларів США, тому у відносинах між нею та кредитором виникає юридична невизначеність.

Згідно ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Як визначено у ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідачем не надано суду належних, достатніх та допустимих доказів на спростування доводів позивача.

Щодо заявленої вимоги представника відповідача про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом ст.ст. 257, 258 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Як визначено у ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається ст. 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 183/1617/16, від 18.12.2019 року у справі № 522/1029/18, від 16.06.2020 року у справі № 372/266/15-ц.

Однак, в даному випадку суд вважає, що строк позовної давності позивачем не пропущено, оскільки порушення її прав є триваючим.

У ст. 268 ЦК України наведено невичерпний перелік вимог, на які позовна давність не поширюється, оскільки у частині другій цієї статті передбачено, що законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність. В деяких випадках позовна давність не може поширюватись і на інші категорії вимог, хоча про це прямо й не зазначено у законі.

Позовна давність не може поширюватися на вимоги про усунення, зокрема, триваючого правопорушення.

В теорії права триваюче правопорушення розуміється, як проступок, пов`язаний з тривалим та безперервним невиконанням суб`єктом обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи допустила бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності) та, відповідно, порушення закону безперервно відбувається протягом якогось певного часу. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку: усунення стану, за якого об`єктивно існує певний обов`язок у суб`єкта, що вчиняє правопорушення; виконанням обов`язку відповідним суб`єктом; припиненням дії відповідної норми закону.

Отже, особа може пред`явити такий позов у будь-який час незалежно від того, коли почалося порушення її прав. Обов`язковою умовою такого позову є існування порушення прав, яке триває і має місце на момент звернення з позовом. Тому з таким позовом можна звернутися в будь-який час, поки існує правопорушення.

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання поруки припиненою є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Як визначено у ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, позивачем понесені в якості судових витрат лише витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 211,20 грн., що підтверджується квитанцією про сплату № 0037-8332-4738-8614 від 30.10.2024 року. Інших доказів на підтвердження понесення судових витрат сторонами не надано.

Оскільки, суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 1 211,20 грн. у відшкодування судових витрат.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 251, 252, 253, 254, 256, 257, 258, 261, 268, 509, 553, 554, 559, 598, 599 Цивільного кодексу України, ст. ст. 3, 4, 12, 13, 19, 76-81, 133-141, 259, 263-265, 273, 274, 275, 278, 279, 353, 354, 355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання договору поруки припиненим - задовольнити.

Визнати поруку ОСОБА_1 за Договором поруки № CGVOJ6/1/2 від 02.07.2007 року, укладеним між ЗАТ «КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , припиненою.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений та підписаний суддею 29.09.2025 року.

Суддя І.В. Григоренко