Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №756/2024/26 — Оболонський районний суд міста Києва

24.09.2026 Справа № 756/2024/26

Справа № 756/2024/26

Провадження № 2/756/4249/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 року м. Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі: головуючого - судді Тихої О.О., за участю секретаря судового засідання Лук`янової Л.В., позивача ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Хорольського І.В., представника відповідача - адвоката Кривенко В.В., представника третьої особи Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» - Будіянського О.С., представника третьої особи Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» - Кравець Т.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», про розподіл особових рахунків за сплату комунальних послуг,

У С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулися до Оболонського районного суду міста Києва із зазначеною позовною заявою, в якій просили розділити між співвласниками особові рахунки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , зі сплати за централізоване опалення та постачання гарячої води, утримання будинку і прибудинкових територій, вивезення побутових відходів, споживання холодної води, постачання споживчого газу, враховуючи розмір частки кожного з них, шляхом виділення окремих особових рахунків відповідачу відповідно до належної їй 6/24 частки.

Свої позовні вимоги позивачі обґрунтовували тим, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 26.10.2000 зазначена квартира належала на праві спільної сумісної власності в рівних частках ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 . Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 його частку в порядку спадкування набули ОСОБА_2 (1/24 частки квартири) та ОСОБА_1 (5/24 частки квартири). Таким чином, на думку позивачів, ОСОБА_1 належить 11/24, ОСОБА_2 - 7/24, ОСОБА_3 - 6/24 частки квартири.

Особові рахунки з оплати комунальних послуг оформлені на ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю та отримує пенсію в мінімальному розмірі, тому витрати на оплату комунальних послуг фактично несе ОСОБА_1 . Відповідач участі в утриманні квартири не бере, нараховані платежі не сплачує, на прохання переоформити особовий рахунок не реагує, у зв`язку з чим між сторонами постійно виникають суперечки щодо оплати комунальних послуг, а заборгованість з їх оплати погашають позивачі.

У квартирі зареєстровані позивачі, а також відповідач разом зі своєю донькою, однак відповідач у квартирі не проживає. За твердженням позивачів, між сторонами склався порядок користування квартирою, за яким у ній проживають позивачі, а відповідач, хоча і не проживає, має право користуватися 1/4 її частиною.

Позивачі також послалися на те, що рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 03.04.2019 у справі № 756/14411/18 з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 вже стягувалися кошти у відшкодування витрат на оплату комунальних послуг. На переконання позивачів, з урахуванням розміру часток співвласників можливо розділити особовий рахунок шляхом виділення окремого особового рахунку відповідачу, що не порушить її прав та інтересів.

Ухвалою судді Оболонського районного суду міста Києва від 18.02.2026 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 01.05.2026, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Відповідач проти позову заперечувала. У відзиві на позовну заяву від 11.03.2026, поданому її представником - адвокатом Кривенко В.В., зазначила, що є співвласником трикімнатної квартири загальною площею 71,4 кв. м, житловою площею 40,9 кв. м на підставі свідоцтва про право власності на житло від 26.10.2000, виданого згідно з розпорядженням № 1973. За відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03.03.2026 співвласниками квартири є лише позивачі, розмір частки відповідача в реєстрі не зазначено, а оригінали правовстановлюючих документів знаходяться в інших співвласників, які доступу до них не надають. Відповідач доступу до квартири не має, з 19.08.2008 у ній не проживає через побутові непорозуміння та мешкає разом з донькою за іншою адресою.

Відповідач наголосила, що регулярно сплачує комунальні послуги за квартирою в орієнтовно визначеній частині або в повному обсязі, зокрема плату за управління будинком, вивезення побутових відходів та централізоване опалення, натомість не сплачує послуги, які нараховуються відповідно до показань лічильників за фактичним споживанням, оскільки ними не користується. Докази сплати нею комунальних послуг за період з серпня 2018 року по квітень 2025 року, за її твердженням, подано у справі № 756/13558/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів за оплату комунальних послуг, яка перебуває у провадженні Оболонського районного суду м. Києва.

Щодо справи № 756/14411/18 відповідач зазначила, що ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 19.10.2020 заочне рішення від 23.04.2019 скасовано, а рішенням від 08.02.2021 позов задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 5031,99 грн у відшкодування оплати комунальних послуг. Крім того, з відповідача на користь ОСОБА_2 на підставі виконавчого листа № 756/2502/21 з 16.02.2021 довічно стягуються аліменти в розмірі 1/6 частки від усіх видів заробітку, які утримуються із заробітної плати відповідача.

Відповідач заперечила, що між сторонами склався порядок користування квартирою, оскільки жодного порядку користування ні в добровільному, ні в іншому порядку не встановлювалося. На її думку, питання розподілу особового рахунку має вирішуватися за згодою всіх співвласників, а за її відсутності - шляхом звернення до суду з позовом про виділ частки майна в натурі та (або) встановлення порядку користування ним, з якими позивачі не зверталися. Розподіл особового рахунку можливий лише за умови укладення з кожним із споживачів окремих договорів про надання послуг, а із заявами про укладення окремих договорів позивачі до виконавців послуг не зверталися. Крім того, у квартирі встановлено одну газову плиту та одну точку комерційного обліку природного газу, якій присвоєно один EIC-код.

У відповіді на відзив представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Хорольський І.В. зазначив, що письмові пояснення КП «Київтеплоенерго» та ПрАТ «АК «Київводоканал» ґрунтуються на неправильному визначенні предмета спору. Позивачі не просять здійснити загальний поділ особових рахунків між усіма співвласниками чи змінити чинні договірні відносини з виконавцями послуг, а предметом позову є виключно виділення відповідача на окремий особовий рахунок для оплати житлово-комунальних послуг відповідно до її частки 6/24 без зміни порядку оплати для інших співвласників. На думку представника позивача, реальний спір виник між співвласниками у зв`язку з тривалим невиконанням відповідачем обов`язку брати участь у витратах на утримання спільного майна, а запропонований третіми особами підхід, зокрема з посиланням на п. 10 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, не враховує відсутності згоди між співвласниками та не забезпечує ефективного захисту прав позивачів. Обраний позивачами спосіб захисту, як зазначив представник, спрямований на реалізацію обов`язку, передбаченого ст. 360 ЦК України, і не змінює правового режиму квартири.

У запереченні на відповідь на відзив представник відповідача звернула увагу на те, що відповідь на відзив фактично стосується письмових пояснень третіх осіб, а наведене в ній тлумачення предмета позову не відповідає змісту позовної заяви, в прохальній частині якої позивачі просили розділити між співвласниками особові рахунки квартири, а в описовій частині - виділити окремі особові рахунки позивачам та відповідачу пропорційно до 3/4 та 1/4 часток. Представник відповідача наголосила, що поділ особових рахунків можливий лише у разі визначення конкретної житлової площі, якою користується кожна з осіб, яка претендує на оформлення особового рахунку на своє ім`я, та площі приміщень спільного користування, послалася на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 06.02.2023 у справі № 607/22941/21 (провадження № 61-12444св22), щодо правової природи ідеальної частки у праві спільної часткової власності, а також зазначила, що наведені позивачами розміри часток сторін не підтверджуються наявними у справі свідоцтвами про право на спадщину та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Представник третьої особи ПрАТ «АК «Київводоканал» у письмових поясненнях просив відмовити у задоволенні позову. Зазначив, що відповідно до п. 10 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків мешканці квартири, в якій проживають два і більше співвласники, розподіляють за узгодженням загальні витрати на оплату житлово-комунальних послуг, а за відсутності згоди плата розподіляється в порядку, визначеному цим пунктом. Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах, тому розподіл особового рахунку можливий лише за умови укладення з кожним із споживачів окремих договорів про надання послуг, однак позовна заява не містить доказів укладення між співвласниками квартири та ПрАТ «АК «Київводоканал» окремих договорів.

Представник третьої особи КП «Київтеплоенерго» у письмових поясненнях також просила відмовити у задоволенні позову. Зазначила, що КП «Київтеплоенерго» є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. Вирішити питання про розподіл особових рахунків можливо лише у випадку визначення конкретної житлової площі, якою користується кожна з осіб, яка має намір оформити особовий рахунок на своє ім`я, та площі приміщень спільного користування, однак доказів укладення між співвласниками договору про порядок користування квартирою до позову не додано. Позивачі у встановленому порядку до КП «Київтеплоенерго» із заявою про укладення індивідуальних договорів з кожним із співвласників не зверталися і відмови не отримували, тому звернення до суду є передчасним. На думку третьої особи, позовні вимоги про поділ особових рахунків з оплати комунальних послуг не підлягають розгляду в судовому порядку.

Треті особи КП «Київкомунсервіс» та ТОВ «ГК «Нафтогаз України» письмових пояснень щодо позову не подали.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Хорольський І.В. позовні вимоги підтримали з мотивів, наведених у позовній заяві та відповіді на відзив, просили позов задовольнити.

Представник відповідача - адвокат Кривенко В.В. проти позову заперечувала з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву та запереченні, просила відмовити в його задоволенні.

Представники третіх осіб ПрАТ «АК «Київводоканал» - Будіянський О.С. та КП «Київтеплоенерго» - Кравець Т.П. проти задоволення позову заперечували з мотивів, наведених у письмових поясненнях.

Позивач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку, подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Представники третіх осіб КП «Київкомунсервіс» та ТОВ «ГК «Нафтогаз України» у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суду не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи по суті.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно зі свідоцтвом про право власності на житло від 26.10.2000, виданим Державним комунальним управлінням житлового господарства Мінського району м. Києва відповідно до розпорядження від 26.10.2000 № 1973, квартира АДРЕСА_2 належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 та членам її сім`ї: ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 в рівних частках. Право власності зареєстровано Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації» 14.11.2000 у реєстрову книгу за № 4323.

Квартира складається з трьох житлових кімнат, її загальна площа становить 71,4 кв. м, житлова - 40,9 кв. м, що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину від 30.04.2021 та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованими ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 30.04.2021, виданого державним нотаріусом Одинадцятої київської державної нотаріальної контори Васильєвою О.В., ОСОБА_2 є спадкоємцем 1/6 частки спадкового майна ОСОБА_4 , яке складається з 1/4 частини зазначеної квартири.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 30.04.2021, виданого державним нотаріусом Одинадцятої київської державної нотаріальної контори Васильєвою О.В., ОСОБА_1 успадкувала 5/24 частин зазначеної квартири.

Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованими 03.03.2026, 30.04.2021 на підставі зазначених свідоцтв зареєстровано право спільної часткової власності ОСОБА_1 на 5/24 та ОСОБА_2 на 1/24 частки квартири.

Відповідно до витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва від 25.04.2025 № 129949145 у квартирі зареєстровані: ОСОБА_2 (з 27.01.1981), ОСОБА_3 (з 29.01.2008), ОСОБА_7 (з 29.01.2008), ОСОБА_1 (з 04.10.2021), ОСОБА_8 (з 04.10.2021).

Як зазначили позивачі та не заперечувалося іншими учасниками справи, особові рахунки для оплати житлово-комунальних послуг за квартирою відкриті на ім`я ОСОБА_2 , а відповідач у квартирі не проживає.

З наданих відповідачем платіжних інструкцій вбачається, що плату за послугу з управління багатоквартирним будинком за квартирою отримує комунальне підприємство, зазначене в платіжних документах як КП «Керуюча компанія Оболонського р-ну» (код ЄДРПОУ 39611267), яке до участі у справі у якості співвідповідача не залучалося.

Згідно з постановою головного державного виконавця Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 17.02.2025 у ВП № 76825690, розрахунком заборгованості зі сплати аліментів від 17.02.2025 № 76825690/5 та звітами ТОВ «Автогаз Україна Груп» про здійснені відрахування та виплати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на підставі виконавчого листа № 756/2502/21, виданого Оболонським районним судом м. Києва 09.12.2024, стягуються аліменти в розмірі 1/6 частки від усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 16.02.2021 та довічно; станом на 01.02.2025 заборгованість зі сплати аліментів відсутня. Надані відповідачем докази свідчать про регулярну сплату нею аліментів.

Відповідачем також надано докази оплати нею комунальних послуг за квартирою, зокрема платіжні інструкції про оплату послуги з управління багатоквартирним будинком та послуги з вивезення побутових відходів, постачання теплової енергії.

Доказів того, що між співвласниками квартири укладено договір про порядок володіння та користування нею або що такий порядок встановлено рішенням суду, а також доказів виділу часток співвласників у натурі матеріали справи не містять.

Матеріали справи не містять і доказів звернення позивачів до виконавців житлово-комунальних послуг із заявами про укладення з відповідачем окремих договорів про надання послуг чи відкриття на її ім`я окремих особових рахунків, як і доказів відмови виконавців у вчиненні таких дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ч. 1, 2 ст. 5 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1, 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України). Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України). Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 322 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 355, ч. 1 ст. 356 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно); власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Згідно зі ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами (ч. 2 ст. 12 цього Закону).

Індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, та оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами (тарифами), встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (пп. 1, 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). Дієздатні особи, які проживають та (або) зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг (ч. 3 ст. 9 цього Закону).

Відповідно до п. 10 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 № 572 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24.01.2006 № 45) (далі - Правила), мешканці квартири, житлового приміщення у гуртожитку, в яких проживає два і більше співвласники, наймачі (орендарі), розподіляють за узгодженням загальні витрати на оплату житлово-комунальних та інших послуг. За умови відсутності поквартирного (покімнатного) обліку та відсутності згоди між мешканцями квартири щодо оплати житлово-комунальних та інших послуг плата розподіляється: за електроенергію при загальному лічильнику - пропорційно потужності побутового електричного обладнання кожного співвласника, наймача (орендаря); за газ, водопостачання та водовідведення, освітлення підсобних приміщень - за чисельністю зареєстрованих осіб, що проживають у квартирі, житловому приміщенні у гуртожитку; за послуги з централізованого опалення, з утримання житлових будинків і споруд та прибудинкових територій - за встановленими тарифами відповідно до опалюваної та загальної площі приміщення, яким користується власник, співвласник, наймач (орендар).

Спори, що виникають під час користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, розв`язуються шляхом проведення переговорів між учасниками спору або у судовому порядку (п. 13 Правил).

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд неодноразово висловлював позицію щодо вимог співвласників про поділ (розподіл) особових рахунків для оплати житлово-комунальних послуг.

У постанові від 20.01.2020 у справі № 711/8946/18 (провадження № 61-12907св19) Верховний Суд погодився з висновком судів про відсутність підстав для відкриття окремого особового рахунку співвласнику квартири, між співвласниками якої відсутня домовленість про порядок користування спільним майном, а частки не виділено в натурі, та зазначив, що «оскільки між сторонами ні у добровільному порядку на підставі укладеного договору, ні у судовому порядку не визначений порядок користування належної їм квартири, відсутні підстави для розподілу оплати за надані житлово-комунальні послуги відповідно до фактично займаної сторонами площі квартири, або фактично спожиті житлово-комунальні послуги, а тому відповідно й відсутні підстави для відкриття окремого особового рахунку на ім`я одного зі співвласників».

У постанові від 09.09.2020 у справі № 751/1560/19 (провадження № 61-15603св19) Верховний Суд погодився з відмовою в позові про розподіл особового рахунку між співвласниками квартири, між якими не визначено порядок користування квартирою чи її поділ, та зазначив: «розподіл особового рахунку є можливим лише за умови укладення з кожним із споживачів окремих договорів про надання послуг»; «Питання поділу особового рахунку вирішується шляхом звернення особи із письмовою заявою про вказане до відповідного житлового органу з додатком про підтвердження права власності особи на частину квартири». Встановивши, що доказів такого звернення та відмови немає, Верховний Суд погодився з висновком про передчасність звернення до суду з цією вимогою.

Аналогічні висновки викладено в постанові Верховного Суду від 04.03.2024 у справі № 750/7250/22 (провадження № 61-9145св23), в якій зазначено: «Розподіл особового рахунку є можливим лише за умови укладення з кожним із споживачів окремих договорів про надання послуг. Питання поділу особового рахунку вирішується шляхом звернення особи з відповідною заявою та документами на підтвердження права власності на частину квартири до житлово-експлуатаційної організації». У цій справі порядок користування квартирою було встановлено рішенням суду, однак за відсутності доказів звернення позивача до житлово-експлуатаційної організації із заявою про поділ особового рахунку та отримання відмови Верховний Суд погодився з висновком про передчасність позовних вимог.

У постанові від 22.05.2020 у справі № 694/626/18 (провадження № 61-47769св18) Верховний Суд погодився з відмовою в позові про поділ особових рахунків, звернувши увагу на те, що позивач, заявивши такі вимоги, «клопотань про залучення до участі у справі житлово-експлуатаційних організацій чи об`єднання співвласників багатоквартирного будинку та/або організацій, що надають житлово-комунальні послуги та, відповідно, відкривають та ведуть особові рахунки для оплати житлово-комунальних послуг не заявляла», а висновки по суті позовних вимог мають бути зроблені за належного суб`єктного складу учасників справи.

У постанові від 16.12.2020 у справі № 324/1831/17 (провадження № 61-9284св19) Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій у частині розподілу особових рахунків та відмовив у позові в цій частині, оскільки суди вирішили питання про права та обов`язки осіб, які були залучені до участі у справі лише як треті особи.

Предметом позову в цій справі є вимога позивачів до співвласника квартири ОСОБА_3 про розподіл особових рахунків з оплати п`яти видів житлово-комунальних послуг шляхом виділення відповідачу окремих особових рахунків пропорційно до її частки у праві спільної часткової власності.

Оскільки надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах, а індивідуальним споживачем є співвласник, з яким або від імені якого укладено відповідний договір про надання послуги, відкриття окремого особового рахунку на ім`я одного із співвласників пов`язане з укладенням з ним окремого договору про надання відповідної послуги. Укладення такого договору та відкриття особового рахунку є діями виконавця відповідної житлово-комунальної послуги, які вчиняються в межах договірних відносин між ним і споживачем.

Виконавці житлово-комунальних послуг - КП «Київтеплоенерго», ПрАТ «АК «Київводоканал», КП «Київкомунсервіс», ТОВ «ГК «Нафтогаз України» - залучені до участі у справі як треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору; позовних вимог до них позивачі не пред`являли, клопотань про залучення їх як співвідповідачів не заявляли. Особа, яка надає послугу з управління багатоквартирним будинком (утримання будинку і прибудинкової території), до участі у справі як співвідповідач не залучалася, відповідного клопотання позивачами не заявлялося.

Відповідач ОСОБА_3 не є особою, яка укладає договори про надання житлово-комунальних послуг від імені виконавців та відкриває і веде особові рахунки для їх оплати, тому не може забезпечити виділення їй окремих особових рахунків. Відтак рішення про задоволення позову фактично стосувалося б прав та обов`язків виконавців житлово-комунальних послуг, які не є відповідачами у справі, а щодо самої відповідачки не могло б бути виконане. За таких обставин обраний позивачами спосіб захисту не є ефективним, а заявлені вимоги не можуть бути задоволені з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 22.05.2020 у справі № 694/626/18 та від 16.12.2020 у справі № 324/1831/17.

Крім того, судом встановлено, що порядок володіння та користування квартирою між співвласниками ні за домовленістю, ні в судовому порядку не визначався, частки співвласників у натурі не виділялися. Твердження позивачів про те, що між сторонами склався порядок користування, за яким у квартирі проживають позивачі, а відповідач має право користуватися 1/4 її частиною, заперечується відповідачем, не підтверджене доказами та фактично зводиться до констатації того, що відповідач у квартирі не проживає. За відсутності визначеного порядку користування квартирою відсутні підстави для розподілу оплати відповідно до фактично займаної співвласниками площі та для відкриття окремого особового рахунку на ім`я одного з них, що відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 20.01.2020 у справі № 711/8946/18 та від 09.09.2020 у справі № 751/1560/19.

Суд також враховує, що позивачі просять розподілити пропорційно до частки відповідача у праві власності плату не лише за послуги, вартість яких залежить від площі приміщення, а й за постачання холодної води та природного газу, плата за які відповідно до п. 10 Правил за відсутності згоди між мешканцями квартири розподіляється не пропорційно до часток у праві власності, а за чисельністю зареєстрованих осіб, що проживають у квартирі. Отже, запропонований позивачами розподіл не узгоджується і з порядком, визначеним п. 10 Правил.

Крім того, матеріали справи не містять доказів звернення позивачів до виконавців житлово-комунальних послуг із заявами про укладення з відповідачем окремих договорів про надання послуг та відкриття на її ім`я окремих особових рахунків, як і доказів відмови виконавців у вчиненні таких дій. За таких обставин заявлені вимоги є також передчасними, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 09.09.2020 у справі № 751/1560/19 та від 04.03.2024 у справі № 750/7250/22.

Відмова в задоволенні позову не позбавляє позивачів ефективного захисту їхніх прав у разі неучасті відповідача у витратах на утримання спільного майна. Обов`язок співвласника брати участь у таких витратах відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності прямо передбачений ст. 360 ЦК України, а співвласник, який поніс ці витрати, не позбавлений можливості звернутися до суду з вимогою про стягнення з іншого співвласника відповідної частини витрат. Крім того, п. 10 Правил визначає порядок розподілу плати за житлово-комунальні послуги між співвласниками за відсутності згоди між ними.

Висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 06.02.2023 у справі № 607/22941/21 (провадження № 61-12444св22), на яку послалася відповідач у запереченні, про те, що співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, і «кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно», є релевантним. Він підтверджує, що розмір частки у праві спільної часткової власності сам по собі не визначає конкретної частини квартири, якою користується співвласник, а отже, і обсягу житлово-комунальних послуг, що припадають на нього.

Доводи відповідача про те, що розмір її частки у праві власності на квартиру невідомий, а наведені позивачами розміри часток не відповідають дійсності, суд відхиляє. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно, що виникли до 01.01.2013, визнаються дійсними, якщо реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення. Право власності на квартиру на підставі свідоцтва про право власності на житло від 26.10.2000 зареєстровано Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації» 14.11.2000, тому відсутність відомостей про нього в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не свідчить про відсутність цього права. З наявних у справі свідоцтва про право власності на житло від 26.10.2000 та свідоцтв про право на спадщину від 30.04.2021 вбачається, що ОСОБА_1 належить 11/24 (1/4 + 5/24), ОСОБА_2 - 7/24 (1/4 + 1/24), ОСОБА_3 - 1/4 (6/24) частки у праві спільної власності на квартиру.

Доводи відповідача про регулярну сплату нею аліментів на утримання ОСОБА_2 та оплату комунальних послуг за квартирою підтверджуються наданими нею доказами, однак не мають вирішального значення для цього спору, оскільки відмова в позові ґрунтується на викладених вище підставах. Аліментні зобов`язання відповідача перед ОСОБА_2 є самостійними і не впливають на обов`язок співвласника брати участь у витратах на утримання спільного майна, а питання про обсяг участі відповідача в таких витратах предметом цього спору не є.

Доводи представника позивача ОСОБА_1 про те, що предметом позову є виключно виділення відповідача на окремий особовий рахунок без зміни порядку оплати для інших співвласників, висновків суду не змінюють. У порядку, встановленому ч. 3 ст. 49 ЦПК України, позивачі предмет позову не змінювали, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог. До того ж і в такому тлумаченні вимога позивачів зводиться до відкриття на ім`я відповідача окремих особових рахунків, що можливе лише за умови укладення з нею окремих договорів про надання послуг виконавцями, які не є відповідачами у справі.

Посилання позивачів на ухилення відповідача від участі у витратах на утримання квартири та на ст. 360 ЦК України не свідчать про ефективність обраного способу захисту, оскільки обов`язок співвласника брати участь у таких витратах відповідно до своєї частки існує незалежно від відкриття на його ім`я окремого особового рахунку, а його невиконання може бути усунуте шляхом стягнення з відповідача відповідної частини витрат.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача. Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати, понесені позивачами, відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 223, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», про розподіл особових рахунків за сплату комунальних послуг - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач-1: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ).

Позивач-2: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ).

Відповідач: ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 ).

Третя особа: Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (код ЄДРПОУ 40538421, місцезнаходження: 01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5).

Третя особа: Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (код ЄДРПОУ 03327664, місцезнаходження: 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А).

Третя особа: Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» (код ЄДРПОУ 33745659, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 23).

Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (код ЄДРПОУ 40121452, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1).

Суддя О.О. Тиха