Вирок від 17 вересня 2026 р. у справі №752/8878/22 — Оболонський районний суд міста Києва

18.09.2026 Справа № 752/8878/22

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/8878/22

1-кп/756/432/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.09.2026 місто Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючий суддя ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022100010001068 від 26.05.2022, за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця міста Києва, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , такого, що в силу ст. 89 КК України судимості немає,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,

за участю учасників судового провадження:

прокурор ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

обвинувачений ОСОБА_8 ,

захисник ОСОБА_9 ,

в с т а н о в и в:

Судом установлено, що ОСОБА_8 вчинив злочин за наступних обставин.

Так, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, тобто в неустановлений день, час та місці, ОСОБА_8 , усвідомлюючи заборону вільного обігу вогнепальної зброї та бойових припасів, його карність, не маючи відповідного дозволу, всупереч Інструкції «Про порядок виготовлення, придбання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за властивостями метальними снарядами несмертельної дії та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом Міністра внутрішніх справ України №622 від 21.08.1998, незаконно придбав вогнепальну зброю та бойові припаси, а саме: автоматичну вогнепальну зброю, з написом «Militari Specia ARM», автоматичну вогнепальну зброю АК-74 з серійним номером НОМЕР_2 , набої калібру 9х39 мм у кількості 46 шт. та набої калібру 5,45х39 мм у кількості 765 шт., та став зберігати за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 . 26.05.2022 о 07:23 за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , працівниками поліції було проведено обшук, в ході якого останніми було виявлено та вилучено автоматичну вогнепальну зброю з написом «Militari Specia ARM», автоматичну вогнепальну зброю АК-74 з серійним номером НОМЕР_2 , набої калібру 9х39 мм у кількості 46 шт. та набої калібру 5,45х39 мм у кількості 765 шт.

Відповідно до висновку експерта від 29.06.2022 з наданих на дослідження 765 патронів: 662 патрони належать до боєприпасів нарізної вогнепальної зброї, є бойовими проміжними патронами калібру 5,45х39 мм, споряджені кулями «ПС» зі сталевим осердям. Патрони виготовлені промисловим способом та придатні до стрільби; 4 патрона належать до боєприпасів нарізної вогнепальної зброї, є бойовими проміжними патронами калібру 5,45х39 мм, з трасуючою кулею «Т». Патрони виготовлені промисловим способом та придатні до стрільби: 99 патронів - належать до боєприпасів нарізної вогнепальної зброї, є бойовими проміжними патронами калібру 5,45х39 мм, з бронебійною кулею «БП». Патрони виготовлені промисловим способом та придатні до стрільби.

З наданих на дослідження 46 патронів: 42 патрони - належать до боєприпасів нарізної вогнепальної зброї, є бойовими пістолетними патронами калібру 9х18 мм, споряджені кулями «Пст» зі сталевим осердям. Патрони придатні до стрільби: 2 патрони належать до боєприпасів нарізної вогнепальної зброї, є пістолетними патронами калібру 9х18 мм, споряджені тяжкими кулями «FMJ» зі свинцевим осердям. Патрони виготовлені промисловим способом та придатні для стрільби: 2 патрона - є пістолетними патронами калібру 9х18 мм, що виготовлені саморобним способом, шляхом збирання капсульованої гільзи (промислового способу виготовлення), метального снаряду (саморобного способу виготовлення) та метальному заряду в одну конструктивну одиницю.

Згідно висновку експерта від 07.06.2022 наданий на дослідження предмет належить до короткоствольної нарізної вогнепальної зброї, є саморобним автоматичним пістолетом-кулеметом, на якому саморобним способом нанесено позначення №Z4174, калібру 9х18 мм, що виготовлений саморобним способом. Пістолет-кулемет придатний для проведення пострілів.

Відповідно до висновку експерта від 14.06.2022 наданий на дослідження автомат належить до бойової нарізної вогнепальної зброї, є автоматом «АК-74» № НОМЕР_2 калібру 5,45х39 мм, що наданий на дослідження в розукомплектованому стані. В конструкції автомату відсутній затвор з ударником і викидачем. Даний автомат виготовлений промисловим способом. Досліджуваний автомат «АК-74» № НОМЕР_2 калібру 5,45х39 мм в наданому на дослідження стані не придатний до стрільби. Даний автомат придатний для стрільби з використанням затвору з ударником та викидачем від автомату Калашникова калібру 5,45х39.

22.03.2023 у судовому засіданні після оголошення прокурором короткого викладу обвинувального акта та під час роз`яснення судом ОСОБА_8 суті обвинувачення, останній повідомив суду, що йому зрозуміло в чому його обвинувачує прокурор, винуватість у вчиненому він не визнає, давати показання суду не відмовляється.

З`ясувавши позиції сторін щодо обсягу доказів, які підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження, судом було постановлено рішення про повний порядок дослідження доказів у кримінальному провадженні, а саме: дослідження письмових документів та допит свідків сторони обвинувачення; дослідження письмових документів та допит свідків сторони захисту; дослідження речових доказів; допит обвинуваченого.

Під час судового провадження судом було досліджено письмові документи сторони обвинувачення.

09.07.2026 в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 повідомив суду про те, що в нього змінилася позиція щодо висунутого обвинувачення, суть якого йому зрозуміла, він щиро розкаюється у вчиненому, винуватість визнає в повному обсязі.

У зв`язку з такою позицією обвинуваченого судом було постановлено на обговорення питання зміни порядку дослідження доказів у кримінальному провадженні та здійснення судового розгляду за правилами ч. 3 ст. 349 КПК України, при цьому судом було роз`яснено юридичні наслідки щодо порядку оскарження вироку суду першої інстанції до апеляційного суду.

Обвинувачений ОСОБА_8 не заперечував проти зміни порядку дослідження доказів у кримінальному провадження, надав свою згоду на дослідження доказів за правилами ч. 3 ст. 349 КПК України, повідомив, що зміна його позиції щодо висунутого обвинувачення є добровільною, жодного тиску на нього не здійснювалося, юридичні наслідки щодо порядку оскарження вироку суду першої інстанції до апеляційного суду йому достатньо роз`яснено та зрозуміло.

Захисник та прокурор, кожен окремо, не заперечували проти зміни порядку дослідження доказів й розгляду провадження у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України.

Враховуючи, що учасники судового провадження не оспорюють обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, й було встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, за відсутністю будь-яких сумнівів у добровільності та істинності позиції останніх, за згодою учасників судового провадження, суд дійшов висновку про зміну порядку дослідження доказів у кримінальному провадженні та про можливість проведення судового розгляду щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів кримінального провадження, що мають істотне значення для вирішення обвинувачення по суті, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, судом роз`яснено сторонам кримінального провадження, що у цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Це повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації №6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського суду з прав людини щодо їх застосування, згідно якими суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, визнав повністю, щиро покаявся, зазначив, що жалкує, що так сталося, беззаперечно підтвердив обставини кримінального провадження відповідно до висунутого обвинувачення й показав наступне.

Так, обвинувачений показав, що він за обставин, про які вказано в обвинувальному акті, незаконно без передбаченого законом дозволу придбав вогнепальну зброю та бойові припаси, які став незаконно зберігати без такого дозволу за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 . 26.05.2022 під час обшуку місця його проживання працівники поліції виявили та вилучили предмети, про які зазначено у обвинувальному акті. Висловивши самозасудження своєї кримінально караної поведінки та зазначивши про готовність нести кримінальну відповідальність за вчинення інкримінованого злочину, просив суд суворо не карати.

Показання обвинуваченого ОСОБА_8 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння останнім змісту обставин вчинення злочину.

Таким чином, розглянувши кримінальне провадження в межах пред`явленого обвинувачення, суд вважає повністю доведеною винуватість ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого злочину та кваліфікує умисні дії ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 263 КК України, як «придбання та зберігання вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу».

Вирішуючи питання про призначення виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , суд приходить до наступного висновку.

Як неодноразово орієнтував у своїх постановах Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду (зокрема, у постановах від 13.11.2018 у справі №401/2807/16-к (провадження №51-2816км18), від 11.06.2024 у справі №638/1500/23 (провадження №51-965км24) дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.

Суд, призначаючи покарання, враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато у чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання повною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.

Згідно зі статтями 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Домірність покарання за кримінальне правопорушення є проявом справедливості як однієї з основоположних засад кримінального провадження. Реалізуючи принцип індивідуалізації покарання, необхідно в остаточному підсумку враховувати діяння, особу винного, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання, а також вплив призначеного покарання на виправлення й перевиховання конкретного засудженого.

При цьому каральна функція не є домінуючою, а обраний захід примусу має найбільше сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства. У будь-якому разі покарання має бути співмірним злочину, що передбачає врахування способу й об`єкту посягання, тяжкості його наслідків і потенційної суспільної небезпеки. Така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності.

Норми КК України наділяють суд правом вибору певного виду і розміру у визначених законом межах заходу примусу. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.

Як неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх постановах у кримінальному праві виправлення засудженого є таким впливом покарання на свідомість особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, за допомогою якого усуваються ті її негативні риси, які призвели до вчинення кримінального правопорушення. Виправлення виявляється у внесенні коректив у соціально-психологічні характеристики засудженого, нейтралізації негативних криміногенних настанов, вихованні законослухняності та поваги до положень закону, в тому числі і кримінального.

Із системного аналізу положень ст. 23 КПК України та ст. 65 КК України слідує, що питання про наявність чи відсутність обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання, вирішується судом у нарадчій кімнаті на підставі безпосередньо досліджених доказів.

Так, приймаючи рішення щодо виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_8 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, що відповідно до положень ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, характер, мотиви та обставини вчинення злочину, особу винного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 відповідно до ст. 67 КК України суд не встановив.

Обставиною, яка пом`якшує покарання відповідно до ст. 66 КК України, про яку зазначено в обвинувальному акті, суд визнає «щире каяттяя», яке обґрунтовується наступним.

Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим. Повне визнання особою своєї вини у вчиненні злочину обґрунтовується тим, що така особа заслуговує поблажливого ставлення до себе, оскільки вона щиро каючись у вчиненні злочину, викладає всі обставини вчиненого, що сприяє встановленню істини по справі, тобто розкриттю злочину.

Судом було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_8 , висловивши самозасудження своєї кримінально караної поведінки, зазначив про готовність нести юридичну відповідальність. Визнавши повністю свою винуватість, під час допиту в суді зазначив, що шкодує та розкаюється у вчиненому, що свідчить про наявність обставини, що пом`якшує покарання, - щире каяття.

Вказаний висновок суду узгоджується з позицією, викладеною у постановах Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 06.09.2022 справа №397/92/15-к, від 02.11.2021 справа №643/13256/17 та ін., які беруться судом до уваги в силу вимог ст. 13 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон України №1402-VIII), відповідно до якої висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Зважив суд і на дані про особу обвинуваченого ОСОБА_8 , зокрема на те, що він в силу ст. 89 КК України є таким, що судимості немає, має постійне місце реєстрації та проживання, де характеризується формально посередньо, є учасником бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_3 ), приймав участь у анти-терористичній операції, має почесні відзнаки, проходив військову службу під час мобілізації на особливий період (витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 14.02.2023 №4), однак в подальшому був звільнений за станом здоров`я, є інвалідом 2- ї групи довічно (пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 ), має на утриманні трьох дітей, двоє з яких є неповнолітніми ( ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ), на момент постановлення вироку у цій справі має ряд тяжких хвороб, зокрема страждає на цукровий діабет 2-го типу важкої форми з вторинною інсулінопотребою в стадії декомпенсації, та інші супутні захворювання, на спеціальних обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, що свідчить про його осудність.

Враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, беручи до уваги вказані обставини в сукупності, суд приходить до висновку про призначення ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах санкції норми закону, що передбачає відповідальність за вчинене.

Водночас, умови, підстави та порядок звільнення особи від покарання та його відбування визначені розділом ХІІ Загальної частини КК України. Одним із таких випадків є звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

У правовій державі покарання передусім є виправним та превентивним засобом, в якій має використовуватись не надмірні, а лише необхідні і зумовлені метою заходи.

На реалізацію принципу, встановленого ч. 2 ст. 61 Конституції України, згідно з яким юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, спрямовані положення статті 65 КК України. Зазначений принцип, зокрема, конкретизовано у положеннях Кримінального кодексу України щодо системи покарань, звільнення від кримінальної відповідальності, звільнення від покарання та його відбування, у тому числі призначення більш суворого покарання.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 75 КК України в разі, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Згідно з ч. 3 ст. 75 КК України у випадках, передбачених частинами 1, 2 цієї статті, суд ухвалює рішення про звільнення засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки. Тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом. При цьому, статтею 76 цього Кодексу визначено коло обов`язків, які суд покладає на особу в разі звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

При цьому, в постановах Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 17.10.2019 справа №205/7091/16-к, від 12.09.2018 справа№206/5073/15-к суд касаційної інстанції наголосив, що поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо. У рішенні у справі «Бемер проти Німеччини» від 03.10.2002 ЄСПЛ зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою. В рішенні у справах «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 та «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008 Європейський Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

У постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 24.05.2018 справа №167/341/16-к цей суд указав, що загальні засади призначення покарання (стаття 65 КК України) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує урахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування статті 75 КК, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Враховуючи вищевказані обставини кримінального провадження в сукупності зі ставленням обвинуваченого до вчиненого, зваживши на позиції учасників кримінального провадження в судових дебатах, як прокурора, так і сторони захисту, котрі кожен окремо вважали, що виправлення обвинуваченого можливе без реального відбування покарання, суд вважає за можливе звільнити обвинуваченого ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, оскільки вважає, що виправлення останнього та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень можливо без реального відбування покарання, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою протягом іспитового строку з покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні відсутній, заходи забезпечення кримінального провадження - не застосовувались.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України, процесуальні витрати -відповідно до положень ст. 124 КПК України.

Зарахування строку попереднього ув`язнення обвинуваченого ОСОБА_8 слід вирішити відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України.

Керуючись положеннями статей 100, 124, 369-371, 373, 374, 376, 395, 532 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 (два) роки.

На підставі пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України в строк відбутого ОСОБА_12 покарання у виді позбавлення волі зарахувати строк його попередньо ув`язнення в період з 26.05.2022 (момент фактичного затримання) по 30.05.2022 (день звільнення з-під варти на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 30.05.2022 №752/5590/22) з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Речові докази у кримінальному провадженні:

- автомат «АК-47» № НОМЕР_2 калібру 5,45х39 мм та 5 магазинів до нього (постанова від 12.07.2022), які передано до камери схову речових доказів Голосіївського УП ГУНП у м. Києві (квитанція №ФП-013624), два багнет-ножі (постанова від 07.07.2022), які передано до камери схову речових доказів Голосіївського УП ГУНП у м. Києві (квитанція №ФП-013623), два магазини (постанова від 07.07.2022), які передано до камери схову речових доказів Голосіївського УП ГУНП у м. Києві (квитанція №ФП-013625), набої у кількості 798 шт., гільзи у кількості 7 шт. різного калібру (5,45х39 та 9х18) (постанова від 12.07.2022), які передано до камери схову речових доказів Голосіївського УП ГУНП у м. Києві (квитанція №ФП-013636), - після набрання вироком законної сили знищити;

- автоматичний пістолет-кулемет, на якому саморобним способом нанесено позначення №Z4174, калібру 9х18, магазин до нього та пристрій для зменшення звуку полум`я пострілу (постанова від 07.07.2022), які залишено на зберігання для подальшої передачі до криміналістичної інформаційно-довідкової колекції зброї з метою використання в судово-експертній, науково-дослідній та методичній діяльності Київського НДЕКЦ МВС (постанова від 07.07.2022), - після набрання вироком законної сили передати до криміналістичної колекції Київського НДЕКЦ МВС.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави у рахунок відшкодування витрат на залучення експерта (Отримувач: ГУК у м. Києві/Оболонський р-н 24060300; Код отримувача ЄДРПОУ: 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.); Номер рахунку (IBAN): UA098999980313040115000026006; Код класифікації доходів бюджету: 24060300; Найменування коду класифікації доходів бюджету: Інші надходження):

- висновок експерта КНДЕКЦ від 14.06.2022 №СЕ-19/111-22/17750-БЛ: 1 510 (одна тисяча п`ятсот десять) грн 24 коп;

- висновок експерта КНДЕКЦ від 29.06.2022 №СЕ-19/111-22/17751-БЛ: 5 663 (п`ять тисяч шістсот шістдесят три) грн 40 коп;

- висновок експерта КНДЕКЦ від 02.06.2022 №СЕ-19/111-22/17622-ХЗ: 1 716 (одна тисяча сімсот шістнадцять) грн 20 коп;

- висновок експерта КНДЕКЦ від 07.06.2022 №СЕ-19/111-22/17752-БЛ: 3 432 (три тисячі чотириста тридцять дві) грн 40 коп.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1