Вирок від 21 вересня 2026 р. у справі №755/2258/25 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/2258/25

№ 1-кп/755/186/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" вересня 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретарів судових засідань ОСОБА_2 , ОСОБА_3

ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024105040001737 від 19.12.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, не працюючого, не одруженого, з середньою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 30.10.2024 року вироком Дніпровського районного суду м. Києва за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік (покарання не відбув),

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Формулювання обвинувачення визнаного судом доведеним

ОСОБА_9 , будучи засудженим 30.10.2024 року за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та вчинив нове кримінальне правопорушення за наступних обставин.

Так, 19.12.2024 року, ОСОБА_9 , у невстановлені досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше виявлення останнього працівниками поліції, 19.12.2024 року, о 18 годині 00 хвилин, проходячи по вулиці Березняківській, у парку на землі біля дерева випадково помітив прозору пластикову колбу, всередині якої містилась кристалоподібна речовина світло-бежевого кольору та будучи особою, яка вживає наркотичні засоби, психотропні речовини, припустив, що у вказаній пластиковій колбі може знаходитись заборонена в обігу речовина та в цей час, у нього виник злочинний умисел, спрямований на незаконне придбання та зберігання психотропної речовини, для власного вживання, без мети збуту, тому, реалізуючи свій злочинний умисел, знайдену ним пластикову колбу з психотропною речовиною всередині помістив в праву кишеню своїх джинсів, тим самим, почав її незаконно зберігати, з метою подальшого особистого вживання без мети збуту. У той же день, приблизно о 18 годині 00 хвилин, за адресою: м» Київ, вул. Березняківська, 36-В, співробітниками Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві був затриманий ОСОБА_9 та в подальшому, у період часу з 18 години 36 хвилин до 18 години 40 хвилин, під час проведення обшуку затриманої особи - ОСОБА_9 , в останнього, у присутності двох понятих, вилучено з правої кишені джинсів прозору пластикову колбу, всередині якої містилась кристалоподібна речовина світло-бежевого кольору.

Згідно з висновком експерта, надана на дослідження кристалоподібна речовина містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - 4-ММС (4-метилметкатинон). Маса 4-ММС (4- метилметкатинону) в речовині становить 0,325 г.

4-ММС (4-метилметкатинон), згідно зі «Списком № 2 Особливо небезпечні психотропні речовини, обіг яких заборонено «Таблиці І», «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року № 770, є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено.

Відповідно до Таблиці 2 «Невеликі, великі та особливо великі розміри психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу», затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров`я України № 188 від 01 серпня 2000 року «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу», до 0,15 г 4-ММС (4-метилметкатинон) вважається невеликим розміром.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 винним себе за ч. 2 ст. 309 КК України визнав у повному обсязі та показав, що вживає наркотичні засоби вже приблизно 3-4 роки. 19 грудня 2024 року, за адресою: м. Київ, вул. Березняківська, він знайшов на землі заборонену психотропну речовину, яку вирішив забрати собі, для власного вживання без мети подальшого збуту, та в той же день, його затримали працівники поліції, які вилучили у нього дану психотропну речовину. Зазначив, що розуміє, що його дії були незаконними, у скоєному щиро каявся та зазначив, що всі обставини, викладені в обвинувальному акті, а саме: дата, час, місце скоєння ним кримінального правопорушення, відповідають дійсності.

Показання ОСОБА_9 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Положення ч. 3 ст. 349 КПК України, роз`яснено судом у судовому засіданні учасникам кримінального провадження.

Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст його обставин, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням письмових документів, а саме: рапорту працівника поліції від 19.12.2024 року; протоколу затримання особи, яка вчинила кримінальний проступок від 19.12.2024 року; протоколу обшуку затриманої особи від 19.12.2024 року; протоколу проведення слідчого експерименту від 21.01.2025 року; висновку експерта № СЕ-19/111-24/74511-НЗПРАП від 26.12.2024 року; постанови про визнання та приєднання речових доказів від 27.12.2024 року та матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_9 .

Відповідно до ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Зокрема, згідно зі ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Наведені вище докази, в їх сукупності, суд визнає належними та допустимими у розумінні діючого кримінального процесуального законодавства.

Вина обвинуваченого ОСОБА_9 повністю підтверджується його показаннями, щирим каяттям у скоєному та наведеними вище письмовими доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.

При обранні виду та міри покарання суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Аналізуючи наведене, суд вважає доведеною вину ОСОБА_9 у тому, що він своїми умисними діями вчинив незаконне придбання та зберігання психотропної речовини, без мети збуту, вчинене протягом року після засудження за цією статтею, тому, знаходить правильною кваліфікацію його дій за ч. 2 ст. 309 КК України.

Позиція сторін щодо призначення покарання

Прокурор прохала визнати ОСОБА_9 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, та, враховуючи пом`якшуючу обставину - щире каяття, відсутність обтяжуючих обставин, раніше судимий, призначити йому остаточно покарання з урахуванням ч. 1 ст. 71, ст. 72 КК України у виді 1 (одного) року 1 (одного) місяця позбавлення волі.

Захисник ОСОБА_8 прохала суд врахувати щире каяття обвинуваченого ОСОБА_9 та звільнити його від відбування покарання з іспитовим строком, відповідно до ст. 75 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_9 зазначив, що вину визнає, щиро кається та в подальшому, нічого протиправного вчиняти більше не буде.

Позиція суду щодо призначення покарання

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_9 , суд, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на вимоги ст. 65 КК України та роз`яснення, викладені в пункті 1 постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2013 року № 7, враховує: ступінь тяжкості вчиненого, дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують покарання.

Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_9 виду та міри покарання, приймає до уваги характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, є нетяжким злочином, конкретні обставини кримінального провадження, його ставлення до скоєного (щиро каявся, вину визнав), особу обвинуваченого, а саме: на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, раніше судимий.

Згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає пом`якшуючою обставиною щире каяття обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненому.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_9 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Зокрема, суд дійшов висновку, що також при призначенні покарання має бути застосований принцип гуманізації відповідальності з врахуванням засад закріплених у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню, згідно зі ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а тому, суд вважає, що покарання обвинуваченому ОСОБА_9 повинно бути обрано необхідне та достатнє для його виправлення і попередження скоєння нових кримінальних правопорушень, а саме у вигляді позбавлення волі.

Так, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення ОСОБА_9 , його особи - дане кримінальне правопорушення вчинив будучи засудженим до покарання у виді іспитового строку, конкретних обставин кримінального провадження, суд вважає, що його перевиховання і виправлення неможливо без ізоляції від суспільства і не знаходить підстав для застосування ст. ст. 69, 75 КК України, тому вважає за необхідне призначити йому міру покарання у виді позбавлення волі, але, з урахуванням його ставлення до скоєного - вину визнав повністю, щиро каявся у скоєному, суд приходить до висновку про призначення міри покарання у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 2 ст. 309 КК України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Щодо інших питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати у кримінальному проваджені вирішено, відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України.

Речові докази у кримінальному провадженні вирішено, відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 100, 124, 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_9 визнати винуватим за ч. 2 ст. 309 КК України та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71, ст. 72 КК України, за сукупністю вироків до покарання за цим вироком частково приєднати ОСОБА_9 невідбуту частину покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2024 року та остаточно призначити йому покарання у виді 1 (одного) року 1 (одного) місяця позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_9 не обирався.

Строк відбування покарання ОСОБА_9 рахувати з моменту його затримання.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Стягнути з ОСОБА_9 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта для проведення судової експертизи № СЕ-19/111-24/74511-НЗПРАП від 26.12.2024 року в розмірі 3 183 гривні 60 копійок.

Речові докази у кримінальному провадженні, а саме: особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - 4-ММС, масою 0,325 г (яку після проведення експертизи матеріалів, речовин та виробів поміщено до спец. пакету № 3638055), передану на зберігання до камери схову речових доказів Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві - знищити.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.

Головуючий суддя: