Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №342/750/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Суд: Івано-Франківський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

Дата: 20 вересня 2026 р.

Справа: №342/750/26

Суддя: Шигірт Ф. С.

Справа № 342/750/26

Провадження № 33/4808/568/26

Категорія ч.1 ст.130 КУпАП

Головуючий у 1 інстанції Гайдич Р. М.

Суддя-доповідач Шигірт Ф.С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі судді Шигірта Ф.С., з участю захисника Вань І.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Івано-Франківську справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Вань І.Р. на постанову Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 14 серпня 2026 року відносно ОСОБА_1 , –

в с т а н о в и в:

Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винуватим за ст.124, ч.1 ст.126, ч.1 ст.130 КУпАП та на підставі ст.36 КУпАП накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 665,6 грн судового збору.

Згідно постанови, 21.06.2026 біля 02-30 год. на 85 км.+10 км а/д Р-20 м. Городенка, неповнолітній ОСОБА_1 , керуючи ТЗ - мотоциклом Suzuki RGSX реєстраційний номер іноземної реєстрації НОМЕР_1 , допустив порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, також він керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння та не маючи полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив вимоги п.2.1 ґ, 2.9 а,12.1 ПДР України.

В апеляційній скарзі захисник Вань І.Р. вважає постанову суду незаконною. Зазначає, що ОСОБА_1 на момент подій був неповнолітнім, а тому під час здійснення щодо нього процесуальних дій мали бути забезпечені додаткові гарантії захисту його прав. Проте, суд залишив поза увагою, що в порушення вимог діючого законодавства опитування неповнолітнього відбулося без батьків, іншого законного представника або педагога. В нічний час доби його було затримано працівниками поліції, доставлено до лікувального закладу, проведено огляд на стан сп`яніння, а згодом складено протоколи про адміністративні правопорушення без участі його законних представників та без захисника. Посилання суду першої інстанції на відсутність зауважень у протоколах не може свідчити про дотримання прав неповнолітнього. Саме в силу його віку закон передбачає необхідність додаткового захисту та участі осіб, які здатні належним чином забезпечити реалізацію його процесуальних прав. Відсутність письмових зауважень не усуває порушень, допущених під час проведення процесуальних дій, та не може розцінюватися як усвідомлена відмова неповнолітньої особи від передбачених законом гарантій. Матеріали справи не містять належних відомостей про участь законного представника та захисника при складанні протоколів, а також даних про належне забезпечення прав та інтересів неповнолітнього. Крім того, у разі адміністративного затримання неповнолітньої особи про це мають бути повідомлені її батьки або особи, які їх замінюють, а відповідні відомості повинні бути зафіксовані у процесуальних документах. Матеріали справи не свідчать про належне дотримання таких гарантій, що додатково підтверджує порушення встановленої законом процедури та ставить під сумнів допустимість доказів, отриманих у ході таких процесуальних дій. Таким чином, адміністративні матеріали щодо ОСОБА_1 були оформлені з істотними порушеннями прав неповнолітньої особи, однак суд першої інстанції не надав цим обставинам належної правової оцінки та поклав відповідні докази в основу оскаржуваної постанови. За відсутності достатньої сукупності належних і допустимих доказів, які б підтверджували вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень, висновки суду не можуть вважатися обґрунтованими.

Просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання апеляційного суду не з`явився, будь яких клопотань не подавав.

Його захисник Вань І.Р. в судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення захисника, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов?язаний повно, всебічно та об`єктивно з?ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Вирішуючи питання про доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративних правопорушеннь за обставин, наведених в оскаржуваній постанові, суд першої інстанції дотримався наведених норм права та дійшов правильних висновків.

Обставини справи, які були встановлені судом та зазначені у постанові підтверджуються безпосередньо дослідженими судом доказами, а саме: даними протоколів про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 №698825 від 21.06.2026 року за ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.4), серії ЕПР1 №698831 від 21.06.2026 року за ст.124 КУпАП (а.с.53), серії ЕПР1 №698822 від 21.06.2026 року за ч.1 ст.126 КУпАП (а.с.90); направленням в медичний заклад (а.с.9); довідою медичного закладу про огляд ОСОБА_1 в стаціонарному відділенні на стан сп`яніння (а.с.10), результатом токсикологічного дослідження №1031 крові ОСОБА_1 (а.с.31); план-схемою місця ДТП (а.с.57); відеозаписом що міститься в матеріалах справи (а.с. 10).

Суд першої інстанції дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, надав їм належну оцінку та дійшов правильних висновків.

З висновками суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд.

На відеозаписах з камер працівників поліції (а.с.10), зафіксовано події, що відбувалися 21 червня 2026 року після ДТП за участю мотоцикла Suzuki RGSX під керуванням ОСОБА_1 . Подія відбувається у темну пору доби. На місці ДТП зафіксовано розташування транспортних засобів після зіткнення, а також пасажирку мотоцикла, яка перебуває у мотошоломі та лежить на проїжджій частині дороги. Під час спілкування з працівниками поліції пасажирка повідомляє, що їхала на мотоциклі як пасажир та потрапила у ДТП, а також зазначає, що перед ДТП просила водія їхати повільніше. Працівники поліції повідомляють їй про виклик швидкої медичної допомоги та застерігають не вставати до прибуття медичних працівників. Після прибуття бригади екстреної медичної допомоги пасажирку госпіталізують до медичного закладу. На початковому етапі відеозапису водій мотоцикла ОСОБА_1 безпосередньо біля місця ДТП відсутній, а місце його перебування у темну пору доби не встановлено. Через декілька хвилин він сам підходить до працівників поліції та повідомляє про дорожньо-транспортну пригоду, що сталася за його участю. Поліцейські одразу з`ясовують стан його здоров`я, після чого доставляють ОСОБА_1 до медичного закладу з метою проведення медичного огляду після ДТП. У приміщенні медичного закладу ОСОБА_1 надає працівникам поліції документ, що посвідчує його особу. Під час спілкування він повідомляє, що проживає сам у с. Ясенів-Пільний, а його батьки та інші близькі родичі відсутні за місцем проживання та не можуть прибути до медичного закладу. З огляду на те, що ОСОБА_1 є неповнолітнім, до медичного закладу було викликано представника служби у справах дітей. У присутності представника служби у справах дітей працівники поліції повідомили ОСОБА_1 про необхідність проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Спочатку ОСОБА_1 відмовляється від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, однак надалі погоджується його пройти. Огляд проводиться в стаціонарі медичного закладу у присутності представника служби у справах дітей. За результатами проведеного тестування встановлено показник 1,42 ‰ алкоголю. Отриманий результат ОСОБА_1 не заперечує. Упродовж спілкування з працівниками поліції та медичними працівниками ОСОБА_1 не заперечує того, що саме він керував мотоциклом у момент ДТП. Факт керування ним мотоциклом також не заперечує пасажирка, яка перебуває у медичному закладі в одному приміщенні із ОСОБА_1 та працівниками поліції. Після завершення необхідних медичних процедур та надання медичної допомоги водію та пасажиру, працівники поліції повідомляють ОСОБА_1 про складання стосовно нього протоколів про адміністративні правопорушення, роз`яснюють йому права та вручають копії складених протоколів. Таким чином, відеозаписи послідовно відображають обстановку на місці ДТП, дії працівників поліції та медичних працівників, спілкування із ОСОБА_1 та пасажиркою мотоцикла, доставлення ОСОБА_1 до медичного закладу, проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, встановлення факту сп`яніння, оформлення адміністративних матеріалів.

Посилання захисника в апеляційній скарзі на ч.2 ст.33 Закону України «Про Національну поліцію» та ст.270 КУпАП саме по собі не свідчить про недопустимість зібраних доказів. В матеріалах справи відсутні показання неповнолітнього, які були отримані в порушення вимог діючого законодавства та стали доказом його винуватості. Водночас, огляд на стан сп`яніння проведено у медичному закладі за участю представника служби у справах дітей, а факти вчинення правопорушень підтверджуються не лише поясненнями ОСОБА_1 , а й іншими доказами, які містяться в матеріалах справи.

Батьки не були залучені в якості законних представників, оскільки в лікарні ОСОБА_1 стверджував працівникам поліції, що батьки виїхали за кордон і нікого з рідних, хто міг би приїхати до лікарні, не залишилося (Диск №2, відеозапис 0000000_00000020260621023813_0002_IMP, 12 хв.).

У зв`язку з цим, враховуючи нічний час доби, працівники поліції обґрунтовано прийняли рішення про виклик до лікарні представника державної служби у справах дітей.

Відповідно до ЗУ «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей», служби у справах дітей районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, міських, селищних, сільських рад, окрім іншого:

- надають у межах своїх повноважень місцевим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності, громадським організаціям, громадянам практичну, методичну та консультаційну допомогу у вирішенні питань щодо захисту прав дитини;

-здійснюють безпосереднє ведення справ з питань захисту прав дитини, зокрема дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах, та інших категорій дітей;

-порушують перед органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, органами Національної поліції України, прокуратури, керівниками підприємств, установ та організацій питання про притягнення до відповідальності згідно із законом фізичних та юридичних осіб, а також посадових осіб у разі порушення ними прав і законних інтересів дітей;

-представляють у разі необхідності інтереси дітей у суді.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що дії працівників поліції не містили порушень прав ОСОБА_1 , а тому зібрані ними докази є допустимими.

Слід зауважити, що сам по собі неповнолітній вік особи не свідчить про недопустимість складених щодо неї протоколів, якщо не встановлено конкретного порушення, яке позбавило особу можливості реалізувати свої права або вплинуло на достовірність отриманих доказів. Зокрема, ОСОБА_1 були роз`яснені права передбачені діючим законодавством і в протоколах про адміністративні правопорушення він відмовився давати пояснення щодо обставин правопорушень. Також, ОСОБА_1 було повідомлено про складання протоколів про адміністративні правопорушення, ознайомлено зі змістом протоколів та вручено їх копії. Обставин примусу, неправомірного впливу чи інших порушень з боку працівників поліції, які могли б поставити під сумнів допустимість доказів, матеріали справи не містять.

Аналіз наведених норм права та встановлених обставин приводить апеляційний суд до висновку, що доводи апеляційної скарги не знаходять свого підтвердження.

Таким чином, постанова суду першої інстанції є законною, обґрунтованою та вмотивованою, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника Вань І.Р. залишити без задоволення.

Постанову Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 14 серпня 2026 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Ф.С. Шигірт

Оригінал: reyestr.court.gov.ua