Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №727/11653/26 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/11653/26

Провадження № 2-а/727/226/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі головуючого судді Літвінової О.Г., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Пилип`юк Олександр Мирославович до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 – Пилип`юк О.М. звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.

Посилаючись на те, що 06 березня 2026 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 майором ОСОБА_2 винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення № 221 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, накладено на громадянина ОСОБА_1 штраф у розмірі 25500,00 грн.

Зазначає, що позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що 05.03.2026 року близько 16:20 год. ОСОБА_1 , у супроводі органів Національної поліції, прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де було встановлено та особисто підтверджено останнім, що він не має при собі військово-обліковий документ військовозобов`язаного, та відповідно не може його пред`явити за вимогою уповноваженої особи, про що особисто повідомив у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто порушив вимогу передбачену частиною 6 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Вказує, що викладені в оскаржуваній постанові обставини не відповідають дійсності, адже позивач ОСОБА_1 пред`явив працівникам поліції електронний військово-обліковий документ з мобільного додатку «Резерв+» та незважаючи на це працівники поліції примусово доставили позивача до ТЦК та СП.

Крім того, в оскаржуваній постанові зазначено, що ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, для участі в розгляді справи не з`явився. Водночас вказує, що згідно листа ІНФОРМАЦІЯ_4 від 10.06.2026 №814/1/1/7276, за результатами проведеної перевірки щодо дотримання вимог нормативно-правових актів України посадовими особами ТЦК та СП, встановлено, що у період з 06.03.2026 по 02.04.2026 ОСОБА_1 проти своєї волі утримувався у ІНФОРМАЦІЯ_5 , що може містити ознаки кримінального правопорушення передбаченого ст. 146 КК України. Тобто, на час розгляду справи про адміністративне правопорушення, з метою незаконної мобілізації ОСОБА_1 , самі ж працівники ТЦК та СП незаконного утримували ОСОБА_1 протягом 29 днів у приміщеннях ІНФОРМАЦІЯ_6 , що унеможливлювало його участь у розгляді справи навіть якщо б його було повідомлено належним чином.

Вважає, що оскаржувана постанова є незаконною, адже прийнята з порушенням норм законодавства, обставини викладені в ній не відповідають дійсності.

А тому просив постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 №221 від 06.03.2026 року, якою накладено на ОСОБА_1 скасувати, справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності закрити та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір.

Також в заяві про поновлення строку, поданою як додаток до позовної заяви зазначає, що 12.08.2026 року на мобільний додаток «Дія» ОСОБА_1 надійшло сповіщення про відкриття Бершадським ВДВС у Гайсинському районі Вінницької області відносно позивача виконавчого провадження № 81720740 від 12.08.2026 з посиланням на постанову про відкриття виконавчого провадження з ідентифікатором доступу до матеріалів виконавчого провадження.

В подальшому перейшовши на сайт Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень за ідентифікатором доступу до матеріалів виконавчого провадження № 81720740 від 12.08.2026 позивач ознайомився із постановою ІНФОРМАЦІЯ_2 №221 від 06.03.2026 року.

Ухвалою суду від 25 серпня 2026 року провадження по справі було прийнято до розгляду та призначено судове засідання без виклику учасників справи.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явились, представник, в інтересах позивача звернувся до суду з заявою, в якій просив провести засідання без їх участі, позов підтримують.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, клопотань про відкладення судового засідання до суду не надійшло. Крім того, сторона відповідача не скористалась правом на відзив та не висловила свою позицію у справі.

Згідно з ч.9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

За змістом ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

За положеннями частин 1, 4 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Про наявність постанови у справі про адміністративне правопорушення позивач ОСОБА_1 дізнався 12.08.2026 після того, як на його мобільний застосунок «Дія» йому надійшло сповіщення про відкриття виконавчого провадження відносно нього.

В подальшому перейшовши на сайт ЄДРВП 12.08.2026 року позивач ОСОБА_1 ознайомився з постановою ІНФОРМАЦІЯ_2 № 221 від 06.03.2026 року.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що в даному випадку наявні підстави для поновлення строку на оскарження вищевказаної постанови № 221, оскільки позивач дізнався про її існування лише 12.08.2026 року.

За наведених ведених обставин, суд приходить до висновку, що заява представника позивача про поновлення строку на оскарження вищезазначеної постанови є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 06 березня 2026 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 , розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно громадянина ОСОБА_1 виніс постанову № 221 про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. В постанові зазначено, що в процесі розгляду встановлено, що 05.03.2026 року близько 16:20 год. ОСОБА_1 , у супровіді органів Національної поліції, прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де було встановлено та особисто підтверджено останнім, що не має при собі військовий-обліковий документ військовозобов`язаного та відповідно не може його пред`явити за вимогою уповноваженої особи, про що особисто повідомив у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 порушив вимогу передбачену ч. 6 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». ОСОБА_1 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомив, що військово-обліковий документ у нього відсутній, він його залишив вдома, зазначив, що електронний кабінет військовозобов`язаного у нього теж відсутній, він його не реєстрував, додаток «Резерв+» не встановлений. Так, відповідно до вищезазначених норм Закону у період проведення мобілізації громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов?язані мати при собі військово-обліковий документ та пред?явити його за вимогою уповноваженого представника центру комплектування або поліцейського, а також представника прикордонної служби України. При цьому законодавцем встановлено обов?язкову вимогу фото-відео фіксації процесу пред?явлення та перевірки документів з застосуванням приладів та засобів фото-відео фіксації. Згідно з копією постанови, на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 25500,00 грн, у зв`язку з вчиненням ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідно до довідки №7726-5004040273 від 04.05.2026 ОСОБА_1 був взятий на військовий облік внутрішньо переміщеної особи, де фактичним місцем проживання є АДРЕСА_1 .

Позивач ОСОБА_1 є військовозобов`язаним, що підтверджується військово-обліковим документом із застосунку «Резерв+», що він знаходиться на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 (Воловець) та потребує проходження базової загальновійськової підготовки.

Згідно з застосунку «Резерв+» ОСОБА_1 є придатним до служби у в/ч забезпечення, ТЦК та СП , ВВНЗ, НЦ, закладах (установах), мед підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, ОЗ, охорони, де зазначена дата ВЛК 06.03.2026.

Відповідно до відповіді ІНФОРМАЦІЯ_4 , за результатами проведеної перевірки щодо дотримання вимог нормативно-правових актів України посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_8 під час призову ОСОБА_1 на військову службу встановлено, що в період з 06.03.2026 по 02.04.2026 ОСОБА_1 утримувався у ІНФОРМАЦІЯ_5 проти своєї волі.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон від 25.03.1992 року №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу».

Правила військового обліку встановлені Законом України «Про військовий обов`язок та військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядком організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затвердженим постановою КМУ №921 від 07.12.2016 року (далі - Порядок).

За змістом цих нормативно-правових актів, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави та ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період.

За визначенням у Законі України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (ст.ст. 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Частиною 5 ст. 258 КУпАП визначено, що протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), якщо особа не з`явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику.

Відповідно до ч. 6 ст. 22 Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.

Відповідно до п.п. 10-1 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що є додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 №1487, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану, зокрема, мати при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та пред`являти їх за вимогою уповноваженого представника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон.

Процедура перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов`язаних і резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи, організація медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби закріплена Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024.

Відповідно до п. 25 Порядку громадяни чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.

Згідно з п. 49 вищевказаного порядку у період проведення мобілізації (крім цільової) уповноважені представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейські, а також представники Держприкордонслужби мають право вимагати у громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу.

З аналізу вказаних правових норм можна зробити висновок, що призовники, військовозобов`язані та резервісти зобов`язані не лише мати військово-обліковий документ як такий, а мати відповідний документ при собі та пред`являти його за вимогою уповноважених осіб.

Необхідно також зазначити, що відповідно до Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №559 від 16.05.2024 передбачено, що військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов`язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559 Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа (п.1).

Військово-обліковий документ оформляється (створюється) та видається (замінюється): 1) в електронній формі - засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста та/або Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони та/або Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія), зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації); - у паперовій формі - на бланку, форма якого затверджується постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559.

Особа може мати на бланку лише один військово-обліковий документ (п. 2 Порядку № 559).

Згідно з п. 3 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа відомості, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває або був виключений з військового обліку Збройних Сил, СБУ, розвідувального органу, повинні відповідати відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів. У разі коли відомості, зазначені у графах 1-5, 13 та 14 військово-облікового документа на бланку, не відповідають відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, він вважається недійсним (крім військово-облікових документів військовозобов`язаних та резервістів СБУ, розвідувальних органів).

Пунктом 6 Порядку визначено, що військово-обліковий документ в електронній формі формується засобами: електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста, зокрема з використанням його мобільного додатка; державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони; порталу Дія, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації).

Військово-обліковий документ в електронній формі (у тому числі роздрукований) та військово-обліковий документ у паперовій формі мають однакову юридичну силу.

Згідно з п. 14 Порядку № 559 військово-обліковий документ на бланку видається (замінюється) за письмовою заявою громадянина України районним (міським) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки або його відділом (відповідним органом СБУ, підрозділом розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку або виключення з військового обліку у випадках, зокрема, якщо призовник, який перебував на військовому обліку до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 559, не отримував посвідчення призовника, а військовозобов`язаний та резервіст - військового квитка осіб рядового, сержантського і старшинського складу, військового квитка офіцера запасу або тимчасового посвідчення військовозобов`язаного.

Для отримання (заміни) військово-облікового документа на бланку громадянин зобов`язаний особисто звернутися з письмовою заявою до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (відповідного органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку або виключення з військового обліку та надати кольорову фотокартку встановленого розміру (пункт 17 Порядку № 559).

Як вбачається з матеріалів справи, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Частина третя статті 210-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період, у вигляді штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Представник позивача у позовній заяві посилається на наявність у позивача сформованого військово-облікового документу в роздрукованій формі з застосунку «Резерв+» під час його затримання співробітниками органів Національної поліції.

Відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" електронний кабінет це персональний кабінет (захищений відокремлений веб-сервіс), за допомогою якого призовнику, військовозобов`язаному, резервісту, який пройшов електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації про його персональні та службові дані, а також до послуг. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.

Суд враховує лист Міністерства оборони України від 31.07.2024 щодо офіційного роз`яснення юридичної сили електронного та паперового військово-облікового документу, в якому вказано, що наявність у особи військово-облікового документа в електронній формі, наприклад, у відповідному застосунку мобільного телефону, або у вигляді роздрукованого військово-облікового документу з QR кодом, є рівнозначним військово-обліковому документу у паперовій формі, оскільки усі вони мають однакову юридичну силу.

Крім того, суд зазначає, що уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський зобов`язані, з 17.07.2024, здійснювати фото і відеофіксацію процесу пред`явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото та відеофіксації.

Про це також зазначено у оскаржуваній постанові №3047 від 22 липня 2024 року.

Під час оформлення постанови № 221 від 06 березня 2026 року, зазначено, що відповідно до вимог закону, здійснювалась відеофіксація вимоги пред`явлення військово-облікового документа.

Водночас, відповідачем не долучено до матеріалів справи відеозапис, який міг підтвердити чи спростувати обставини події, що стала підставою винесення протоколу № 221 від 05 березня 2026 року та оскаржуваної постанови.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (фото або відеозаписом правопорушення).

Крім того, у постанові №221 від 06.03.2026 зазначено, наступний абзац «Як слідує з протоколу про адміністратвине правопорушення № 221 від 05.03.2026 року, ОСОБА_3 , у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив, що військово-обліковий документ у нього відсутній».

Втім, ІНФОРМАЦІЯ_9 не надав до суду відзиву на позовну заяву та жодних доказів до матеріалів справи не пред`явлення ОСОБА_1 військово-облікового документу у застосунку "Резерв +" та протоколу про адміністративне правопорушення №221 від 05.03.2026 року.

Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена відповідно до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.

Відповідно до ст.248 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.

Відповідно до ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Отже саме на відповідача як орган, який уповноважений розглядати справи про адміністративне правопорушення відповідальність за яке передбачена ст. 210-1 КУпАП покладено обов`язок щодо встановлення всіх фактичних обставин та дотримання процедури розгляду визначеної ст. 278 КУпАП.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною 2 статті 58 Конституції України передбачено, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.

За змістом ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з ч.1 ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

У зв`язку із застосуванням принципу презумпції невинуватості, саме уповноважена посадова особа, що виявила факт адміністративного правопорушення, повинна зібрати докази наявності події і складу адміністративного правопорушення, винуватості особи, тобто «поза розумним сумнівом» довести наявність законних підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Відтак саме відповідач несе тягар доказування правомірності своїх дій та рішень, і саме відповідач не надав жодних доказів законності й обґрунтованості оскаржуваної постанови.

Суд зауважує, що відповідач, як представник державного органу, наділеного повноваженнями щодо виявлення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності, у своїй діяльності має керуватися виключно законом та діяти відповідно до нього.

Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, поміж іншого, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справ та посилання на норму закону, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення.

Отже, суд, з урахуванням положень пункту 4 частини третьої статті 2, частини другої статті 77 та частини четвертої статті 159 КАС України вважає, що доводи позивача щодо відсутності доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення та належної його фіксації є обґрунтованими, а відповідач доказів на спростування наведеного не надав.

Згідно зі ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Ухвалюючи це судове рішення суд керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення позову, скасування постанови про накладення на позивача ОСОБА_1 адміністративного стягнення, закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення та стягнення з відповідача на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір.

Враховуючи вищенаведене, керуючись, ст.ст. 19, 58 Конституції України, Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», Законом України «Про оборону», ст.ст.7, 9, 210-1, 235, 245, 251, 268, 279 КУпАП, ст. ст. 2, 5, 72-77, 121, 122, 139, 243-246, 250-251, 286, 295 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Позов задовольнити.

Скасувати постанову №221 від 06 березня 2026 року, винесену ІНФОРМАЦІЯ_10 в особі ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , майора ОСОБА_4 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 25500,00 гривень.

Справу про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄРДПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 532,48 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: О.Г.Літвінова