Вирок від 22 вересня 2026 р. у справі №626/2828/26 — Берестинський районний суд Харківської області

Справа № 626/2828/26

Провадження № 1-кп/626/339/2026

БЕРЕСТИНський районний суд Харківської області

В И Р О К

Іменем України

23 вересня 2026 року м. Берестин

Берестинський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

при секретарі: ОСОБА_2 ,

за участю прокурора: ОСОБА_3 (відеоконференція),

захисника: ОСОБА_4 (відеоконференція),

обвинуваченого: ОСОБА_5 (відеоконференція),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Берестин кримінальне провадження №62024170020008906 від 17.10.2024 року за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с.Степне, Запорізької області, українцю, громадянину України, який має середню спеціальну освіту, військовослужбовця, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , розлучений, який має середньо-спеціальну освіту, раніше судимий:

1)13.05.2016р. Запорізьким районним судом Запорізької області за ч.2 ст.185 КК України до покарання у вигляді обмеження волі строком на 2 роки;

2)18.11.2021р. Запорізьким районним судом Запорізької області за ч.1 ст.185, ч.3 ст.185, ч.1 ст.70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки 3 місяці, на підставі ст.75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки,

- 18.05.2023 знятий з обліку Запорізького РВ №1 ФДУ «Центр пробації» в Запорізькій області, -

- в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185, ч.5 ст.407, ч.4 ст.408 КК України,

В С Т А Н О В И В:

07.11.2023 відповідно до витягу з наказу №289 (по стройовій частині) командира військової частини НОМЕР_1 , солдата ОСОБА_7 було призначено на посаду стрільця-санітара 1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення, він вважається таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Відповідно до Указу Президента України ОСОБА_8 від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

В подальшому, відповідними Указами Президента України ОСОБА_8 , правовий режим воєнного стану в Україні продовжувався та діє до теперішнього часу.

Згідно з вимогами ст.1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до ст.65 Конституції України, ст.17 Закону України «Про оборону України», ст.1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.

Будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, солдат ОСОБА_7 відповідно до вимог ст.ст.9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби ЗСУ (надалі Статуту), ст.ст.1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, суворо дотримуватися Статутів ЗСУ(надалі Статуту), бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.

Разом з цим, солдат ОСОБА_7 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин за наступних обставин.

Так, ОСОБА_7 , проходячи військову службу за мобілізацією на посаді стрільця-санітара 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст.65 Конституції України, ст.17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст.9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою тимчасового ухилення від проходження військової служби, 19.02.2024, не з`явився вчасно на службу з щорічної основної відпустки, без поважних причин, тим самим самовільно залишив місце тимчасової дислокації підрозділів військової частини НОМЕР_1 розташованого поблизу населеного пункту АДРЕСА_3 , внаслідок чого свої службові обов`язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до місця служби та військової частини не приймав та про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляв, та незаконно перебував за межами місця несення служби до 02.11.2025, а саме до моменту повернення на військову службу.

Крім того, ОСОБА_7 , в подальшому проходячи військову службу за контрактом на посаді солдату військової частини НОМЕР_2 , в порушення вимог ст.65 Конституції України, ст.17 Закону України «Про оборону України», ст.1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст.9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою ухилення від проходження військової служби, 07.11.2025, самовільно залишив пункт тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_2 в районі населеного пункту АДРЕСА_4 , внаслідок чого свої службові обов`язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до місця служби та військової частини не приймав та про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляв, та незаконно перебував за межами місця несення служби.

Крім того, ОСОБА_7 30 квітня 2026 року, у денний час доби, в період часу з 16:45 але не пізніше 16 год. 54 хв. маючи прямий умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, таємно, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, знаходячись біля службового входу до районної адміністрації ЗМР по Космічному району, який розташований за адресою: м.Запоріжжя вул.Чумаченка, буд.32, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає та вони залишаться непоміченими, викрав електросамокат марки «Хіаомі» моделі «W4 Pro» у корпусі чорного кольору та зник з місця скоєння злочину та розпорядився ним на власний розсуд, спричинивши ОСОБА_9 матеріальний збиток на суму 8333грн. 33коп.

Допитаний в судовому обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень, свою вину за наведених вище обставин визнав в повному обсязі, не оспорював факти викладені в обвинувальному акті та показав, як викладено вище, а саме що прокурором всі обставини викладені вірно та пояснив, що дійсно 07.11.2023 відповідно до витягу з наказу №289 командира військової частини НОМЕР_1 його було призначено на посаду стрільця-санітара 1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення, він вважається таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою. Однак в подальшому, він діючи з метою тимчасового ухилення від проходження військової служби, 19.02.2024, не з`явився вчасно на службу з щорічної основної відпустки, без поважних причин, тим самим самовільно залишив місце тимчасової дислокації підрозділів військової частини НОМЕР_1 розташованого поблизу населеного пункту Липці, Харківської області до 02.11.2025, а саме до моменту повернення на військову службу.

Крім того, в подальшому, а саме 07.11.2025 року він знову діючи з метою ухилення від проходження військової служби, самовільно залишив пункт тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_2 в районі населеного пункту Берестин, Харківської області, внаслідок чого свої службові обов`язки не виконував, час проводив на власний розсуд, в органи військового та цивільного управління не повідомляв, та незаконно перебував за межами місця несення служби.

Крім того, ОСОБА_7 30 квітня 2026 року, у денний час доби, він таємно з корисливих мотивів, знаходячись біля службового входу до районної адміністрації ЗМР по Космічному району, який розташований за адресою: м.Запоріжжя вул.Чумаченка, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, викрав електросамокат марки «Хіаомі» моделі «W4 Pro» у корпусі чорного кольору та зник з місця скоєння злочину та розпорядився ним на власний розсуд.

У скоєному розкаюється, усвідомив свою протиправну поведінку та просить призначити йому мінімальне покарання, готовий після вироку повернутися до лав ЗСУ.

Потерпілий ОСОБА_9 до суду не з`явився, при цьому від нього надійшла заява, що будь яких претензій морального чи матеріального характеру до обвинуваченого він не має, покарання призначити на розсуд суду, самокат йому повернуто.

Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорювали всі обставини справи, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз`яснивши учасникам процесу положення ч.3 ст.349 КПК України провів судовий розгляд даної справи щодо всіх її обставин, визнавши недоцільним дослідження тих доказів по справі, які ніким не оспорюються, а обмежився дослідженням даних про особу обвинуваченого, які можуть вплинути на призначення останньому міри та виду покарання.

За таких обставинах суд вважає, що винуватість ОСОБА_7 у скоєнні інкримінованих кримінальних правопорушень доведена повністю і кваліфікує його дії:

- за ч.5 ст.407 КК України, як самовільне залишення місця служби військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного часу;

- за ч.4 ст.408 КК України, як нез`явлення на службу з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану;

- за ч.4 ст.185 КК України, як крадіжка, тобто таємне вчинення викрадення чужого майна, вчинена в умовах воєнного стану.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд керується ст.50, 65-67 КК України, яке має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Також ст.65 КК України передбачає, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Вивченням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_7 встановлено, що останній раніше судимий, має постійне місце мешкання, де характеризується посередньо, на момент скоєння злочинів був військовослужбовцем, на обліку у лікаря психіатра та нарколога, не перебуває.

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_7 суд визнає повне визнання провини, каяття, відсутність претензій з боку потерпілого.

Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд, враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення; дані про його особу, викладені вище; обставини, які пом`якшують покарання, факт повернення викраденого майна потерпілому, і вважає, що покарання ОСОБА_7 , яке необхідно і достатньо для його виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, повинно бути призначено в межах санкції інкримінованих йому кримінальних правопорушень, у виді позбавлення волі.

Крім того, оскільки ОСОБА_7 скоїв кілька кримінальних правопорушень, то суд вважає за необхідне застосувати положення ч.1 ст.70 КК України, призначивши йому покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш сурового покарання більш суровим.

При цьому, з урахуванням конкретних обставин справи та характеру скоєного, то підстав для застосування ст.75 КК України та звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням чи призначення покарання з урахуванням ст.69 КК України, суд не вбачає.

Що стосується міри запобіжного заходу та початку строку відбування покарання обвинуваченому, то суд виходить з наступного.

Відповідно до матеріалів справи, стосовно ОСОБА_7 міра запобіжного заходу в рамках даного кримінального провадження обрана у вигляді тримання під вартою, ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 12.08.2026 року і останній знаходиться під вартою з моменту фактичного затримання в залі суду після оголошення даної ухвали слідчого судді, тобто з 12.08.2026 року, в зв`язку з чим саме з цієї дати і необхідно рахувати строк тримання під вартою, зарахувавши його в строк відбування покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 до набрання вироком чинності, залишити раніше обрану – тримання під вартою.

Питання щодо речових доказів вирішити відповідно до ст.100 КПК України, скасувавши при цьому накладений арешт, ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 08.05.2026 року.

Документально підтверджені судові витрати, відповідно до ст.124 КПК України, необхідно стягнути з обвинуваченого. Цивільний позов по справі, відсутній.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.373-376 КПК України, суд,

З А С У Д И В:

ОСОБА_10 визнати винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.408, ч.5 ст.407, ч.4 ст.185 КК України і призначити йому покарання:

- за ч.4 ст.408 КК України у вигляді 5 років 6 місяців позбавлення волі;

- за ч.5 ст.407 КК України у вигляді 5 років 1 місяць позбавлення волі;

- за ч.4 ст.185 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання у вигляді 5(п`яти) років 6(шести) місяців позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_7 до набрання вироком чинності залишити раніше обрану у вигляді тримання під вартою.

Строк тримання під вартою ОСОБА_7 , необхідно рахувати з моменту фактичного затримання, тобто з 12.08.2026 року, зарахувавши його в строк відбування покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Речові докази по справі: електросамокат марки «Хіаомі» моделі «W4 Pro», що переданий потерпілому ОСОБА_9 на зберігання під розписку – залишити у власності останнього.

Накладений арешт, ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 08.05.2026 року на електросамокат марки «Хіаомі» моделі «W4 Pro» - скасувати.

Витрати за проведення судової товарознавчої експертизи Запорізького НДЕКЦ МВС України №СЕ-19/108-26/9043-ТВ від 20.05.2026р., вартістю 2888,16 грн. – стягнути з засудженого ОСОБА_7 на користь держави.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Берестинський районний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя