Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №398/5365/26 — Кропивницький апеляційний суд

Кропивницький апеляційний суд

№ провадження 33/4809/440/26 Головуючий у суді І-ї інстанції Голосеніна Т. В.

Справа № 398/5365/26 Доповідач в колегії апеляційного суду Олексієнко І. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2026 року. м. Кропивницький

Кропивницький апеляційний суд у складі:

головуючого судді Олексієнко І.С.,

за участі секретаря судового засідання Пояркової Ю.Д., особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Гулян Я.В., потерпілої ОСОБА_2 та її представника – адвоката Малиновської Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кропивницький дистанційно в режимі відеоконференці, справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Гулян Я.В. на постанову Олександріського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19.08.2026, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт.Приютівка, Олександрійського району, громадянина України, зареєстрований та проживає: АДРЕСА_1

визнано винним за ст.173-2 ч.1 КУпАП і накладенно стягнення у виді штрафу у розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн.

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19.08.2026 ОСОБА_1 визнаний винним за те, що він 29 липня 2026 року о 15 год. 30 хв. перебуваючи у м.Олександрія, біля ДНЗ №39, вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно колишньої співмешканки ОСОБА_2 , а саме ображав та принижував, чим могло бути завдано шкоди її психологічному здоров`ю, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.173-2 КУпАП.

Своє рішення суд мотивував тим, що вина ОСОБА_1 підтверджується матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення від 04.08.2026 серії ВАД № 487872, який складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП та в якому розкрито суть адміністративного правопорушення; рапортом працівника поліції Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області від 29.07.2026; протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 29.07.2026; поясненнями ОСОБА_2 від 29.07.2026; формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства.

У поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 – адвокат Гулян Я.В. не погоджуючись з рішенням суду, оскаржує його з мотивів незаконності, необґрунтованості, винесеною без з`ясування всіх обставин подій. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою закрити провадження про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Свої вимоги обґрунтовує тим, що в оскаржуваній постанові суд зазначив, що ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечив проти правопорушення. При цьому, зазначене не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_1 в судовому засіданні присутній не був та пояснень не надавав. Зазначає, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 існує майновий спір щодо спільного майна. ОСОБА_2 намагається досягти мети будь-яким способом зв`язку з чим вже неодноразово повідомляла в поліцію про вчинення щодо неї домашнього насилля, але при цьому також і притягувалася до адміністративної відповідальності з безпідставний виклик поліції. Крім того, протокол про адміністративне правопорушення від 04.08.2026р. складений зі слів потерпілої, не містить інформації про докази, про свідків тощо. У протоколі ОСОБА_1 зазначив, що з ним не згоден та не допускав образ чи принижень ОСОБА_2 . Зазначає про те, що згідно протоколу подія відбулася близько 15:30 біля ДНЗ №39. В той же час, ОСОБА_1 в зазначений час там не перебував, оскільки знаходився на робочому місці та виконував свої обов`язки. В той же час, згідно рапорту від 29.07.2026р. о 17:15 надійшло повідомлення, від ОСОБА_3 , яка зазначила, що по АДРЕСА_2 хвилин тому її колишній співмешканець ОСОБА_1 постійно вчиняє психологічне насильство, пише СМС повідомлення, курить траву. Отже, зазначені докази у постанові, які враховані як докази вини судом першої інстанції, не узгоджуються між собою, не містять прямих доказів вини ОСОБА_1 , спростовуються доказами, долученими до апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та висновок його захисника-адвоката Гулян Я.В., які підтримали подану апеляційну скаргу, потерпілу ОСОБА_2 , її представника - адвоката Малиновську Н.О., які заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просила постанову суду залишити без зміни, перевіривши доводи скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції є складовою конституційного права особи на судовий захист. Перегляд судових рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржувану постанову винесено 19.08.2026, однак текст постанови направлено ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку 21.08.2026 та вручено 29.08.2026, що підтверджується супровідним листом суду, поштовим конвертом. 29.08.2026 є останнім днем строку, який припадає на вихідний день - суботу, у зв`язку з чим причини пропуску строку є поважними, та апеляційна скарга подана до суду в перший робочий день, а саме 31.08.2026.

Відтак, розглянувши клопотання про поновлення строку, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд вважає за необхідне поновити захиснику строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин.

Згідно з ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст.ст.245, 280 КУпАПпровадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

З`ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положеньст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст.252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Положеннями статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частина 1 ст. 173-2 КУпАП визначає, що вчинення насильства в сім`ї, - умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений.

Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства врегульовані Законом України «Про запобігання та протидію домашнього насильства»

Визначення поняття домашнього насильства також надано і у Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (Стамбульська конвенція) відповідно до положень якої «домашнє насильство» означає всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в лоні сім`ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжями або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні або незалежно від того, чи проживав правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні.

Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи (п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Об`єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характер) (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання чи можливості завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 173-2 КУпАП необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.

Проте, на переконання апеляційного суду, наведених вимог закону місцевим судом не дотримано у повному обсязі.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 487872 від 04 серпня 2026 року, ОСОБА_1 ставиться у провину те, що він 29 липня 2026 року о 15 год. 30 хв. перебуваючи у м. Олександрія, біля ДНЗ №39, вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно колишньої співмешканки ОСОБА_2 , а саме ображав та принижував, чим могло бути завдано шкоди її психологічному здоров`ю, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.173-2 КУпАП.

Допитаний в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснив, що 29.07.2026 о 15 год. 30 хв. у м. Олександрія, біля ДНЗ №39, він не вчинив домашнє насильство, такоїподії, взагалі не було. Вказав, що він працює слюсарем з експлуатації та ремонту газового устаткування ТОВ «Газорозподільчі мережі України», і в той день перебував на робочому місці, їздив по адресах згідно нарядів допусків на проведення газонебезпечних робіт, а саме міняв лічильники. Графік його роботи з 08.00 -17.00 год. Вказав, що між ним та потерпілою існує майновий спір та спір щодо встановлення місця проживання їх спільної дитини. Потерпіла штучно створює ситуації та надає суду викривлену інформацію з метою обмежити його право на участь у вихованні та спілкуванні з дитиною. Поряд з цим, зазначив, що потерпіла притягувалась раніше до адміністративної відповідальності за завідомо неправдивий виклик працівників поліції, про те, що він нібито її побив.

Допитана в суді апеляційної інстанції потерпіла ОСОБА_2 заперечила проти пояснень ОСОБА_1 зазначивши, що 29.07.2026 о 15 год. 30 хв. останній вчинив стосовно неї домашнє насильство біля ДНЗ №39, куди вона прийшла за дитиною. Ображав та принижував її, однак причину таких образ в той день не назвала. Вказала, що ОСОБА_1 приїхав на власному автомобілі і забрав дитину, пізніше вона по телефону в цей день просила, щоб він повернув дитину до неї додому.

Разом з тим, перевіркою відповіді наданої на запит сторони захисту з ТОВ «Газорозподільчі мережі України», вбачається, що 29.07.2026 в проміжок часу з 14.00 до 16.00 год ОСОБА_1 , як слюсар з експлуатації та ремонту газового устаткування, згідно нарядів допусків на проведення газонебезпечних робіт виконував роботи за адресами: АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_5 ; АДРЕСА_6 ; АДРЕСА_7 .

Згідно рапорту поліції вбачається, що від ОСОБА_2 29.07.2026 о 17.15 год. надійшло повідомлення на службу 102 про те, що 29.07.2026 о 17.14 год. за адресою АДРЕСА_8 , колишній співмешканець вчиняє психологічне насильство, пише смс-повідомлення.

За таких обставин, докази наявні в матеріалах справи не підтверджують вчинення домашнього насилля, яке ставиться у провину ОСОБА_1 , оскільки з фактичних обставин справи встановлено, що у день, час і місце вчинення правопорушення, останній перебував на робочому місці. Доказів перебування ОСОБА_1 біля ДНЗ №39 матеріалами справи не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення як документ, що засвідчує факт неправомірних дій та є одним з основних джерел доказів, складається за встановленою формою і має містити дані, необхідні для вирішення адміністративної справи.

А тому, предмет судового розгляду обмежений даними, які вказані в протоколі про адміністративне правопорушення та які визначають його суть.

Апеляційний суд вважає, що органом, який склав протокол про адміністративне правопорушення не виконано вимог ст. 251 КУпАП щодо надання доказів на вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства.

Згідно ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення.

Ні районний суд, ні апеляційний суд не мають права перебирати на себе визначений ст. 251 КУпАП обов`язок збирання доказів.

На переконання апеляційного суду, при прийнятті рішення про винуватість ОСОБА_1 суддя першої інстанції не звернув уваги на належність, допустимість та достатність доказів вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Отже, викладені в оскарженій постанові висновки про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, слід вважати такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

За вимогами статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

З огляду на викладене, апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржену постанову судді скасувати, а справу закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Поновити захиснику ОСОБА_1 – адвокату Гулян Я.В. строк на апеляційне оскарження постанови Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19.08.2026.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 – адвоката Гулян Я.В. задовольнити, а постанову Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19.08.2026 щодо ОСОБА_1 - скасувати, а провадження по справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Кропивницького

апеляційного суду І.С. Олексієнко