Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №405/1193/25 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 вересня 2026 року м. Кропивницький

справа № 405/1193/25

провадження № 22-ц/4809/197/26

Кропивницький апеляційний суд в складі:

головуючого судді – Дуковського О.Л. (суддя - доповідач),

суддів – Дьомич Л.М., Письменного О.А.,

учасники справи:

позивач – Товариствj з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою Вербицького Ярослава Володимировича, який представляє інтереси ОСОБА_1 , на рішення Подільського районного суду м. Кропивницького від 10 червня 2025 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2025 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» (далі по тексту ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 100047654 від 10.12.2021 у розмірі 42 950,44 грн, з яких: 11 382 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 30 567,44 грн - сума заборгованості за відсотками; 1001 грн - заборгованість за комісією.

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на належне повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання після відступлення позивачу права грошової вимоги, а також останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора, а тому з нього підлягає стягненню відповідна заборгованість у повному обсязі.

Рішенням Подільського районного суду м. Кропивницького від 10.06.2025 позов ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорамизадоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ«ФК «ЄАПБ» суму заборгованості за кредитним договором № 100047654 від 10.12.2021 року в розмірі 42 950,44 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ«ФК «ЄАПБ» 3 028 грн судового збору.

Рішення районного суду мотивовано тим, що позивач довів належними та допустимими доказами факт, що сторонами погоджено розміри наданих кредитів, розміри та підстави стягнення процентів за користування кредитними коштами, а відповідачем не надано суду доказів виконання взятих на неї фінансових зобов`язань за спірними кредитними договорами та погашення боргу, а також не надано доказів, що підтверджують їх заперечення проти позову, а тому суд погоджується з аргументами позивача та вважає, що позов слід задовольнити та стягнути з відповідача заборгованість за кредитними договорами.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням районного суду Вербицький Я.В., який представляє інтереси ОСОБА_1 ,просить прийняти до розгляду апеляційну скаргу, а рішення районного суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, ухвалене з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права та без повного з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи.

Посилається на те, що розрахунки заборгованості, які були надані позивачем не можуть бути доказом наявності заборгованості, оскільки ці розрахунки є документом, який складений самим позивачем, який повністю залежить від волі позивача та не є документом первинного бухгалтерського обліку.

Також вказує на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази передачі права вимоги до відповідача від первісних кредиторів до позивача.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а рішення залишити без змін. Вказує на те, що факт укладення договорів доведено належними та допустимими доказами, а відповідач у свою чергу намагається уникнути виконання взятих на себе зобов`язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Згідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Статтею 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Судове рішення, ухвалене судом першої інстанції, відповідає вищезазначеним вимогам і колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із ст. 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Отже, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором.

Із прийняттям Закону України Про електронну комерцію № 675-VIII від 03.09.2015, який набрав чинності 30.09.2015 на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Статтею 3 вказаного Закону регламентовано, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).

За змістом статті 12 вказаного Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом першої інстанції встановлено,що 10.12.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 100047654 в електронній формі в особистому кабінеті відповідача, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та\або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, відповідно до п. 6 Кредитного договору, порядок (технологія) укладення договору та спосіб ідентифікації, верифікації позичальника.

Відповідно до п.2.1. кредитного договору ТОВ «Мілоан» надало відповідачу кредитні кошти у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, - реквізити якої надані ним первісному кредитору з метою отримання кредиту.

Згідно з п.1.1. Кредитного договору, кредит вважається наданим в день перерахування ТОВ «Мілоан» грошових коштів у сумі, визначеній у п.1.2. кредитного договору, за реквізитами, зазначеними у п.2.1. Кредитного договору.

16.07.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 16072024, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» передало (відступило) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників від 16.07.2024 до договору факторингу № 16072024 від 16.07.2024 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 42 950,44 грн, з яких: 11 382 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 30 567,44 грн - сума заборгованості за відсотками; 1001 грн - заборгованість за комісією.

Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора.

З огляду на викладене, на підставі наявних у матеріалах справи доказів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у даній справі Кредитний договір підписано Позичальником шляхом введення одноразового ідентифікатора (одноразового пароля). Судом також правильно враховано, що без здійснення входу на сайт ТОВ «Мілоан» та без введення відповідачкою одноразового ідентифікатора, що означає підписання електронного повідомлення про прийняття пропозиції (акцепту), кредитний договір між позичальником і відповідачем не був би укладеними.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, від 28.04.2021 у справі № 234/7160/20, від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20, від 18.06.2021 у справі № 234/8079/20, від 14.06.2022 у справі № 757/40395/20, від 12.08.2022 у справі № 234/7297/20, від 09.02.2023 у справі № 640/7029/19.

З урахуванням викладеного, встановивши, що без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не був би укладений сторонами, суд дійшов обґрунтованого висновку, що цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Не заслуговують на увагу суду доводи апеляційної скарги про те, що надані позивачем докази не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит, перевірити розмір спірної заборгованості, порядок її нарахування, а також підстав та порядку нарахування відсотків за користування кредитом.

Доводи апеляційної скарги про те, що матеріали судової справи не містять доказу виконання сторонами договору факторингу, а саме підтвердження оплати за зазначеним договором, суд не бере до уваги, з огляду на те, що умовами договорів факторингу, на підставі яких ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права вимоги до відповідача за кредитним договором, яким передбачено, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржника відбувається в момент підписання сторонами Акта прийому-передачі Реєстру Боржників, а тому позивач набув права вимоги до відповідача за договором в момент підписання відповідних актів, які містяться в матеріалах справи.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

За змістом ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який представляє інтереси ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Подільського районного суду м. Кропивницького від 10 червня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови у випадку, передбаченому ст. 389 ЦПК України.

Головуючий суддя: О.Л. Дуковський

Судді: Л.М. Дьомич

О.А. Письменний