Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №347/1209/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 347/1209/26

Провадження № 22-ц/4808/1638/26

Головуючий у 1 інстанції ДРАЧ Д. С.

Суддя-доповідач Луганська

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Луганської В.М.

суддів: Девляшевського В.А., Василишин Л.В.,

за участю секретаря – Гудяк Х.М.,

учасники справи

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Івано-Франківського апеляційного суду цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 25 червня 2026 року, ухвалене в складі судді Драч Д.С.,

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

в с т а н о в и в:

У травні 2026 року ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що сторони від шлюбу мають дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом із позивачем і перебуває на її повному утриманні.

З початку 2024 року позивач з відповідачем почала проживати окремо і останній перестав надавати будь-яку матеріальну на утримання неповнолітньої дитини.

Рішенням Косівського районного суду від 23.05.2024 року шлюб між сторонами розірвано.

Зазначає, що для забезпечення належного рівня життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини на утримання потрібно не менше 10 000 грн на дитину для забезпечення витрат на: їжу, одяг та взуття, ліки, витрати на шкільне навчання, відпочинок, дозвілля та інше.

Власного доходу ОСОБА_1 недостатньо для забезпечення належного рівня життя та гармонійного розвитку дитини, а добровільно надавати матеріальну допомогу відповідач відмовляється.

Просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу), але менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно,починаючи стягнення з дня подачі позову і до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 25 червня 2026 року задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 19.05.2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, у якій посилається на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а також за невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення Косівського районного суду скасувати.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що суд першої інстанції не дослідив повно та об`єктивно всі обставини справи. У справі відповідачем подано докази, які підтверджують відсутність у нього постійного місця роботи; нерегулярний характер доходів; стан здоров`я; добровільне утримання дитини; необхідність визначення аліментів у твердій грошовій сумі.

Матеріали справи містять документальні підтвердження відсутності працевлаштування та фактичного рівня доходів скаржника

Зазначає, що суд не встановив розміру фактичного доходу відповідача, регулярності його надходження та здатності сплачувати аліменти у присудженому судом розмірі.

Водночас, згідно зі статтею 182 Сімейного кодексу України, саме ці обставини є визначальними при вирішенні питання про спосіб та розмір аліментів.

Суд залишив поза увагою надані відповідачем медичні документи, які підтверджують наявність у нього захворювань та потребу в лікуванні, а саме: висновок МРТ поперекового відділу хребта від 09.07.2026 р. із діагнозом: остеохондроз, спонделоартроз, екструзія, протрузія диска, дегенеративний стеноз хребетного каналу; консультативний висновок спеціаліста Косівської ЦРЛ від 17.06.2026 р.; результати комп`ютерної томографії № 1400 від 16.06.2026 р.

Суд не дослідив докази добровільного утримання дитини, на підтвердження чого ним було надано платіжні інструкції АТ КБ «ПриватБанк» за 2024–2026 роки про перерахування коштів.

Суд безпідставно відмовив у визначенні аліментів у твердій грошовій сумі У відзиві відповідач не заперечував свого обов`язку щодо утримання дитини, та просив визначити аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 2000 грн щомісячно, однак суд першої інстанції залишив поза увагою обґрунтування та не зазначив жодних мотивів і правових підстав, з яких дійшов висновку про неможливість застосування саме такого способу стягнення аліментів.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_5 посилається на безпідставність доводів апеляційної скарги, просить рішення суду залишити без змін, зазначивши, що після розірвання шлюбу дитина проживає з матір`ю і перебуває на її повному утриманні, на належне забезпечення потреб дитини необхідно щонайменше 10 000 гривень щомісяця. Самостійно покрити ці витрати позивачка не може, тому батько, який є здоровим та працездатним, зможе сплачувати аліменти на рівні 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу).

У судове засіданні ОСОБА_6 не з`явився, про розгляд справи повідомлений у встановленому законом порядку, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

У судове засіданні ОСОБА_1 не з`явилася, направивши на адресу суду заяву про розгляд справи без її участі.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справу.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає можливим провести судовий розгляд справи без учасників справи, які повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що заявлена вимога про стягнення аліментів у розмірі 1/4 частки доходу підлягає задоволенню.

Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано на підставі рішення Косівського районного суду від 23.05.2024 року у справі № 347/632/24.

Сторони є батьками – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 11.12.2019 року.

ОСОБА_1 з дочкою ОСОБА_4 зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 ), що підтверджується витягом з реєстру Косівської територіальної громади від 21.10.2025 року.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом (пункт 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»).

Положеннями частини третьої статті 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Положеннями статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Держава має вживати необхідних заходів щодо надання допомоги батькам у здійсненні цього права.

За змістом статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі (частина перша статті 184 СК України у тій же редакції Кодексу).

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Встановивши, що дитина проживає разом із матір`ю, враховуючи обов`язок обох батьків утримувати до повноліття своїх дітей, повноцінно забезпечувати їх інтереси, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення аліментів у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 19.05.2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Наявність у відповідача статусу безробітного, що підтверджує скаржник довідкою центру зайнятості або відсутність офіційного працевлаштування, не свідчать про повну відсутність у платника будь-яких доходів і не звільняють його від обов`язку утримувати дитину. Працездатна особа зобов`язана забезпечувати дитину незалежно від тимчасової відсутності роботи. Відсутність постійного офіційного заробітку не є перешкодою для визначення аліментів у частці від доходу (1/4), оскільки в разі відсутності роботи заборгованість розраховується виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості (що захищає мінімальний рівень забезпечення дитини), тому доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.

Посилання скаржника на висновки МРТ та КТ (остеохондроз, протрузії, екструзії) чи консультації лікарів не доводять повної чи часткової втрати професійної працездатності відповідача. Будь-яких доказів обмеження чи протипоказань до виконання будь-якої праці медичні документи не містять.

Колегія суддів зазначає, що частина 3 статті 181 СК України закріплює диспозитивне право вибору способу стягнення аліментів виключно за позивачем , оскільки воно належить тому з батьків, з ким проживає дитина. При цьому відсутність окремого обґрунтування щодо відхилення доводів відповідача не є істотним порушенням процесуального закону, якщо суд ухвалив рішення в межах позовних вимог позивача. В цій частині доводи апеляційного скарги є безпідставними.

Посилання скаржника на те, що суд не врахував дотримання ним встановлених судом строків на подання відповіді на відзиву саме по собі не свідчить про істотне порушення норм процесуального права і не є підставою для скасування судового рішення.

На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. При вирішенні вказаної справи судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 25 червня 2026 року ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування по доводам апеляційної скарги не має.

Оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню, то апеляційний суд не здійснює перерозподіл судових витрат у суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст.367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, Івано-Франківський апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 25 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 24 вересня 2026 року.

Головуючий В.М. Луганська

Судді: В.А. Девляшевський

Л.В. Василишин