Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №344/6503/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 344/6503/26

Провадження № 22-ц/4808/1660/26

Головуючий у 1 інстанції Кіндратишин Л. Р.

Суддя-доповідач Томин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючої Томин О. О.,

суддів: Бойчука І. В., Пнівчук О. В.,

за участю секретаря Кузнєцов В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Тихонюк Тетяни Богданівни на заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 19 червня 2026 року, ухвалене в складі судді Кіндратишин Л. Р. у м. Івано-Франківську, у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа – ОСОБА_2 , про внесення змін до актових записів про народження дітей,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діяла адвокат Тихонюк Тетяна Богданівна, звернувся до суду з позовом до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа – ОСОБА_2 , про внесення змін до актових записів про народження дітей.

В обґрунтування позову вказав, що рішенням Тисменицького районного суду від 02 грудня 2025 року у справі № 344/17636/25 його визнано усиновлювачем дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вказаним рішенням усиновлення здійснено без внесення змін до актових записів про народження дітей у частині відомостей про батька. Під час розгляду справи про усиновлення ОСОБА_1 не заявляв таких вимог. Це було зумовлено врахуванням найкращих інтересів дітей, їхнім бажанням зберегти свої персональні дані, у тому числі по-батькові, необхідністю уникнення додаткового психологічного навантаження та забезпечення їх поступової соціальної адаптації після усиновлення.

Однак, наразі виникла необхідність юридичного оформлення статусу батька шляхом внесення відповідних змін до актових записів про народження дітей, що забезпечить належну реалізацію його батьківських прав та обов`язків, а також прав та законних інтересів дітей.

Позивач вказує, що після усиновлення він набув повного обсягу прав та обов`язків батька, фактично здійснює утримання та виховання дітей і є єдиною особою, яка несе обов`язок щодо їх утримання у зв`язку зі смертю біологічного батька. Відсутність відповідних змін в актових записах про народження дітей ускладнює реалізацію його прав та обов`язків як батька у різних правовідносинах.

Вказує, що звертався до органу державної реєстрації актів цивільного стану з метою внесення змін до актових записів про народження дітей. Однак у внесенні таких змін йому було відмовлено у зв`язку з відсутністю відповідної вказівки в рішенні суду про усиновлення.

Зазначив, що усиновлювач набуває прав та обов`язків батька з моменту набрання законної сили рішенням суду про усиновлення, а на підставі рішення суду про усиновлення орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження та видає нове свідоцтво.

Оскільки питання щодо внесення змін до актових записів про народження дітей не було вирішене під час ухвалення рішення про усиновлення, вважає, що такі зміни підлягають внесенню на підставі окремого судового рішення.

Наголошує, що внесення таких змін є необхідним для забезпечення прав дітей, реалізації прав та обов`язків позивача як батька, приведення документів у відповідність до фактичного правового стану, зокрема для оформлення документів дітей, представництва їхніх інтересів, реалізації спадкових прав і соціальних гарантій, вирішення навчальних і медичних питань та підтвердження сімейного статусу.

Просив суд внести зміни до актових записів про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зазначивши їхнім батьком ОСОБА_1 ; зобов`язати відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України внести відповідні зміни та видати нові свідоцтва про народження.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду

Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду від 19 червня 2026 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги

Не погодившись із таким рішенням суду, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Тихонюк Тетяна Богданівна, подав апеляційну скаргу. Вважає його незаконним та необґрунтованим, ухваленим із порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з`ясування обставин справи.

Вказує, що під час розгляду справи про усиновлення не просив суд змінити актові записи про народження дітей виключно через неправильне розуміння юридичних наслідків внесення таких змін. Помилково вважав, що запис його батьком автоматично призведе до зміни прізвища дітей, що не відповідало їхнім інтересам на той момент. Натомість внесення змін до відомостей про батька та зміна прізвища є різними правовими інститутами, які регулюються різними нормами Сімейного кодексу України.

Зазначає, що після усиновлення саме він здійснює виховання дітей, забезпечує їх матеріально та виконує всі обов`язки батька. Біологічний батько дітей помер. Діти проживають однією сім`єю з усиновлювачем та сприймають його своїм батьком, що підтверджується наявними в матеріалах справи та долученими до апеляційної скарги доказами.

Вважає, що суд неправильно витлумачив статтю 229 СК України, відповідно до якої, якщо усиновлюється дитина, яка досягла семи років, для запису усиновлювача батьком потрібна згода дитини, крім випадку, передбаченого частиною четвертою статті 218 цього Кодексу. Стаття 229 СК України містить виняток із загального правила, однак суд фактично застосував лише першу частину цієї норми.

Частина четверта статті 218 СК України передбачає, що згода дитини на усиновлення не потрібна, якщо вона проживає в сім`ї усиновлювачів і вважає їх своїми батьками.

Зазначає, що суд повинен був оцінити надані акт обстеження проживання та висновок органу опіки про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини, рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 02 грудня 2025 року про усиновлення дітей, а також участь у судових засіданнях третьої особи ОСОБА_2 – рідної матері дітей та підтвердження нею згоди на зміну актових записів.

Вказує, що діти під час усіх судових засідань були присутні у приміщенні суду першої інстанції, проте суд не вважав за необхідне заслухати їх у судовому засіданні. Натомість суд обмежився лише констатацією відсутності відповідних доказів, не з`ясувавши дійсних сімейних відносин між дітьми та усиновлювачем.

На думку апелянта, існують підстави для застосування винятку, передбаченого частиною четвертою статті 218 СК України.

Також вважає, що суд не врахував правову природу усиновлення, оскільки після набрання законної сили рішенням про усиновлення ОСОБА_1 вже набув статусу батька дітей.

Відсутність відповідного запису в актових записах про народження не змінює змісту сімейних правовідносин, однак створює перешкоди для реалізації прав дітей та усиновлювача. Внесення змін до актових записів спрямоване не на створення нового статусу, а на приведення державної реєстрації у відповідність до вже існуючих сімейних правовідносин, що виникли внаслідок усиновлення.

Крім того вважає, що суд першої інстанції неправильно визначив предмет доказування, дійшовши висновку про відсутність доказів того, що діти проживають у сім`ї усиновлювача та вважають його своїм батьком. Такі обставини вже були предметом дослідження під час розгляду справи про усиновлення, а без їх встановлення рішення про усиновлення не могло бути ухвалене.

Стверджує, що залишення без змін актових записів про народження не відповідає найкращим інтересам дітей та не сприяє стабільності їхнього сімейного статусу.

Просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Позиція інших учасників справи

Інші учасники справи правом на подання відзиву не скористалися.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заяви (клопотання) учасників справи

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 доводи та вимоги апеляційної скарги підтримав. Його представник – адвокат Тихонюк Т. Б. подала до суду клопотання про розгляд справи в її відсутності.

Третя особа ОСОБА_2 щодо задоволення апеляційної скарги не заперечила.

Представник Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в судове засідання апеляційного суду не з`явився, надіслав на адресу суду клопотання про розгляд справи в їх відсутності.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, строків розгляду апеляційної скарги колегія суддів ухвалила про розгляд справи за відсутності учасників справи, які не з`явилися в судове засідання.

Позиція Івано-Франківського апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 19 червня 2026 року відповідає.

Фактичні обставини справи

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідно до копії Свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Івано-Франківського міського управління юстиції 09.12.2015, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 . Його батьками вказані ОСОБА_5 та ОСОБА_2 . Актовий запис № 2693 (а.с. 30).

Відповідно до копії Свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Івано-Франківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Івано-Франківській області 02.10.2018, ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 . Її батьками вказані ОСОБА_5 та ОСОБА_2 . Актовий запис № 2481 (а.с. 29).

Згідно з копією Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 14).

12.08.2025 зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 15).

Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 02.12.2025 у справі № 344/17636/25 задоволено заяву ОСОБА_1 , за участю заінтересованих осіб Івано-Франківської міської ради, орган опіки та піклування, ОСОБА_2 про усиновлення дітей. Усиновлено ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Рішення суду набрало законної сили 20.01.2026 (а.с. 22-25).

За змістом відповіді Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську № 1957/24.15.5.7.-01/525 від 25.04.2026, що надана ОСОБА_1 на його заяву про внесення змін до актового запису про народження дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , а саме зазначити його батьком дітей, підставною для внесення змін до актового запису цивільного стану є рішення суду, зокрема, про усиновлення, у яких зазначено про внесення змін в актові записи цивільного стану. У резолютивній частині рішення суду від 02.12.2025 у справі № 344/7636/25 про усиновлення не вказано про внесення змін до актового запису цивільного стану. Відтак, такі зміни не можуть бути внесені в актовий запис цивільного стану.

Апеляційним судом також долучено до матеріалів справи подані представником позивача висновки Центру психологічної допомоги дітям «Серденько» від 07.09.2026, в яких рекомендовано надалі підтримувати сприятливий сімейний мікроклімат для дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_6 за участю як матері, так і вітчима, оскільки такі отримані після рішення суду першої інстанції, саме на підтвердження доводів апеляційної скарги.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що тільки покликання на рішення суду про усиновлення не може бути безумовною підставою для внесення до актового запису про народження дітей зазначення батьком позивача без дотримання відповідної закріпленої правової процедури. Відтак, у позові слід відмовити через недоведеність.

Апеляційний суд погоджується із такими висновками, з огляду на наступне.

За положенням ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2021 року в справі № 628/1475/19 (провадження № 61-7554св21) зазначено, що «правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні».

У постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22) зазначено, що «кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України). Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду».

Усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім`ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого статтею 282 цього Кодексу (ч. 1 ст. 207 СК України).

Відповідно до вимог ст. 229 СК України особа, яка подала заяву про усиновлення, може виявити бажання бути записаною у Книзі реєстрації народжень матір`ю, батьком дитини або повнолітньої особи. Якщо усиновлюється дитина, яка досягла семи років, то для запису усиновлювача матір`ю, батьком потрібна згода дитини, крім випадку, передбаченого частиною четвертою статті 218 цього Кодексу. Суд задовольняє таку заяву усиновлювача у рішенні про усиновлення, якщо це відповідає інтересам дитини.

Якщо усиновлювач записується батьком дитини, відповідно змінюється по батькові дитини. Про зміни, передбачені у цій статті, суд зазначає у рішенні про усиновлення (ч.ч. 2, 4 ст. 231 СК України).

Статтею 233 СК України визначено, що на підставі рішення суду про усиновлення в актовий запис про народження дитини або повнолітньої особи, складений органами державної реєстрації актів цивільного стану України, орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни і видає нове Свідоцтво про народження з урахуванням цих змін. Свідоцтво про народження, що було видане раніше, скасовується.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав.

Порядок внесення змін до актових записів затверджено наказом Міністерства юстиції України «Про затвердження правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання» від 12 січня 2011 року № 96/5, зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 14 січня 2011 року за № 96/5.

Відповідно до пункту 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та припинення їхньої дії підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.

Згідно з пунктом 2.16.1 вказаних Правил відповідно до рішення суду про усиновлення в актовому записі про народження змінюються відомості щодо батьків, дитини, у тому числі дати та місця її народження, дати державної реєстрації народження.

Тобто, чинним законодавством передбачена можливість внесення змін до актового запису про народження дитини, запис усиновлювача батьком дитини, однак, у визначеному порядку.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про внесення змін до актових записів про народження дітей, зазначивши їхнім батьком усиновлювача ОСОБА_1 , суд першої інстанції, проаналізувавши наведені вище положення нормативних актів, дійшов правильного висновку про те, що позивачем не дотримано вищевказаної відповідної правової процедури таких дій.

Самі по собі доводи апеляційної скарги про те, що після усиновлення саме апелянт здійснює виховання дітей, забезпечує їх матеріально та виконує всі обов`язки батька, і відповідно до вимог статей 218, 229 СК України згода дитини для запису усиновлювача батьком не потрібна, якщо вона проживає в його сім`ї і вважає своїм батьком, не відміняють дотримання вказаного порядку внесення змін до актових записів про народження.

З огляду на вказане суд також відмовив у задоволенні клопотання апелянта про з`ясування думки дітей у судовому засіданні.

Також посилання апелянта на те, що суд не з`ясував дійсних сімейних відносин між дітьми та усиновлювачем, не врахував правову природу усиновлення, оскільки після набрання законної сили рішенням про усиновлення ОСОБА_1 вже набув статусу батька дітей, правильність висновків місцевого суду не спростовують. Такі обставини вже були предметом дослідження під час розгляду справи про усиновлення. Натомість, у вказаному рішенні не зазначено про внесення відповідних змін до актових записів цивільного стану.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

При цьому відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), має тлумачитися з урахуванням верховенства права, яке вимагає, щоб сторони у справі мали ефективний судовий засіб, що давав би їм можливість заявляти про свої громадянські права.

Колегія суддів вважає, що у даному випадку задоволення позовних вимог про внесення змін до актових записів про народження дітей, зазначивши їхнім батьком ОСОБА_1 ; зобов`язання відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України внести відповідні зміни та видати нові свідоцтва про народження, буде суперечити чинному законодавству, що регулює спірні правовідносини, а відтак не відповідає принципам верховенства права, якими зобов`язаний керуватися суд при розгляді справи.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Доводи та обставини, на які посилається апелянт, були предметом дослідження у суді першої інстанції, фактично зводяться до незгоди з рішенням суду.

Також колегія суддів враховує, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції – без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Тихонюк Тетяни Богданівни залишити без задоволення.

Заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 19 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуюча: О. О. Томин

Судді: І. В. Бойчук

О. В. Пнівчук

Повний текст постанови складено 24 вересня 2026 року.