Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №199/5550/21 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/98/26 Справа № 199/5550/21 Суддя у 1-й інстанції - ЯКИМЕНКО Л. Г. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

Категорія 48

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Петешенкової М.Ю.,

суддів - Городничої В.С., Макарова М.О.,

при секретарі - Триполець В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 03 жовтня 2023 року у складі судді Якименко Л.Г.

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Управління-служба у справах дітей Адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради про встановлення режиму спілкування з дитиною, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним уточненим в ході розгляду справи позовом, посилаючись на те, що з жовтня 2004 року перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який на підставі рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 04 липня 2018 року, було розірвано.

Під час шлюбу у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 22 березня 2019 року місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було визначено разом із матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач зазначає, що на теперішній час проживає у Фінляндії, офіційно працевлаштований, має дружину та малолітню дитину, має бажання та можливість приділяти достатнього часу для розвитку сина ОСОБА_3 , зміцнення його фізичного здоров`я, духовного розвитку, освіти, розваг та спілкування, перебуваючи за місцем його проживання у Фінляндії. В Україні має житло на правах оренди, в якому створені належні умови для проживання та гостювання дитини, Проте, відповідач чинить йому перешкоди у спілкуванні з сином.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 15 липня 2020 року ОСОБА_2 було надано дозвіл на тимчасовий разовий виїзд малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за межі України до Фінляндії, у супроводі батька ОСОБА_2 без згоди та супроводу матері ОСОБА_1 у період з 15 липня 2020 року до 31 грудня 2020 року на строк, що не перевищує 30 діб, із метою оздоровлення та відпочинку.

Однак, відповідач ухилялася від виконання рішення суду та вживала перешкоди у спілкуванні дитини з ним, навмисно переховувалась від нього та співробітників підрозділів превентивної діяльності ГУ НП в Дніпропетровській області, за допомогою телефонного зв`язку повідомила, що з дитиною все добре, зустріч дитини з батьком не відбудеться. На теперішній час дитина не проживає за місцем визначеного місця проживання у квартирі АДРЕСА_2 та припинила навчання у КЗО «Середня загальноосвітня школа №133» ДМР.

Зазначає, що після припинення сімейних відносин відповідач перешкоджала його спілкуванню з дитиною, без жодних причин в агресивній формі відмовляла, не надавала можливості бачитися з сином та приймати участь у його вихованні, а останній час взагалі не виходить на контакт, місцезнаходження дитини йому невідоме, оскільки відповідач змінила місце проживання дитини, врегулювання даного спору призводить лише до конфліктів, оскільки відповідач не бажає його присутності у житті дитини та штучно створює обставини, через які зустрічі з сином неможливі.

Враховуючи викладене, вимушений звернутися до суд та просити визначити способи участі батька у вихованні сина ОСОБА_3 , таким чином: встановити порядок побачень ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_2 кожн: першу та третю суботу, неділю місяця у період часу з 10 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв. із ночівлею; визначити способи участі у вихованні ОСОБА_3 призначенням порядку спільного відпочинку: 1/2 частину літніх та зимових канікул, а саме влітку з 15 липня по 25 серпня та взимку з 03 січня по 09 січня без присутності матері за місцем проживання батька: АДРЕСА_3 , з можливістю виїзду за кордон без згоди та супроводу матері; кожну п`ятницю місяця з 14 год. 30 хв. до 15 год. 00 хв. забезпечити час спілкування онлайн (за допомогою програми відеозв`язку ZOOM meetings) за онлайн організації підключення представника управління – служби у справах дітей адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради; бачитися та спілкуватися з дитиною у свята: день народження дитини - ІНФОРМАЦІЯ_1 , та день народження батька - ІНФОРМАЦІЯ_2 кожного року.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 03 жовтня 2023 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визначено спосіб участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною шляхом встановлення ОСОБА_2 графіку побачень та спілкування із малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким чином:

-кожні: першу та третю суботу, неділю місяця у період часу з 10.00 до 18.00 із ночівлею без присутності матері;

- проведення спільного відпочинку з сином ОСОБА_3 по 1/2 частині літніх та зимових канікул без присутності матері, за домовленістю та попередженням заздалегідь матері та за бажанням дитини, у тому числі зі згоди матері - за місцем проживання батька: АДРЕСА_3 ;

-бачитися та спілкуватися з дитиною у свята: день народження ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , та день народження ОСОБА_2 – ІНФОРМАЦІЯ_2 кожного року;

-кожну п`ятницю місяця, у вільний від занять дитини час, встановити одну годину для спілкування ОСОБА_2 з сином ОСОБА_3 , онлайн - за допомогою програми відеозв`язку, а також телефонного зв`язку, що не передбачають безпосередньо фізичного побачення.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року скасовано рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 жовтня 2023 року в частині проведення спільного відпочинку ОСОБА_2 з сином ОСОБА_3 по 1/2 частині літніх та зимових канікул без присутності матері, за домовленістю та попередженням заздалегідь матері та за бажанням дитини, у тому числі зі згоди матері, за місцем проживання батька: АДРЕСА_3 , та у скасованій частині ухвалено нове судове рішення, яким визначено спосіб участі ОСОБА_2 у вихованні сина ОСОБА_3 , шляхом встановлення спілкування та перебування батька ОСОБА_2 з сином ОСОБА_3 без присутності матері ОСОБА_1 , щорічно з 03 січня по 08 січня включно та з 15 липня по 25 серпня включно у місті Ва?ркаус, Фінляндська Республіка, з дотриманням вимог нормативних актів, що регламентують порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України.

Рішення суду першої інстанції мотивовано наявністю підстав для визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з сином, що у повній мірі відповідатиме інтересам як батька, так і дитини, а також є достатнім для забезпечення участі батька у процесі виховання дитини та буде відповідати якнайкращим інтересам дитини. Обставин або належних чи допустимих доказів, які б унеможливлювали право батька на спілкування із сином, чи обставин, які б свідчили про спілкування батька з сином, яке перешкоджало б нормальному розвитку дитини, судом першої інстанції не встановлено, відповідачем не доведено, та матеріали справи таких доказів не містять.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, розглядаючи справу, не забезпечив її належне повідомлення про судовий розгляд, чим порушив законне право на захист своїх інтересів та інтересів спільної дитини сторін. Вказує, що суд першої інстанції безпідставно прийняв до уваги висновок органу опіки та піклування, оскільки останній складений неналежним органом, без урахування та з`ясування всіх обставин, які є ключовими для визначення найкращих інтересів дитини, без урахування думки дитини та її матері, а тому вказаний висновок не може бути належним та допустимим доказом у справі. Крім того, вказує, що дане рішення ухвалене не в інтересах дитини, а тому наявні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 із 09 жовтня 2004 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який на підставі рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 04 липня 2018 року, розірвано.

Від шлюбу сторони мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим повторно Соборним районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №301.

Рішенняи Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 22 березня 2019 року у справі №199/5359/18, місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визначено разом із матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 проживає у Фінляндії, має дружину та малолітню дитину, офіційно працевлаштований, що підтверджується копією довідки з місця роботи від 26 листопада 2020 року та копією трудового договору від 11 грудня 2019 року.

21 січня 2020 року ОСОБА_2 подав до Амур-Нижньодніпровського відділення поліції Дніпровського ВП ГУПН в Дніпропетровській області заяву про встановлення місця знаходження малолітньої дитини (зникнення дитини), в якій вказано, що він, постійно мешкаю в м. Варакус, країна Фінляндія та намагається систематично спілкуватися з сином ОСОБА_4 . Наголошує, не проживати з дитиною, а спілкуватися. Часто приїжджає в Україну, але ОСОБА_1 позбавляє його можливості спілкуватися та отримувати про дитину найменшу інформацію. Згодом позивачу стало відомо, що його син ОСОБА_5 зник в невідомому напрямку. Відвідування школи припинив, школу не відвідує з невідомих причин за місцем мешкання визначеним не з?являється. При встановленні місця знаходження дитини, просив інформувати негайно.

Відповідно до листа КЗО “Середня загальноосвітня школа №133” ДМР за №506 від 24 січня 2020 року, ОСОБА_5 в КЗО “Середня загальноосвітня школа №133” ДМР не навчається. Відрахований на підставі заяви матері і довідки про майбутнє місце навчання.

Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 15 липня 2020 року у справі №199/421/20 надано дозвіл ОСОБА_2 на тимчасовий разовий виїзд малолітнього сина ОСОБА_3 , 2011 року народження, за межі України у Фінляндію, у супроводі батька ОСОБА_2 без згоди та супроводу матері ОСОБА_1 , у період з 15 липня 2020 року до 31 грудня 2020 року, на строк, що не перевищує 30 діб, з метою оздоровлення та відпочинку.

Згідно копії договору оренди від 22 вересня 2020 року, ОСОБА_2 орендує квартиру АДРЕСА_4 .

За п.4.1 вказаного договору оренди, квартира надана в оренду строком на п`ять років з 22 вересня 2020 року по 22 вересня 2025 року.

Згідно акту обстеження умов проживання від 30 грудня 2020 року, складеного начальником управління-служби у справах дітей Свердліним О.В., стан квартири АДРЕСА_4 задовільний. В квартирі сучасний ремонт, дотримуються санітарно-гігієнічних норм. Квартира та дитяча кімната обладнані всією технікою. Для виховання та розвитку дитини створені такі умови: у дитини є своя кімната, ліжко для сну, шафа для одягу, письмовий стіл. За результатами обстеження зроблено висновок, що умови для проживання в квартирі задовільні, квартира перебуває в належному стані.

Відповідно до довідки №57993560 від 20 липня 2021 року, виданої Соборним ВДВС у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), ОСОБА_2 не має заборгованості зі сплати аліментів згідно з виконавчим листом №401/11216/12 від 18 грудня 2018 року, виданим Жовтневим районним судом м.Дніпропетровська станом на 01 липня 2021 року.

Органом опіки та піклування адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради складено висновок від 03 листопада 2023 року №4/5-651, за змістом якого комісія вважала доцільним встановити порядок побачень батькові ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожні: першу та третю суботу, неділю місяця у період з 10.00 до 18.00 з ночівлею, та частину літніх та зимових канікул без присутності матері.

Згідно із частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтею 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до положень статті 3 СК України сім`я є первинним та основним осередком суспільства, дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Частинами 7,8 статті 7 СК України встановлено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Згідно з вимогами статті 12 Закону України "Про охорону дитинства" батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Згідно з частиною 2 статті 1 Європейської конвенції про здійснення прав дітей предметом цієї Конвенції є - у найвищих інтересах дітей - підтримка їхніх прав, надання дітям процесуальних прав та сприяння здійсненню ними цих прав шляхом забезпечення становища, при якому діти особисто або через інших осіб чи органи поінформовані та допущені до участі в розгляді судовим органом справ, що їх стосуються.

Конвенцією про права дитини закріплено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частиною 3 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що дитина, яка розлучається з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага та, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, в якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Згідно зі статтею 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (частини 1,2 статті 155 СК України).

Частинами 2,3 статті 157 СК України передбачено, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України «Про охорону дитинства» кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності.

Відповідно до статті 11, 15 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина 5, 6 статті 19 СК України).

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 14 вересня 2023 року у справі № 176/2855/19 зазначив, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Органом опіки та піклування адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради складено висновок від 03 листопада 2023 року №4/5-651, за змістом якого, комісія вважала доцільним встановити порядок побачень батькові ОСОБА_2 , 1975 року народження, з дитиною ОСОБА_3 , 2011 року народження, кожні: першу та третю суботу, неділю місяця у період з 10.00 до 18.00 з ночівлею, та 1/2 частину літніх та зимових канікул без присутності матері.

Відповідно до частини 1 статті 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Судом встановлено, що між сторонами існують конфлікт, врегулювання даного спору між сторонами не можливе, оскільки відповідач перешкоджає вільному спілкуванню та вихованню батькові свого сина та створює обставини, через які зустрічі та спілкування батька з сином неможливі.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

На підставі частини 2 статті 159 СК України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом.

Одним із принципових положень, закріплених у Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, є те, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до статей 3, 18 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно принципу 6 Декларації прав дитини, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, принаймні в атмосфері любові і моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлученою зі своєю матір`ю.

У постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі №753/15487/18 (провадження № 61-18994св19) зазначено, що «відповідно до статті 159 СК України, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема він ухиляється від виконання рішення органу опіки і піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров`я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини. Суд першої інстанції, встановивши, що між сторонами склались стосунки, які позбавляють позивача можливості регулярно спілкуватися з дітьми, відповідач чинить перешкоди у спілкуванні батька з дітьми, які проживають з матір`ю, дійшов правильного висновку про доцільність спілкування батька з дітьми без присутності матері».

Визначаючи конкретний порядок участі одного з батьків у вихованні дитини, суд має врахувати те, що форми й методи виховання дитини не повинні суперечити Конституції України (стаття 52), Конвенції про права дитини від 02 листопада1989 року (статті 8, 12, 16, 19, 28, 31, 32, 34, 36, 37), Декларації прав дитини, Закону України «Про охорону дитинства» та приймає до уваги те, що позивач бажає брати участь у вихованні сина і таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.

В аспекті наявності підстав для встановлення обмежень щодо побачень батька з дитиною заслуговує на увагу рішення Європейського суду з прав людини від 19 жовтня 2023 року (заява № 35481/20 «Терещенко проти України»), у якому суд констатував порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при зменшенні періодичності побачень батька з дитиною без відповідних і достатніх підстав для цього.

Докази, які б підтверджували неналежне ставлення батька до виконання своїх обов`язків, особистої неприязності дитини до батька, чи обставин, які б свідчили, що спілкування батька з сином перешкоджало б нормальному розвитку дитини, або обумовлювало необхідність проведення побачень позивача з дитиною лише у присутності матері, матеріали справи не містять.

Право батька на спілкування з дитиною є його незаперечним правом, а спілкування дитини з батьком відповідає її інтересам. Між тим з батьків, хто проживає окремо, і дитиною має існувати постійний, систематичний контакт. Таке спілкування буде сприяти повноцінному вихованню дитини, її розвитку, оскільки спілкування дітей з батьками служить задоволенню життєво важливих потреб дитини. Крім того, дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості, потребує любові і розуміння. Діти мають рости під опікою і відповідальністю обох батьків, а тому участь позивача у вихованні дитини, спілкуванні між ними не лише забезпечить виконання батьківських прав позивача, а буде відповідати й інтересам дитини.

Таким чином, батько, який проживає окремо від своєї дитини, очевидно має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. Відновлення відносин та емоційного контакту дитини з її батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від зустрічей з батьком.

У постанові Верховного Суду від 09 червня 2022 року у справі № 569/18837/19 (провадження № 61-1728св22) вказано, що визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини, спілкуванні з нею, суди мають враховувати принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та принцип забезпечення найважливіших інтересів дитини. Суд при встановленні способу спілкування має дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.

З урахуванням викладеного та на підставі належним чином оцінених доказів, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову, з яким погоджується колегія суддів, оскільки визначений судом спосіб участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною, змінений постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року в частині проведення спільного відпочинку, з ухваленням у відповідній частині нового судового рішення, є достатнім, таким, що відповідає віковим потребам дитини та принципу розумності, справедливості, збалансованості між інтересами всіх учасників сімейних відносин, пріоритету інтересів дитини, та буде достатнім для забезпечення участі батька у процесі виховання сина. Визначений судом спосіб участі батька у спілкуванні та вихованні дитини не є перешкодою для підтримки зв`язків між батьком і дитиною у інших формах та в інший час, за погодженням батьків. З урахуванням вікових змін дитини, її розвитку та потреб, батьки не позбавлені в майбутньому права змінити встановлений судом спосіб участі у вихованні дитини, що буде відповідати віковим інтересам дитини.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції, розглядаючи справу, не забезпечив її належне повідомлення про судовий розгляд, чим порушив законне право на захист своїх інтересів та інтересів дитини, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки під час розгляду справи, суд першої інстанції повідомляв скаржника про розгляд справи за вказаною у позові адресою, за якою визначено місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із скаржником, відповідно до рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 22 березня 2019 року, Судом першої інстанції вживалися заходи щодо повідомлення відповідача про розгляд справи шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (т. 1, а.с. 192, 206), що спростовує доводи скаржника про неналежне повідомлення про розгляд справи й за таких обставин у розумінні положень пункту 11 частини 8 статті 128 ЦПК України ОСОБА_1 вважається такою, що повідомлена про дату, час і місце розгляду справи судом першої інстанції.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до положень статті 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

Аргументи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно прийняв до уваги висновок органу опіки та піклування, оскільки останній складений неналежним органом, без урахування та з`ясування всіх обставин, які є ключовими для визначення найкращих інтересів дитини, без урахування думки дитини та її матері, а тому вказаний висновок не може бути належним та допустимим доказом у справі, є безпідставними, оскільки вказаний висновок органу опіки та піклування не суперечить інтересам дити, направлений саме на сприяння повноцінного виховання дитини, її розвитку, оскільки спілкування дітей з батьками служить задоволенню життєво важливих потреб дитини.

Колегія суддів звертає увагу на те, що скаржником не надано, а матеріали справи не містять доказів оскарження висновку органу опіки та піклування, до суду у порядку, встановленому законом, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.

Доводи апеляційної скарги про те, що судове рішення ухвалене не в інтересах дитини, а тому наявні підстави для скасування рішення суду, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини, спілкуванні з нею, суд врахував принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та принцип забезпечення найважливіших інтересів дитини, з дотриманням розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини, спілкування дитини з батьком відповідає її найкращим інтересам

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позов частково, колегія суддів не приймає до уваги оскільки, такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для скаржника, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.

Таким чином, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 03 жовтня 2023 року у незміненій частині та зміненого постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року в частині проведення спільного відпочинку - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 15 вересня 2026 року

Повний текст судового рішення складено 24 вересня 2026 року.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Судді: В.С. Городнича

М.О. Макаров