Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №188/2310/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2556/26 Справа № 188/2310/25 Суддя у 1-й інстанції - Курочкіна О. М. Суддя у 2-й інстанції - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі судді Макарова М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу захисника Ільющенка Юрія Анатолійовича, подану в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

на постанову Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 21 квітня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою суду від 21 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто в сумі 17 000,00 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, а також стягнуто на користь держави судовий збір у сумі 665,60 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що 15 червня 2026 року о 23:10 год. на 1090 км автомобільної дороги М-30 Стрий-Ізварино, по вул. Першотравневій, буд. 1Г у с. Миколаївка, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «AUDI А6», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах спиртного з порожнини рота, почервоніння очей, порушення координації рухів). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку водій відмовився під відеофіксацію на службову бодікамеру «Моторола» (номер 795490). Від керування транспортним засобом водій був відсторонений. Своїми діями він порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисник просить скасувати постанову суду та закрити провадження у справі за відсутністю складу правопорушення. Свою позицію обґрунтовує тим, що причина зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 була неправомірною, а в матеріалах справи відсутні докази законності такої зупинки. Крім того, захисник зазначає, що поліцейським при складанні протоколу допущено порушення, зокрема неправильно вказано час складання протоколу та інших процесуальних документів. Захисник зауважує, що фіксація виконання службових обов`язків поліцейським Дмитрюком А.О. згідно з документами нібито розпочалася о 23:10 год. та закінчилася о 23:53 год. Водночас відповідно до відеозапису, долученого до матеріалів справи, фіксація дій поліцейського Дмитрюка А. О. тривала з 23:18 год. до 23:44 год. На його переконання, це свідчить про те, що поліцейський ОСОБА_2 формально підійшов до виконання своїх обов`язків щодо оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення та порушив вимоги пункту 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Крім того, захисник наголошує, що відеофіксація розпочалася лише через 8 хвилин після зупинки транспортного засобу та завершилася за 9 хвилин до закінчення оформлення матеріалів, що, на його думку, підтверджує штучне створення працівниками поліції обставин для формування складу адміністративного правопорушення. Також захисник вказує, що відеозапис з оптичного диска не містить підтвердження факту безпосереднього керування ОСОБА_1 транспортним засобом «AUDI A6» (д.н.з. НОМЕР_1 ). З огляду на викладене, захисник вважає матеріали справи, додані до протоколу серії ЕПР1 № 362943 від 15.06.2025, такими, що не відповідають фактичним обставинам, а є штучно створеними після залишення поліцейськими місця події.

Заслухавши пояснення захисника, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи про адміністративне правопорушення, законність та обґрунтованість постанови суду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Рішення суду першої інстанції про визнання винуватим ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП є законним та обґрунтованим.

За змістом ст. ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону при розгляді справи.

Вимоги апеляційної скарги про необхідність закриття провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є безпідставними. Вина останнього повністю підтверджується дослідженими судом першої інстанції доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, у якому викладено обставини правопорушення; направленням на огляд до закладу охорони здоров`я; відеозаписом, що підтверджує законність запропонованої процедури проходження огляду, а також фотокартками з місця події.

Апеляційний суд вважає вказані докази належними, допустимими, такими, що доповнюють один одного та в сукупності підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Беручи до уваги належність та допустимість зазначених доказів, апеляційний суд враховує положення статті 251 КУпАП, відповідно до якої доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Факт керування автомобілем підтверджується матеріалами справи, де особа зазначена саме як водій, зокрема й відеозаписом, з матеріалів якого вбачається, що ОСОБА_1 не заперечував факт керування транспортним засобом. На вказаному відеозаписі, який є належним доказом, чітко зафіксовано процедуру пропозиції пройти огляд на стан сп`яніння у зв`язку з виявленими ознаками алкогольного сп`яніння, від якого ОСОБА_1 відмовився. При цьому правопорушник не заперечував проти наявності у нього ознак сп`яніння, а також був ознайомлений із наслідками відмови від проходження огляду, що підтверджується як відеофіксацією, так і наявним у матеріалах справи направленням на огляд до закладу охорони здоров`я.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зупинка транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 у нічний час на блокпосту повністю відповідає вимогам пункту 7 частини 1 статті 35 Закону України «Про національну поліцію», оскільки здійснювалася в межах особливого правового режиму воєнного стану.

При цьому суд враховує географічне та стратегічне розташування місця події. Село Миколаївка Синельниківського району Дніпропетровської області розташоване вздовж автомобільної дороги державного значення М-30 Стрий - Ізварино, яка є стратегічним маршрутом, що веде до міста Покровська та населених пунктів, розташованих безпосередньо на лінії бойового зіткнення. За таких обставин, облаштування блокпостів та перевірка транспортних засобів уповноваженими особами у вказаній місцевості є виправданими, законними та необхідними для для забезпечення заходів правового режиму воєнного стану і оборони держави.

З огляду на викладене, доводи захисника про неправомірність зупинки автомобіля працівниками поліції є безпідставними та повністю спростовуються нормами чинного законодавства.

Твердження захисника про штучне створення матеріалів через різницю між часом оформлення документів (23:10–23:53) та тривалістю відеозапису бодікамери (23:18–23:44) є безпідставними. Інструкція, затверджена Наказом МВС № 1026, на положення якої посилається захисник, зобов`язує фіксувати процесуальні дії, проте технічні параметри запису (перерви на технічне обслуговування приладу, заміну акумулятора тощо) чи незначні розбіжності у хвилинах не спростовують змісту самого правопорушення. Відеозапис чітко й безперервно фіксує ключові події: виявлення ознак сп`яніння, пропозицію пройти огляд у лікарні та добровільну відмову ОСОБА_1 від його проходження.

Доводи захисника щодо відсутності на відеозаписі підтвердження факту керування автомобілем ОСОБА_1 повністю спростовуються сукупністю інших доказів. Факт керування транспортним засобом підтверджується безпосередніми матеріалами справи, складеними поліцейським на місці події, змістом самого протоколу про адміністративне правопорушення, де ОСОБА_1 чітко зазначений як водій, а також відеозаписом, з якого вбачається, що правопорушник під час спілкування з поліцейським жодним чином не заперечував факт керування цим автомобілем.

Будь-яких належних та допустимих доказів, які б свідчили про фальсифікацію матеріалів чи їх складання поза місцем події, захисником ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду надано не було. Матеріали справи про адміністративне правопорушення відповідають вимогам закону та відображають реальні обставини події.

Істотних порушень, які б слугували підставою для скасування постанови під час апеляційного перегляду, не встановлено.

Враховуючи викладене, апеляційний суд доходить висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду — без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника Ільющенка Юрія Анатолійовича — залишити без задоволення.

Постанову Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 21 квітня 2026 року про притягнення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 21 квітня 2026 року до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.130 КУпАП — залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Дніпровського

апеляційного суду М.О. Макаров