Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №188/2036/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2555/26 Справа № 188/2036/26 Суддя у 1-й інстанції - Місюра К. В. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року м. Дніпро

Суддя Дніпровського апеляційного суду Городнича В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності,

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, пенсіонера, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

на постанову судді Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),-

ВСТАНОВИЛА:

Постановою судді Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту на строк 5 днів.

У постанові суду зазначено, що 15.05.2026 року близько 21 год. 30 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи в приміщенні ВП №4 СРУП ГУНП а Дніпропетровській області в с-ще Петропавлівка по вул. Соборна, буд. 3, висловлювався грубою нецензурною лайкою в бік працівника поліції та органу поліції безпосередньо та вчинив інші дії, що порушили громадський порядок.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 порушує питання про скасування постанови, як незаконної та необґрунтованої, та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що на нього 19.06.2026 року його вже було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП по справі №188/1564/26, та в межах цієї справи суддею було винесено окрему ухвалу від 19.06.2026 року щодо виявлення судом під час розгляду справи ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП. На виконання окремої ухвали від 19.06.2026 року в той же день було складено протокол про адміністративне правопорушення серія ВАД №956460, який є предметом розгляду у даній справі. Разом з тим, обставини викладені в протоколах про адміністративне правопорушення у справі №188/1564/26 та в даній справі стосуються однієї і тієї ж події, що не створює окремого складу адміністративного правопорушення, у зв`язку з чим вважає, що його двічі притягнуто до відповідальності за одне і те ж правопорушення, що є порушенням ст. 61 Конституції України. Також звертає увагу на те, що протокол складено з порушенням строків оскільки протокол складено 19.06.2026 року, в той час, як події за якими складено вказаний протокол відбулись 15.05.2026 року.

ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність у зв`язку з його проживанням у прифронтовій зоні.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Апеляційна скарга подана ОСОБА_1 13.07.2026 року безпосередньо до суду першої інстанції, в тобто в межах строку на апеляційне оскарження.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи, докази і вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, приходжу до такого висновку.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями ст. ст. 245, 252, 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції вищевказані вимоги закону не дотримані в повному обсязі, належним чином не надано оцінки дослідженим матеріалам.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Частиною 2 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод регламентовано, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Згідно принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, усі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, суд першої інстанції послався на протокол адміністративного правопорушення серія ВАД №956460 від 19.06.2026 року, рапорт працівника поліції та електронний носій, та зазначив, що вказаними доказами підтверджується факт нецензурних висловлювань ОСОБА_1 в бік працівників поліції, а саме: грубою нецензурною лайкою в адміністративній будівлі ВП №4, що слугувало підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП. Також, наявність вказаного факту було встановлено судом під час надання ОСОБА_1 пояснень згідно яких останній не заперечував факт висловлювання нецензурною лайкою в бік працівників поліції. Крім того, в якості доказів було переглянуто відеозапис під час перегляду якого судом було встановлено факт перебування 15.05.2026 року ОСОБА_1 в нетверезому стані в приміщенні адміністративної будівлі ВП №4, висловлювання ОСОБА_1 нецензурною лайкою в бік працівників поліції. ОСОБА_1 не реагував на зауваження, тривалий час поводив себе зухвало та неприпустимо.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №956460 від 19.06.2026 року, складеного стосовно ОСОБА_1 за ст. 173 КУпАП, 15.05.2026 року близько 21 год. 30 хв. гр. ОСОБА_1 перебуваючи в приміщенні ВП №4 СРУП ГУНП в Дніпропетровській області в с-ще Петропавлівка, вул. Соборна, буд. 3, висловлювався грубою нецензурною лайкою в бік працівника поліції та органу поліції безпосередньо та вчинив інші дії, що порушували громадський порядок.

Під час перегляду відеозапису з приміщення ВП №4 СРУП ГУНП в Дніпропетровській області в с-ще Петропавлівка встановлено, що гр. ОСОБА_1 перебуваючи в приміщенні ВП №4 СРУП ГУНП в Дніпропетровській області в с-ще Петропавлівка знаходився за гратами, тобто ізольованому місці.

Диспозицією ст. 173 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення дрібного хуліганства, тобто нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

Тобто, з диспозиції вказаної статті слідує, що об`єктом даного правопорушення є суспільні відносини, що складаються у сфері громадського порядку, роботи підприємств, установ та організацій, а безпосереднім об`єктом протиправного посягання є громадський порядок та спокій громадян.

Для визначення поняття громадський порядок, суд виходить із загальноприйнятого тлумачення цього поняття та встановленої судової практики про те, що громадський порядок - це стан суспільних відносин, що виник, сформувався, змінюється та існує під впливом дії правових норм, моральних засад, звичаїв, етичних правил, традицій, інших позаюридичних чинників і знаходить свій вияв у безпечності громадського спокою, охороні здоров`я, честі та гідності людини, її прав та свобод, зокрема, права на відпочинок, усталених правил співжиття, комунікації, спілкування, у поведінці в побуті, у повазі і ставленні членів спільноти один до одного, у нормальному функціонуванні органів державної влади, місцевого самоврядування, різних установ, організацій, громадських об`єднань, інших інституцій, які займаються корисною суспільною діяльністю.

Основним елементом об`єктивної сторони є спосіб вчинення адміністративного правопорушення, який характеризується нецензурною лайкою в громадських місцях, образливим чіплянням до громадян чи іншими діями, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

Окрім того, ознакою об`єктивної сторони дрібного хуліганства є місце його вчинення, а саме – громадське місце, яке дістало законодавче визначення в п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення» №2899 від 22.09.2005 року, та визначається, як частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, в тому числі під`їзди, а також підземні переходи, стадіони.

Суб`єктивна сторона цього правопорушення характеризується наявністю вини. Особа усвідомлює, що її дії протиправні, вона передбачає, що в результаті їх здійснення буде порушено громадський порядок і прагне саме цього. Суб`єктивна сторона полягає у неповазі до суспільства, у прагненні показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі.

Посягання на ці відносини здійснюються в активній формі, в основному з ініціативи правопорушника або через використання незначного (нікчемного) приводу, як правило, відбуваються в публічних (громадських, людних) місцях, супроводжуються ненормативною (брутальною, нецензурною) лексикою та/або фізичним насильством, зневажливому ставленні до загальноприйнятих норм моралі та пристойності.

Таким чином, законодавцем імперативно встановлено, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП, необхідно встановити факт того, що особа дійсно в активній формі, безпричинно, з власної ініціативи чи через незначний привід, порушила громадський порядок і спокій громадян, перешкоджала нормальним умовам їх життєдіяльності чи відпочинку, вчинивши вказані дії в громадському місці.

Враховуючи вищевикладене, громадське місце є обов`язковою ознакою, яка підлягає доказуванню під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Громадським місцем визначається — вільна в доступі необмеженому колу осіб територія нежитлового та невиробничого призначення, яка використовується для задоволення особистих потреб, у межах якої здійснюється державне регулювання суспільних відносин з охорони громадського порядку. Отже громадське місце є публічним і знаходиться у вільному доступі для необмеженого кола осіб, незалежно від соціальної, групової чи іншої належності й без будь-яких спеціальних дозволів.

З наявних в матеріалах справах доказів видно, що події викладені в протоколі відбулись в приміщенні ВП №4 СРУП ГУНП в Дніпропетровській області в с-ще Петропавлівка, що не є громадським місцем враховуючи ще той факт, що в країні оголошено воєнний стан, а тому відділення поліції є режимним об`єктом до якого обмежено доступ, а також враховуючи той факт, що з відеозапису видно, що ОСОБА_1 при цьому перебував за гратами, тобто ізольованому місці.

Враховуючи викладене, з точки зору достатності доказів, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять тієї сукупності доказів, яка б усунула обґрунтований сумнів щодо доведеності наявності в діях ОСОБА_1 , складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, а тому усі сумніви і припущення стосовно наявності в діях останнього складу адміністративного правопорушення повинні бути визнані на його користь.

Апеляційний суд, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №956460 від 19.06.2026 року, складений уповноваженою особою, в якому викладені обставини вчиненого правопорушення; рапорт поліцейського; відеозапис з місця події, вважає що суддя районного суду дійшов до передчасного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.

Частиною 1 статті 7 КУпАП регламентовано, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до вимог п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин постанову суду першої інстанції слід скасувати, а провадження по справі в цій частині закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КупАП, суддя,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – задовольнити.

Постанову Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2026 року щодо ОСОБА_1 , якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя В.С. Городнича