Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №204/4100/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7227/26 Справа № 204/4100/25 Суддя у 1-й інстанції - Ярощук О. В. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Пищиди М.М.

суддів – Ткаченко І.Ю., Свистунової О.В.

за участю секретаря судового засідання – Літвінова І.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» на рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 10 лютого 2026 року у справі за позовом ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2025 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказав на те, що 06.04.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4550649.

Відповідно до умов договору Відповідач отримав кредит у розмірі 18 600,00 грн строком на 360 днів. Кредитні кошти перераховані на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 емітовану АТ КБ «ПриватБанк».

Відсотки за користування кредитними коштами умовами договору встановлені у розмірі 2,50 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом (912,5 % річних). Представник позивача посилається на те, що умовами кредитного договору встановлено фіксовану процентну ставку за користування кредитом, яка розрахована на дату укладення договору з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених саме на дату укладання такого договору. При цьому денна процентна ставка залишається незмінною протягом усього строку кредитування за договором про споживчий кредит за умови, що до нього не вносились зміни щодо складових показників, які застосовуються для обчислення денної процентної ставки.

22 квітня 2024 року між Відповідачем та ТОВ «Лінеура Україна» було укладено Додаткову угоду до кредитного договору, відповідно до якої сума кредиту була збільшена до 20 000,00 грн.

Кредитний договір та Додаткова угода укладені у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

На підставі укладеного кредитного договору був здійснений переказ суми кредиту на платіжну картку відповідача, що підтверджено довідкою платіжної установи, де зазначено унікальний номер транзакції, дата та час проведення переказу, маска платіжної картки, що відповідає масці платіжної картки, яку перед укладенням кредитного договору відповідач верифікував та підтвердив, що саме на зазначену ним у договорі платіжну картку має бути зарахована сума кредиту.

24 грудня 2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та Позивачем укладено Договір факторингу № 24/12/24, за яким Позивачу передано право вимоги до кредиторів ТОВ «Лінеура Україна», в тому числі за договором № 4550649 від 12.04.2024.

Відповідачем умови кредитного договору не виконувалися належним чином що призвело до утворення заборгованості, що відображено у розрахунку заборгованості наданим ТОВ «Лінеура Україна».

Представник позивача стверджує, що відповідно до Реєстру боржників від 24.12.2024 до договору факторингу № 24/12/24 від 24.12.2024 до позивача перейшло право вимоги за вищезазначеним кредитним договором. Вважає, що відповідач має заборгованість за договором № 4550649 від 12.04.2024 в загальному розмірі 158 115,00 грн, з яких: 20 000,00 грн - заборгованість за кредитом; 128 115,00 грн - заборгованість за відсотками нарахованими за ставкою 2,5 % за кожен день користування кредитом за період з 12.04.2024 по 24.12.2024; 10 000,00 грн - заборгованість за штрафом.

Враховуючи зазначене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованость за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4550649 від 12.04.2024 у загальному розмірі 158 115,00 грн, із яких: 20 000,00 грн - заборгованість за кредитом; 128 115,00 грн - заборгованість за відсотками за період з 12.04.2024 по 24.12.2024; 10 000,00 грн - заборгованість за штрафом відповідно до умов договору. Стягнути із Відповідача на користь позивача судові витрати по справі: 2 422,4 грн - сплачений судовий збір за подання позовної заяви; 10 000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Дніпра від 10 лютого 2026 року позовні вимоги ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту № 4550649 від 12.04.2024 року у розмірі 60 000 (шістдесят тисяч) грн 00 коп із яких: 20 000,00 грн - заборгованість за кредитом, 40 000,00 грн - заборгованість за процентами.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс»» судовий збір у розмірі 919, 23 грн, а також витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, представник ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» - адвокат Руденко К.В. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати в частині зменшення суми заборгованості за нарахованими процентами відповідно до п. 1.4 кредитного договору за ставкою 2,5% за кожен день користування кредитом (912,5% річних) за період з 12.04.2024 року по 24.12.2024 року (включно) з 128115 грн. до 40000 грн., суми сплаченого судового збору з 2 422,40 грн. до 919,23 грн. за подання позовної заяви; суми витрат на професійну правничу допомогу з 10 000 грн. до 3000 грн., які понесені у суді першої інстанції, ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а також стягнути з ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмір 15 000 грн., та витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 542 грн. за подання апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 12 травня 2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та Відповідачем укладено Договір № 4550649 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який відповідач підписав електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора.

Додатком № 1 до цього договору є Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит, в якій міститься Графік платежів та реквізити для оплати, які також підписані відповідачем із використанням одноразового ідентифікатора 81151.

Відповідно до умов кредитного договору Товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кредит, сплатити проценти за користування ним.

Сума кредиту 18 600,00 грн (п. 1.2). Пунктом 1.2.1 Договору врегульовано, що за взаємною згодою сторін сума кредиту може бути збільшена, про що сторонами укладається Додатковий договір.

При цьому сторони погодили, що збільшення суми кредиту можливе до дати здійснення клієнтом першого платежу за договором, відповідно до Графіку платежів. Строк кредиту 360 днів.

Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 25 днів (п. 1.3). Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком №1 до цього Договору.

Тип процентної ставки - фіксована. Пунктом 1.4.1 договору врегульовано застосування стандартної процентної ставки, яка становить 2,50 % в день у межах строку кредиту, вказаного в п.1.3. Також умовами договору (п. 1.4.2) врегульовано застосування зниженої процентної ставки 1,13 % за кожен день користування кредитом на умовах, якщо клієнт до 06.05.2024 (включно) або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту.

В додатку № 1 до Договору про надання споживчого кредиту наведена Таблиця обчислення загальної вартості для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит та міститься Графік платежів зі сплати процентів кожні 30 днів.

Згідно п. 2.1, 2.2, 2.4, 2.5 Договору, кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на банківський рахунок споживача за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_2 . Сума кредиту (його частина) перераховується товариством протягом двох календарних днів з моменту укладення цього договору. Кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно п. 2.2 Договору.

Згідно довідки № 20241227-261 від 27.12.2024 ТОВ «ПЕЙТЕК» та ТОВ «Лінеура Україна» уклали договір про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № 03012024-1 від 03.01.2024 та відповідно до зазначеного договору 12.04.2024 о 13:44:17 було успішно перераховано кошти на суму 18 600,00 грн (номер транзакції в системі ТОВ «ПЕЙТЕК»: 762750а0-befa-4756-b2f3-1decf3a69b8c, номер транзакції в системі ТОВ «Лінеура Україна»: 45506491712918653, Session ID - 024030339084, сайт торгівця - https://credit7.ua, код авторизації - 544912, банк-еквайр - АТ «ПУМБ», призначення переказу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_1 .

22 квітня 2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та Відповідачем було укладено Додатковий договір до Договору № 4550649 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який відповідач підписав електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора 81151. Додатковим договором сума кредиту складає 1400,00 грн, а загальний розмір складає 20 000,00 грн.

Додатком № 1 до цього договору є Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит, і якій міститься Графік платежів та реквізити для оплати, які також підписані відповідачем ОСОБА_1 з використанням одноразового ідентифікатора 81151.

Згідно довідки № 1-2712 від 27.12.2024 ТОВ «Універсальні платіжні рішення» та ТОВ «Лінеура Україна» уклали договір про переказ коштів № ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019 та відповідно до зазначеного договору 22.04.2024 о 19:22:19 було успішно перераховано кошти на суму 1 4000,00 грн, номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - 378761111.

Перерахування кредитних коштів відповідачу також підтверджено інформацією АТ КБ «ПриватБанк» від 10.10.2025.

Інформацією підтверджено, що на ім`я Відповідача емітовано платіжну карту № НОМЕР_3 та відкрито банківський рахунок. Надано виписку за договором б/н за період із 12.04.2024 по 17.04.2024 та за період із 22.04.2024 по 27.04.2024. Згідно із випискою підтверджено факт зарахування 12.04.2025 коштів у розмірі 18 600 грн та 22.04.2026 у розмірі 1400 грн.

24 грудня 2024 між ТОВ «Лінеура Україна» (клієнт) та Позивачем (фактор) було укладено Договір факторингу №24/12/24, відповідно до умов якого позивач ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Лінеура Україна» (ціна продажу) за плату, а ТОВ «Лінеура Україна» відступити ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» право грошової вимоги згідно з Реєстром боржників.

Відповідно до Витягу із Реєстру боржників до договору факторингу № 24/12/24 від 24.12.2024 до Позивача перейшло право грошової вимоги до Відповідача за Договором № 4550649 від 12.04.2024 у загальному розмірі 158 115,00 грн, з яких: 20 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 128 115,00 грн - сума заборгованості за відсотками; 10 000,00 грн - сума заборгованості за штрафом.

До матеріалів справи додано розрахунок заборгованості за кредитним договором № 4550649 від 12.04.2024, у підсумку розрахунку станом на 24.12.2024 визначено заборгованість відповідача за кредитним договором у загальному розмірі 158 115,00 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» довело свої права вимоги на підставі договору факторингу до ОСОБА_1 за договором №4550649 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 12.04.2024, укладеним останнім із ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», за яким боржник не виконала належним чином свої зобов`язання. Разом із тим, умова договору по нарахуванню процентів є несправедливою, а розмір нарахованих відсотків непропорційно високий (розмір нарахованих процентів перевищує більше ніж в 5,7 разів розмір основної заборгованості), що призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальнику, суперечить нормам Закону України «Про захист прав споживачів». Тому суд виснував, що вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 40 000 грн., вказана сума буде справедливою та співмірною з огляду на суму основного боргу.

Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Згідно зі ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1, 2 ст. 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписом ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Так, пунктами 5, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Правилами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20, які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення відсотків підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Як зазначалося вище, за розрахунком позивача, станом на 24.12.2024 заборгованість за договором становить 158115 грн., з яких: 20000 грн. – заборгованість за кредитом; 128115 грн. – заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 1.4. Кредитного договору; 10 000грн. – заборгованість за штрафом відповідно до кредитного договору.

Разом із тим, розмір нарахованих процентів перевищує більше ніж в 5,7 разів розмір основної заборгованості.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (частина друга статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (частина п`ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов`язання (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.

Колегія суддів погоджується з висновком суду, що умова договору по нарахуванню процентів є несправедливою, а розмір нарахованих відсотків непропорційно високий, що призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальнику, суперечить нормам Закону України «Про захист прав споживачів», що підтверджується правовими висновками Верховного Суду, які викладені в постановах № 132/1006/19 від 07.10.2020, № 910/719/19 від 19.05.2020, № 363/1834/17 від 13.07.2022 та № 910/12876/19 від 01.06.2021.

Що стосується доводів апеляційної скарги про невірне застосування судом першої інстанції Закону України «Про споживче кредитування», то колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначалося вище, відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.

Так, 22 листопада 2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Указаним Законом внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування», зокрема ст. 8 доповнено ч. 5 такого змісту «Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%».

Відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» (Розділ 4 Прикінцеві та перехідні положення, ч. 17), тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%.

Також, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» ч. 2 розділу 2 Прикінцеві та перехідні положення встановлено, що дія п. 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Частиною 2 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Умова укладеного між сторонами договору щодо встановлення денної процентної ставки у 2,5% відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» є нікчемною.

Посилання в апеляційній скарзі ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» на лист НБУ від 19 лютого 2024 року щодо виконання окремих вимог Закону № 3498-IX, а саме щодо максимального розміру денної процентної ставки, згідно з яким за договорами про споживчий кредит денна процентна ставка повинна розраховуватися саме на дату укладення договору про споживчий кредит з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених на дату укладання такого договору, колегія суддів до уваги не бере, оскільки він не є законодавчим актом, а містить лише рекомендаційний характер.

Крім того, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що у суду не було підстав для зменшення розміру судових витрат, оскільки позивачем було надано відповідні докази на підтвердження їх розміру, з огляду на наступне.

За правилами ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги було задоволено частково, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу, виходячи з положень щодо пропорційності такого відшкодування.

За своїм змістом інші доводи апеляційної скарги зводяться до повторень підстав позову, незгоди з рішенням суду першої інстанції, незгоди з наданою судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, тобто стосуються переоцінки доказів, яким була надана належна оцінка судом, і не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка. Колегія суддів вважає, що в силу положень частини третьої статті 89 ЦПК України судом першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.

Докази та обставини, на які посилається представник ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі та правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

При цьому апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «РуїзТоріха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 10 лютого 2026 року в оскаржуваній частині залишити без змін.

В іншій частині судове рішення не оскаржувалось, тому апеляційним судом не переглядалось.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені “23” вересня 2026 року.

Повний текст постанови складено “24” вересня 2026 року.

Головуючий:

Судді: