Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №721/314/26 — Путильський районний суд Чернівецької області

24.09.2026

Справа №721/314/26

Провадження 2/721/245/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Путильський районний суд Чернівецької області в складі:

Головуючого – судді: Проскурняка С.П.

за участю секретаря: Помазан М.В.

представника позивача: Крамар І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-ще. Путила Вижницького району Чернівецької області в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Крамар Ірина Іванівна до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

В обґрунтування позову посилається на те, що заочним рішенням Путильського районного суду Чернівецької області від 11 травня 2011 року розірваний шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який був зареєстрований Дихтинецькою сільською радою 8 березня 2006 року, актовий запис №04.

Рішенням Путильського районного суду Чернівецької області від 3 серпня 2016 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 50% всіх видів заробітку щомісячно до досягнення дітьми повноліття.

В серпні 2016 року Путильським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №51912362.

Однак, відповідач добросовісно не виконує рішення суду про стягнення з нього аліментів.

Так, згідно розрахунку заборгованості по сплаті аліментів заборгованість станом на 16.03.2026 року становить 149547,59грн. Вважає, що має право на стягнення неустойки (пені) по заборгованості зі сплати аліментів за період з 15 червня 2021 року по 13 березня 2026 року.

Зважаючи на те, що розмір нарахованої пені не повинен перевищувати 100 % заборгованості зі сплати аліментів, а тому розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача становить 149547грн. 59коп.

На підставі викладеного просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на корить ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на неповнолітніх дітей за період з 15 червня 2021 року по 16 березня 2026 року у розмірі 149547,59 грн.

Від представника відповідача в установлений законом строк надійшов відзив на позов, в якому вказує, що позовні вимоги не визнає, оскільки з 10 серпня 2016 року по 07 червня 2021 року боржник ОСОБА_2 добросовісно щомісячно виконував рішення суду про стягнення аліментів, відрахування аліментних платежів в розмірі 50 % здійснювалося щомісячно з його доходу за місцем роботи в ДП "СЛАП "КАРПАТСЬКИЙ ДЕРЖСПЕЦЛІСГОСП".

В подальшому, в червні 2021 року між позивачкою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було досягнуто домовленості щодо сплати відповідачем аліментів поза межами виконавчого провадження (в добровільному порядку, без примусового виконання), зокрема позивачка та відповідач домовились, що останній буде забезпечувати позивачку та їх спільних дітей дровами для обігрівання будинку, в якому останні проживають, за рахунок аліментів.

У зв`язку із зазначеною домовленістю, 03 червня 2021 року позивачка ОСОБА_1 звернулася із заявою до начальника Путильського РВДВС Південно- Західного МУ МЮ (м. Івано-Франківськ), в якій просила припинити стягнення аліментів з ОСОБА_2 та повернути виконавчий лист їй на руки.

Постановою начальника відділу Путильського РВДВС Південно- Західного МУ МЮ (м. Івано-Франківськ) від 07 червня 2021 року по виконавчому провадженню №51912362 постановлено повернути виконавчий лист №721/570/16-ц Путильського районного суду Чернівецької області від 03 серпня 2016 року стягувачу ОСОБА_1 (на підставі її заяви) та припинити чинність арешту майна боржника та скасувати інші заходи примусового виконання рішення.

Таким чином, боржник ОСОБА_2 в період з 03 червня 2021 року по квітень 2024 року, саме з ініціативи позивачки не сплачував аліменти через виконавчу службу, оскільки за рахунок аліментів забезпечував позивачку та дітей дровами для обігрівання будинку.

15 квітня 2024 року, з невідомих відповідачу причин, позивачка ОСОБА_1 повторно подала виконавчий лист про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей до виконання, у зв`язку із чим начальником Путильського ВДВС у Вижницькому районі Чернівецької області Західного МУ МЮ відкрито виконавче провадження № 74747091.

Позивачка ОСОБА_1 при повторній подачі виконавчого листа до виконання, просила стягувати аліменти з ОСОБА_2 з 01 червня 2021 року, тобто за період коли відповідач добровільно виконував рішення суду про стягнення аліментів.

Таким чином, станом на момент відкриття нового виконавчого провадження - квітень 2024 року - боржнику ОСОБА_2 було автоматично нараховано заборгованість в розмірі 183 866,14 за період з червня 2021 по квітень 2024 року (період добровільної сплати аліментів).

У відзиві вказує, що він не погоджується з такими позовними вимогами та вважає їх незаконними, оскільки заборгованість зі сплати аліментів за період з червня 2021 року по квітень 2024 року виникла не внаслідок умисного його ухилення від виконання батьківського обов`язку чи невиконання рішення суду, а виключно у зв`язку із повторним пред`явленням позивачкою виконавчого листа до примусового виконання після його добровільного відкликання у 2021 році.

При цьому, вказана заборгованість була автоматично нарахована органом державної виконавчої служби за попередній період, незважаючи на те, що відповідач у цей час добровільно забезпечував утримання дітей відповідно до досягнутої між сторонами домовленості. Більше того, відповідач офіційно працевлаштований і стягнення аліментів по рішенню суду проводилось шляхом утримання з його заробітної плати і заборгованість виникла не з його вини.

Отже, відсутність вини відповідача у виникненні заборгованості виключає можливість застосування до нього відповідальності, передбаченої ст. 196 Сімейного кодексу України, а тому позовні вимоги про стягнення неустойки (пені) за період з червня 2021 року по березень 2026 року є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та надала пояснення аналогічні позовній заяві та письмовим поясненням, просила суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, від нього до суду надійшло клопотання про розгляд справи у його відсутності, обставини що викладенні у відзиві на позов підтримує, просить суд в задоволенні позову відмовити.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, допитавши свідків, надавши оцінку наведеним сторонами доводам та запереченням стосовно підстав та предмету позову, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що рішенням Путильського районного суду Чернівецької області від 11 травня 2011 року розірваний шлюб між сторонами розірвано /а.с.7/.

Рішенням Путильського районного суду Чернівецької області від 3 серпня 2016 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 50% всіх видів заробітку щомісячно до досягнення дітьми повноліття /а.с.8/..

В серпні 2016 року Путильським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області винесена Постанова про відкриття виконавчого провадження №51912362 /а.с.14/.

Постановою начальника відділу Путильського РВДВС Південно- Західного МУ МЮ (м. Івано-Франківськ) від 07 червня 2021 року по виконавчому провадженню №51912362 постановлено повернути виконавчий лист №721/570/16-ц Путильського районного суду Чернівецької області від 03 серпня 2016 року стягувачу ОСОБА_1 (на підставі її заяви) /а.с.47/.

Постановою від 15.04.2024 року начальником Путильського ВДВС у Вижницькому районі Чернівецької області Західного МУ МЮ відкрито виконавче провадження № 74747091 /а.с.49/.

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у В/П №74747091 від 16.03.2026 року, що виданий Путильським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області, боржник ОСОБА_2 частково сплачував аліменти, та станом на 16.03.2026 має заборгованість в сумі 149 547,59 грн., яка утворилась за період червня 2021 року по лютий 2026 року /а.с.16,17/.

Суд задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів виходить з наступного.

Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї (частини сьома-восьма статті 7 СК України).

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Відповідно до частини другої статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Можна зробити висновок, що обсяг відповідальності батьків не залежить від проживання їх разом чи окремо від дитини, і цей факт не звільняє від обов`язку забезпечувати такі умови життя дитини, які є достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку.

Зазначений висновок підтверджується і наявністю відповідальності за ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків, як передбачено у частині четвертій статті 155 СК України.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язанні утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

Частиною першою статті 196 СК України передбачено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. Обов`язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника.

У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження".

Неустойка не сплачується, якщо платник аліментів є неповнолітнім.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

Ухиленням від сплати аліментів необхідно вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо).

Згідно із статтею 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.

На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.

Отже загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою:

p=(A1 х 1% х Q1)+(A2 х 1% х Q2) (An х 1% х Qn), де:

p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову;

A1 - нарахована сума аліментів за перший місяць;

Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць;

A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць;

Q2- кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць;

An- нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову;

Qn- кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.

Зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Вказаний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 572/1762/15-ц.

Здійснюючи розрахунок пені, суд враховує положення ст.196 СК України в тій частині, що розмір пені обмежений розміром заборгованості, на який нараховується пеня, що не може перевищувати 100 відсотків.

З огляду на наведене, розмір пені за несвоєчасну сплату аліментів, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, не може перевищувати 100% розміру заборгованості зі сплати аліментів, що у даному випадку становить 149547грн 59коп. (пеня тільки за 2025 рік становить 545 848,70 грн.).

Суд не приймає до уваги твердження у відзиві на позов, про те, що розрахунок заборгованості, що складений державним виконавцем є неточним, оскільки заборгованість була автоматично нарахована органом державної виконавчої служби за попередній період, незважаючи на те, що відповідач у цей час добровільно забезпечував утримання дітей відповідно до досягнутої між сторонами домовленості, з наступних підстав.

У частині третій статті 195 СК України зазначено, що розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Відповідно законодавець визначив обов`язок виконавця обчислювати розмір заборгованості за аліментами та водночас імперативно передбачив, що у разі незгоди заінтересованої особи з визначеним (обчисленим) виконавцем розміром заборгованості за аліментами, спір вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Такий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 10 серпня 2023 року у справі № 206/2658/22.

Не погоджуючись із розрахунком заборгованості за аліментами, складеним державним виконавцем, ОСОБА_2 такі дії державного виконавця у відповідності до зазначених вище вимог закону в суді не оскаржував.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Зміст ч. 2 ст. 78 ЦПК України визначає, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, враховуючи те, що відповідачем доказів відсутності його вини у виникненні заборгованості по сплаті аліментів не надано, суд дійшов висновку про те, що позивачка має право на стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів тобто позовні вимоги обґрунтовані та такі, що підлягаю задоволенню.

Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору у справах про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, суд вважає, що необхідно стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 1495грн.

На підставі наведеного та керуючись, ст.ст. 4-6,12,13,76-81,95,141,265,353-355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в сумі 149547 (сто сорок дев`ять тисяч п`ятсот сорок сім) гривень 59коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1495 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_8 код: НОМЕР_1 , проживає АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , Інд.код.: НОМЕР_2 , прож. АДРЕСА_2 ;

Суддя: Сергій ПРОСКУРНЯК