Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №522/14534/25-Е — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/14534/25-Е

Провадження № 2/522/3688/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Шенцевої О.П.,

при секретарі Сафтюк-Панько Б.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

30 червня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» звернулось до Приморського районного суду міста Одеси із позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором №793078142 від 17.12.2022 року у розмірі 26147,52 грн., суми сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу розмірі 7000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 17.12.2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 793078142 на суму 5600,00 грн.. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV7W3P2.

У вказаному кредитному договорі сторони досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору в тому числі щодо розміру кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, сплати відсотків, користування кредитними коштами, розмір і тип процентної ставки.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконав свій обов`язок та перерахував відповідачу, шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти у розмірі 5600,00 грн. Отже, Первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі, що підтверджується Платіжним дорученням.

28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №28/1118-01. У подальшому до Договору факторингу №28/1118-01 укладалися додаткові угоди, у тому числі щодо продовження терміну дії договору факторингу № 28/1118-01. На виконання умов договору факторингу №28/1118-01 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» підписали Реєстр прав вимоги № 217 від 21.02.2023 року, згідно з яким до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 .

23.02.2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 23/0224-01, на виконання умов якого підписано реєстр прав вимоги №1 від 23.02.2024 року до Договору факторингу, відповідно до якого від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до Відповідача.

29.05.2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали Договір факторингу №29/05/25-Е, відповідно до умов якого позивачу було відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором. Відповідно до Реєстру Боржників за Договором факторингу № 29/05/25-Е від 29.05.2025 року, від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 26147,52 грн.

Внаслідок невиконання зобов`язань відповідачем за кредитним договором виникла заборгованість в сумі 26147,52 грн., яка складається з: 5600,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 20547,52 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом. У зв`язку із зазначеним позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованість та судові витрати.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 16.07.2025 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ТОВ «ФК «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Крім того, ухвалою суду витребувано у Банка-емітента АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» (ЄДРПОУ: 21133352) інформацію:

10 грудня 2025 року на електронну адресу суду надійшла витребувана судом інформація.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив. У позовній заяві вказав про підтримання позовних вимог та розгляд справи за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, проте 08.09.2026 року подала до суду заяву, в якій просила провести судове засідання згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, позовні вимоги визнала частково, а саме в розмірі 10000 гривень.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ч.4 ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 17.12.2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №793078142 на суму 5600,00 грн.

За цим договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 5600,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правил надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога»

Відповідно до умов договору кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором в сумі 5600,00 грн. одразу після укладення договору, орієнтовна дата повернення якого 16.01.2023 р.

Договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором ОСОБА_1 .

В паспорті кредиту відображені основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту та інша додаткова інформація.

Платіжне доручення від 17.12.2022 року вказує на те, що відповідачці було здійснено переказ коштів згідно договору №793078142 від 17.12.2022 року в сумі 5600,00 грн.

Згідно інформації АТ «Універсал Банк», наданої на виконання ухвали суду про витребування доказів, 17.12.2022 року на картковий рахунок ОСОБА_1 у Банку відбулося зарахування коштів в сумі 5600,00 грн.

28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

28 листопада 2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31 грудня 2020 року. Всі інші умови договору залишилися без змін.

31 грудня 2020 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, якою продовжили строк дії договору факторингу до 31 грудня 2021 року. У вказаній додатковій угоді договір факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року викладено у новій редакції, при цьому дата укладення договору та номер договору залишені без змін.

31 грудня 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №27 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, якою продовжений строк дії договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до 31 грудня 2022 року.

31.12.2022 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до 31 грудня 2023 року.

31.12.2023 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №32, до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, якою продовжений строк дії договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до 31 грудня 2024 року.

Відповідно до реєстру прав вимоги №217 від 21.02.2023 року ТОВ «Таліон Плюс» набуло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором від 17.12.2022 №793078142. Заборгованість по основному боргу становить 5600,00 грн, заборгованість по відсотках 6696,48 грн, загальна заборгованість 12296,48 грн.

Оплата за вказаним договором факторингу та реєстром боржників підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 31 грудня 2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Згідно розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», станом на 21.02.2023 року ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором №793078142 від 17.12.2022 року в розмірі 12296,48 грн, з яких тіло кредиту 5600,00 грн, нараховані проценти 6696,48 грн.

23.02.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу №23/0224-02. Відповідно до реєстру прав вимоги №1 від 23.02.2024 року до Договору факторингу від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 26147,52 грн.

Згідно розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Таліон Плюс», ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором №793078142 від 17.12.2022 року в розмірі 26147,52 грн, з яких тіло кредиту 5600,00 грн, нараховані проценти 20547,52 грн..

Оплата за цим договором факторингу підтверджується платіжною інструкцією від 26.02.2024 за №5703.

29.05.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» уклали Договір факторингу №29/05/25-Е, відповідно до умов якого Позивачу було відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором.

Відповідно до акту прийому передачі реєстру боржників за договором факторингу №29/05/25-Е від 29.05.2025 та реєстру боржників до договору факторингу №29/05/25-Е від 29.05.2025, ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло права грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 в сумі 26147,52 грн, з яких: 5600,00 грн - прострочене тіло кредиту; 20547,62 грн. прострочені відсотки.

Оплата за цим договором факторингу підтверджується платіжними інструкціями від 04.06.2025 року за №243, від 04.06.2025 року за №245, від 05.06.2025 року за №246, від 05.06.2025 року за №247, від 06.06.2025 року за №248.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За правилом частини статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1ст.1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України, встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частини першої ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.

Згідно зі ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, Відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Згідно з ч.2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 1ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до положень ч.3 ст.12 та ч.1 ст.82 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, якщо відповідач заперечує проти позову, то саме на нього покладається обов`язок доводити такі заперечення відповідними доказами.

Проте, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження належного виконання зобов`язань та спростування суми заборгованості перед позивачем та позовних вимог взагалі.

Разом з тим, перевіряючи позовну вимогу щодо стягнення заборгованості за кредитним договором №793078142 від 17.12.2022 року, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 суд не може погодитися з нарахуванням позивачем відсотків в розмірі 20547,62 грн, виходячи з наступного.

При укладенні кредитного договору, сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Судом встановлено, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» в день укладення кредитного договору, тобто 17.12.2022 року перерахувало на банківську карту ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 5600,00 грн.

Як визначено пунктом 8.3 кредитного договору, якщо позичальник не скористається умовами зменшення витрат та загальної вартості кредиту за договором на умовах пункту 8.5. договору, то зобов`язання позичальника по сплаті процентів за весь строк дисконтного періоду кредитування визначається за процентною ставкою 766,50 відсотків річних, що на день укладення договору становить 2,10 відсотків в день від суми залишку кредиту, що знаходиться у позичальника за кожний день користування ним.

Відповідно до п. 3.1 кредитного договору, на момент укладення цього договору строк дисконтного періоду користування складає 30 днів від дати отримання позичальником першого траншу.

Пунктом 8.11. кредитного договору передбачено, що для суми кредиту отриманої за першим траншем, що вказана в п. 2.3. договору, за перші 30 днів дисконтного періоду, без виконання позичальником умов п. 8.5. Договору, орієнтовна загальна вартість кредиту складе 9128 грн. 00 коп. та буде включати в себе загальні витрати за кредитом у вигляді процентів за користування кредитом у розмірі 3528 грн. 00 коп. та суму кредиту у розмірі 5600 грн. 00 коп.

Таким чином за 30 днів строку кредитування процентна ставка складає 2,10 процентів в день, отже підлягають сплаті проценти у сумі 3528,00 грн, які розраховуються наступним чином: 5600,00 грн х 2,10% х 30.

З розрахунку заборгованості, наданого первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» встановлено, що протягом дисконтного періоду позичальником проценти не сплачувались, отже, строк дисконтного періоду і відповідно строк надання кредитної лінії не був продовжений.

Тому строк кредитування закінчився 15.01.2023 року і право кредитодавця нараховувати проценти за договором після закінчення цього строку припинилося.

Як вбачається з матеріалів справи належних та допустимих доказів пролонгації договору кредитної лінії №793078142 від 17.12.2022 року матеріали справи не містять.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитним договором №793078142 від 17.12.2022 року у розмірі 9128,00 грн, яка складається з наступного: 5600,00 грн - заборгованість по тілу кредиту, 3528,00 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Згідно з ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, судовий збір сплачений позивачем за подачу позовної заяви в розмірі 2422,40 грн. підлягає стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог виходячи з розрахунку: 9128,00 грн. (сума боргу, задоволена судом) * 2422,40 грн. (сплачена сума судового збору) / 26147,52 грн. (сума боргу, заявлена до стягнення), що дорівнює 845,65 грн..

Пунктом 5 частини 3 статті 133 ЦПК України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною 1 статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Разом із тим, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі №727/463/19, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі №753/1203/18, від 31 жовтня 2022 року у справі №236/3503/20-ц (провадження №61-19531св21).

Так, в матеріалах справи містяться копія договору про надання правничої допомоги від 29.05.2025 №29/05/25-01, укладений між Адвокатським бюро «Тараненко та партнери» та ТзОВ «ФК «Ейс»; копія додаткової угоди від 30.05.2025 року №25770711312 до Договору про надання правничої допомоги від 29.05.2025 №29/05/25-01; копія акту прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги від 29.05.2025 №29/05/25-01, з якого слідує, що послуги надано на суму 7000,00 грн; свідоцтво адвоката; довіреність.

Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи відсутність клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги, принцип пропорційності задоволених вимог при покладенні на сторін судових витрат, суд вважає, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню, у розмірі 2 443,00 гривень (за задоволення майнових вимог на 34,90%).

Керуючись статтями 4, 12, 19, 141, 247, 258, 259, 265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, Харківське шосе, буд. 19, оф. 2005) заборгованість за Кредитним договором №793078142 від 17.12.2022 року у розмірі 9128 (дев`ять тисяч сто двадцять вісім) грн. 00 коп., яка складається з: 5600 (п`ять тисяч шістсот) грн. 00 коп. - заборгованість по тілу кредиту, 3528 (три тисячі п`ятсот двадцять вісім) грн. 00 коп. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, Харківське шосе, буд. 19, оф. 2005) судові витрати пов`язані з розглядом справи, а саме судовий збір у розмірі 845 (вісімсот сорок п`ять) грн. 65 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2443 (дві тисячі чотириста сорок три) гривні 00 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 24.09.2026 року.

Суддя: