Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №521/5604/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа №521/5604/26

Провадження №2-а/521/111/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді Тополевої Ю.В.,

за участю секретаря Онуфрієнко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Одеській області про скасування постанови,–

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління національної поліції в Одеській області про скасування постанови,в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6965730 від 04 квітня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП.

Позов обґрунтований такими обставинами.

04 квітня 2026 року поліцейським Ізмаїльського районного відділу поліції Головного управління національної поліції в Одеській області старшим сержантом поліції Дяковим І.І.складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6965730. Згідно даної постанови, 04 квітня 2026 року о 13:39 годин за адресою: м. Ізмаїл, траса а/д М-15 Одеса-Рені, 231 км. водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Renault, д.н.з. НОМЕР_1 в составі напівпричепу SCHWERINER, д.н.з. НОМЕР_2 , у якого відсутній задній захисні пристрої а саме лівий бризговик, чим порушив п. 31. 4.7. е. ПДР, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КУпАП. ОСОБА_1 вважає оскаржувану постанову незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню. Позовні вимоги мотивує тим, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП. Зазначає, що відсутність заднього захисного пристрою на напівпричепі була зумовлена його пошкодженням та відривом унаслідок вибуху лівого колеса. Після настання зазначеної події позивач оперативно замінив пошкоджене колесо на запасне та продовжив рух до найближчого автосервісу з метою придбання та встановлення нового бризковика замість втраченого, оскільки запасного бризковика не мав. Про зазначені обставини позивач повідомив працівників поліції на місці зупинки транспортного засобу та надав відповідні докази. Крім того, позивач зазначає, що звертався до відповідача з проханням надати йому час для усунення виявленої несправності та доїзду до найближчого автосервісу, однак таке клопотання було проігноровано.

18 травня 2026 року представником відповідача було надано відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити. Обґрунтовуючи свої заперечення зазначив, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджується матеріалами справи та відеозаписом, на якому позивач сам визнає, що рухався без бризковика та знав про його відсутність ще з попереднього дня. На думку відповідача, позивач, усвідомлюючи наявність несправності, не вжив своєчасних заходів для її усунення та продовжив рух транспортним засобом. Також зазначив, що посилання позивача на необхідність доїзду до автосервісу не спростовують факту порушення вимог Правил дорожнього руху, оскільки в м. Ізмаїл та на подальшому маршруті руху наявні станції технічного обслуговування й магазини автозапчастин, де несправність могла бути усунута. При цьому, відповідач вказав, що позивач під час спілкування з поліцейським не заявляв належного клопотання про надання часу для усунення несправності на місці. Крім того, відповідач послався на те, що під час руху позивачем також використовувався транспортний засіб із забрудненим номерним знаком та пошкодженою шиною. Вважав, що зазначені обставини свідчать про недотримання позивачем вимог Правил дорожнього руху. За наведених обставин представник відповідача вважає, що старший сержант поліції Дяков І.І.діяв у межах наданих йому повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови немає.

ОСОБА_1 у відкритому судовому засідання позов підтримав.

Представник Головного управління національної поліції в Одеській області в ході розгляду справи заперечував щодо задоволення позову, з підстав зазначених у відзиві.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні докази, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6965730 від 04 квітня 2026 року, складеною поліцейським Ізмаїльського районного відділу поліції Головного управління національної поліції в Одеській області старшим сержантом поліції Дяковим І.І. ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 гривень.

Зі змісту постанови вбачається, що 04 квітня 2026 року о 13:39 годин за адресою: м. Ізмаїл, траса а/д М-15 Одеса-Рені, 231 км. водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Renault, д.н.з. НОМЕР_1 в составі напівпричепу SCHWERINER, д.н.з. НОМЕР_2 , у якого відсутній задній захисні пристрої а саме лівий бризговик, чим порушив п. 31. 4.7. е. ПДР, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КУпАП.

Згідно зі ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Пунктом 31. 4.7. е. ПДР забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством якщо відсутній передбачений конструкцією бампер або задній захисний пристрій, грязезахисні фартухи і бризковики.

Частиною 1 ст. 121 КУпАП передбачено, що керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Таким чином, з врахуванням процесуальних особливостей адміністративного судочинства, доведення факту неправомірності дій позивача покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 79 КАС України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

З матеріалів справи встановлено, що 04 квітня 2026 року працівниками поліції Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області під час несення служби було зафіксовано рух транспортного засобу марки «Renault Magnum», державний номерний знак НОМЕР_3 у складі з напівпричепом марки «Schweriner» державний номерний знак НОМЕР_2 з відірваним заднім захисним пристроєм, а саме лівим бризковиком.

Факт руху вищевказаного транспортного засобу під керуванням позивача з відірваним заднім лівим бризковиком останнім не заперечується.

Крім того, з наявного в матеріалах справи відеозапису з місця події вбачається, що з самого початку відеозапису позивач самостійно визнає факт того, що він рухався без бризковика та повідомляє поліцейському, що вчора його було втрачено.

Тобто, з наведеного відео вбачається, що позивач знав про відірваний бризковик, ще з минулого дня, проте не здійснив жодних дій з його заміни та розуміючи це, продовжував рух.

Суд не приймає доводи позивача про дотримання ним вимог п. 31.4.7, п. 31.5 ПДР України оскільки з наданої відповідачем карти та інформації про розміщення станцій технічного обслуговування й магазинів автозапчастин на вказаному відрізку а/д можна припустити, що дана несправність могла бути усунута позивачем завчасно.

Крім того з наявного в матеріалах справи відеозапису з місця події вбачається, що позивач рухався без знаку аварійної сигналізації, що на переконання суду також спростовує доводи позивача про дотримання ним вимог п. п. 31.4.7, п. 31.5 ПДР України.

У зв`язку із наведеним суд погоджується з доводами відповідача про те, що оскаржувана постанова ґрунтується на фактичних обставинах, підтверджених доказами, передбаченими законом.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про те, що відповідачем доведено факт вчинення позивачем порушення правил дорожнього руху, доводи позивача не знайшли свого підтвердження в процесі розгляду справи.

Відповідно до ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу в межах позовних вимог.

Таким чином, шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з врахуванням встановленого КАС України обов`язку доведення, суд прийшов до висновку про доведеність вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 2, 5 - 9, 72 - 77, 90, 243-246, 250, 251, 255, 286 КАС України, –

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Одеській області про скасування постанови – відмовіити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ю.В. Тополева