Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №336/7629/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 24.09.2026 Справа № 336/7629/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 336/7629/26 Головуючий у 1-й інстанції: Галущенко Ю.А.

Провадження № 22-ц/807/2127/26 Суддя-доповідач: Сакоян Д.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Сакояна Д.І.

суддів: Гончар М.С., Салтан Л.Г.

за участі:

секретаря судового засідання Бєлової А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05.08.2026 про відмову у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_3 , Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Міністерство оборони України, про визнання батьківства,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_3 , Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Міністерство оборони України, про визнання батьківства.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05.08.2026 відмовлено у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_3 , Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Міністерство оборони України, про визнання батьківства.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05.08.2026 скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що ОСОБА_2 досі перебуває у статусі зниклого безвісти. Рішення про оголошення його померлим суд не ухвалював, свідоцтва про його смерть органами реєстрації актів цивільного стану не видавалось. ОСОБА_2 на цей час має цивільну процесуальну дієздатність у розумінні Цивільного кодексу України та Цивільного процесуального кодексу України і тому може бути відповідачем у цій справі.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив, що згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні скаржник ОСОБА_1 та його представник, адвокат Бєлік І.В., підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити.

Належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання інші учасники справи до апеляційного суду не з`явились.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції доходить наступних висновків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Ухвала суду першої інстанції зазначеним вище вимогам не відповідає.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що з поданих суду матеріалів убачається, що залучений до участі у справі в якості відповідача ОСОБА_2 помер. Суд першої інстанції зазначив, що наведена обставина підтверджується позивачем та доказами, які додані до позовної заяви, а саме висновком експерта Житомирського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № СЕ-19/106-25/11514-БД від 07.07.2025, постановою слідчого СУ ГУНП в Житомирській області від 21.08.2025 про встановлення особи трупа, згідно з якою фрагмент тіла невстановленої особи № 38/1РА, доставлений 20.03.2025 відповідно до Порядку передачі та репатріації тіл (останків), визнано належним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , іншими матеріалами справи. За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті провадження, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства у зв`язку зі смертю відповідача до відкриття провадження у справі та припиненням у нього процесуальної правоздатності.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду не погоджується.

За змістом ч. 4 ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті. У системному зв`язку з положеннями ст. 46, 48 ЦПК України це означає, що особа, яка померла до пред`явлення позову, не може набути процесуального статусу відповідача у справі.

Цивільне процесуальне законодавство України не передбачає можливості здійснення позовного провадження щодо особи, яка померла до звернення позивача до суду. Процесуальне правонаступництво, передбачене ст. 55 ЦПК України, передбачає заміну сторони, яка вибула зі спірних правовідносин, і не може застосовуватися для залучення правонаступників особи, яка на момент пред`явлення позову вже померла та не могла набути статусу сторони у справі. Такий підхід узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 07.04.2020 у справі № 473/1433/18.

Отже, якщо встановлено, що смерть фізичної особи, зазначеної відповідачем, настала до пред`явлення до неї позову, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, оскільки позов до такої особи не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Водночас застосування зазначеного процесуального наслідку потребує належного підтвердження факту смерті відповідача та її настання саме до звернення з позовом.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті є офіційним визнанням і підтвердженням державою відповідного факту та здійснюється шляхом складення актового запису цивільного стану. Актовий запис цивільного стану є безспірним доказом фактів, реєстрація яких посвідчується, до спростування його в судовому порядку.

У постанові від 12.11.2024 у справі № 462/410/22 Верховний Суд виходив з того, що факт смерті особи може бути належним чином підтверджений актовим записом про смерть та повним витягом із Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо такого актового запису, а за відсутності у матеріалах справи свідоцтва про смерть сама по собі цього не спростовує.

У постанові від 09.07.2025 у справі № 201/1017/25 (провадження № 61-5429св25) Верховний Суд зазначив, що набуття правового статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, не зменшує її цивільної правоздатності.

Звертаючись до суду із позовом, позивач надав суду такі документи:

– повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_2 № 2364 від 01.05.2023, адресоване ОСОБА_3 , за змістом якого старший стрілець 1-го механізованого відділення 2-го механізованого взводу 2-ї механізованої роти НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 старший солдат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовець призваний за мобілізацією, прийнятий на військову службу 20.04.2023 до військової частини НОМЕР_2 , відданий Військовій присязі на вірність Українському народу, у бою за нашу Батьківщину, виявивши стійкість та мужність поблизу н.п. Водяне Донецької області під час артилерійського обстрілу зі сторони Збройних сил Російської Федерації зник безвісти 27.04.2023, виконуючи бойове завдання за призначенням в ході ведення бойових дій;

– висновок експерта Житомирського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № СЕ-19/106-25/11514-БД від 07.07.2025, відповідно до якого порівняльним дослідженням аутосомної ДНК встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ймовірно є біологічною матір`ю трупа невстановленого військовослужбовця № 38/1РА, що належить невстановленій особі чоловічої генетичної статі. Ймовірність даної події становить не менше ніж 99,99999837 %. Порівняльним дослідженням аутосомної ДНК встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ймовірно є біологічним сином трупа невстановленого військовослужбовця № 38/1РА, що належить невстановленій особі чоловічої генетичної статі. Ймовірність даної події становить не менше ніж 99,99999609 %;

– постанову старшого слідчого в ОВС-криміналіста СУ ГУНП в Житомирській області про встановлення особи трупа від 21.08.2025, у якій зазначено, що фрагмент тіла невстановленої особи № 38/1РА, доставлений 20.03.2025 відповідно до порядку передачі та репатріації тіл (останків), визнати належним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

– витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 3751 від 13.05.2023 «За результатами службового розслідування за фактом зникнення безвісти зі зброєю старшого солдата ОСОБА_4 », у якому зазначено, що факт зникнення безвісти ОСОБА_2 підтвердився;

– Акт службового розслідування, у якому зазначено, що факт зникнення безвісти ОСОБА_2 підтвердився.

Оцінюючи наведені документи в контексті вирішення питання про відкриття провадження у справі, колегія суддів зазначає, що повідомлення територіального центру комплектування та соціальної підтримки, витяг із наказу командира військової частини та акт службового розслідування засвідчують обставини зникнення ОСОБА_2 безвісти, проте не встановлюють факту його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою, чи рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Матеріали справи не містять документа встановленої форми про смерть ОСОБА_2 , виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою, свідоцтва про смерть чи відомостей про відповідний актовий запис. Рішення суду про встановлення факту його смерті або про оголошення його померлим також відсутнє.

Наданий висновок молекулярно-генетичної експертизи стосується встановлення біологічного споріднення за результатами дослідження генетичного матеріалу, отриманого з фрагмента тіла, а постанова слідчого – визначення належності цього фрагмента ОСОБА_2 . Водночас установлення належності фрагмента тіла певній особі саме по собі не є встановленням факту її смерті. Наведені результати генетичного дослідження стосуються біологічного споріднення та самі по собі не встановлюють, чи настала смерть особи, якій належить досліджений фрагмент тіла.

Саме по собі використання у зазначених документах слів «труп» та «останки» не усуває необхідності належного підтвердження факту смерті особи, якій належить досліджений фрагмент тіла. Постанова слідчого про його ідентифікацію не замінює документа встановленої форми про смерть або відповідного судового рішення.

Отже, за відсутності належного підтвердження факту смерті ОСОБА_2 суд першої інстанції передчасно дійшов висновку про припинення його цивільної правоздатності та наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі.

З урахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги щодо порушення місцевим судом норм процесуального права є обґрунтованими, тож оскаржувана ухвала підлягає скасуванню.

Оскільки справа направляється для продовження розгляду до суду першої інстанції, то відсутні підстави для розподілу судових витрат, понесених скаржником у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відповідно до положень ст. 141, 382 ЦПК України.

Керуючись ст. 367, 374, 379, 381-384, 389, 390 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05.08.2026 – задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05.08.2026 у цій справі скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 24.09.2026.

Головуючий Д.І. Сакоян

Судді М.С. Гончар

Л.Г. Салтан