Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №299/6112/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 299/6112/25

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.09.2026 м. Ужгород

Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за апеляційною скаргою адвоката Стасюка Ю.П., який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Виноградівського районного суду Закарпатської області від 20 березня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Виноградівського районного суду Закарпатської області від 20 березня 2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 у дохід держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Відповідно до постанови суду, - ОСОБА_1 , 07.12.2025 року о 20 годині 10 хвилин, в м. Виноградів, на площі Миру поблизу будинку №8 Берегівського району Закарпатської області, керував транспортним засобом автомобілем марки «Skoda Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння очей. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України. Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.1 ст.130 КУпАП.

Не погоджуючись з даною постановою адвокат Стасюк Ю.П., який діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. Вказує, про неможливість ідентифікації особи та відсутність доказів керування. Зазначає, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 , ігноруючи наступне: на відеозаписах, які суд визнав належними доказами, зафіксовано події в нічний час; обличчя особи неможливо розрізнити, що унеможливлює твердження про те, що на відео зображений саме ОСОБА_1 ; у Рапорті зазначено, що особу встановлено через базу «Армор», оскільки у водія не було посвідчення, натомість у Протоколі вказано, що особу встановлено саме за посвідченням водія. Стверджує, що це свідчить про те, що поліцейські фактично не встановлювали особу на місці події, а дані були внесені до протоколу пізніше, що ставить під сумнів ідентифікацію особи, яка нібито відмовилася від огляду. Зазначає, що відеозаписи фіксують події в різних місцях та в різний час, з тривалими перервами та відеозапис розпочинається з моменту, коли автомобіль уженерухомий.

Щодо пропуску строку на апеляційне оскарження зазначає, що постанову було оприлюднено в ЄДРСР та отримано лише 30.03.2026 року. Оскільки без ознайомлення з повним текстом судового рішення (його мотивувальною частиною) сторона захисту була позбавлена можливості підготувати обґрунтовану апеляційну скаргу, прошу визнати причини пропуску строку поважними та поновити його. Це відповідає практиці ЄСПЛ щодо забезпечення права на доступ до правосуддя та принципу правової визначеності. Просить поновити строк на апеляційне оскарження.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його представника - адвоката Стасюка Ю.П., неявка яких із урахуванням положень ч. 6 ст. 294 КУпАП не перешкоджає її розгляду. При цьому, враховується те, що останні належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи, а розгляд справи у зв`язку з їх неявкою до апеляційного суду вже відкладався. Заяви про відкладення розгляду справи не надходили.

Приймаючи рішення про розгляд справи без участі ОСОБА_1 та його представника - адвоката Стасюка Ю.П., враховуються і вимоги чинного законодавства щодо розгляду справи в розумні строки.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Апеляційним судом встановлено, що оскаржувана постанова винесена 20 березня 2026 року за відсутності особи, яка притягається до відповідальності. З матеріалів справи слідує, що апеляційна скарга подана до суду першої інстанції 03 квітня 2026 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.

Враховуючи, що матеріали справи не містять жодної інформації стосовно вручення учасникам справи копії повного тексту постанови суду першої інстанції, а також вимоги п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України стосовно забезпечення апеляційного оскарження рішення суду та позицію колегії суддів Третьої судової палати Верховного Суду, яка викладена у постанові суду від 11 вересня 2019 року при розгляді справи №130/2448/16-к, відповідно до якої без повного тексту судового рішення особа позбавлена можливості надати належне обґрунтування апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин.

Згідно положень ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти вмотивоване законне рішення.

Апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення вказаних вимог дотримався.

Незважаючи на доводи апеляційної скарги, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, стверджується сукупністю належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів, зібраних та поданих до суду працівниками поліції відповідно до вимог ч. 2 ст. 251 КУпАП.

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

В п. 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пункт 2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до підпункту а) пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за порушення зазначених вимог ПДР України передбачена ст. 130 КУпАП.

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 534367 від 07.12.2025 року слідує, що в цей же день о 20 годині 10 хвилин, в м. Виноградів, на площі Миру поблизу будинку №8 Берегівського району Закарпатської області, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом автомобілем марки «Skoda Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння очей. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Від підпису про ознайомлення з протоколом та від дачі пояснення ОСОБА_1 відмовився.

Незважаючи на заперечення стороною захисту вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, його вина стверджується: вказаним протоколом про адміністративне правопорушення, у якому викладені обставини вчиненого правопорушення; копією постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №6300125 від 07.12.2025 року відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП; копією постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №6300194 від 07.12.2025 року відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.126 КУпАП; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 07.12.2025 року, згідно якого огляд не проведено у зв`язку з відмовою; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, від огляду ОСОБА_1 відмовився; рапортом поліцейського СРПП від 08.12.2025 року, який адресований начальнику ВП №1 Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області В.Кондрашу та в якому зазначені обставини події, які мали місце 07.12.2026; довідками старшого інспектора САП від 08.12.2025 року, згідно яких ОСОБА_1 видано посвідчення водія, яке здане на збереження; власником транспортного засобу автомобіля Skoda Octavia, д.н.з. НОМЕР_1 , є ОСОБА_2 , 1994 р.н., мешканець АДРЕСА_2 , а також дослідженими відеоматеріалами відносно ОСОБА_1 ,які не викликають сумніви та узгоджуються між собою та іншими матеріалами справи.

Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності, а тому є допустимими, належними і достатніми для підтвердження висновків суду про винуватість ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 ПДР України, та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Твердження сторони захисту в апеляційній скарзі щодо неможливості ідентифікації особи та відсутність доказів керування, апеляційний суд відхиляє, та зазначає, що переглядом першого відеозапису, долученого до матеріалів справи вбачається, що на ньому працівники поліції зупинили транспортний засіб марки «Skoda Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_1 , водій якого відмовлявся вийти із зачиненого автомобіля. Із перегляду другого відеозапису вбачається, що на відеозаписі зафіксовані неодноразові пропозиції поліцейського до ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння та роз`яснення наслідків відмови від проходження такого огляду; окрім того, ОСОБА_1 було повідомлено, що проходження огляду може здійснюватися на місці або у медичному закладі, однак після пропозиції пройти огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився.

Щодо твердження апелянта про відсутність доказів керування, апеляційний суд не бере до уваги та розцінює їх як такі, що спрямовані на уникнення останнім відповідальності за скоєне.

Вказані докази, якими стверджується факт керування транспортним засобом та відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння, є логічними, послідовними, та такими, що взаємоузгоджуються між собою, а тому в апеляційного суду відсутні підстави сумніватися в їх достовірності та допустимості.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції надав належну правову оцінку доказам, обґрунтовано визнав їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП.

Покликання апелянта в апеляційній скарзі про те, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, такою, що підлягає скасуванню, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки при розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було. Суддя відповідно до ст.ст. 245 та 280 КУпАП повно і всебічно з`ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи.

Протокол про адміністративне правопорушення від 07.12.2025 року серії ЕПР1 № 534367 складений відповідно до положень ст. 256 КУпАП, оскільки його форма та зміст відповідають вимогам діючого законодавства і є складеним та підписаним уповноваженою на те особою та підтверджують подію і обставини правопорушення. Крім цього, дані зазначеного протоколу узгоджуються з іншими доказами у справі. Отже, такий є належним та допустимим доказом у справі, який суд обґрунтовано поклав в основу доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 чи його захисник оскаржували дії працівників поліції щодо складання протоколу. Доказів неправомірної поведінки працівників поліції чи інших доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до нього, матеріали справи не містять.

Доводи апеляційної скарги про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення апеляційний суд відхиляє, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи і спростовуються наведеними вище доказами.

Жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви в об`єктивності вищевказаних матеріалів, їх фальсифікації, стороною захисту не надано, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду.

Доводи апеляційної скарги про інші порушення, зазначені в апеляційній скарзі, не впливають на висновок судді про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки склад вчиненого адміністративного правопорушення знайшов своє підтвердження під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32).

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд приходить до переконання, що рішення судді першої інстанції щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ґрунтується на основі всебічно, повно та об`єктивно з`ясованих обставин справи, вина остннього доводиться допустимими, належними та достатніми доказами у справі.

Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки судді в постанові, при розгляді апеляційної скарги не було наведено, а обставини на які покликається апелянт, як невраховані судом першої інстанції, були в повній мірі враховані судом апеляційної інстанції при винесенні постанови.

Адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, накладене на ОСОБА_1 відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП і є безальтернативним.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для зміни чи скасування постанови судді, при апеляційному перегляді не встановлено.

Всі інші обставини, на які посилається апелянт в своїй апеляційній скарзі не впливають на законність прийнятого судом першої інстанції рішення, відтакпідстав для скасування постанови у межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Поновити адвокату Стасюку Ю.П., який діє в інтересах ОСОБА_1 , строкна апеляційне оскарження судового рішення.

Апеляційну скаргу адвоката Стасюка Ю.П., який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Постанову судді Виноградівського районного суду Закарпатської області від 20 березня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т.Ю. Бисага