Рішення від 29 жовтня 2015 р. у справі №607/8288/14-ц — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.10.2015 Справа №607/8288/14-ц

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі: головуючого судді Дзюбича В.Л.

-з участю секретаря судового засідання Грабської Ю.І.

- за відсутності сторін та їх представників,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Настасівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської районної державної нотаріальної контори про визнання права власності на спадкове майно,-

Встановив:

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до відповідачів Настасівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської районної державної нотаріальної контори про визнання права власності на спадкове майно після смерті бабусі ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на 1/3 частину житлового будинку з надвірними побудовами та спорудами АДРЕСА_1 ; після смерті тітки ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме на 1/3 частину житлового будинку з надвірними побудовами та спорудами АДРЕСА_1 ; після смерті дядька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме на 1/3 частину житлового будинку з надвірними побудовами та спорудами АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги позивачі обґрунтовують тим, що після смерті бабусі, тітки та дядька відкрилася спадщина на спадкове майно за законом, а саме на 1/3 частину житлового будинку з надвірними побудовами та спорудами АДРЕСА_1 , яку вони належним чином прийняли, однак через відсутність правовстановлюючого документа на зазначений житловий будинок вони не можуть оформити спадщину у встановленому законом порядку через нотаріальну контору.

У судове засідання позивачі та їх представник не з`явилися, проте подала заяву про підтримання позовних вимог з клопотанням про розгляд справи у її відсутності.

Представники відповідачів у судове засідання не з`явилися, проте подали заяви про відсутність заперечень з приводу задоволення позову та просили здійснювати розгляд справи у їх відсутності.

Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно інформаційної довідки про технічний стан нерухомого майна №50 від 28.01.2014 р. виданої Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації, станом на 27.01.2014 р. по обліку бюро будинковолодіння АДРЕСА_1 рахується за ОСОБА_3 (1/3 частина), ОСОБА_4 (1/3 частина), ОСОБА_5 (1/3 частина).

Відповідно до довідки Настасівської сільської ради Тернопільського району №620 від 05.05.2014 р., станом на 01.07.1990 року будинковолодіння АДРЕСА_1 було колгоспним двором, членами якого були: голова двору – ОСОБА_3 , 1919 р.н., син – ОСОБА_5 , 1940 р.н., дочка – ОСОБА_4 , 1952 р.н.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.6 Постанови «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» від 22 грудня 1995 року N20, до правовідносин, що виникли до прийняття 15 квітня 1991 року Закону України «Про власність» застосовується чинне на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулюють власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

Відповідно до ст.120 ЦК УРСР (в редакції, що діяла до 16.12.1993 р.) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності. Колгоспний двір може мати у власності підсобне господарство на присадибній ділянці землі, що знаходиться в його користуванні, жилий будинок, продуктивну худобу, птицю та дрібний сільськогосподарський реманент відповідно до статуту колгоспу. Крім того, колгоспному дворові належать передані в його власність членами двору їх трудові доходи від участі в громадському господарстві колгоспу або інше передане ними у власність двору майно, а також предмети домашнього вжитку і особистого користування, придбані на спільні кошти.

Достовірними доказами встановлено, що після 15 квітня 1991 року, із вступом в силу Закону України «Про власність» майно вказаного колгоспного двору не змінилося.

Доказів того, що спірний житловий будинок станом на 15 квітня 1991 року було переведено до іншої суспільної групи, матеріали цивільної справи не містять.

Підстав вважати його самочинно збудованим майном суд не вбачає.

Отже, кожен із зареєстрованих осіб станом на 01.07.1990 року у будинковолодінні АДРЕСА_1 має право на частку у зазначеному житловому будинку, а саме господар будинку – голова двору – ОСОБА_3 на 1/3 частину будинку, її син – ОСОБА_5 на 1/3 частину будинку та її дочка – ОСОБА_4 на 1/3 частину будинку.

ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_3 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 виданим 30.01.2014 р. відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Тернопільського районного управління юстиції у Тернопільській області.

Із свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 виданого повторно 06.12.1973 р., актовий запис №13 вбачається, що чоловіком ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 був ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 виданим повторно 16.09.2014 р. відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Тернопільського районного управління юстиції у Тернопільській області, актовий запис №26.

ОСОБА_3 була матір`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (свідоцтво по народження серії НОМЕР_4 видане 13.09.1952 р., актовий запис №44), ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_5 , видане повторно 10.10.1965р., актовий запис №10) та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ( свідоцтво про народження серії НОМЕР_6 видане повторно 30.09.1955 р., актовий запис №42.).

Відповідно до ч.1 ст.529 ЦК Української РСР, який діяв на час відкриття спадщини, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Відповідно до вимог ст.549 ЦК УРСР, який діяв на час відкриття спадщини, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Із довідки Настасівської сільської ради №1132 від 12.09.2014 р. вбачається, що на день смерті ОСОБА_3 разом із нею за адресою: АДРЕСА_1 були зареєстровані та проживали: дочка ОСОБА_4 та син ОСОБА_5 .

Судом встановлено та як підтверджено у судовому засіданні відповідачами, після смерті ОСОБА_3 в управління належною їй 1/3 частиною житлового будинку з надвірними побудовами та спорудами АДРЕСА_1 вступили її діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , а отже в силу ст.549 ЦК УРСР, який діяв на час відкриття спадщини ОСОБА_3 , останні є такими, що прийняли спадщину після смерті своєї матері, а саме є спадкоємцями по 1/6 частині від 1/3 частини належної покійній, вказаного житлового будинку.

ІНФОРМАЦІЯ_9 помер ОСОБА_7 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_7 виданим 22.10.2007 р. Буцнівською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області, актовий запис №26.

Позивачі ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_11 є дітьми ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_8 виданим 06.01.1973 р. Буцнівською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області, актовий запис; свідоцтвом про народження виданим 18.12.1975 р., актовий запис №30.

ІНФОРМАЦІЯ_12 померла ОСОБА_4 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_9 виданим 11.09.2013 р. Настасівською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області, актовий запис №17.

Судом встановлено, що ні чоловіка ні дітей у покійної ОСОБА_4 не було.

У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід, як з одного боку батька, так і з боку матері.(ч.22 ст.1261 Цивільний кодекс України (далі ЦК України)).

Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановлено статтею 1270 цього кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Зважаючи на відсутність у померлої ОСОБА_4 спадкоємців першої черги, з огляду на той факт, що брат покійної ОСОБА_9 помер ще ІНФОРМАЦІЯ_9 , а також враховуючи те, що на день смерті останньої разом із нею, як вбачається із довідки Настасівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області №1693 від 15.11.2013 р. за адресою: АДРЕСА_1 був зареєстрований та проживав брат - ОСОБА_5 , який являється спадкоємцем другої черги за законом, і відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, хоча і не звертався із заявою про прийняття спадщини, проте вважається таким що прийняв спадщину після смерті сестри ОСОБА_4 , шляхом постійного проживання із нею, та є спадкоємцем 1/2 частини житлового будинку з надвірними побудовами та спорудами АДРЕСА_1 після смерті сестри ОСОБА_4 (з якої : 1/3 частина будинку належна особисто покійній ОСОБА_4 + 1/6 частина будинку успадкована ОСОБА_4 після смерті матері ОСОБА_3 ).

ІНФОРМАЦІЯ_13 помер ОСОБА_5 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_10 виданим 28.10.2013 р. Настасівською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області, актовий запис №19.

Судом встановлено, що ні дружини, ні дітей у покійного ОСОБА_5 не було.

Із повідомлення Тернопільської районної державної нотаріальної контори від 01.07.2014 р. №1908/01-16 вбачається, що після смерті дядька ОСОБА_5 заведена спадкова справа за заявою племінниць померлого - ОСОБА_10 та ОСОБА_11 про прийняття спадщини за законом. Після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 спадкова справа не заводилася та згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від імені ОСОБА_3 посвідчувалися заповіти.

Із довідки Настасівської сільської ради Тернопільського району №221 від 27.02.2015 р. вбачається, що ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_14 проживала в АДРЕСА_2 та 24.02.1988 року склала заповіт посвідчений секретарем виконкому Соснівської селищної ради народних депутатів, реєстровий номер №33, що стверджується копією заповіту в якому розпорядилася належним їй будинковолодіння у АДРЕСА_1 .

Проаналізувавши дані обставини, судом встановлено, що вказаний заповіт складений ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_14 та яка проживала у житловому будинку АДРЕСА_2 і аж зовсім не покійною ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 та проживала у будинковолодінні за АДРЕСА_1 .

Постановою Тернопільської районної державної нотаріальної контори від 30.04.20114 р. ОСОБА_10 та ОСОБА_11 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії – видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті дядька ОСОБА_5 , тітки ОСОБА_4 та бабусі ОСОБА_3 , через відсутність правовстановлюючого документа на житловий будинок з надвірними побудовами та спорудами АДРЕСА_1 .

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. (ст.1218 ЦК України).

Відповідно до ч.3, ч.5 ст.1266 Цивільного кодексу України ( далі ЦК України), племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини. Якщо спадкування за правом представлення здійснюється кількома особами, частка їхнього померлого родича ділиться між ними порівну.

Згідно ст.392 ЦК України власник може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Аналізуючи вище наведені обставини, беручи до уваги той факт, що позивачі являються спадкоємцями першої черги за законом після смерті батька ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_9 та приходиться рідним братом покійному ОСОБА_5 , якому належить 1/6 частина житлового будинку з надвірними побудовами та спорудами АДРЕСА_1 після смерті матері ОСОБА_3 , 1/2 частина житлового будинку з надвірними побудовами та спорудами АДРЕСА_1 після смерті сестри ОСОБА_4 (з якої : 1/3 частина будинку належна особисто покійній ОСОБА_4 + 1/6 частина будинку успадкована ОСОБА_4 після смерті матері ОСОБА_3 ) та 1/3 частина вказаного будинковолодіння набута ним як членом колгоспного двору; з огляду на той факт, що інших найближчих родичів, крім позивачів у покійного ОСОБА_5 немає, зважаючи на вимоги ч.3, ч.5 ст.1266 ЦК України; зважаючи на те, що останній за життя не встиг одержати на своє ім`я свідоцтво про право власності на належне йому будинковолодіння АДРЕСА_1 , проте фактично зазначене будинковолодіння йому належало і він мав право на одержання правовстановлюючого документа на нього, враховуючи той факт, що позивачі своєчасно прийняли спадщину після смерті дядька ОСОБА_5 , тому суд вважає, що позов слід задовольнити, визнати за позивачами в рівних частинах право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті дядька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_15 .

Керуючись ст.ст. 4, 10, 60, 212, 215, 223 Цивільного процесуального кодексу; ст.120, ст.392, ч.1 ст.529, ст.549 ЦК Української РСР; ст.1218, ст.1223, ч.3 ч.5 ст.1266, ст.1268, ст.1270, ст.1273 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» від 22 грудня 1995 року N20, суд ,-

Вирішив :

Позов ОСОБА_10 та ОСОБА_11 задовольнити .

Визнати за ОСОБА_10 право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті дядька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_15 .

Визнати за ОСОБА_11 право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті дядька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_15 .

Копію рішення надіслати особам, які брали участь у справі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий - суддя Дзюбич В.Л.