Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №462/5321/26 — Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/5321/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

25 вересня 2026 року м.Львів

Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючої судді – Гедз Б.М.

за участю секретаря – Сеньків Х.М.

представника позивача – Губського В.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням осіб цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП,

встановив:

Представник позивачки ОСОБА_1 – адвокат Губський В.Є. поштовим зв`язком звернувся до суду із позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивачки завдану матеріальну шкоду у розмірі 85 722,38 грн, моральну шкоду у розмірі 20 000,00 грн, та понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.02.2026 о 11 год 40 хв. у м. Львові на вул. Городоцькій, 229, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем DAEWOO NEXIA, д.н.з. НОМЕР_1 , порушив правила дорожнього руху в наслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем марки SKODA OCTAVIA, Д.Н.3 НОМЕР_2 . При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Власниці транспортного засобу SKODA OCTAVIA, д.н. НОМЕР_3 ОСОБА_1 було завдано матеріальну та моральну шкоду. На момент ДТП, водії транспортних засобів DAEWOO NEXIA, д.н.з. НОМЕР_4 та SKODA OCTAVIA, д.н.з НОМЕР_2 не були забезпечені договорами обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 26.03.2026 у справі № 462/1903/26 ОСОБА_2 був визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУПАП. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню матеріальна шкода у розмірі 85 722 грн. 38 коп. та моральна шкода у розмірі 20 000 грн. 00 коп.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 20.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження, судове засідання для розгляду справи по суті в приміщенні суду призначено на 04.08.2026.

21.09.2026 представник позивача з`явився у судове засідання, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, шляхом надсилання судової повістки рекомендованим повідомленням про розгляд справи, за місцем його реєстрації проживання.

Судом вживались заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд вказаної справи у порядку спрощеного провадження, зокрема судом за адресою зареєстрованого місця проживання відповідача скеровувалась рекомендованою поштовою кореспонденцією ухвала про відкриття провадження у справі, в якій відповідачу роз`яснено право, порядок та строк подання відзиву на позовну заяву, однак як вбачається із конверта, яким скеровувалась судова кореспонденція, такий повернуто на адресу суду неврученим адресату із зазначенням причин невручення, згідно довідки АТ «Укрпошта» - «за закінченням терміну зберігання».

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Відповідно до п. 31, 32 рішення Європейського суду з прав людини від 18.02.2021 у справі «Сидоренко Світлана Василівна проти України», заява № 73193, хоча загальна концепція справедливого судового розгляду та фундаментальний принцип змагальності провадження вимагають належного вручення судових документів стороні, ст. 6 Конвенції не заходить так далеко, що зобов`язує національні органи влади забезпечити ідеально функціонуючу поштову систему. Іншими словами, органи влади несуть відповідальність лише за ненадсилання заявнику відповідних документів.

З наведеного вище випливає, що відповідача належним чином повідомлено про розгляд справи у порядку спрощеного провадження, направлено ухвалу про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви та додатками рекомендованою поштовою кореспонденцією.

Таким чином, судом були вжиті всі визначені законом заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи.

Крім того, у встановлений судом строк, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, тому відповідно до ч. 9 ст. 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За загальним правилом ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Частиною 1 ст. 280 ЦПК України визначено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

В судовому засіданні представник позивача підтвердив, що проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Виходячи з цього, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 27.02.2026 о 11 год 40 хв., у м. Львів на вул. Городоцькій, 229, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем DAEWOO NEXIA, д.н.з. НОМЕР_1 , порушив правила дорожнього руху в наслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем марки SKODA OCTAVIA, Д.Н.3 НОМЕР_2 , власником якого є позивачка.

Вищевикладене підтверджується постановою Залізничного районного суду м. Львова від 26.03.2026 у справі № 462/1903/26, з якої вбачається, що відповідач не дотримався безпечної дистанції та здійсни зіткнення з автомобілем марки SKODA OCTAVIA, Д.Н.3 НОМЕР_2 . Суд визнав винуватим ОСОБА_2 у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с. 19-20).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , встановлено, що позивач є власником транспортного засобу марки «SKODA OCTAVIA», д.н.з. НОМЕР_2 (а.с. 13).

У матеріалах справи міститься висновок № 60/05-26 від 18.05.2026 оцінювача ОСОБА_3 , який діє на підставі договору, щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу “Skoda Octavia”, д.н.з. НОМЕР_2 , яким встановлено, що вартість відновлювального ремонту складає 85 722,38 грн (а.с. 21-47).

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вина відповідача встановлена та доказуванню не підлягає.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Позивач, на виконання вимог ЗУ “Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, письмово повідомила МТСБУ та надала всі необхідні документи.

09.03.2026 від МТСБУ було отримано лист із зазначенням відсутності правових підстав для здійснення позивачу регламентованої виплати (а.с. 16).

Окрім того, до матеріалів справи додані витяги з ЦБД МТСБУ, які свідчать про відсутність полісів ОСЦПВВНТЗ транспортного засобу DAEWOO NEXIA, д.н.з. НОМЕР_6 та транспортного засобу SKODA OCTAVIA, д.н.з. НОМЕР_2 станом на дату ДТП, яка мала місце 27.02.2026(а.с. 14-15).

Отже, матеріалами справи доведено, що позивач та відповідач станом на 27.02.2026 не застрахували власної цивільно-правової відповідальності.

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил ст. 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Стаття 13 ЦПК України встановлює, що суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оскільки вартість майнового збитку, завданого позивачу пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, не підпадає під страхове відшкодування, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню матеріальна шкода, у розмірі 85 722,38 грн .

Щодо вимог позивача по відшкодуванню моральної шкоди у розмірі, то суд зазначає таке.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Внаслідок порушення цивільних прав особи згідно зі ст. 23 ЦК України вона має право на відшкодування моральної шкоди, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Моральна шкода відшкодовується коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Таким чином, у ст. 1167 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв`язку та вини заподіювача.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача під час керування автомобілем та шкодою нанесеною автомобілю позивача, в зв`язку з чим, наявні правові підстави для відшкодування останньому завданої моральної шкоди.

Обґрунтовуючи свої вимоги в частині заподіяння моральної шкоди, представник позивача посилався на те що, у зв`язку з дорожньо-транспортної пригоди, яка трапилась з вини відповідача, позивач зазнав душевних страждань та стресу.

Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч.1 ст. 1167 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995р. розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Таким чином, норми права дають підстави вважати, що під моральною шкодою фізичної особи слід розуміти наявність такого негативного емоційного сприйняття особою вчинених стосовно неї протиправних дій, що досягло певного психологічного стану фізичних чи душевних страждань (відчуття неспокою, хвилювання, образи, дискомфорту тощо).

ЄСПЛ у справі «THOMA v. LUXEMBOURG» № 38432/97 від 29.03.2001 використав принцип, за яким сам факт визнання порушеного права є достатнім для справедливої сатисфакції.

При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зміст понять «розумність» та «справедливість» при визначенні розміру моральної шкоди розкривається, зокрема в рішеннях ЄСПЛ, який виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції.

Так, у рішеннях «THOMA v. LUXEMBOURG», «CALOCv. FRANCE» та «NIEDBALAv. POLAND» ЄСПЛ дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.

З`ясувавши обставини справи та дослідивши наявні докази, суд приходить до висновку про те, що доведеними є обставини про пошкодження відповідачем рухомого майна, належного позивачу. Відповідно, суд вважає обґрунтованими та доведеними обставини й про те, що йому завдано відповідачем моральної шкоди. Враховується наявність встановлених фактів пошкодження майна позивача, протиправність дій відповідача щодо позивача, глибина душевних страждань (наявність негативних наслідків - негативні емоції, пригнічений стан, які досягли рівня страждань, необхідність прикладати додаткових зусиль для організації свого життя), яка оцінена у розмірі 10 000,00 грн.

Такий розмір шкоди є обґрунтованим, доведеним та співмірним.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути моральну шкоду у розмірі 10 000 грн, що є достатньою та співмірною у цій справі.

Щодо вимоги представника позивача стягнути з відповідача на користь позивача витрати на проведення автотоварознавчого дослідження автомобіля «SKODA OCTAVIA”, Д.Н.3 НОМЕР_2 , у розмірі 4 000 грн, що підтверджується платіжної інструкцією від 12.03.2026 про оплату послуг з надання оцінки матеріалього збитку авто після події 27.02.2026 (а.с.48).

Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача витрати на проведення автотоварознавчого дослідження автомобіля «SKODA OCTAVIA”, Д.Н.3 НОМЕР_2 , у розмірі 4 000 грн.

Також представником позивача заявлено про відшкодування судових витрат, а саме судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у 15 000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пропорційно до частини задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, у розмірі 2 410,57 грн.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Пропорційно до виконаної роботи та участі представника позивача у двох судових засіданнях, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13 581,18 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 259, 263 - 265, 268, 280-289 ЦПК України суд,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок ДТП, у розмірі 85 722(вісімдесят п`ять тисяч сімсот двадцять дві) гривні 38 копійок та моральну шкоду у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані з проведенням автотоварознавчого дослідження, з визначення розміру матеріального збитку КТЗ у розмірі 4 000 (чотири тисяч) гривень.

Стягнути з з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13 581 (тринадцять тисяч п`ятсот вісімдесят одна) гривня 18 копійок та судовий збір у розмірі 2 410(дві тисячі чотириста десять) гривень 57 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_7 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_8 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 .

Повне рішення складено 25.09.2026.

Суддя: (підпис) Б.М.Гедз

З оригіналом згідно. Оригінал рішення знаходиться у справі № 462/5321/26

Суддя: Б.М.Гедз