Вирок від 24 вересня 2026 р. у справі №442/5019/26 — Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/5019/26

Провадження № 1-кп/442/365/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області кримінальне провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026141110000360 від 06.05.2026, відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Сторона Дрогобицького району Львівської області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , вдови, офіційно не працевлаштованої, раніше не судимої,

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, -

сторони та учасники кримінального провадження:

прокурор - ОСОБА_4 ,

обвинувачена - ОСОБА_3 ,

захисник - ОСОБА_5 ,

потерпілий - ОСОБА_6 ,

представник потерпілого - ОСОБА_7 ,

в с т а н о в и в :

05.05.2026 приблизно о 19 год. 30 хв. між ОСОБА_3 , яка перебувала у стані алкогольного сп?яніння, та її батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем їх спільного проживання на подвір?ї будинку АДРЕСА_1 , на ґрунті тривалих неприязних відносин виник словесний конфлікт, в ході якого у ОСОБА_3 виник умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень батькові.

Реалізуючи свій протиправний намір ОСОБА_3 , в цей же час, будучи у стані алкогольного сп?яніння, перебуваючи на подвір?ї будинку АДРЕСА_1 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою заподіяння шкоди здоров?ю іншої особи, взяла у праву руку металевий прут з гаком на кінці (кочергу), підійшла до свого батька ОСОБА_6 та умисно нанесла йому численні удари вказаним металевим прутом по голові та тулубу, після чого, кинувши кочергу на подвір?ї, взяла у праву руку дерев?яну палицю, та продовжила наносити нею удари батькові по голові та корпусу тіла, заподіявши множинні тілесні ушкодження, а саме: відкрита черепно-мозкова травма у вигляді множинних переломів кісток лицевого скелету (переломи передньої стінки обох лобних пазух зі зміщенням відломків, виличної кістки справа із зміщенням фрагментів, передньої стінки лівої верхньощелепової пазухи, багатоуламковий перелом кісток носа із зміщенням), струсу головного мозку; закриті переломи шостого та сьомого ребер справа; закритий перелом променевої кістки лівого передпліччя на рівні нижньої третини; забійні рани на чолі справа, в ділянці правої скроні із переходом на ділянку брови, у міжбрівній ділянці; крововилив під сполучними оболонками правого очного яблука; синці на чолі посередині, в ділянках обох очниць, на чолі зліва; садна в підочичній ділянці справа, на кінчику носа справа, на правому крилі носа, в ділянці лівої носо-губної зморшки, в ділянці лівої вилиці, на перехідних оболонках верхньої губи зліва, нижньої губи з обох сторін, в ділянці кута нижньої щелепи зліва, в ділянках обох ліктьових суглобів та передпліч, в ділянці третього пальця правої китиці; синці в ділянках правого передпліччя, правої китиці, в ділянці реберної дуги справа по задньо-боковому контуру.

Тілесні ушкодження - відкрита черепно-мозкова травма у вигляді множинних переломів кісток лицевого скелету, струсу головного мозку та зовнішніми ушкодженнями на голові як місцями прикладання травмуючих сил; закриті переломи шостого та сьомого ребер справа; закритий перелом променевої кістки лівого передпліччя на рівні нижньої третини відносяться до середнього ступеня тяжкості за ознакою спричинення тривалого розладу здоров?я. Ушкодження у вигляді синців та саден з локалізацією на тулубі та кінцівках мають ознаки легкого ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.

В такий спосіб ОСОБА_3 вчинила по відношенню до свого батька ОСОБА_6 кримінальне правопорушення, яке відповідно до Закону України „Про запобігання та протидію домашньому насильству" від 07.12.2017 № 2229-8, має ознаки фізичного домашнього насильства.

24.09.2026 між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 укладено угоду про примирення.

Згідно даної угоди потерпілий та обвинувачена дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченої за ч. 1 ст. 122 КК України, ОСОБА_3 у повному обсязі сформульованої підозри беззастережно визнала свою винуватість у вчиненні даних кримінальних правопорушень.

Також, сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_3 повинна понести за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КК України, а саме у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців зі звільненням від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України та покладенням на неї обов`язків передбачених ст. 76 КК України.

Розглядаючи в порядку п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про примирення, суд виходить з наступного.

Обвинувачена просив вказану угоду затвердити і призначити узгоджене в ній покарання, при цьому визнала себе винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, в обсязі обвинувачення, дала згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання.

Захисник, потерпілий та представник потерпілого просили угоду про примирення затвердити.

Прокурор в судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просила цю угоду затвердити і призначити обвинуваченій узгоджене в угоді покарання. Крім того, прокурор просила застосувати до обвинуваченої примусові заходи медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку за місцем перебування.

Вислухавши думку учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст.ст. 468, 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, може бути укладена угода між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим про примирення.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, яке згідно зі ст. 12 КК України відносяться до категорії нетяжкого злочину. Потерпілим від даного кримінального правопорушення є ОСОБА_6 .

Потерпілий та обвинувачений добровільно уклали угоду про примирення, зміст угоди відповідає вимогам ст. 471 КПК України та закону. Підстави для відмови в її затвердженні, передбачені ч. 7 ст. 474 КПК України відсутні.

Суд, шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження, переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

При цьому судом з`ясовано, що ОСОБА_3 повністю усвідомлює зміст укладеної з потерпілим угоди про примирення, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватою, цілком розуміє свої права, визначені ч. 5 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 1 ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.

За таких обставин суд вважає доведеним, що ОСОБА_3 здійснила

Таким чином ОСОБА_3 обвинувачується в спричиненні умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але такого, що спричинило тривалий розлад здоров?я, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, що має ознаки фізичного домашнього насильства.

Обвинувачена раніше не судима, покарання яке пропонується в угоді, є покаранням у межах санкції закону.

За таких обставин суд вважає за можливе затвердити угоду про примирення між обвинуваченою та потерпілим та призначити узгоджений сторонами вид та розмір покарання обвинуваченій, яке є необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Судом роз`яснено ОСОБА_3 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення її до відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до Висновку експерта № 904 за результатами судово-психіатричної експертизи від 02.06.2026 ОСОБА_3 тяжким психічним захворюванням не страждає, виявляє органічний розлад особистості обтяжений алкоголізацією. Може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період інкримінованих дій ОСОБА_3 також тяжким психічним розладом не страждала, виявляла органічний розлад особистості обтяжений алкоголізацією, який мав значний вплив у досліджуваній ситуації на раціональність прийняття рішень, передбачення наслідків своїх діянь та здатність регулювати свою поведінку. Тому в період інкримінованих дій вона не могла повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними. Питання осудності належить до судово-психіатричної експертизи. ОСОБА_3 потребує надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку за місцем перебування.

Відповідно до cт. 20 КК України особа, визнана судом обмежено осудною, тобто та, яка під час вчинення злочину через наявний у неї психічний розлад не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними, підлягає кримінальній відповідальності; визнання особи обмежено осудною враховується судом при призначенні покарання і може бути підставою для застосування примусових заходів медичного характеру.

Так, згідно із п. 2 ч. 1 ст. 93 КК України примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб, які вчинили злочини у стані обмеженої осудності.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КК України, надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку може бути застосовано судом стосовно особи, яка страждає на психічні розлади і вчинила суспільно-небезпечне діяння, якщо особа за станом свого психічного здоров`я не потребує госпіталізації до психіатричного закладу.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування" від 03.06.2005 № 7 неосудність та обмежена осудність є юридичними категоріями, а тому визнання особи неосудною (ч. 2 ст. 19 КК України) чи обмежено осудною (ч. 1 ст. 20 КК України) належить виключно до компетенції суду.

Разом з тим, слід враховувати, що примусові заходи медичного характеру мають застосовуватися лише за наявності у справі обґрунтованого висновку експертів-психіатрів про те, що особа страждає на психічну хворобу чи має інший психічний розлад, які зумовлюють її неосудність або обмежену осудність і викликають потребу в застосуванні щодо неї таких заходів.

При цьому, зазначені заходи, перелік яких визначений ст. 94 КК України, можуть застосовуватися до осіб, які вчинили суспільно небезпечні діяння у стані неосудності (обмеженої осудності) або вчинили злочини в стані осудності чи обмеженої осудності, але до постановлення вироку або під час відбування покарання захворіли на психічну хворобу, що позбавляє їх можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) чи керувати ними.

Згідно рекомендацій постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування" від 03.06.2005 № 7, надання в примусовому порядку амбулаторної психіатричної допомоги застосовується щодо осіб, які мають психічні розлади, наявність яких сама і є критерієм обмеженої осудності (ч. 1 ст. 20, ч. 2 ст. 94 КК України). Своєрідність зазначеної психіатричної допомоги полягає в тому, що вона надається обмежено осудним у примусовому порядку одночасно з відбуванням покарання, призначеного за вироком суду.

Відповідно до пункту 8 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України така допомога може надаватися таким особам незалежно від виду призначеного їм покарання, якщо воно пов`язане з позбавленням волі, та здійснення зазначеного примусового заходу медичного характеру покладається на медичну службу кримінально-виконавчих установ, а якщо не пов`язане - на психіатричні заклади охорони здоров`я за місцем проживання засуджених.

Частиною ч. 2 ст. 504 КПК України встановлено, що суд ухвалюючи вирок, може врахувати стан обмеженої осудності як підставу для застосування примусових заходів медичного характеру.

Отже, на підставі даного висновку експерта та досліджених в судовому засіданні доказів, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 на час вчинення злочинів перебував у стані обмеженої осудності, що є підставою, одночасно із призначенням покарання застосувати до неї примусові заходи медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку за місцем перебування.

Цивільний позов не заявлено.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України арешт, накладений на майно, згідно ухвали слідчого судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 07.05.2026 - скасувати. Долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати відсутні.

У зв`язку із призначенням обвинуваченій ОСОБА_3 покарання у вигляді обмеження волі з випробуванням, запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту до набрання вироком законної сили слід залишити без зміни для забезпечення виконання вироку.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 373, 374, 475 КПК України, суд -

у х в а л и в :

Затвердити угоду від 24.09.2026 про примирення, укладену між потерпілим ОСОБА_6 та обвинуваченою ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, за яке призначити їй узгоджене сторонами покарання у виді обмеження волі на строк один рік шість місяців.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від призначеного судом основного покарання з випробуванням, якщо вона протягом одного року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на неї судом обов`язки.

На підставі ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_3 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Відповідно до ст. 91-1 КК України направити ОСОБА_3 для проходження програми для кривдників на строк три місяці.

Зарахувати ОСОБА_3 у строк відбуття покарання строк перебування її під вартою у період з 06.05.2026 по 25.06.2026 включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні обмеження волі.

На підставі ст.ст. 20, 92, 93, 94 КК України, ч. 2 ст. 504 КПК України застосувати до ОСОБА_3 примусові заходи медичного характеру, у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 07.05.2026 на речові докази.

Речові докази:

змиви речовини бурого кольору із поверхні землі; металевий гак (кочерга) зі слідами речовини бурого кольору; чоловічу шапку чорного кольору зі слідами речовини бурого кольору; змиви речовини бурого кольору із поверхні землі; дерев?яну палку; змиви речовини бурого кольору із поверхні підлоги кімнатного приміщення - після набрання вироком законної сили знищити;

спортивні штани чорного кольору на яких є етикетка з написом „AO Long Com" розміру XL; штани чорного кольору у полоску марки „Austin Reed"; труси сірого кольору із зображеннями у вигляді хрестів; сорочку чорно-червоно-зелено-білого кольору у клітинку марки „ARTIN-DRYS" зі слідами речовини бурого кольору (у розірваному стані) - після набрання вироком законної сили повернути потерпілому ОСОБА_6 ;

штани зеленого кольору, без візерунків та позначок зі слідами речовини бурого кольору; кофту коричневого кольору з червоно-зеленим візерунком з надписом „ЕАТ МЕ" зі слідами речовини бурого кольору; шкарпетки сірого-білого кольору; шльопанці чорного кольору; мобільний телефон „Nokia" ІМЕІ: НОМЕР_1 з встановленою сім-карткою оператора мобільного зв`язку „Київстар" НОМЕР_2 - після набрання вироком законної сили повренути обвинуваченій ОСОБА_3 .

Запобіжний захід стосовно обвинуваченої ОСОБА_3 , до набрання вироком законної сили, залишити без змін у виді цілодобового домашнього арешту, із забороною залишати постійне місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 , без дозволу прокурора або суду.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області протягом 30 днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Обвинуваченій та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1