Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №636/3122/26 — Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________

Справа № 636/3122/26 Провадження№ 2/636/2999/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року Чугуївський міський суд Харківської області у складі: головуючого судді Гніздилова Ю.М., за участю секретаря судового засідання Селевко Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 35-118-867-2-21-Г від 23 вересня 2021 року в загальному розмірі 61 519,75 грн, а також понесених судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23 вересня 2021 року між АТ «МЕГАБАНК» та відповідачем укладено кредитний договір № 35-118-867-2-21-Г з ануїтетними платежами, відповідно до умов якого відповідач отримала кредитні кошти та зобов`язалася повернути кредит, сплачувати проценти за користування кредитом та інші передбачені договором платежі.

Позивач зазначає, що свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів відповідач належним чином не виконала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надавши до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив справу розглянути за його відсутності, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач повторно в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлялася своєчасно і належним чином шляхом направлення на її адресу, підтверджену довідкою з Єдиного державного демографічного реєстру, рекомендованого листа, який повернувся до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Представник відповідача – адвокат Русінова Т.Ю. в судовому засідання просила суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, оскільки до позовної заяви не додано детального розрахунку заборгованості , який би дозволяв перевірити: дату виникнення прострочення; розмір заборгованості на кожну дату; порядок зарахування платежів; алгоритм формування процентів; алгоритм формування комісій.

Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Приймаючи до уваги наведені положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, предмет спору, його значення для сторін, за письмової згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи без участі сторін та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

23.09.2021 року між АТ «МЕГАБАНК» та відповідачем було укладено кредитний Договір № 35-118-867-2-21-Г приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, який складається з публічної частини договору, яким є Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, розміщений у місці інформування Клієнта та на сайті АТ «МЕГАБАНК»: www.megabank.ua, та індивідуальної частини договору, якою є вказаний Кредитний договір.

Вищевказані документи у сукупності складають договірну основу, яка закріплює домовленості Банка і Позичальника щодо регулювання правовідносин, які виникли між ними, і відповідно до приписів ст. 634 ЦК України та умов п. 1.2 Кредитного договору є за своєю суттю договором приєднання, що укладений шляхом прийняття Позичальником пропозиції Банку згідно ст. ст. 641, 644 ЦК України.

Згідно з п. 1 Кредитного договору, підписанням Кредитного договору Позичальник беззастережно та безвідклично підтвердив: ? прийняття в повному обсязі Публічної пропозиції АТ «МЕГАБАНК» на укладання Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, який розміщений у Місці інформування Клієнта та на сайті АТ «МЕГАБАНК»: www.megabank.ua; ? згоду з умовами Договору, а також положеннями усіх Додатків до Договору, йому зрозумілий їх зміст та він погоджується з ними та зобов`язується їх виконувати; ? укладання з Банком Договору, який складається з публічної частини договору, яка розміщена у Місці інформування Позичальника та на сайті АТ «МЕГАБАНК» www.megabank.ua, а також цієї індивідуальної частини Договору, підписанням якої Позичальник приєднується до Договору в цілому

Згідно з наданим позивачем розрахунком станом на 03 вересня 2024 року заборгованість за кредитним договором становить 61 519,75 грн, з яких: 27 712,88 грн — заборгованість за тілом кредиту; 15 374,87 грн — заборгованість за процентами; 18 432,00 грн — заборгованість за комісією.

03 вересня 2024 року між АТ «МЕГАБАНК» та ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» укладено договір про відступлення прав вимоги № GL1N426240.

У подальшому, 27 грудня 2024 року між ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» та ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» укладено договір № 1/12 про відступлення прав вимоги, за яким до позивача перейшло право вимоги, зокрема, за кредитним договором відповідача.

Таким чином, судом встановлено набуття позивачем права вимоги за спірним кредитним договором.

Оцінивши надані докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона — боржник — зобов`язана вчинити на користь другої сторони — кредитора певну дію, зокрема сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати позичальникові грошові кошти у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник — повернути кредит та сплатити проценти.

Разом із тим відповідно до статей 12, 13, 76, 81 ЦПК України саме сторона, яка заявляє відповідну вимогу, повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Отже, у справах про стягнення кредитної заборгованості позивач повинен довести не лише факт укладення кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів, але й належним чином підтвердити кожну окрему складову заявленої до стягнення заборгованості, її правову підставу, період виникнення та порядок обчислення.

Сам по собі розрахунок заборгованості, складений кредитором, не має наперед установленої сили та підлягає оцінці судом нарівні з іншими доказами.

Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів.

Матеріалами справи підтверджується факт укладення між АТ «МЕГАБАНК» та відповідачем кредитного договору, а також факт отримання відповідачем кредитних коштів.

Із наданих позивачем документів убачається, що відповідачем отримані кредитні кошти, які у повному обсязі не повернуті.

З наданого розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 03 вересня 2024 року непогашена сума основного боргу становить 27 712,88 грн.

При цьому доказів погашення відповідачем зазначеної суми або її частини, які б спростовували наведений розмір основного боргу, матеріали справи не містять.

Таким чином, у цій частині позовна вимога є підтвердженою належними доказами, а право позивача на повернення фактично отриманих та неповернутих кредитних коштів є обґрунтованим.

За таких обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 27 712,88 грн заборгованості за тілом кредиту.

Позивач просить стягнути також 15 374,87 грн заборгованості за процентами.

Разом із тим обов`язок суду полягає не у формальному відтворенні наданого кредитором розрахунку, а у встановленні фактичної наявності та розміру відповідної заборгованості.

Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Отже, для задоволення вимоги про стягнення процентів позивач повинен надати можливість суду перевірити: період, за який здійснено нарахування; розмір процентної ставки; порядок її застосування; суму основного боргу, на яку здійснювалося нарахування; здійснені відповідачем платежі та їх зарахування; відповідність проведеного розрахунку умовам кредитного договору.

Наданий суду розрахунок заборгованості не може бути покладений в основу рішення в цій частині лише з огляду на те, що він складений самим кредитором.

Позивачем не наведено достатньої деталізації, яка б дозволяла суду перевірити механізм формування заявленої суми процентів, зокрема їх нарахування за кожний відповідний період, залишок основної заборгованості, на який здійснювалося нарахування, та відповідність такого розрахунку умовам договору.

Саме по собі зазначення у довідці загальної суми процентів не є достатнім доказом правильності їх нарахування.

Такий підхід відповідає й актуальній практиці судів у спорах за позовами ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ». Зокрема, у справі № 641/1625/26 Чугуївський міський суд Харківської області, розглядаючи вимоги того самого позивача, дійшов висновку, що за відсутності достатньої деталізації періоду та механізму нарахування процентів відповідна вимога не може бути задоволена виключно на підставі одностороннього розрахунку кредитора. У зазначеній справі суд стягнув лише підтверджену суму основного боргу — 24 812,46 грн.

Отже, у цій справі вимога про стягнення 15 374,87 грн процентів не підтверджена належними та достатніми доказами, у зв`язку з чим у її задоволенні належить відмовити.

Позивач також просить стягнути 18 432,00 грн комісії.

Верховний Суд у своїй практиці звертав увагу на те, що якщо кредитодавцем у договорі не зазначено та не доведено наявність і перелік додаткових та супутніх послуг, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, за які встановлена комісія, положення договору щодо обов`язку споживача сплачувати таку комісію є нікчемними.

Аналогічний підхід відповідає правовим висновкам Верховного Суду щодо необхідності встановлення реального змісту послуги, за яку кредитодавець вимагає оплату, а не лише формального зазначення відповідного платежу у розрахунку заборгованості.

Суд виходить із того, що сама по собі наявність у розрахунку заборгованості певної суми під назвою «комісія» не свідчить про безумовне право кредитора на її стягнення.

Згідно з положеннями Закону України «Про споживче кредитування» споживач має бути належним чином поінформований про загальні витрати за кредитом, у тому числі про відповідні платежі, а плата за додаткові та супутні послуги повинна мати конкретну правову та фактичну підставу.

Позивач повинен довести не лише факт зазначення відповідної суми у розрахунку, але й: конкретну договірну підставу для її нарахування; зміст послуги, за яку встановлена відповідна плата; факт фактичного надання такої послуги позичальнику; порядок визначення її вартості; відповідність такого платежу вимогам законодавства про споживче кредитування.

При цьому позивачем не доведено, які саме конкретні додаткові чи супутні послуги були надані відповідачу на суму 18 432,00 грн, у чому полягав їх фактичний зміст, коли саме вони були надані та яким чином визначено їх вартість.

З огляду на наведене суд не може визнати доведеним саме право позивача на отримання зазначеної суми.

Аналогічний підхід застосований Чугуївським міським судом у справі № 636/4891/26 від 26 червня 2026 року за позовом ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ», де суд зазначив, що позивачем не доведено правомірності стягнення комісії за обслуговування кредиту, оскільки не розкрито зміст відповідної послуги та не обґрунтовано правомірність встановлення плати за її надання.

Також у справі № 621/2789/25 Зміївський районний суд Харківської області, розглядаючи позов того самого кредитора, відмовив у стягненні комісії, визнавши недоведеним право на її отримання.

Таким чином, вимога про стягнення 18 432,00 грн комісії також не підлягає задоволенню.

Отже, із заявленої позивачем суми 61 519,75 грн належним чином підтвердженою є лише заборгованість за основною сумою кредиту в розмірі 27 712,88 грн.

Саме такий підхід відповідає принципам змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, оскільки суд не може покладати на відповідача обов`язок зі сплати сум, правова та фактична підстава яких належним чином не доведена кредитором.

При цьому суд не ставить під сумнів самого факту існування кредитних правовідносин між сторонами та обов`язку відповідача повернути отримані кредитні кошти. Предметом оцінки суду є виключно належність доказів щодо окремих складових заявленої позивачем заборгованості.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» 27 712,88 грн заборгованості за тілом кредиту, а в решті заявлених вимог — щодо процентів та комісії — слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд враховує положення статей 133, 137, 141 ЦПК України, а також принципи співмірності таких витрат із складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт та результатом розгляду справи.

З урахуванням часткового задоволення позову питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу вирішується пропорційно розміру задоволених позовних вимог та з урахуванням належності, необхідності й співмірності заявлених витрат.

Керуючись статтями 4, 5, 10, 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 258-259, 263-265, 268, 274-279 ЦПК України, статтями 509, 525, 526, 530, 1048, 1054 ЦК України, Законом України «Про споживче кредитування», суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором — задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» заборгованість за кредитним договором № 35-118-867-2-21-Г від 23 вересня 2021 року в розмірі 27 712 (двадцять сім тисяч сімсот дванадцять) гривень 88 копійок.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» про стягнення 15 374,87 грн заборгованості за процентами та 18 432,00 грн заборгованості за комісією — відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» судовий збір у розмірі, пропорційному задоволеній частині позовних вимог, а саме 1199 грн 30 коп.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу здійснити пропорційно розміру задоволених позовних вимог з урахуванням вимог статей 137, 141 ЦПК України та доказів, наданих позивачем, а саме 5040 грн.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або справа розглядалась без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.М. Гніздилов