Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №644/3208/26 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Суддя Ізмайлов І. К.

Справа № 644/3208/26

Провадження № 2-а/644/56/26

24.09.2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року м. Харків

Індустріальний районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді – Ізмайлова І.К.,

за участю секретаря – Книшенко Я.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін адміністративну справу № 644/3208/26, 2-а/644/56/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -

в с т а н о в и в :

Представник позивача - адвокат Барський Д.О. звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати постанову № 508-1п від 04.01.2025 у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

В обґрунтування позову зазначив, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_2 № 508-1п від 04.01.2025 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн. Підставою для винесення постанови стала неявка ОСОБА_1 в орган ТЦК та СП за повісткою № НОМЕР_1 від 19.11.2024, яку на думку позивача на його поштову адресу відповідачем відправлено не було і доказів протилежного стороною відповідача не надано. Оскільки відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, просить суд постанову у справі про адміністративне правопорушення скасувати, а провадження у справі закрити.

Ухвалою суду від 17.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду з відкриттям спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач в судове засідання не з`явився, його представник – адвокат Барський Д.О. надав заяву про розгляд справи в його відсутність та у відсутність позивача, позовні вимоги підтримав.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_3 в судове засідання не прибув, просив провести розгляд справи без його участі. У поданому на позовну заяву відзиві просив суд позов залишити без задоволення.

Свої заперечення мотивував тим, що 19.11.2024 ІНФОРМАЦІЯ_4 військовозобов`язаному ОСОБА_1 за задекларованим місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_1 засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення (поштове відправлення № 0610208955198) направлена повістка № 1296791 (сформована автоматично за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів) про необхідність з`явитися 29.11.2024 о 09:00 годині до ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_2 .

Вищезазначена повістка № 1296791 повернута 20.11.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_2 у зв`язку з відсутністю одержувача ОСОБА_1 за вказаною адресою, що підтверджується відповідною довідкою ф. 20 АТ «Укрпошта». Доводи позивача про те, що повістка йому не надсилалась, спростовуються повісткою, конвертом та довідкою про повернення поштового відправлення, копії яких долучені до матеріалів справи. Враховуючи, що доводи ОСОБА_1 не виключають наявності складу адміністративного правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності оскаржуваною постановою, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Суд, дослідивши матеріали справи і встановивши фактичні обставини, дійшов таких висновків.

04.01.2025 відносно ОСОБА_1 начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 підполковником ОСОБА_2 винесено постанову № 508-1п від 04.01.2025 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі сімнадцять тисяч гривень.

В свою чергу, позивач не погоджується з оскарженою постановою та вважає її незаконною та безпідставною.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачене адміністративну відповідальність.

Статтею 251 КУпАП визначено перелік фактичних даних в справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи його вчинені та інші обставини, що мають зазначення для правильного вирішення справи.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до положень ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, може лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Стаття 210-1 КУпАП визначає покарання за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Частина 3 вказаної статті передбачає, зокрема, накладення штрафу на громадян за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з абз. 11 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Так, 17.03.2014 року оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 №303/2014 «Про часткову мобілізацію», Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан, який в подальшому продовжувався та триває на теперішній час.

Порядок організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних регламентовано Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Отже, військовий обов`язок включає, зокрема, дотримання правил військового обліку.

Частиною 8 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виконання військового обов`язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов`язаними порядку і правил військового обліку, проходженні зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов`язків військової служби в особливий період.

Загальні правила військового обліку визначені ст. 33 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», згідно з якою військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний. Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» взяттю на військовий облік військовозобов`язаних у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають громадяни України, які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників.

Так, механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, додатком 2 до якого затверджені Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Абзацом 2 п. 1 Правил військового обліку передбачено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні, зокрема

прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

Обґрунтовуючи законність притягнення до адміністративної відповідальності, відповідач зазначив, що ОСОБА_1 не з`явився в установлений час та не надав доказів наявності поважних причин неявки до ІНФОРМАЦІЯ_6 у вказаний час.

Однак спірним питанням у даному випадку є питання здійснення відповідачем належного виклику позивача до відповідача.

Так, процедура оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів визначена Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560.

Відповідно до п. 28 Порядку № 560 виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).

Пунктом 40 Порядку № 560 передбачено, що під час вручення повістки здійснюється фото відео фіксація із застосування технічних приладів та засобів фото та відео фіксації представником територіального центру комплектування та соціальної підтримки або працівником поліції.

Згідно з п.41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

У разі неприбуття у строк, визначений у повістці, громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ), повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ) або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів (п. 24 Порядку № 560).

З аналізу наведених норм убачається, шо повернення поштового відправлення із відміткою про відсутність особи за адресою місця проживання є належним доказом вручення повістки.

Разом з цим, відповідно до абзацу 2 та 4 п. 82 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2023 року № 1071) (далі правила № 270) рекомендовані листи з позначкою Повістка ТЦК під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) по зазначеній на рекомендованому листі адресою, працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та\або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК.

Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділення поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК, працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за зазначеною адресою, яка засвідчується його підписом з проставлення відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.

В силу пункту 6.12.3 Регламенту внутрішньої поштової кореспонденції, затвердженого наказом АТ «Укрпошта» від 28.12.2023 № 6668 (у редакції наказу АТ «Укрпошта» (далі по тексту - Регламент №6668) рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). Адресат (одержувач) власноруч проставляє своє прізвище та підпис у аркуші ф.8 чи іншому документі, за яким здійснюється вручення. На бланку повідомлення про вручення адресат (одержувач) у відповідному місці зазначає дату вручення рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», розписується та зазначає своє прізвище та ініціали або ім`я та прізвище.

Згідно з п. 6.12.4 Регламенту № 6668 у разі відсутності адресата (одержувача), за зазначеною на рекомендованому листі з позначкою «Повістка ТЦК» адресою, працівник ОПЗ інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК» ф.22а, де додатково проставляє позначку «Повістка ТЦК». В аркуші ф.8 проставляє відмітку про причину невручення, на зворотному боці відправлення зазначає дату вкладання повідомлення ф.22а до абонентської поштової скриньки.

Відповідно до п. 6.16 Регламенту № 6668 інформація щодо вручення рекомендованої письмової кореспонденції, в тому числі з повідомленням про вручення, заноситься до автоматизованої системи.

Отже, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за неявку по повістці до ТЦК, необхідна сукупність обставин: 1) направлення судової повістки за адресою, повідомленою військовозобов`язаним під час оновлення даних чи адресою реєстрацією військовозобов`язаного, 2) відомості про спробу вручити таку повістку особі, що матиме наслідком або вручення повістки без подальшої явки, або не вручення з причин відмови отримати повістку, або з причин відсутності адресата за такою адресою.

Так, в постанові по справі про адміністративне правопорушення № 508-1п від 04.01.2026, зазначено, що ОСОБА_1 був оповіщений належним чином про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_6 , а саме на 29.11.2024 о 09-00 год, однак у вказаний час до ІНФОРМАЦІЯ_6 не з`явився, про поважні причини неявки не повідомив. У вказаній постанові зазначено, що ОСОБА_1 оповіщений належним чином про необхідність з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_6 .

В свою чергу позивач зазначає, що повістка про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_6 на його адресу не надходила.

Так, відповідно до даних поштового відправлення № 0610208955198, наданого відповідачем до відзиву на позовну заяву, 19.11.20224 ІНФОРМАЦІЯ_4 на ім`я ОСОБА_1 направлено повістку ТЦК та відповідно до довідки про причину повернення, 20.11.2024, тобто на наступний день, відправленню надано статус повернення у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Із наданих відповідачем доказів щодо обставин повідомлення позивача про необхідність з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_7 неможливо встановити дотримання пункту 82 Правил №270 щодо інформування працівниками об`єкта поштового зв`язку позивача про отримання ним рекомендованого повідомлення з позначкою «Повістка ТЦК», шляхом вкладення до його поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».

Крім того, суд враховує, що Регламентом № 6668 визначено обов`язок працівника ОПЗ у випадку невручення поштового відправлення зазначити дату вкладання повідомлення ф.22а до абонентської поштової скриньки на зворотному боці відправлення.

Так, відповідачем не надано конверт, в якому позивачу було направлено повістку, а рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення не містить відомостей про дату вкладання повідомлення ф.22а.

При цьому, суд вважає, що посадові особи, наділені правом на притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, не мали права ігнорувати викладені порушення допущені відділенням поштового зв`язку і вважати зазначені дії по оповіщенню виконаними з чітким і точним дотриманням зазначених вище правил та інструкцій, і притягнувши до адміністративної відповідальності особу не врахували цю обставину, взявши за основу доказ отриманий з порушенням належного оповіщення для подальшого притягнення до адміністративної відповідальності.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем не надано належних доказів направлення позивачу повістки та/або повідомлення про її надходження, що виключає можливість вважати останнього обізнаним про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_7 для уточнення даних на 29.11.2024 о 09:00 год.

Вказана обставина є суттєвою, оскільки відсутність обізнаності особи про виникнення певного обов`язку, не може свідчити про умисне невиконання такого обов`язку.

Згідно ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності має бути доведена належними доказами, а не гуртуватись на при припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 року у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

За відсутності в матеріалах справи належних, достатніх, достовірних та допустимих доказів, які б підтверджували, що позивача належним чином повідомлено про виклик ТЦК та СП, суд дійшов висновку, що позивач не може бути притягнутий до відповідальності за ч.3 ст.201-1 КУпАП.

Верховним Судом в постанові від 30.05.2018 року у справі № 337/3389/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

Порушення норм процесуального права, не дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення суб`єктом владних повноважень при складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання адміністративної відповідальності особи, яка вчинила правопорушення.

За змістом статті 286 КАСУ за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на необґрунтованість оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення, суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України витрати позивача по сплаті судового збору підлягають відшкодуванню йому за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача.

Частиною 1 статтею 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відтак, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 532,40 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 9, 77, 132, 139, 205, 242-244, 246, 250, 255, 286, 292-293, 295, 297 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 № 508-1п від 04.01.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.210-1 КУпАП закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 532,40 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 24 вересня 2026.

Учасники справи:

Позивач – ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ;

Відповідач – ІНФОРМАЦІЯ_8 , адреса: АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 .

Суддя І.К. Ізмайлов