Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №629/3819/26 — Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/3819/26

Провадження № 2/629/1679/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2026 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі головуючого судді Ткаченко О.А., за участю секретаря Торенко Ю.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявоюОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

встановив:

Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить розірвати шлюб між позивачем та відповідачем, в обґрунтування позовних вимог зазначив, що 30 жовтня 2025 року у м.Санді округу Солт-Лейк, штат Юта, Сполучені Штати Америки, між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб, спільних дітей подружжя не має, шлюбне життя сторін не склалося, вони разом не проживають, спільне господарство та бюджет не ведуть, фактичні сімейні відносини припинено, шлюб має формальний характер, а його подальше збереження суперечить інтересам позивачки. Оскільки місцеперебування відповідача наразі невідоме, розірвати шлюб через органи ДРАЦС не є можливим.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, її представник адвокат Гуркін Є.В. надав заяву про розгляд справи за їх відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягали з наведених в позові підстав, не заперечували проти ухвалення заочного рішення.

В судове засідання відповідач ОСОБА_3 жодного разу не з`явився, позивачка зазначила, що на цей час місце перебування відповідача їй невідоме, будь-які засоби зв`язку з ним відсутні.

Згідно з довідкою Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області №2313 від 14.05.2026 року, відомості про реєстрацію місця проживання ОСОБА_4 на території громади відсутні.

За змістом ч.9 ст.28 ЦПК України, позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред`являються за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування. Суд враховує, що остання відома адреса проживання відповідача в Україні збігається з адресою позивачки.

Відповідно до ч.10 ст.187 та ч.11 ст.128 ЦПК України, якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване місце проживання особи, подальший виклик такої особи як відповідача здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України. Судом було забезпечено публікацію такого оголошення. З моменту публікації відповідач вважається належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12 травня 2022 року у справі № 552/3486/20.

При цьому суд наголошує, що неможливість встановити фактичне місцезнаходження відповідача-іноземця не може бути перешкодою для реалізації позивачкою її права на судовий захист. Зворотне свідчило б про порушення права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та створювало б ситуацію, за якої позивачка вимушено залишалася б у шлюбі всупереч своїй волі.

Згідно до положення ч.3 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Виходячи з викладеного, зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

30 жовтня 2025 року у м.Санді округу Солт-Лейк, штат Юта, Сполучені Штати Америки, між сторонами було зареєстровано шлюб, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб (Marriage License / Certificate of Marriage), дозвіл № НОМЕР_1 .

Відповідно до ч.1 ст.58 Закону України «Про міжнародне приватне право», шлюб між громадянином України та іноземцем, укладений за межами України відповідно до права іноземної держави, є дійсним в Україні за умовами додержання щодо громадянина України вимог Сімейного кодексу України щодо підстав недійсності шлюбу. Обставин, які б свідчили про недійсність даного шлюбу чи порушення вимог ст. 22-26 СК України, судом не виявлено.

Згідно зі ст.13 Закону України «Про міжнародне приватне право», документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Сполучені Штати Америки та Україна є державами-учасницями Гаазької Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, від 5 жовтня 1961 року. Відповідно до ст.2, 3 цієї Конвенції, єдиною формальною процедурою, яка вимагається для посвідчення автентичності підпису та якості особи, що підписала документ, є проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.

З матеріалів справи вбачається, що надане позивачкою свідоцтво про шлюб належним чином скріплене штампом «Апостиль» (Apostille) Офісу віце-губернатора штату ОСОБА_5 від 02 грудня 2025 року за № НОМЕР_2 та містить завірений переклад Бюро перекладів «Транслейт» на українську мову. Таким чином, вказаний шлюб визнається державою Україна з усіма правовими наслідками.

Оскільки у справі наявний іноземний елемент, відповідач ОСОБА_6 є громадянином Республіки Білорусь, судом вирішено питання щодо застосування матеріального права.

Згідно з ч.1 ст.60 Закону України «Про міжнародне приватне право», правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності — правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі. Відповідно до ст.63 Закону, припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.

Враховуючи, що сторони не мають спільного особистого закону (громадянства), а останнім спільним місцем проживання подружжя вказано адресу в Україні, а саме: АДРЕСА_1 , де продовжує проживати позивачка ОСОБА_1 , суд приходить до висновку про необхідність застосування до даних правовідносин матеріального права України.

Відповідно до ст.51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Аналогічні положення закріплені у ст.24 Сімейного кодексу України, згідно з якими примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. За змістом ч.3,4 ст.56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до їх збереження є порушенням права на свободу та особисту недоторканність.

Судовим розглядом встановлено, що спільне життя сторін не склалося, шлюбні та сімейні відносини між ними припинені з березня 2026 року, спільне господарство не ведеться, сторони мають різні погляди на життя та втратили почуття любові й поваги один до одного.

Спільних дітей від шлюбу не мають.

Згідно з ч.2 ст.112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.

Враховуючи, що позивачка категорично наполягає на розірванні шлюбу, сім`я сторін розпалася остаточно і існує лише формально, суд приходить до переконання, що збереження шлюбу є неможливим, суперечить волі позивачки та принципу добровільності шлюбного союзу. За таких обставин позовні вимоги про розірвання шлюбу є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.113 Сімейного Кодексу України, особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватись цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.110,112,113 Сімейного кодексу України, ст.12,13,259,263-265 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , укладений 30 жовтня 2025 року у м.Санді округу Солт-Лейк, штат Юта, Сполучені Штати Америки, дозвіл № НОМЕР_1 .

Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Представник позивача: адвокат Гуркін Євген Валентинович, Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧН №000930 від 12.06.2020, адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_6 , остання відома адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Олександр ТКАЧЕНКО